Рішення № 101390037, 26.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 листопада 2021 р. Справа № 120/10354/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2021 року за № Ф- 9018-17 на суму 37786,74 грн. з відображення в інтегрованій картці платника єдиного внеску.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 11.05.2021 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № - 9018-17 на суму 37786,74 грн.

Позивач вважає дану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставо для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.09.2021 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

29.09.2021 року від відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача правонаступником, зокрема, замінити відповідача Головне управління ДПС у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС.

29.09.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. У якому зокрема, зазначено, що згідно реєстраційних та облікових даних ФОП ОСОБА_1 у період з 19.04.2007 року перебуває на загальній системі оподаткування. Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування визначено ст. 177 Податкового кодексу України. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним і оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю ФОП.

Відповідно до ІС «Податковий блок» заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування відсутня.

Станом на 24.09.2021 року згідно даних ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 нарахованого єдиного соціального внеску: 8448 грн. – 2017 рік, термін сплати 09.02.2018 року, за 1 квартал 2018 року – 2457,18 грн., термін сплати 19.04.2018 року, за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.07.2018 року, за 3 квартал 2018 року – 2457,18 грн., за 4 квартал 2018 року – 2457,18 грн. термін сплати 21.01.2019 року за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн. термін сплати 19.04.2019 року, за 2 квартал 2019 року – 2754,18 грн., за 3 квартал 2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 21.10.2019 року, за 4 квартал 2019 року термін слати 20.01.2020 року, за 1 квартал 2020 року – 2078,12 грн. термін сплати 21.04.2020 року, за 2 квартал 2020 року – 1039.06 грн. термін сплати 20.07.2020 року, за 3 квартал 2020 року 3178.12 грн. термін сплати 19.10.2020 року, з 4 квартал 2020 року термін сплати 1901.2021 року. Станом на 01.07.2021 року ФОП ОСОБА_1 дані нарахування не сплачені.

Таким чином, станом на 24.09.2021 року загальна сума боргу по ІКГІ 71040000 становить 37796,74 грн.

Окрім того, у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця така особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою – підприємцем.

Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. У зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Судом, клопотання відповідача задоволено. Замінено відповідача Головне управління ДП у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ ДПС (ЄДРПОУ: 44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 19.04.2007 року зареєстрований як фізична особа – підприємець, перебував на обліку як платник податків у ДПІ м. Вінниця на загальній системі оподаткування.

З пояснень відповідача він здійснював підприємницьку діяльність до грудня 2016 року. У грудні 2016 року у зв`язку з припиненням діяльності було скасовано реєстрацію РРО, що підтверджується відповідною довідкою від 07.12.2016 року. У зв`язку з чим ОСОБА_1 припинив подання звітності до податкового органу так як вважав, що припинено діяльність, дохід не отримував.

29.05.2021 року ОСОБА_1 отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2021 року за № Ф- 9018-17 на суму 37786,74 грн.

Після отримання оскаржуваної вимоги позивач звернувся із відповідною заявою про припинення підприємницької діяльності, про що 14.06.2021 до реєстру внесено відповідний запис.

З вказаною вимогою позивач не погоджується, вважає, що ГУ ДПС у Вінницькій області безпідставно сформувало таку вимогу про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №2464-VI, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 статті 6 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 статті 6 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 1 розділу VI Інструкції, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Пунктом 2 вказаної Інструкції встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 3 вказаної Інструкції встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 вказаної Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як випливає із матеріалів справи ОСОБА_1 як фізична особа – підприємець зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради 19.04.2007 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця Серії НОМЕР_1

ОСОБА_1 підприємницьку діяльність здійснював до грудня 2016 року. У грудні 2016 року у зв`язку з припиненням діяльності було скасовано реєстрацію РРО,що підтверджується відповідною довідкою від 07.12.2016. У зв`язку з чим ОСОБА_1 припинив подання звітності до податкового органу.

29.05.2021 року ОСОБА_1 отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2021 року за № Ф- 9018-17 на суму 37786,74 грн.

В подальшому позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності. 14.06.2021 року до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців було внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 .

У даному випадку, позивачем не заперечується те, що він з 2007 по 2021 рік мав статус фізичної особи-підприємця та не сплачував з 2017 року за себе, як за фізичну особу-підприємця, щомісячного мінімального страхового внеску.

Між тим, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що законодавцем встановлено обов`язок сплати фізичними особами-підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їхньої діяльності.

На переконання суду, якщо особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець, яка не веде господарську діяльність та не отримує від неї доходів, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.

В даному випадку, вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 03 грудня 2020 року (справа № 440/1256/19).

При цьому, позивач вважає, що він не мав сплачувати спірну заборгованість, так як він з 22.08.2020 року офіційно працевлаштований в ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ».

Так, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ок-5 за позивача роботодавцем сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з серпня 2020 (10 днів) до березня 2021 року включно.

Між тим, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що правовідносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, на час виникнення спірних правовідносин нормативно не врегульовано.

Відтак, особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець, яка не веде господарську діяльність та не отримує від неї доходів, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

При цьому, у випадку коли особа є найманим працівником, така особа є застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї виступає її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

У даному випадку, інше тлумачення законодавства щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС (ДФС) і зареєстровані як фізичні особи - підприємці (господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить принципам податкового законодавства та меті запровадженого державою страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), постанові від 04 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19), постанові від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), постанові від 27 березня 2020 року (справа № 140/2214/19).

Таким чином, з серпня 2020 року до березня 2021 року включно позивач не мав обов`язку сплачувати спірні суми єдиного соціального внеску.

Між тим, з наданого податковим органом розрахунку вбачається, що до серпня 2020 року за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у загальній сумі 32408,62 грн.

Разом з тим, як зазначено вище, маючи статус фізичної особи-підприємця, позивач мав сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу до серпня 2020 року.

Відтак, оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9018-17 від 11.05.2021 року позивачу протиправно визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску, у сумі 37786,74 грн., оскільки з серпня 2020 року (10 днів ) до березня 2021 включно страхові внески за позивача сплатив роботодавець. Разом з тим, до періоду працевлаштування позивач мав обов`язок сплачувати страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позову, позивачу підлягають відшкодування судові витрати на сплату судового збору в розмірі 454,00 грн., які належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Вінницькій області як відокремленого підрозділу ДПС.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2021 року за № Ф- 9018-17 в частині визначеного в ній боргу, у сумі 5378,12 грн. (п`ять тисяч триста сімдесят вісім гривень 12 копійок).

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Вінницькій області як відокремленого підрозділу ДПС.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 26.11.2021

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ: ВП 44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна