Рішення № 101392002, 26.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 року справа №320/1590/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Березна" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "Березна" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 28.12.2020 №1171 "Про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки)" відносно ліцензії ФГ "Березна" №10200414202000647 від 16.03.2020;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії ФГ "Березна" №102004142000647 від 16.03.2020 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та відновити дію цієї ліцензії.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним розпорядженням Фермерському господарству "Березна" було анульовано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10200414202000647 від 16.03.2020 з підстав встановлення факту подання позивачем заяви про одержання ліцензії з недостовірними даними.

Так, за висновками контролюючого органу позивач у заяві про видачу ліцензії вказав про загальну місткість резервуарів - 60000,00 літрів, у той час як фактично ФГ "Березна" використовує резервуар №5, який має номінальну місткість 49317,00 літрів та з`єднаний з резервуаром №6, який має номінальну місткість 71135,00 літрів, що з`єднаний з поливно-роздавальною колонкою, через яку здійснюється відпуск пального для потреб власного споживання.

Крім того, контролюючий орган вказав на факт придбання позивачем у липні та жовтні 2020 року нафтопродуктів у розмірі 62731,77 літрів, що є більшим від дозволеної місткості для зберігання нафтопродуктів.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, оскільки ФГ "Березна" на підставі договору оренди обладнання, ємності та земельної ділянки №01/02/2020 від 01.02.2020, укладеного з Приватним акціонерним товариством "Шамраївське", використовує лише дві цистерни (резервуари), загальною місткістю 60000,00 літрів та бензоколонку, а придбані ним у липні та жовтні 2020 року нафтопродукти у розмірі 62731,77 літрів були частково списанні у зв`язку із безпосереднім заправленням сільськогосподарської техніки та переміщенні у місце зберігання, вказане у ліцензії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що підставою для прийняття спірного розпорядження є встановлення контролюючим органом факту подання позивачем заяви на одержання ліцензії з недостовірними даними в частині зазначення загальної місткості резервуарів для зберігання нафтопродуктів.

Відповідач зазначив, що посилання позивача на договір оренди обладнання, ємності та земельної ділянки №01/02/2020 від 01.02.2020, як на доказ фактичного використання ФГ "Березна" лише двох цистерн (резервуарів), загальною місткістю 60000,00 літрів, є безпідставним, оскільки у вказаному договорі не визначено ціну оренди, а позивачем не надано докази фактичної оплати оренди відповідних об`єктів.

Крім того, відповідач зауважив, що у актах списання не вказується літраж, тип палива, відсутня ідентифікація техніки та відсутні докази щодо працевлаштування позивачем відповідних працівників, яким було видано паливо.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що контролюючим органом було порушено порядок проведення фактичної перевірки, оскільки ним не було надано належним чином оформлений наказ про перевірку.

Так, контролюючим органом було наданому представнику ФГ "Березна" лише витяг з наказу, в якому в якості підстави проведення перевірки вказано лише пп.80.2.5 пп.80.2 статті 80 Податкового кодексу України, без зазначення конкретних підстав для проведення фактичної перевірки.

Усною ухвалою суду від 23.03.2021, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 18.05.2021, сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

18.05.2021 на адресу суду від сторін надійшли клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи клопотання сторін, усною ухвалою суду від 18.05.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, вирішено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство "Березна" (ідентифікаційний код 31890078, місцезнаходження: 09034, Київська обл., Сквирський р-н., с.Шамраївка, вул.Городище, буд.26) зареєстровано як юридична особа 19.07.2002, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Київській області видано позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10200414202000647 від 16.03.2020. Термін дії ліцензії з 16.03.2020 до 16.03.2025.

У вказаній ліцензії зазначено адресу місця зберігання: Київська обл., Сквирський р-н., с.Руда, вул.Польова, буд.9. Загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 60000,00 літрів (а.с.16).

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.12.2020 по 03.12.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку Фермерського господарства "Березна" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за результатами якої складено акт №00055 (а.с.89-90).

У вказаному акті зазначено, що перевірка була проведена за адресою: Київська обл., Сквирський р-н., с.Руда, вул.Польова, буд.9.

Контролюючий орган зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що ФГ "Березна" використовує резервуар №5, який має номінальну місткість 49317,00 літрів та з`єднаний безпосередньо лише з резервуаром №6, який має номінальну місткість 71135,00 літрів та з`єднаний з паливно-роздавальною колонкою, через яку здійснюється відпуск пального для потреб власного споживання.

Відповідач дійшов висновку про встановлення факту подання ФГ "Березна" недостовірних даних у заяві на отриманні ліцензії для зберігання пального (виключно для потреб власного споживання), чим порушено вимоги частини 43 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Також в акті перевірки контролюючий орган вказав на те, що відповідно до документів та пояснень головного бухгалтера ОСОБА_1., наданих до перевірки (договору поставки нафтопродуктів №05092018-23 від 05.09.2018, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних №60705 та №211012 від 06.07.2020 та від 21.10.2020 відповідно і акцизних накладних №127 та №214 від 06.07.2020 та 21.10.2020 відповідно) на адресу ФГ "Березна" реалізовано ТОВ "Компанія Європа" дизельне паливо в кількості 62731,77 літрів (пункт розвантаження: Київська обл., Сквирський р-н., с.Шамраївка, вл.Городище, 26) автотранспортними засобами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Відповідач дійшов висновку, що позивач здійснює зберігання пального за відсутності діючої ліцензії за вищевказаною адресою чим порушено частину першу статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"

У вказаному акті зазначено, що до акта додаються: пояснення головного бухгалтера ОСОБА_1 ; фотофіксація; довідка про залишок дизельного пального станом на 03.12.2020; копії договору поставки, видаткових та товарно-транспортних накладних.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області були складені такі документи:

- податкове повідомлення-рішення від 24.12.2020 №8143/0901, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн. (а.с.93);

- розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 28.12.2020 №1171, яким позивачу анульовано його ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10200414202000647 від 16.03.2020 (а.с.95).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного розпорядження, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Позивач наголосив на тому, що посадовими особами контролюючого органу перед проведенням перевірки було надано уповноваженому представнику ФГ "Березна" лише витяг з наказу, надання якого ПК України не передбачено.

Проте, позивачем не додано до матеріалів справи копію витягу відповідного наказу і тим самим, не підтверджено відповідні твердження.

Судом встановлено, що фактична перевірка позивача була проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.11.2020 №1798 (а.с.160).

Так, до вказаного наказу додано витяг з додатку №1, який містить перелік суб`єктів господарювання, які підлягають фактичній перевірці, у т.ч. ФГ "Березна" (а.с.161).

У вказаних наказі та витязі зазначено, що підставою перевірки є підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/1304/20 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 91695240) зазначив, що інформація на підставі якої прийнято наказ (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України), повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Суд зазначає, що наказ від 30.11.2020 №1798 містить лише посилання на відповідну норму Податкового кодексу України без зазначення змісту інформації про порушення ФГ "Березна" вимог законодавства у сфері виробництва і обігу пального, яка зумовила призначення фактичної перевірки.

Вказане свідчить про неналежне оформлення контролюючим органом наказу про проведення фактичної перевірки та про протиправність проведення перевірки.

У постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87929522) судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

При цьому, щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу, яка заявлена як самостійний предмет позову, судова палата Верховного Суду у вищевказаній справі зазначила таке:

«Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки».

За таких обставин, згідно з правовим висновком Верховного Суду, процедурні порушення, допущені контролюючим органом під час призначення перевірки (зокрема, щодо неправомірного прийняття наказу про призначення перевірки), можуть бути підставою для скасування у судовому порядку рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Під час розгляду цієї справи судом будо встановлено недотримання відповідачем процедури призначення фактичної перевірки позивача, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування спірного розпорядження.

Щодо суті виявлених порушень, суд зазначає таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі-Закон №481, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону №481 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії;

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Частиною п`ятою статті 3 Закону №481 встановлено, що ліцензії на право виробництва пального видаються, призупиняються та анулюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно з тридцять восьмою-сороковою частинами статті 15 Закону №481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Згідно з частиною сорок третьою статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Відповідно до сорок четвертої частини статті 15 Закону №481 після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Частиною сорок шостою статті 15 Закону №481 встановлено, що ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Відповідно до частини сорок дев`ятої статті 15 Закону №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:

- заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;

- рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

- рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

- рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

- порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

- отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися / не погоджувалися такими органами;

- встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Як зазначено вище, спірним розпорядженням анульовано Фермерському господарству "Березна" ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10200414202000647 від 16.03.2020 у зв`язку з встановленням факту зазначення позивачем недостовірних даних у заяві на одержання ліцензії на право зберігання пального, в частині зазначення місткості резервуарів для зберігання пального.

Так, в заяві ФГ "Березна" на одержання ліцензії на право зберігання пального від 19.02.2020 позивач просив контролюючий орган надати відповідну ліцензію загальною місткістю 60000,00 літрів (а.с.14).

В акті фактичної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що ФГ "Березна" використовує резервуар №5, який має номінальну місткість 49317,00 літрів та з`єднаний безпосередньо лише з резервуаром №6, який має номінальну місткість 71135,00 літрів та з`єднаний з поливно-роздавальною колонкою, через яку здійснюється відпуск пального для потреб власного споживання.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що ФГ "Березна" орендував у ПрАТ "Шамраївське" не всю територію майданчику з обладнанням для автозаправної станції по вул.Польовій 9, в с.Шамраївка, а лише частину (третину площі майданчика) з конкретними індивідуально визначеними ємностями з об`ємом 60000,00 літрів, з приводу чого суд зазначає таке.

01.02.2020 між Приватним акціонерним товариством "Шамраївське" (Орендодавець) та Фермерським господарством "Березна" (Орендар) було укладено договір оренди обладнання, ємності та земельної ділянки №01/02/2020, за умовами якого орендодавець зобов`язався надати орендарю у строкове платне використання мано, що належить орендарю та розташоване за адресою: Київська обл., Сквирський р-н., с.Руда, вул.Польова, буд.9, а саме:

- цистерна 50 м. куб. для зберігання палива, інвентарний №1000120;

- цистерна 10 м. куб., інвентарний №1000119;

- бензоколонка;

- 1/3 частина земельної ділянки під обслуговування автозаправочного комплексу.

Згідно з пунктом 3.1 договору строк оренди складає 1 календарний рік з моменту прийняття об`єктів оренди згідно з актами приймання-передачі.

Пунктами 4.1-4.2 договору передбачено, що розмір орендної плати за використання об`єктів оренди в цілому визначається у відповідних актах наданих послуг, які підписуються та скріплюються печаткам сторін один раз на місяць.

Орендна плата виплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 29 числа кожного місяця.

Відповідно до пункту 5.1 договору передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом приймання-передачі.

Об`єкти оренди вважаються переданими орендодавцем та прийнятими орендарем з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі об`єктів оренди (пункт 5.2 договору) (а.с.7-9).

З метою виконання умов вказаного договору ПрАТ "Шамраївське" були передані, а ФГ "Березна" прийняті у строкове платне користування об`єкти оренди (цистерна 50 м. куб. для зберігання палива, інвентарний №1000120; цистерна 10 м. куб., інвентарний №1000119; бензоколонка; 1/3 частина земельної ділянки під обслуговування автозаправочного комплексу), про що між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі від 01.02.2020 (а.с.10).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів оплати вартості оренди за вказаним договором.

Крім того, у самому договорі не визначено вартість оренди, що свідчить про недотримання істотних умов договору.

Проте, суд не приймає до уваги таку позицію відповідача, оскільки сторони договору, керуюсь принципом свободи договору, передбаченим ст.627 Цивільного кодексу України, вправі самостійно визначати умов договору.

У зв`язку з цим, суд вважає, що в даному випадку незазначення сторонами у договорі оренди обладнання, ємності та земельної ділянки №01/02/2020 від 01.02.2020 суми орендних платежів, не є підставою для висновків щодо невчинення ПрАТ "Шамраївське" в оренду позивачу цистерн місткістю 60000,00 літрів.

Як зазначено вище, дана обставина підтверджується актом приймання-передачі від 01.02.2020.

Крім того, суд зазначає про те, що Приватне акціонерне товариство "Шамраївське" у відповідь на адвокатський запит представника позивача, адвоката Дубовика В.В., листом від 26.04.2021 вих.№26/04 підтвердило, що на підставі договору №01/02/2020 від 01.02.2020 було передано позивачу в оренду: цистерну 50 м. куб. для зберігання палива, інвентарний №1000120; цистерну 10 м. куб., інвентарний №1000119; бензоколонку; 1/3 частину земельної ділянки під обслуговування автозаправочного комплексу.

ПрАТ "Шамраївське" повідомило, що у період з 01.02.2020 по 28.12.2020 документи, що свідчать про припинення договірних відносин між ФГ "Березна" та ПрАТ "Шамраївське" не підписувалися, а перелічені об`єкти продовжують перебувати у користуванні позивача.

У вказаному листі ПрАТ "Шамраївське" зазначило, що цистерна (резервуар), номінальною вартістю 71135,00 літрів, що розташована за адресою: Київська обл., Сквирський р-н., с.Рудна, вул.Польова, буд.9, перебуває у власності товариства та знаходиться на його балансі.

У період з 01.02.2020 по 28.12.2020 вказана цистерна в оренду/суборенду ФГ "Березна" е передавалась.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ "Шамраївське" на підставі договору оренди обладнання, ємності та земельної ділянки №01/02/2020 від 01.02.2020 було надано в оренду позивачу цистерни, загальною місткістю 60 м. куб (60000 літрам), бензоколонку та 1/3 частина земельної ділянки під обслуговування автозаправочного комплексу.

В акті перевірки контролюючий орган, зазначив, що з наданих позивачем до перевірки документів (договору поставки нафтопродуктів №05092018-23 від 05.09.2018, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних №60705 та №211012 від 06.07.2020 та від 21.10.2020 відповідно і акцизних накладних №127 та №214 від 06.07.2020 та 21.10.2020 відповідно) вбачається, що ТОВ "Компанія Європа" було реалізовано позивачу дизельне паливо в кількості 62731,77 літрів.

На думку відповідача, вказані обставини свідчать про неможливість зберігання позивачем у цистернах, місткістю 60000,00 літрів вказаної кількості палива та підтверджують висновки щодо позивачем разом із заявою про видачу ліцензії документів з недостовірними відомостями, з приводу чого суд зазначає таке.

05.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Європа" (Постачальник) та Фермерським господарством "Березна" (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №05092018-23, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити вартість нафтопродуктів (а.с.18-21).

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія Європа" по видатковій накладній від 06.11.2020 №60705 було постановлено позивачу дизельна паливо ДП-З-Євро 5-ВО у кількості 24,613 тон на загальну суму 476857,87 грн. (а.с.26).

Перевезення товару було оформлено товарно-транспортною накладною від 06.07.2020 №РН-0607005, в якій казано, що маса нафтопродукту 24613,00 кг еквівалентно 30200,00 літрам (а.с.27).

Також ТОВ "Компанія Європа" по видатковій накладній від 21.10.2020 №211012 було постановлено позивачу дизельна паливо ДП-З-Євро 5-ВО у кількості 32835,00 літрів на загальну суму 551233,98 грн. (а.с.24).

Перевезення товару було оформлено товарно-транспортною накладною від 21.10.2020 №РН-2110012 (а.с.25).

Отже, загальна кількість отриманих позивачем від вказаного контрагента нафтопродуктів становить 63035,00 літри.

У позовній заяві позивач зазначив, що отримані від ТОВ "Компанія Європи" нафтопродукти були оприбутковані та списані ФГ "Березна" на безпосереднє заправлення баків автотранспорту та сільськогосподарської техніки та частково переміщене у цистерни за адресою: Київська обл., Сквирський р-н., с.Руда, вул.Польова, буд.9.

Так, на підтвердження наданих пояснень позивачем додано до матеріалів справи акти списання та відомості видачі паливно-мастильних матеріалів (а.с.30-88).

Дослідивши вказані документи, судом встановлено, що СФ "Березна" за 2020 рік (включно) було видано для заправлення сільськогосподарської техніки нафтопродукти у наступній кількості:

- за лютий 2020 року - 1223,40 літрів (акт списання від 28.02.2020 №СпТ-00002 та відомості №1- №4);

- за березень 2020 року - 9646,00 літрів (акт списання від 31.03.2020 №СпТ-000015 та відомості №1- №5);

- за квітень 2020 року - 20586,00 літрів (акт списання від 30.04.2020 №СпТ-000020 та відомості №1- №5);

- за травень 2020 року - 4204,00 літрів (акт списання від 31.05.2020 №СпТ-000037 та відомості №1- №5);

- за червень 2020 року - 2903,90 літрів (акт списання від 30.06.2020 №СпТ-000049 та відомості б/н);

- за липень 2020 року - 19040,00 літрів (акт списання від 31.12.2020 №СпТ-000051 та відомості №1-№6);

- за серпень 2020 року - 9435,00 літрів (акт списання від 31.08.2020 №СпТ-000056 та відомості №1- №4);

- за вересень 2020 року - 19563,00 літрів (акт списання від 30.09.2020 №СпТ-000085 та відомості №1- №5);

- за жовтень 2020 року - 25614,00 літрів (акт списання від 31.10.2020 №СпТ-000087 та відомості №1- №4);

- за листопад 2020 року - 27640,00 літрів (акт списання від 30.11.2020 №СпТ-000111 та відомості №1- №5);

- за грудень 2020 року - 270,00 літрів (акт списання від 31.12.2020 №СпТ-000125 та відомості №1- №2).

У вищевказаних відомостях зазначено про прийняття нафтопродуктів шоферами тракторів, комбайнів, навантажувачів та обприскувачів.

Отже, матеріалами справи підтверджується списання позивачем отриманих від ТОВ "Компанія Європа" нафтопродуктів внаслідок їх безпосередньої видачі для заправлення сільськогосподарської техніки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи підтверджують, що у користуванні позивача перебували дві цистерни для зберігання пального, загальною місткістю 60000,00 літрів, що відповідає загальній місткості резервуарів, яка була вказана у заяві про надання ліцензії на зберігання пального від 19.02.2020 та у ліцензії №10200414202000647 від 16.03.2020.

Вказане свідчить про те, що подані ФГ "Березна" для отримання ліцензії на право зберігання пального документи містять достовірну інформацію.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували вище встановлене відповідач під час розгляду справи не надав.

Щодо посилань позивача у позовній заяві на протиправність висновків контролюючого органу щодо здійснення ФГ "Березна" зберігання пального за відсутності діючої ліцензії за вищевказаною адресою та порушення ним частини першої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", то суд звертає увагу позивача на те, що вказані висновки зумовили прийняття ГУ ДПС у Київській області податкового повідомлення-рішення від 24.12.2020 №8143/0901, оскарження якого не є предметом позову у даній справі.

У зв`язку з цим, вказані обставини не підлягають дослідженню у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження висновків щодо подання позивачем разом із заявою про видачу ліцензії документів з недостовірними даними, а тому суд дійшов висновку про те, що спірне розпорядження прийнято відповідачем протиправно та необґрунтовано.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 28.12.2020 №1171 про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №1020041420200647 від 16.03.2020.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії ФГ "Березна" №102004142000647 від 16.03.2020 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та відновити дію цієї ліцензії, суд зазначає таке.

Згідно Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до пунктів 6-7 Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545, підставою для виключення суб`єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Інформація про суб`єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/ зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії.

З урахуванням тієї обставини, що відповідач протиправно прийняв розпорядження про анулювання ліцензії позивача на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії Фермерського господарства "Березна" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10200414202000647 від 16.03.2020.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача відновити дію ліцензії, то суд не вбачає підстав для її задоволенню, оскільки в даному випадку ефективними способом захисту прав та інтересів позивача є саме скасування спірного розпорядження, що як наслідок зумовлює відновлення дії відповідної ліцензії.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.01.2021 №33.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 4540,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 28.12.2020 №1171 про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №1020041420200647 від 16.03.2020.

3.Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії Фермерського господарства "Березна" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10200414202000647 від 16.03.2020.

4. В задоволенні іншої частин позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь Фермерського господарства "Березна" (ідентифікаційний код 31890078, місцезнаходження: 09034, Київська обл., Сквирський р-н., с.Шамраївка, вул.Городище, буд.26) судовий збір у сумі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.