Ухвала суду № 101393449, 24.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 листопада 2021 року м. РівнеСправа №460/15698/21

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Н.О. Дорошенко, після одержання позовної заяви:

ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку,В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7892,59 грн.

Пунктами 1- 3 та 6 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.

Так, перевіряючи на виконання положень ч.1 ст.171 КАС України даний позов, суддею встановлено, що подана ОСОБА_1 позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.160 - 161 КАС України з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Суд зауважує, що зазначене в позові найменування відповідача не відповідає повному найменуванню юридичної особи з ідентифікаційним кодом 39394217 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У пункті 1 прохальної частини позовної заяви позивач просить захистити його порушене право шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Проте, яку саме бездіяльність відповідача суд має визнати протиправною не зазначає.

Таким чином, позовна заява не відповідає вимогам п.2 та п.4 ч.5 ст.160 КАС України.

Крім того, згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

Суд зауважує, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України “Про оплату праці”, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (№12-301гс18), від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (14-623цс18), від 18.03.2020 №711/4010/13-ц (14-429цс19), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що розміщення норм статей 116, 117 КЗпП України в розділі VII “Оплата праці” є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні чи за затримку виконання судового рішення до структури заробітної плати.

Оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, то строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежуються місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору є, зокрема, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який було проведено з позивачем шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок позивача в АТ "КБ "ПриватБанк" 24.09.2021 в сумі 3279,88 грн, 30.09.2021 в сумі 8593,59 грн та 12.10.2021 в сумі 182179,74 грн, що незаперечується позивачем у позовній заяві та підтверджується долученим до неї довідкою від 17.11.2021 №DІAVCI0SVDUJC6T8.

Відповідно до ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку, банк зобов`язується приймати й зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування й видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Отже, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.

З огляду на вищезазначене, безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об`єктом права власності в розумінні ст.190 ЦК України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.

Таким чином, користуючись банківським рахунком позивач володіє інформацією про фінансові операції із зарахування чи списання коштів на його банківському рахунку, зокрема, і інформацією про залишок коштів на такому рахунку.

Відтак, отримання особою листа від розпорядника інформації у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання запитуваної інформації.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд зауважує, що у спорах, які виникли внаслідок порушення трудового законодавства, працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах.

Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (№14-623цс18).

Таким чином, зі змісту позовної заяви слідує, що про порушення своїх прав позивач дізнався в момент зарахування означених сум на його банківський рахунок 24.09.2021, 30.09.2021 та 12.10.2021.

Водночас, даний позов пред`явлено позивачем до суду 18.11.2021, тобто з пропуском встановленого законом місячного строку звернення.

Однак, доказів в обґрунтування причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом позивач не подав, не подав також і клопотання про поновлення такого строку.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позов слід залишити без руху та запропонувати ОСОБА_1 у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду: 1) позову, форма та зміст якого відповідає вимогам ст.160 КАС України (для суду та відповідача); 2) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Керуючись статтями 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя Н.О. Дорошенко