Рішення № 101392005, 26.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 року справа №320/8531/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої службу у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бібаєвої Віти Вікторівни від 18.01.2019 ВП №54607992 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 18433,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірна постанова була прийнята відповідачем у зв`язку з прийняттям 18.01.2019 головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бібаєвою Вітою Вікторівною у виконавчому провадженні №54607992 постанови про повернення стягувачу, АТ "Райффайзен Банк Аваль", на підставі його заяви виконавчого листа №2/357/379/16, виданого 17.07.2017 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірної постанови, оскільки 17.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком Іваном Павловичем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60081486 з примусового виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №2/357/379/16, який ОСОБА_2 добровільно виконав та 30.10.2019 здійснив сплату заборгованості.

Позивач зауважив, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича від 14.11.2019, прийнятою в рамках виконавчого провадження №60081486, було повернуто виконавчий документ стягувачу.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем в рамках виконавчого провадження №54607992 не було вчинено жодних дій з примусового виконання відповідного виконавчого документа, що свідчить про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що наявність виконавчого провадження №60081486 з примусового виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №2/357/379/16 та добровільна сплата ОСОБА_2 відповідної суми заборгованості не пов`язані з виконавчим провадження №54607992 та не ставлять під сумнів правомірність прийняття відповідачем спірної постанови.

Крім того, відповідач зауважив, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII було внесено зміни до частини другої статті 27 Закону №1404, відповідно до яких розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню, залежить від суми, яка підлягає стягненню з боржника.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що стягнення з позивача на підставі спірної постанови виконавчого збору є правомірним, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідного до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.06.2021 до реєстру було внесено запис №1003531070014002644 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (зміна найменування юридичної особи), на підставі якого було змінено найменування юридичної особи з Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на Відділ державної виконавчої службу у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ідентифікаційний код 34846021).

У зв`язку з цим, розгляд справи здійснюється з урахуванням зміненого найменування відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області, 10.12.1999 (а.с.6).

Судом встановлено, що 05.09.2017 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бабієвою Вітою Вікторівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №54607992 з примусового виконання виконавчого листа №2/357/379/16, виданого 17.07.2017 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" солідарно 182963,65 грн. заборгованості за кредитним договором №014/26/24 від 25.01.2007 та по 1372,23 грн. судового збору з кожного (а.с.11).

18.01.2019 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бабієвою Вітою Вікторівною в рамках виконавчого провадження №54607992 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі заяви Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від 12.12.2018 №114-40/23/547 про повернення виконавчого документа (а.с.13).

Також 18.01.2019 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бабієвою Вітою Вікторівною в рамках виконавчого провадження №54607992 прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 300,00 грн. (а.с.73-74).

18.01.2019 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бабієвою Вітою Вікторівною в рамках виконавчого провадження №54607992 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 18433,50 грн. (а.с.12).

Стягувачем за вказаною постановою визначено Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 18.01.2019 у виконавчому провадження №54607992, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі-Закон №1404, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону №1404).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (частина четверта статті 37 Закону №1404).

Частиною п`ятою статті 37 Закону №1404 передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою статті 27 Закону №27 (в редакції до 28.08.2018) визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII, який набрав чинності з 28.08.2018, було внесено зміни до частини другої статті 27 Закону №1404.

Так, згідно з частиною другою статті 27 Закону №1404 (в редакції Закону №2475) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірної постанови, зазначив, 17.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком Іваном Павловичем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60081486 з примусового виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №2/357/379/16, який ОСОБА_2 добровільно виконав та 30.10.2019 здійснив сплату заборгованості.

Позивач зауважив, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича від 14.11.2019, прийнятою в рамках виконавчого провадження №60081486, було повернуто виконавчий документ стягувачу та стягнуто з ОСОБА_2 основну винагороду та витрати виконавчого провадження.

На думку позивача, вказані обставин унеможливлюють стягнення з нього виконавчого збору на підставі спірної постанови, з приводу чого суд зазначає таке.

Суд зазначає, що факт відкриття приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком Іваном Павловичем в рамках виконавчого провадження №60081486, сплати ОСОБА_2 заборгованості та повернення приватним виконавцем виконавчого документа стягувачу мали місце вже після прийняття відповідачем постанови від 18.01.2019 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні №54607992.

При цьому, суд зауважує, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень суд оцінює станом на момент прийняття такого рішення, а тому подальша зміна правовідносин не впливає на таку оцінку.

Крім того, суд наголошує на тому, що боржником за виконавчим провадження №60081486 є ОСОБА_2 , а не позивач.

У зв`язку з цим, суд вважає, що дані обставини не підтверджують протиправність прийняття відповідачем спірної постанови.

Також у позовній заяві позивач зазначив, що відповідач в рамках виконавчого провадження №54607992 не вчиняв будь-яких виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого листа №2/357/379/16, виданого 17.07.2017 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, з приводу чого суд зазначає таке.

З аналізу норм Закону №1404 у редакції, що діяла до 28.08.2018, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Законом №2475 внесені зміни до статті 27 Закону №1404, які набрали чинності з 28 серпня 2018 року, і виходячи із цих змін виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, із урахуванням редакцій Закону №1404, які були чинними у період існування заборгованості позивача та знаходження на примусовому виконанні виконавчого документа, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року в справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відтак, приписи статті 27 Закону №1404 у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404 у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Оскільки внесені Законом №2475 зміни до статті 27 Закону №1404 погіршили становище боржника, а виконавчою службою фактично не стягнуто з нього коштів за виконавчими листами у повному обсязі, суд вважає, що правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у визначеному державним виконавцем у спірній постанові розмірі відсутні.

Щодо посилань позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88601610), то висловлена Судом у вказаному судовому рішенні позиція стосується правовідносин, що виникли до внесення змін до статті 27 Закону №1404, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 21.10.2021 у справі №420/4279/19 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 100470775) та від 08.07.2021 у справі №480/5242/19 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 98187655).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати спірну постанову.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бібаєвої Віти Вікторівни про стягнення виконавчого збору від 18.01.2019 ВП №54607992.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.