Рішення № 101393161, 26.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа №440/13672/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:

визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді для обчислення довічного грошового утримання календарного періоду проходження строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 16 днів, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі тривалістю 02 роки 04 місяці 15 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю три роки, а всього - 07 років 03 місяці, та щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 64% суддівської винагороди;

зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання календарний період проходження строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 16 днів, половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі тривалістю 02 роки 04 місяці 15 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю три роки, а всього 07 років 03 місяці, та провести з 01.09.2021 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач, як суддя, набув право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.08.2021 №1862/0/15-21 задоволено заяву судді Антонова А.А. про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку, а ГУПФ України в Полтавській області з 01.09.2021 призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Однак, при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання пенсійним органом протиправно, як на думку позивача, не зараховані до стажу роботи, що дає право на відставку: календарний період строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, що призвело до зменшення визначеного законом розміру гарантованої державою виплати.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 50-54/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що при обчисленні позивачу щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці відповідач керувався приписами статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, на підставі якої, виходячи зі стажу роботи позивача на посаді судді 20 років 00 місяців 06 днів, визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди працюючого судді.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Обставини справи

ОСОБА_1 Указом Президента України від 04.07.2001 №484/2001 призначений на посаду судді Чутівського районного суду Полтавської області строком на п`ять років /а.с. 20/.

Постановою Верховної Ради України від 30.11.2006 №405-V позивач обраний на посаду судді вказаного суду безстроково /а.с. 23/.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.08.2021 №1862/0/15-21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Чутівського районного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку /а.с. 25/.

Наказом Чутівського районного суду Полтавської області від 31.08.2021 №5-ос відраховано ОСОБА_1 зі штату суду у зв`язку зі звільненням у відставку /а.с. 26/.

02.09.2021 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці /а.с. 59-61/.

До заяви позивач, окрім іншого, додав розрахунок стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 , складений Чутівським районним судом Полтавської області, за змістом якого до стажу роботи позивача зараховані: календарний період строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 16 днів, половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу тривалістю 02 роки 04 місяці 15 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді тривалістю 3 роки, стаж роботи на посаді судді тривалістю 20 років 00 місяців 06 днів, а загалом - 27 років 04 місяці 06 днів /а.с. 89/.

08.09.2021 відповідачем призначено ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01.09.2021, проте для обчислення його розміру враховано виключно стаж роботи позивача на посаді судді тривалістю 20 років 00 місяців 11 днів, внаслідок чого розмір щомісячного довічного грошового утримання склав 50% суддівської винагороди працюючого судді /а.с. 56-58/.

16.09.2021 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просив провести обчислення розміру його щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням календарного періоду проходження строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 16 днів, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі тривалістю 02 роки 4 місяці 15 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю 03 роки, а всього 07 років 03 місяці, та перерахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 64% суддівської винагороди /а.с. 35-36/.

Листом від 22.10.2021 вих.№11674-10395/А-02/8-1600/21 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання /а.с. 113/.

Не погодившись з діями пенсійного органу щодо обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Основного Закону України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

На момент виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно з частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Статтею 137 Закону №1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

У силу частин першої - третьої статті 142 Закону України №1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Поряд з цим, у абзаці четвертому пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII), що є чинним на цей час, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Так, на дату призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку, регулювалось статтею 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" (зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №4015-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів"), Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У силу абзацу третього пункту 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Так само, згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Окрім того, частиною третьою статті 127 Конституції України (у редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду судді) визначалось, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується питань обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме - наявності підстав для зарахування до стажу роботи позивача, що дає право на відставку, календарного періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Суд враховує, що позивач призначений на посаду судді вперше Указом Президента України від 04.07.2001, а звільнений у зв`язку з виходом у відставку - рішенням Вищої ради правосуддя від 26.08.2021 №1862/0/15-21.

Таким чином, призначення позивача на посаду судді відбувалось за нормами Закону №2862-ХІІ, а звільнення у відставку - за нормами Закону №1402-VIII.

Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі №580/6051/20 сформулював правову позицію, відповідно до якої усі без винятку судді, незалежно від того, чи вийшли вони у відставку відповідно до Закону №2453-VI, або вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, зокрема, із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, як це встановлено частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII.

Вказана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII, викладеними у постанові від 08.11.2021 у справі №580/492/21, правовідносини у якій є аналогічними до тих, які виникли у справі, яка розглядається.

За обставин цієї справи безпосередній стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 20 років 00 місяців 11 днів.

При цьому у силу наведених вище положень абзацу четвертого пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Таким чином, для суддів, призначених чи обраних на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховуються також періоди відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено, про що зазначив Верховний Суд у пункті 79 постанови від 15.11.2021 у справі №580/6051/20.

Суд враховує, що чинним на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді законодавством, а саме: Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку: календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 22.05.1987 по 07.05.1989 проходив строкову військову службу /а.с. 15-16/, а з 01.09.1990 по 31.05.1995 - навчався у Національній юридичній академії за спеціальністю правознавство (диплом серії НОМЕР_1 ) /а.с. 18-19/.

У контексті зазначених позивачем підстав позову, зокрема, стосовно неврахування відповідачем до стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 13.11.2019 у справі №521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 24.03.2020 у справі №559/512/17 та від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а.

У вищевказаних постановах Верховного Суду зазначено, що положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".

Зазначена норма пов`язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею, на чому також акцентовано увагу у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №243/4458/17.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент призначення позивача на посаду судді, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах. Невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №580/6051/20.

У контексті спірних відносин суд також зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі №592/3694/17.

З урахуванням наведеного, на підставі положень абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII позивач має право на врахування при обчисленні його стажу, що дає право на відставку судді та обчислення щомісячного довічного грошового утримання, календарного періоду проходження строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 16 днів та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах тривалістю 02 роки 04 місяці 15 днів.

Щодо зарахування до стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю 3 роки, суд виходить з такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/537/19 зазначила, що виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону №1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стражів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття "стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді" треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).

А у постанові від 17.08.2020 у справі №9901/302/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.

У контексті цієї справи чинною на момент призначення позивача на посаду судді (04.07.2001) редакцією частини першої статті 7 Закону №2862-ХІІ було визначено, що право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Проте згадана норма Закону №2862-ХІІ у наведеній редакції не відповідала приписам частини третьої статті 127 Конституції України, у силу якої на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суд враховує, що у спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878 "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді" надано роз`яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді, зокрема акцентовано увагу на необхідності вирішення колізії між положеннями частини першої статті 7 Закону №2862-ХІІ та частини третьої статті 127 Конституції України на користь останньої, оскільки положення Конституції України мають найвищу юридичну силу.

Залученою до матеріалів справи копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 підтверджено, що позивач після здобуття вищої юридичної освіти та до призначення на посаду судді працював: з 11.10.1995 по 14.05.1999 на посаді юридичного консультанта у відділі збуту та маркетингу, на посаді начальника юридичного відділу ВАТ "Лубнифарм", а з 15.05.1999 до 21.08.2001 - на посаді начальника відділу ДВС Лубенського МУЮ, заступника начальника управління юстиції - начальника відділу ДВС Лубенського МУЮ /а.с. 12-14/.

За наведених обставин, до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 належить зарахувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю три роки.

Отже, загалом стаж роботи позивача, який враховується для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, становитиме понад 27 років.

Чинною редакцією частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Оскільки загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становитиме повних 27 років, то розмір його довічного грошового утримання належить обчислити виходячи з 64% суддівської винагороди працюючого судді.

За таких обставин, дії пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача вищезазначених періодів та призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 50% суддівської винагороди є протиправними.

У силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання календарного періоду проходження строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 16 днів, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі тривалістю 02 роки 04 місяці 15 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю три роки, та щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 64% суддівської винагороди; зобов`язавши відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання календарний період проходження строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 16 днів, половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі тривалістю 02 роки 04 місяці 15 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю три роки, та провести з 01.09.2021 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а також здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум.

Вирішуючи позовну вимогу про покладення обов`язку на відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання без обмеження максимальним розміром, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. А відтак, суд не вправі вирішувати позовні вимоги, які заявлені на майбутнє, та не спрямовані на захист і відновлення вже порушених прав позивача.

Беручи до уваги те, що сума щомісячного довічного грошового утримання позивача після його призначення з 01.09.2021 не обмежена максимальним розміром, а перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання цього рішення суду ще не проведений відповідачем, суд дійшов висновку, що права позивача у цій частині позовних вимог не порушені та на час розгляду цієї справи суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 21.10.2021 №0.0.2311822948.1 /а.с. 44/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджено випискою /а.с. 45/.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у обчисленні стажу роботи та довічного грошового утримання судді у відставці, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області судові витрати позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання календарного періоду проходження строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 16 днів, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі тривалістю 02 роки 04 місяці 15 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю три роки, та щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 64% суддівської винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання календарний період проходження строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 16 днів, половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі тривалістю 02 роки 04 місяці 15 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю три роки, та провести з 01.09.2021 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а також здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга в електронній формі подається через Електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд" безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, а у паперовій формі – через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба