Рішення № 101390181, 26.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/8787/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 липня 2021 року №Ф-8428-13 на загальну суму 7517,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06.08.2021 на поштову адресу позивача надійшла вимога ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.07.2021 №Ф-8428-13, з якої вбачається, що станом на 31.01.2021 за даними інформаційної системи податкових органів відповідачем нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 7517,18 грн.

Позивач зазначає, що ніколи не був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та не здійснював відповідної підприємницької діяльності, однак здійснює незалежну професійну діяльність як адвокат та арбітражний керуючий. На виконання вимог Податкового кодексу України, згідно поданої заяви взятий на облік як платник єдиного внеску згідно форми №2-ЄСВ, а також як платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно форми №34-ОПП.

Разом з цим, з 06 листопада 2013 року був прийнятий на роботу в благодійний фонд “Фонд Ігоря Палиці - Новий Луцьк” (теперішня назва благодійний фонд “Фонд Ігоря Палиці “Тільки разом”), де працює і на даний час, тобто є найманим працівником. Також, за сумісництвом, з 07 грудня 2018 року і дотепер працює на посаді директора ПрАТ “Металіст”.

За свою працю отримує заробітну плату, а роботодавці відповідно до вимог Податкового кодексу України сплачують усі необхідні та передбачені податки і збори, в тому числі і єдиний соціальний внесок.

Повідомляє, що раніше, включно по І квартал 2020 року сплачував єдиний соціальний внесок у мінімальному розмірі, попри відсутність чистих доходів (прибутків) від провадження незалежної професійної діяльності.

Однак, після ознайомлення зі змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №160/3114/19 та викладеними у ній правовими позиціями прийшов до висновку про відсутність правових підстав для сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) за відсутності чистих доходів (прибутків) від провадження незалежної професійної діяльності та будучи при цьому найманим працівником.

Відтак, вважає оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 липня 2021 року №Ф-8428-13 протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у поданому суду відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. (Розділ VI пункт 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну (далі - Інструкція №449).

Відповідно до вищезазначеного нарахування єдиного внеску по коду платежу “71040000” здійснюється згідно облікових даних з інформаційної системи, тобто в автоматичному режимі.

Оскільки позивачу, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність нараховано єдиний соціальний внесок у мінімальному розмірі незалежно від отриманого прибутку, а станом на 31.12.2021 рахується заборгованість з його сплати в розмірі 4217,18 грн., та несплата щомісячно у розмірі 3300,00 грн., починаючи з січня 2021 року, тому податкова вимога винесена правомірно.

Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні позову відмовити повністю, а розгляд справи здійснювати за участі представника ГУ ДПС у Волинській області.

Ухвалою суду від 26 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи суд встановив наступне.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові та відзиві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач з 06.11.2013 перебуває у трудових відносинах з Благодійним фондом “Фонд Ігоря Палиці - Новий Луцьк” (теперішня назва Благодійний фонд “Фонд Ігоря Палиці “Тільки разом” ідентифікаційний код юридичної особи 37751619) на посаді юрисконсульта, а на даний час на посаді начальника юридичного відділу, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу Приватного акціонерного товариства “Металіст” від 07 грудня 2018 року №17 призначений на посаду директора цього товариства з 08 грудня 2018 року на 0,25 ставки за сумісництвом.

ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №781 від 29.11.2019, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Волинської області від 04.10.2013 №1/13-17.

Також позивач має право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, що підтверджується свідоцтвом про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1949 від 03.01.2020.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області як платник податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, про що свідчить довідка форми №34-ОПП Луцької ДПІ Луцького управління ГУ ДПС у Волинській області від 14.01.2020 № 2003180700002.

Також відповідно до повідомлення форми №2-ЄСВ від 14.01.2021 № 2003188000001 позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску в податковому органі.

13.07.2021 ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу №Ф-8428-13 про сплату боргу (недоїмки), якою ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 31.01.2021 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 7517,18 грн.

Позивач, не погодившись із вказаною вимогою, звернувся до суду із вказаним позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону №№ 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Пунктом п`ятим частини першої цієї статті до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Як визначено підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній, на момент винесення спірної вимоги), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України №2464-VI).

Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

В силу вимог статті 4 Закону №2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.

В силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 06.11.2013 по теперішній час перебуває у трудових відносинах з Благодійним фондом “Фонд Ігоря Палиці - Новий Луцьк” (теперішня назва Благодійний фонд “Фонд Ігоря Палиці “Тільки разом” ідентифікаційний код юридичної особи 37751619) та є найманим працівником. Крім того, позивач з 08 грудня 2018 року працює на посаді директора Приватного акціонерного товариства “Металіст” за сумісництвом. Позивач отримує заробітну плату як наймана особа, а відтак за позивача було сплачено єдиний соціальний внесок протягом періоду, за який сформовано оскаржувану вимогу про сплату заборгованості по ЄСВ, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 “Індивідуальні відомості про застраховану особу” про сплату вищенаведеними роботодавцями заробітної плати та єдиного внеску, в тому числі і за період з 2020 року.

Доказів отримання позивачем у вказаний період доходів від провадження незалежної професійної діяльності податковий орган не надав.

В свою чергу, наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого лише посвідчує таке право, однак не є доказом здійснення такої діяльності та отримання від цієї діяльності доходу.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем незалежної професійної діяльності та отримання доходу, та у зв`язку з нарахуванням та сплатою роботодавцями за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як самозайнятої особи.

Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність не призведе до покращення його становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі вона не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку.

Натомість покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку позивач є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник, та як вже встановлено судом, саме на роботодавця покладено обов`язок щодо сплати єдиного внеску з його заробітної плати.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, відображеною, зокрема, в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в постанові від 27.10.2021 у справі № 440/325/19.

Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 липня 2021 року №Ф-8428-13.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив і не довів правомірності вчинених дій та прийнятих ним рішень.

Відповідно до вимог статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 30.08.2021 №024810045.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 липня 2021 року №Ф-8428-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.Д. Ковальчук