Ухвала суду № 101392523, 23.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/8207/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог

23 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представник позивача Кавєрін С.М.,

представника відповідача Катревич Н.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження питання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративно суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (71010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ 14321653) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні із 29.08.2018 до дня фактичного розрахунку 22.04.2021

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) №229-ос сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п.п. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та наказом від 28.08.2018 №232-ос виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2021 припинено юридичну особу військова частина 1494 із зазначенням правонаступника військову частину 2144 (Львівський прикордонний загін). На момент виключення зі списків особового складу, повний розрахунок грошового забезпечення з ним не проведено своєчасно. Лише 29.08.2018 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 49553,18 грн.; 26.01.2019 – компенсацію за невикористане речове майно у сумі 24139,81 грн.; 26.06.2020 - компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 18499,86 грн. та 23.04.2021 індексацію грошового забезпечення у сумі 46577,91 грн. Позивач вважає, що період з 29.08.2018 по 22.04.2021 існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням зі служби та вважає, що має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 29.08.2018 по 22.04.2021. Позивач просить позов задоволити.

Ухвалою від 25.05.2021 судом залишено позовну заяву без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про усунення недоліків позовної заяви, в якій привести у відповідність позовні вимоги, вказати ціну позову (суму, які позивач просить стягнути з відповідача), а також навести документально підтверджений розрахунок ціни позову (суму середнього заробітку за день/місяць) та надати документ про сплату судового збору за подання цього позову.

Ухвалою суду від 16.06.2021 відмовлено ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору з підстав, наведених в клопотанні від 14.06.2021 та продовжено ОСОБА_1 встановлений ухвалою від 25.05.2021 строк для усунення недоліків позовної заяви на десять днів, початок перебігу строку обчислювати від дати вручення позивачу копії цієї ухвали суду.

На виконання вимог ухвали суду позивач усунув вказані недоліки, звернувся із заявою від 02.07.2021 за вх. №47352.

Ухвалою суду від 06.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

На заперечення проти позовних вимог відповідачем подано 25.08.2021 за вх. №61302 відзив на позовну заяву.

28.08.2021 за вх. №62316 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 06.09.2021 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/8207/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

23.09.2021 за вх. №69067 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

28.09.2021 за вх. №70587 від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у справі.

16.11.2021 за вх. №83936 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. Просив суд вважати зміненим п.2 прохальної частини позову та викладеним в наступній редакції: «Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за час затримки розрахунку із 29.08.2018 до дня фактичного розрахунку при звільненні за час затримки розрахунку із 29.08.2018 до дня фактичного розрахунку 22.04.2021 (967 календарних дів) у сумі 205119,33 гривень».

16.11.2021 за вх. №83975 представником позивача подано заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Відповідно до витягу з наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління державної прикордонної служби України від 28.08.2018 року №232-ос «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення сержанта ОСОБА_1 , техніка-водія відділення інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби «Смільниця» І категорії (тип Б), звільненого за п.п «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту ) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 28 серпня 2018 у запас. Вислуга років ОСОБА_1 станом на 28.08.2018 року становить: - календарна: 10 років 11 місяців 29 днів; пільгова: 05 роки 09 місяців 10 днів; всього: 16 років 09 місяців 09 днів.

Станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати індексації грошового забезпечення, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

29.08.2019 позивачу проведено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 49553,18 грн.

26.01.2019 виплачено компенсацію за невикористане речове майно у сумі 24139,81 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №380/2524/20 визнано протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28.08.2018 та зобов`язано Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28.08.2018.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік у сумі 18499,86 грн.

23.04.2021 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 46755,91 грн.

У суд позивач звернувся із позовною заявою 17.05.2021 (згідно штампу поштового відділення).

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведений не в день виключення із списків, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача та про стягнення із військової частини середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон України №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п. 2, 4 ст.9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частина 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (в редакції на час виключення позивача зі списків) передбачала, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Так, пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частина друга статті 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В аспекті спірних правовідносин можна дійти висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а положення частини другої статті 233 КЗпП України стосуються виключно звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати.

Крім того, суд враховує висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 30 січня 2019 року по справі №910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а середній заробіток стягується за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

При цьому, юридично значимими обставинами в межах спірних правовідносин є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Встановлюючи своєчасність розрахунку з позивачем при звільненні (одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористане речове майно, компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення), суд зазначає, що позивача звільнено із військової служби і виключено зі списків особового складу 28.08.2018, остаточний розрахунок з позивачем було проведено 29.08.2018 в розмірі 49553,18 грн (одноразова грошова допомога при звільненні), 26.01.2019 в розмірі 24139,81 грн (компенсація за речове майно), 26.06.2020 в розмірі 18499,86 грн (компенсація за невикористані відпустки) та 23.04.2021 розмірі 46577,91 грн (індексація грошового забезпечення), що підтверджується виписками по картковому рахунку, і цей факт визнається позивачем.

Тобто, днем фактичного розрахунку з позивачем, а саме: виплати одноразової грошової допомоги при звільненні є 29.08.2018; виплати компенсації за речове майно є 26.01.2019; виплати компенсації за невикористані відпустки є 26.06.2020; виплати індексація грошового забезпечення є 23.04.2021 і саме з цих днів, на думку суду, необхідно обчислювати строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач до суду з вимогою в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористане речове майно, компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки) звернувся лише 17.05.2021, тобто пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.003695, постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №380/1750/21.

Згідно з положень п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористане речове майно, компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки) слід залишити без розгляду, у зв`язку з пропуском строків звернення до суду, як передбачено п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 241, 243 248, 256 КАС України та підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Залишити позов без розгляду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплату одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористане речове майно, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки).

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.11.2021.

Суддя Сподарик Н.І.