Рішення № 101390252, 18.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Справа № 160/15070/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 84% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 7 липня 2010 року №2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» до 50%;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28 травня 2021 року №912300159968 про зменшення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 84% суддівської винагороди до 52% з 07 квітня 2021 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21 липня 2021 року №912300159968 про зменшення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 52 % суддівської винагороди до 50% з 07 квітня 2021 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (у редакції первинного Закону згідно рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013) здійснити перерахунок і виплату з урахуванням фактично виплачених сум та виплачувати мені в подальшому призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% суддівської винагороди згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-342 від 21.02.2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року, без обмеження його граничного розміру.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що розпорядженням П`ятихатського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82% від його суддівської винагороди.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року позов ОСОБА_1 до П`ятихатського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено та визнано протиправним розпорядження управління №159968 від 19.10.2016 року та зобов`язано призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді на час здійснення нарахування, виходячи з наявного стажу роботи на посаді судді 22 роки 11 днів, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 16 вересня 2016 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року у справі №160/8923/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю, рішення відповідача визнано протиправними та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-УІ (у редакції первинного Закону згідно рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013) здійснити перерахунок і виплату з урахуванням фактично виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 в подальшому призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-342 від 21.02.2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року, без обмеження його граничного розміру.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 року у цій справі рішення від 16.09.2020 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди, без обмеження граничного розміру, та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог. В решті рішення залишено без змін.

Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912300159968 від 28.05.2021 року, відповідач протиправно зменшив щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розміру 84% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 року №2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів», до 52% і протягом червня-липня 2021 року нараховувалось 52465,92 грн.

10 червня 2021 року позивач звернувся із заявою до Пенсійного фонду України з заявою, у відповідь на яку 09.07.2021 року (вих.№20874-19669/Р-03/8-2800/21) ПФУ підтвердив розмір грошового утримання, виходячи з розміру 52% суддівської винагороди (з урахуванням вимог законодавства, чинного на дату проведення перерахунку).

У подальшому відповідач 13 серпня 2021 року листом вих.№ 27557-21634/Р-01/8-0400/21 направив позивачу листа, з якого слідує, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у правовідносинах з ОСОБА_1 застосовує Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІІ від 02.06.2016 року, а не Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-УІ від 07.07.2010 року, тому вважає, що щомісячне довічне грошове утримання повинно позивачу виплачуватися як судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, відповідач цитує пункт 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус судців», де зазначено, що за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 84% суддівської винагороди до 52%, у зв`язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

27 вересня 2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№83651/21, в якому представник вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч.4 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

17 липня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 21.02.2020 року №Б-с-342.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з наступних підстав.

Пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В абз.2 п.25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-УІП, зазначено, що в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №2453-УІ від 07.07.2010. За кожний повний рік роботі на посаді судді понад 20 років, щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнано неконституційним пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1042- VIII.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 16.09.2020 по справі №160/8923/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84% суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 21.02.2020 року №Б-с-342, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

Рішенням Третього апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 по справі №160/8923/20 було скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди, без обмеження граничного розміру.

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року по справі №160/8923/20 - залишено без змін.

На виконання рішення суду, 07 квітня 2021 року Головним управлінням проведено відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 50% суддівської винагороди, з урахуванням вимог Закону України “Про судоустрій та статус суддів” №1402- VIII, що набрав чинності від 30.09.2016 (страховий стаж 34 роки 5 місяців, в тому числі стаж на посаді судді 12 років 8 місяців 27 днів).

07 жовтня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх.№87178/21, в якій останній заперечує проти відзиву на позовну заяву, вважає, що посилання відповідача на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог є необґрунтованими, у зв`язку із наступним.

З 01.12.2020 року по 31.05.2021 року ОСОБА_1 отримував щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84752,64 грн. із розрахунку вислуги років 84%.

Однак, рішенням №912300159968 від 28.05.2021 року відповідач протиправно зменшив щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розміру 84% суддівської винагороди до 52%.

01 липня 2021 року відповідач повідомив позивача про те, що його страховий стаж становить 34 роки 05 місяців, у тому числі стаж на посаді судді - 21 рік 09 місяців 14 днів, який підтверджено Пенсійним фондом України.

Відповідач 13 серпня 2021 року направив позивачу листа, з якого слідує, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у правовідносинах застосовує Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІ від 02.06.2016 року, а не Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року, тому вважає, що щомісячне довічне грошове утримання повинно позивачу виплачуватися як судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, відповідач цитує пункт 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус судців», де зазначено, що за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді.

Однак, відповідач не зазначає, який саме період роботи на посаді судді не зараховано та не надав обґрунтування, адже йдеться про перерахунок, а не про призначення щомісячного довічного грошового утримання, незаконно виключений з довідки П`ятихатського районного суду від 21.11.2016 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 року, якою фактично встановлений суддівський стаж.

Вважає дії відповідача незаконними та необґрунтованими, просить задовольнити позов у повному обсязі, із урахуванням того, що факт наявності стажу судді (22 роки 11 днів), встановлено у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року 1515-УІІІ, відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України позивача було звільнено з посади судді П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області у відставку.

Відповідно до цієї постанови наказом голови П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року №12 його відраховано з 15 вересня 2016 року зі штату суддів П`ятихатського районного суду.

Розпорядженням П`ятихатського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82% від суддівської винагороди.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Позивачу видано довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-342 від 21.02.2020 року, за якою загальний розмір грошового забезпечення складає 100896,00 грн., у тому числі:

Посадовий оклад - 63060, 00 грн.;

Доплата за вислугу років (60 %) - 37836,00 грн.;

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року позов ОСОБА_1 до П`ятихатського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено та визнано протиправним розпорядження управління №159968 від 19.10.2016 року та зобов`язано призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді на час здійснення нарахування, виходячи з наявного стажу роботи на посаді судді 22 роки 11 днів, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 16 вересня 2016 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року у справі №160/8923/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю, рішення відповідача визнано протиправними та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в Дніпропетровській області на підставі ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-УІ (у редакції первинного Закону згідно рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013) здійснити перерахунок і виплату з урахуванням фактично виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 в подальшому призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-342 від 21.02.2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року, без обмеження його граничного розміру.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 року у цій справі рішення від 16.09.2020 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди, без обмеження граничного розміру, та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог. В решті рішення залишено без змін.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912300159968 від 28.05.2021 року відповідач зменшив щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розміру 84% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 року №2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів», до 52% і протягом червня-липня 2021 року нараховувалось 52465,92 грн.

10 червня 2021 року позивач звернувся із заявою до Пенсійного фонду України, у відповідь на яку 09.07.2021 року (вих.№20874-19669/Р-03/8-2800/21) пенсійний фонд підтвердив розмір грошового утримання, виходячи з розміру 52% суддівської винагороди (з урахуванням вимог законодавства, чинного на дату проведення перерахунку).

У подальшому відповідач 13 серпня 2021 року листом вих.№27557-21634/Р-01/8-0400/21 направив позивачу листа, з якого вбачається, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у правовідносинах з ОСОБА_1 застосовує Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІІ від 02.06.2016 року, а не Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-УІ від 07.07.2010 року, тому вважає, що щомісячне довічне грошове утримання повинно позивачу виплачуватися як судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, відповідач цитує пункт 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус судців», де зазначено, що за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 84% суддівської винагороди до 52%, у зв`язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

На підставі частини першою статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 року №6-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 року №10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 року №2-р/2020.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному Рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/я).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли 65-річного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України Рішенням від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач з 19.02.2020 року, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 року у справі 2-р/2020.

Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

Різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, грошове утримання має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя районного суду.

Судом встановлено, що на момент виходу у відставку позивача (16.09.2016 року) за чинним на той час Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-УІ, розмір його щомісячного довічного грошового утримання становив 84% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 % заробітку працюючого судці, без обмеження граничного розміру, підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме: постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі №190/2036/16-а та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року у справі №160/8923/20.

З урахуванням викладеного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912300159968, яким зменшено ОСОБА_1 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 84% суддівської винагороди до 52% з 07 квітня 2021 року, є протиправним.

Для відновлення порушеного права, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (у редакції первинного Закону згідно рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013) здійснити перерахунок і виплату з урахуванням фактично виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% суддівської винагороди згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-342 від 21.02.2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року, без обмеження його граничного розміру.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ч.1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ "Ощадбанк" №8 від 26 серпня 2021 року.

А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 84% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 7 липня 2010 року №2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» до 50%;

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28 травня 2021 року №912300159968 про зменшення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 84% суддівської винагороди до 52% з 07 квітня 2021 року;

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21 липня 2021 року №912300159968 про зменшення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 52 % суддівської винагороди до 50% з 07 квітня 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (у редакції первинного Закону згідно рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013) здійснити перерахунок і виплату з урахуванням фактично виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% суддівської винагороди згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-342 від 21.02.2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року, без обмеження його граничного розміру.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник