Рішення № 101390584, 26.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року Справа № 160/17683/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у формі листа від 30.08.2021 року №30012-25751/Р-01/8-0400/21 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за віком, з урахуванням вимог ст.25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції від 07.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем занижено коефіцієнт при перерахунку розміру її пенсії за віком. Для обчислення пенсії взято індивідуальний коефіцієнт страхового стажу не 0,50962 а всього 0,37750. Тобто, зменшено страховий стаж, а саме до її стажу застосовано коефіцієнт 1. Відтак, позивач вказує, що до 01.10.2017 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсії») для нарахування пенсії враховувалася величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Таким чином, використання неправильних коефіцієнтів призвело до неправильного перерахунку пенсії та її заниження, а тому просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 30.09.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.10.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що з 01 жовтня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148), яким внесено зміни в порядок обчислення коефіцієнта страхового стажу та заробітку. З урахуванням вимог Закону № 2148, за документами пенсійної справи з 01.10.2017 проведено осучаснення пенсії позивача (перерахунок), виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Пенсія призначена 03.12.2014 року.

14.08.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо перерахунку пенсії за віком.

Листом від 30.08.2021 року за № 39012-25751/Р-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало позивачу відповідь, якою фактично було відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії.

Як встановлено судом, позивач вважає, що відповідачем в порушення ст.ст.24, 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» невірно обчислено індивідуальний коефіцієнт страхового стажу, а відтак звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку наведеному вище, суд виходить з наступного.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Основного Закону).

Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивача розрахована і призначена виходячи із загального стажу роботи 37 років 09 місяців 20 днів та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% (застосовувався до 01.10.2017 року).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року було внесено зміни до Закону №1058.

Так, у відповідності до змін, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII, пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Отже, пенсія за віком позивача була перерахована пенсійним органом з 01.10.2017 року при загальному стажі роботи (виходячи із страхового стажу, зарахованого по 31.12.2014 року), який складає 37 років 09 місяців 20 днів із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Суд зауважує, що зі змісту позовної заяви вбачається, що пенсія позивачу призначена відповідно до Закону №1058 до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII (пенсія призначена у 2014 році), тому перерахунок пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% відповідає вимогам ч. 1 ст. 25, п. 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058.

Крім того, п. 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058 передбачено, що з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, однак пенсія позивачу призначена до 01.10.2017, тому дане положення не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, відповідно до наданих відповідачем письмових пояснень, суд дійшов висновку, що пенсійний орган діяв добросовісно, провівши перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При цьому, суд зауважує, що твердження позивача про зменшення розміру пенсії не підтверджені відповідними доказами. Як встановлено судом з матеріалів справи підсумок пенсії не зменшився. Інших доказів зменшення розміру пенсії позивача не зазначено і до суду не надано.

Міркування позивача про звуження його права та рівня соціальної захищеності і про необхідність використання відповідачем величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% є нормативно необґрунтованими і суперечать наведеним вище законодавчим положенням, які неконституційними не визнавались, тому відхиляються судом.

Суд враховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пп. 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статті 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.03.2018 року у справі № 265/4497/17.

Отже, підстав для висновку про допущення відповідачем порушення вимог Закону №1058 при застосуванні величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% і права позивача на перерахунок її пенсії, яке б підлягало захисту у даному випадку, у суду не має.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , є необґрунтованими, а відповідач в свою чергу правомірно визначив коефіцієнт стажу позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язати вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський