Рішення № 101390261, 19.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Справа № 160/16710/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в якій просить:

визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в задоволенні запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації (вих.№5 від 28 лютого 2021 року), та надання ОСОБА_1 запитуваної інформації, а саме: адрес у мережі Інтернет сторінки на веб-сайті Межиріцької ОТГ, та сторінки на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на яких оприлюднений у формі відкритих даних, перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації; копії переліку об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації;

зобов`язати Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) адреси у мережі Інтернет сторінки на веб-сайті Межиріцької ОТГ, та сторінки на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на яких оприлюднений у формі відкритих даних, перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації; копії переліку об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до сільського голови Межиріцької об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області Монах Клавдії Василівни із запитом №5 від 28.02.2021, в якому просив: надати інформацію стосовно наявності будь-яких об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, визначених відповідно до закону та рішень Межиріцької сільської ради, які підлягають приватизації.

Сільський голова Межиріцької об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області Монах Клавдія Василівна листом №193 від 18 березня 2021 року, позивачу повідомила про наступне.

Адреси у мережі Інтернет сторінки на веб-сайті Межиріцької ОТГ, та сторінки на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на яких оприлюднений у формі відкритих даних, перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, відсутні.

Перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, відсутній, що не суперечить чинному законодавству України.

Позивач вважає, що виконавчий комітет Межиріцької сільської ради згідно з його компетенцією, в обов`язковому порядку зобов`язаний володіти інформацією, яку запитував позивач про перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, зобов`язаний оприлюднювати інформацію у формі відкритих даних на офіційному веб-сайті Межиріцької ОТГ та Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, а тому відповідач повинен мати інформацію про адреси у мережі Інтернет сторінки на веб-сайті Межиріцької ОТГ, та сторінки на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на яких оприлюднений у формі відкритих даних перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, а тому відповідач протиправно відмовив у задоволенні запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації, що і стало підставою для звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження.

На адресу суду від представника Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих.№1757 від 01.11.2021 року, в якому представник позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес регулює Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VІ, відповідно до статті 1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (пункт перший частини першої статті 3, пункт другий частини першої статті 5 Закону №2939-VІ).

Відповідно до Закону України «Про публічну інформацію», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною 1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено перелік розпорядників публічної інформації, якими зокрема є суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

З огляду на викладене, можна прийти до висновку, що запитувана позивачем інформація не належить до публічної, оскільки вона не існує як готовий та зафіксований продукт і потребує вжиття додаткових дій розпорядником щодо її створення.

Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Отже, приватизація (відчуження) майна комунальної власності здійснюється власниками або уповноваженими ними органами відповідно до закону, в інтересах територіальної громади з урахування його економічної доцільності та ефективності, що вирішується на пленарних засіданнях органів місцевого самоврядування.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна регулюються Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна». Частиною п`ятою статті 3 Закону встановлено, що приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону. Також, частиною п`ятою статті 7 Закону встановлено, що повноваження органів місцевого самоврядування у сфері приватизації визначаються законами України і правовими актами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Пунктом 3.3 Положення про приватизацію об`єктів комунальної власності територіальної громади Межиріцької сільської ради (малу приватизацію), затвердженим рішенням Межиріцької сільської ради від 14 серпня 2019 року №600-16/VII, визначено, що для включення комунального майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, виконавчі органи та підприємства (установи,організації), на балансі яких знаходиться комунальне майно:

постійно переглядають, виявляють комунальне майно, яке безпосередньо не забезпечує виконання такими органами, підприємствами (установами, організаціями) встановлених завдань; комунальне майно, що більше трьох років не використовується у виробничій (господарській) діяльності і подальше його використання не планується, та вносять органу приватизації свої пропозиції щодо включення комунального майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації;

для включення об`єктів соціально-культурного призначення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, подають до органу приватизації разом з пропозиціями стосовно включення до переліку пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності об`єктів соціально-культурного призначення або можливості перепрофілювання кожною з таких об`єктів.

Отже, визначений законодавством України та вищезазначеним Положенням, порядок і спосіб приватизації комунального майна, не вказує органу місцевого самоврядування на обов`язковість формування Переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, до моменту вирішення питання щодо відчуження об`єктів комунальної власності.

02 листопада 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх.№96092/21, в якій останній заперечує проти доводів викладених відповідачем та зазначає наступне.

Запит позивача на отримання публічної інформації стосувався інформації про наявність об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», до об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до п.5, п.6 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону. Приватизація земель державних і комунальних підприємств, установ та організацій регулюється Земельним кодексом України.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», порядок приватизації державного і комунального майна поміж іншого передбачає: 1) формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; 2) опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі.

Згідно з ч.4 ст.11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Пунктами 1 та 2 статті 21 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що органи приватизації здійснюють відповідно до законодавства комплекс заходів щодо забезпечення прозорості приватизації, висвітлення приватизаційних процесів шляхом оприлюднення в засобах масової інформації (на веб-сайті органів приватизації, в офіційних друкованих виданнях органів приватизації, у мережі Інтернет та/або на радіо, телебаченні, рекламних щитах) повідомлень про хід і результати приватизації.

Обов`язковому оприлюдненню підлягають: переліки об`єктів, що підлягають приватизації; інформація про об`єкти, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

Із системного аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що саме Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією та надавати відповідь на запит про об`єкти комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є учасником бойових дій, що документально підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 28 грудня 2015 року.

ОСОБА_1 звернувся до сільського голови Межиріцької об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області Монах Клавдії Василівни із запитом №5 від 28.02.2021, в якому просив надати інформацію стосовно:

адреси у мережі Інтернет сторінки на веб-сайті Межиріцької ОТГ, та сторінки на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на яких оприлюднений у формі відкритих даних, перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації;

копію переліку об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації.

Сільський голова Межиріцької об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області Монах Клавдія Василівна листом №193 від 18 березня 2021 року позивачу повідомила про наступне:

Адреси у мережі Інтернет сторінки на веб-сайті Межиріцької ОТГ, та сторінки на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на яких оприлюднений у формі відкритих даних, перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, відсутні.

Перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, відсутній, що не суперечить чинному законодавству України.

Позивач вважає, що виконавчий комітет Межиріцької сільської ради згідно з його компетенцією, в обов`язковому порядку зобов`язаний володіти інформацією, яку запитував позивач про перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, зобов`язаний оприлюднювати інформацію у формі відкритих даних на офіційному веб-сайті Межиріцької ОТГ та Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, а тому відповідач повинен мати інформацію про адреси у мережі Інтернет сторінки на веб-сайті Межиріцької ОТГ, та сторінки на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на яких оприлюднений у формі відкритих даних перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, а тому відповідач протиправно відмовив у задоволенні запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації, що і стало підставою для звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною першою статті 14 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно частини першої та другої статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону №2939-VI).

Частиною третьою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3)ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частина третя статті 24 Закону №280/97-ВР визначає, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 6 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі.

Згідно з ч.4 ст.11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» органи приватизації здійснюють відповідно до законодавства комплекс заходів щодо забезпечення прозорості приватизації, висвітлення приватизаційних процесів шляхом оприлюднення в засобах масової інформації (на веб-сайті органів приватизації, в офіційних друкованих виданнях органів приватизації, у мережі Інтернет та/або на радіо, телебаченні, рекламних щитах) повідомлень про хід і результати приватизації.

Обов`язковому оприлюдненню підлягають: переліки об`єктів, що підлягають приватизації; інформація про об`єкти, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

Із системного аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що саме Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією та надавати відповідь на запити про об`єкти комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації.

У Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради, який згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти запитуваною інформацією, були відсутні правові підстави, передбачені ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», для відмови у задоволенні запиту про надання такої інформації.

Крім того, 14.08.2019 року Межиріцька сільська рада прийняла рішення №600-16/У1І «Про затвердження Положення про приватизацію об`єктів комунальної власності територіальної громади Межиріцької сільської ради (малу приватизацію)», яким затвердила «Положення про приватизацію об`єктів комунальної власності територіальної громади Межиріцької сільської ради (малу приватизацію)» та визначила порядок приватизації (відчуження) майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади Межиріцької сільської ради.

У п.1.3 Положення зазначено, що органом приватизації територіальної громади є Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Пунктами 3.1 та 3.2 Положення визначено, що порядок приватизації комунального майна передбачає формування та затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації та опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на офіційному веб-сайті Межиріцької сільської ради та в електронній торговій системі. Перелік об`єктів, що підлягають приватизації, формується за ініціативою виконавчих органів Межиріцької сільської ради, підприємств (установ, організацій), на балансі яких знаходиться комунальне майно, та потенційних покупців.

У пункті 3.3. Положення визначено порядок складання переліку об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації. Для включення комунального майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації виконавчі органи та підприємства (установи, організації), на балансі яких знаходиться комунальне, майно: постійно переглядають, виявляють комунальне майно, яке безпосередньо не забезпечує виконання такими органами/підприємствами (установами, організаціями) встановлених завдань; комунальне майно, що більше трьох років не використовується у виробничій (господарській) діяльності і подальше його використання не планується, та вносять органу приватизації свої пропозиції щодо включення комунального майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Пунктом 6.2. Положення визначено, що обов`язковому оприлюдненню підлягають - переліки об`єктів, що підлягають приватизації.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради згідно з його компетенцією, в обов`язковому порядку, зобов`язаний володіти інформацією, яку запитував позивач - перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації та зобов`язаний надати позивачу цю інформацію у відповідь на його запит.

З огляду на протиправність відмови відповідача у наданні позивачу публічної інформації, порушене право позивача на отримання такої інформації підлягає відновленню шляхом зобов`язання Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 запитувану публічну інформацію відповідно до запиту №5 від 28.02.2021.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання надати інформацію про адреси у мережі Інтернет сторінки на веб-сайті Межиріцької ОТГ, та сторінки на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на яких оприлюднений у формі відкритих даних перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, суд зазначає наступне.

У листі виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області №193 від 18.03.2021 року повідомлено, що адреси у мережі Інтернет сторінки на веб-сайті Межиріцької ОТГ та сторінки на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на яких оприлюднений у формі відкритих даних, перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, відсутні.

Суть звернення позивача полягає в отриманні інформації про перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації.

При цьому, виконанням обов`язку по наданню публічної інформації є надання її на запит незалежно від форми: опублікування в мережі Інтернет чи надання переліку особисто позивачу.

Таким чином, зобов`язання надати інформацію про адреси у мережі Інтернет сторінки на веб-сайті Межиріцької ОТГ, та сторінки на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на яких оприлюднений у формі відкритих даних, перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, за умови відсутності таких, про що позивача повідомлено листом №193 від 18.03.2021 року, не є належним способом правового захисту.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання надати інформацію про адреси у мережі Інтернет сторінки на веб-сайті Межиріцької ОТГ, та сторінки на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на яких оприлюднений у формі відкритих даних, перелік об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації, задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем частково доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відтак, судовий збір за наслідками розгляду цієї справи не стягується, оскільки позивач у відповідності до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 28 грудня 2015 року).

Щодо розподілу витрат на правову допомогу у розмірі 3600 грн.

До позовної заяви позивачем долучено:

- копію договору про надання правової допомоги від 17.02.2021 року №17/02-3;

- копію переліку та орієнтовної вартості послуг з надання професійної правової допомоги;

- копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 17.02.2021 року №17/02-3 від 01.09.2021 року;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2021 року;

- копію ордеру від 18.02.2021 року виданого на підставі договору про надання правової допомоги №17/02-3;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №0930 від 06.04.2000 року;

- копію звіту про виконання договору від 15.09.2021 року.

Відповідачем на адресу суду надано відзив на позовну заяву вих.№1756 від 01.11.2021 року, в якому представник заперечує проти задоволення клопотання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, та зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.02.2021 року між Адвокатським об`єднанням «Бірюк, Мігульов і партнери» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги № 17/02-3.

Відповідно до п. 1.1. Договору ОСОБА_1 замовляє Адвокатському об`єднанню надання професійної правничої допомоги (юридичні, консультаційні та представницькі послуги) з питань, зокрема, представництва та захисту його інтересів в судах.

На підтвердження понесених витрат до суду надано наступні документи:

- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2021 року до договору про надання правової допомоги № 17/02-3 від 17 лютого 2021 року;

- звіт від 15.09.2021 року про виконання договору №17/02-3 від 17 лютого 2021 року.

02 листопада 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх.№96092, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та зазначає.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.09.2021 року до Договору про надання правової допомоги №17/02-3 від 17.02.2021 року, сторони домовилися викласти п.4.9. договору в наступній редакції: «клієнт сплачує гонорар об`єднанню, а також інші витрати понесених ним, на протязі 6 (шести) місяців з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг. Гонорар та інші виплати за цим договором сплачується клієнтом готівкою або здійснюється ним у безготівковому порядку на банківський рахунок об`єднання».

Крім того, Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.

Так у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: «Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року №01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті».

Представник позивача звертає увагу, що на день подання позовної заяви строк для оплати по договору про надання правової допомоги ще не настав, тому відсутність доказів оплати гонорару не може бути підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу.

Вирішуючи клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм дає суду підставу для висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що позивачем не надано платіжного доручення (квитанції) на сплату суми коштів за надання правничої допомоги.

Суд бере до уваги пункт 4.8 договору про надання правової допомоги від 17.02.2021 року №17/02-3, яким передбачено, що факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання послуг, який є підставою для сплати клієнтом винагород (гонорару) об`єднанню, а також інших витрат понесених ним.

Той факт, що строк оплати за договором про надання правової допомоги не настав (пункт 4.9 договору про надання правової допомоги від 17.02.2021 року №17/02-3 (3 місяці з дати підписання акту про надання послуг), а з урахуванням оновленої редакції викладеній у п.1 Додаткової угоди до вказаного договору (протягом шести місяців з дня підписання акту про надання послуг від 15.09.2021 року), не свідчить про понесення позивачем витрат на правову допомогу станом на день розгляду справи судом, що виключає можливість відшкодування таких витрат.

Однак, у матеріалах адміністративної справи відсутнє платіжне доручення (квитанція), яка б підтверджувала факт понесення позивачем витрат на правову допомогу, що є підставою для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми витрат на правову допомогу.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 №36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №806/2143/18.

З урахуванням викладеного та відсутністю платіжного документу, який би підтверджував сплату адвокату коштів позивачем та його представником, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації (вих.№5 від 28 лютого 2021 року) та надання запитуваної інформації, а саме: копії переліку об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації.

Зобов`язати Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41800745) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію щодо переліку об`єктів комунальної власності Межиріцької ОТГ, які підлягають приватизації.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник