Рішення № 101390459, 26.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року Справа № 160/16890/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка оформлена письмовим повідомленням від 21.07.2021 року за №52352/6/04-36-18-09-19, у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року від 16 липня 2021 року реєстраційний №9196414775;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2021 року реєстраційний №9196414775 днем її фактичного отримання, а саме 16.07.2021 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з відмовою у реєстрації податкової декларації, зазначаючи, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Позивач вважає, що не направлення повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації протягом 5 робочих днів з дня отримання податкової декларації свідчить про прийняття такої податкової декларації з податку на додану вартість. У випадку відсутності у платника податку особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку, податкова декларація підписується тільки керівником. У позивача відсутня особа, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. Подана позивачем декларація була підписана керівником позивача – Скавронським М.Г. Позивач, подавши декларацію, отримав квитанцію №2, яка засвідчує факт того, що податкова декларація має всі необхідні реквізити та прийнята відповідачем. Враховуючи викладене, позивач вважає, що подав декларацію, що відповідає затвердженій формі, із зазначенням всіх необхідних реквізитів, з дотриманням встановленого чинним законодавством України строку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

23.10.2021 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області при перевірці наявності та достовірності заповнення ТОВ «Східна нерухомість» необхідних обов`язкових реквізитів в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період червень 2021 року (№9196414775 від 16.07.2021 року) встановлено порушення вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України в частині заповнення обов`язкового реквізиту «підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених Податковим кодексом України, засвідчені печаткою платника податку (за наявності)», а саме відсутній підпис головного бухгалтера. Крім того, в даній декларації не заповнено поле телефон та електронна адреса підприємства. У відповідності до вимог п. 49.11 ст. 49 ПК України листом від 21.07.2021 року №52352/6/04-36-18-09-19 на адресу ТОВ «Східна нерухомість» направлено письмове повідомлення про відмову у прийнятті декларації рекомендованим листом №4902501676630 з повідомленням про вручення.

29.10.2021 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що керівник позивача Скавронський М.А. є відповідальною особою за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації. У позивача відсутня інша особа, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. На думку позивача, ця обставина відома відповідачу, оскільки відповідач здійснює облік даних позивача як платника податків.

Суд зазначає, що розгляд справи мав відбутись протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, проте у зв`язку з перебуванням судді Віхрової В.С. у щорічній відпустці, розгляд справи здійснено в перший робочий день судді 26.11.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» (код ЄДРПОУ 43360236) зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа 21.11.2019 року. Місцезнаходженням юридичної особи визначена адреса: 49026, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Решетилівська, будинок 33А. Керівником визначено Скавронського Миколу Андрійовича.

16.07.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» направлено на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2021 року.

Відповідно до квитанції №1 податкову декларацію доставлено до центрального рівня Державної податкової служби 16.07.2021 року в 15:53:49.

Відповідно до квитанції №2 податкову декларацію доставлено до районного рівня Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Амур-Нижньодніпровський район м. Дніпра) 16.07.2021 року в 15:53:49.

21.07.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області направлено на адресу позивача лист «Про надання податкової звітності» №52352/6/04-36-18-09-19, в якому зазначено, що податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за червень 2021 року від 16.07.2021 року №9196414775 заповнена з порушенням вимог пунктів 48.5 статті 48 Податкового кодексу України. Податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за червень 2021 року від 16.07.2021 року №9196414775 не вважається податковою звітністю.

Не погоджуючись з відмовою у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Вимоги до складання податкової декларації визначені ст.48 ПК України.

Так, згідно п.48.1 ст.48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2 ст.48 ПК України)

Пунктом 48.3 статті 48 ПК України передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента (п.48.4 ст.48 ПК України).

Відповідно до п.п.48.5.1 п.48.5 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Згідно п.48.7 ст.48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів визначений ст.49 ПК України.

Положеннями п.49.1 ст.49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.3 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно п.49.8 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (п.49.9 ст.49 ПК України).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання (п.49.11 ст.49 ПК України).

Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить про наявність у контролюючого органу обов`язку під час прийняття податкової декларації перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, і у разі подання податкової декларації, заповненої з порушенням вказаних приписів ПК України, контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

Судом досліджено копію податкової декларації з податку на додану вартість підприємства за червень 2021 року №9196414775, яка міститься в матеріалах справи, та встановлено, що в ній дійсно відсутній підпис, ініціали та прізвище головного бухгалтера, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта головного бухгалтера.

З огляду на вказане, суд звертає увагу, що у відповідності до приписів пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.

Відповідно до пункту 48.7. статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

При цьому, контролюючий орган не довів та не надав доказів того, що у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» бухгалтерській облік здійснює інша особа, а не керівник підприємства.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що у спірній декларації не заповнено поле телефон та поле електронна адреса, суд зазначає, що вказані недоліки не були визначені у листі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.07.2021 року №52352/6/04-36-18-09-19 та вказані реквізити не відносяться до обов`язкових, які встановлені п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, отже дані недоліки не можуть слугувати підставою для не прийняття спірної декларації.

Судом не встановлено порушення позивачем п.48.5 ст. 48 ПК України під час заповнення та подачі податкової декларації з ПДВ за червень 2021 року.

Додатково суд зазначає, що відповідно до п.п. 49.11.1 п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

Згідно п.49.9 ст.49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Підпунктом 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України визначено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

В повідомленні ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.07.2021 року №52352/6/04-36-18-09-19 вказано, що податкова декларація надана ТОВ «Східна нерухомість» 16.07.2021 року. Подання відповідної декларації саме 16.07.2021 року підтверджується, також, квитанціями №1 та №2.

Отже, податковий орган був зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

З урахуванням вихідних днів та з розрахунку лише робочих днів, відлік яких розпочинається з наступного дня, який слідує за отримання податкової декларації, відповідач мав направити відповідне повідомлення позивачу до 23.07.2021 року включно.

Судом встановлено та підтверджено копією поштового конверту про направлення повідомлення від 21.07.2021 року №52352/6/04-36-18-09-19, що повідомлення було направлено за поштовим штрихкодом №4902501676630.

З трекінгу відправлення поштових повідомлень, розміщеного на сайті АТ «Укрпошта», судом виявлено, що повідомлення від 21.07.2021 року №52352/6/04-36-18-09-19 було направлено Лівобережним відділом ГУ ДПС у Дніпропетровській області 28.07.2021 року, тобто після спливу 5 робочих днів, встановлених п.п. 49.11.1 п.49.11 ст.49 ПК України, для направлення повідомлення про неприйняття звітності.

Отже, в силу п.п. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України податкова декларація Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна нерухомість» з ПДВ за червень 2021 року вважається прийнятою податковим органом.

Отже, позовна вимога про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2021 року, реєстраційний №9196414775, днем її фактичного отримання, а саме 16.07.2021 року, є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування відмови у прийнятті податкової декларації, суд зазначає, що позивачем заявлено вимогу про визнання відмови протиправною, яка не відповідає вимогам ч.2 ст. 245 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, належним захистом прав позивача є вимога про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації, оформленої листом від 21.07.2021 року №52352/6/04-36-18-09-19.

Відповідно до ч.2 ст. 19 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації, оформленої що листом від 21.07.2021 року №52352/6/04-36-18-09-19.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2270,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 08.09.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2270,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 18000 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору про надання правової допомоги від 07.09.2021 року;

- копію ордеру на надання правової допомоги серія АІ №1151614;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1582/10 від 29.04.1999 року.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, мали бути визначені в рахунках на оплату, актах виконаних робіт, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Суду не надано платіжного документу на перерахування суми коштів за надання правової допомоги.

Також, суд звертає увагу, що відшкодуванню підлягають лише послуги адвоката, пов`язані з розглядом справи.

В позовній заяві в розрахунок гонорару включено 8000 грн. за учать у двох (орієнтовно) судових засіданнях. При цьому, суд звертає увагу, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Відтак, розрахунок гонорару не відповідає фактично наданим адвокатом послугам.

Суду не надано жодного документу, який має посилання на адміністративну справу, в межах якої повинні бути сплачені кошти на правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 22 квітня 2019 року по справі №806/2143/18 (адміністративне провадження №К/9901/4571/19).

Судом встановлено, що у матеріалах адміністративної справи відсутня квитанція, яка б достовірно підтверджувала саме факт понесених позивачем витрат на правову допомогу, що є підставою для відмови у стягненні з відповідачів на користь позивача суми витрат на правову допомогу.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року по справі №806/2143/18 (адміністративне провадження №К/9901/4571/19).

Оскільки документів на підтвердження наданих послуг, а також документу, який би підтверджував сплату адвокату коштів позивачем суду не надано, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» (вул. Решетилівська, 33А, м. Дніпро, 49026, код ЄДРПОУ 43360236) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість», оформленої листом від 21.07.2021 року №52352/6/04-36-18-09-19.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2021 року, реєстраційний №9196414775, днем її фактичного отримання, а саме 16.07.2021 року.

В порядку розподілу судових витрат стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Нерухомість» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2270 грн. 00 коп.

В задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова