Рішення № 101390013, 25.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 листопада 2021 р. Справа № 120/8439/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що отримує пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 . При первинному призначенні її померлому чоловіку ОСОБА_2 грошового утримання судді у відставці, його розмір становив 90 % суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.

З листа ГУ ПФУ у Вінницькій області від 02.12.2020 позивачці стало відомо, що обрахунок її пенсії в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 пенсійним фондом здійснено із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром та виходячи з 74 % суддівської винагороди. Позивачка вважає дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо обмеження пенсії максимальним розміром та зменшення розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 у відсотках з 90% суддівської винагороди до 74% суддівської винагороди протиправними та такими, що призвели до зменшення отриманої нею пенсії, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 04.01.2021 відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 28.01.2021 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, змінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання на 16.02.2021.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 одержує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначену на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2018 по справі №826/14825/18 в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .

Згідно із пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Щодо п.25 Розділу XII Закону України в "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402, яким було передбачено, що «коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус судців" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судці, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону» - визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2р/2020. На переконання представника відповідача, з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється ст.142 Закону №1402, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо визначення розрахунку розміру відсотків вирішується відповідно до норм ч. 3 ст.142 Закону №1402 - «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді».

Щодо вимоги позивача провести перерахунок пенсії та здійснити її виплату без обмеження її максимальним розміром представник відповідача вказав, що така не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не підлягає задоволенню, оскільки: обмеження максимальним розміром пенсійної виплати прямо та безпосередньо закріплено у п.13 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058.

Ухвалою від 16.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.03.2021.

Ухвалою суду від 16.03.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №380/5074/20 (провадження №К/9901/369/21).

02.11.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі в зв`язку з набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №380/5074/20 (провадження №К/9901/369/21).

Ухвалою від 08.11.2021 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 25.11.2021.

В судове засідання сторони не прибули, натомість подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду, як одержувач пенсії по втраті годувальника зі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .

Відповідний вид пенсії позивачу призначений з 03.07.2018 на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2018 у справі № 826/14825/18, в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 згідно даних довідки від 29.08.2018 № 157 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

З 01.03.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено перерахунок пенсії по втраті годувальника позивача у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 на підставі довідки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.11.2020 № 18 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому, як стало відомо позивачу з листів ГУ ПФУ у Вінницькій області від 08.12.2020 за № 5338-5454/К-02/8-0200/20, № 5320-5481/К-02/8-0200/20 та № 5348-5361/К-02/8-0200/20, обрахунок її пенсії в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 пенсійним фондом здійснено із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром та виходячи з 74 % суддівської винагороди.

Позивач, вважає, що величина відсоткового значення довічного грошового утримання яка складає 90 % суддівської винагороди ОСОБА_2 , з якої обчислюється її пенсія по втраті годувальника, не підлягає зменшенню, адже її визначено із урахування стажу роботи на посаді судді на момент призначення спірних виплат ще у 2016 році згідно норм чинного на той час законодавства. Крім того, на переконання позивача в пенсійного фонду були відсутні законодавчо визначені підстави для застосування до її пенсії обмеження максимальним розміром.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України кожному громадянину гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як це визначено його преамбулою.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1)пенсія за віком; 2)пенсія по інвалідності; 3)пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

В даному випадку, судом встановлено, що позивачу на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2018 у справі № 826/1425/18 призначено пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .

Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 до 22.09.2016 працював суддею у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Після звільнення вересні 2016 року з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з тим, під час проведення на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року у справі № 120/3025/20-а перерахунку пенсії позивача по втраті годувальника, відповідачем було зменшено відсотковий розмір довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 90 % на 74 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Як вказує представник відповідача у поданому до суду відзиві на позовну заяву, що узгоджується із змістом надісланих позивачу листів від 08.12.2020 за № 5338-5454/К-02/8-0200/20, № 5320-5481/К-02/8-0200/20 та № 5348-5361/К-02/8-0200/20, відповідне зменшення відсоткового показника довічного грошового утримання позивача було здійснено із урахуванням стажу роботи ОСОБА_2 та відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Суд відповідні аргументи сторони відповідача оцінює критично з огляду на наступне.

Згідно пункту 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI судді Верховного Суду України, переведені до вищих спеціалізованих судів чи інших судів загальної юрисдикції, прирівнюються за статусом, у тому числі за рівнем грошового, соціально-побутового забезпечення, до суддів Верховного Суду України.

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (далі - Закон № 192) вносилися зміни до низки законодавчих актів України та, зокрема, виключений розділ «Перехідні положення» із відповідними нормами щодо суддів Верховного Суду України.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 4 статті 142 Закону № 1402 закріплено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з пунктом 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 p., №№ 41-45, ст. 529; 2015 p., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Відповідно до пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Гарантії незалежності суддів установлено у статтях 48 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII та Закону №1402-VIII, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Суд наголошує, що матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.

У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

У Рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Таким чином, право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Як зазначено вище, ОСОБА_2 був звільнений з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у відставку та йому призначено довічне грошове утримання як судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що не заперечується сторонами.

З огляду на те, що ОСОБА_2 вийшов у відставку з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та станом на час його виходу у відставку норми пункту 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI втратили чинність, суд дійшов висновку, що розмір суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання ОСОБА_2 як судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у відставці обраховується за нормами Закону №2453.

Відповідні висновки суду знайшли своє підтвердження матеріалами справи, адже згідно довідки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №18 від 10.01.2020 про розмір суддівської винагороди ОСОБА_2 станом на 01.01.2020, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, розмір суддівської винагороди обраховано за нормами Закону №2453.

Враховуючи наведене, на спірні правовідносини не розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 141 Закону №1402-VIII, адже застосування останньої призведе до обчислення розміру довічного грошового утримання ОСОБА_2 за різними законами, а саме: в частині обрахунку розміру посадового окладу за нормами Закону №2453, а в частині відсоткового розміру довічного грошового утримання - за Закону №1402-VIII.

Оскільки перерахунок пенсії позивача по втраті годувальника відповідачем було здійснено саме на підставі довідки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.11.2020 № 18 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана на підставі Закону №2453, суд приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосовного під час обчислення відсоткового розміру довічного грошового утримання ОСОБА_2 положень іншого закону, а саме Закону №1402-VIII

За принципом належного урядування влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб. З принципу «правової держави» витікає вимога законності та узгодженості діяльності її органів. Саме тому на рівні Основного закону закріплено, що органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Отже, кожен орган влади, використовуючи визначені законом саме для нього владні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання органом прав особи, що звернулася за захистом, на кожній стадії такого провадження та за його наслідками.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок перерахунок та виплатиту ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 01.03.2020 із застосуванням загального відсотка для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI підлягають задоволенню.

Щодо висловлених учасниками справи правових позицій стосовно обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає наступне.

За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини третьої статті 85 Закону №1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI, слід вказати, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 1 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.

Поряд із цим, слід зазначити, що розмір пенсії по втраті годувальника визначається розділом V Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зокрема, ч. 1 ст. 37 вказаного Закону визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

В свою чергу, будь-яких застережень щодо необхідності застосування при визначенні розміру пенсії по втраті годувальника обмеження максимальний розмір розділ V Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містить.

Поряд із цим, слід зазначити, що відповідні обмеження пенсії максимальним розміром визначені для пенсіонерів, які отримують пенсію за віком. Зокрема, ч. 3 ст. 27 Закону визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Таким чином, унормовуючи порядок та розмір різних видів пенсії законодавець чітко визначив в яких саме випадках належить до застосування відповідні обмеження пенсії максимальним розміром.

Додатково слід зазначити, що, як було встановлено вище, пенсія позивачу перерахована з урахуванням положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI.

При цьому, згідно примітки до ст. 2 Закону №3668-VI, на норми якого покликається відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву, положення даної статті Закону в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. N 3-рп/2013, а відтак не підлягають застосуванню при визначенні розміру пенсії позивача.

Таким чином, застосування відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром після проведення з 01.03.2020 перерахунку ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 є протиправним.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, які стосуються протиправності дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.03.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 840,80 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо зменшення загального відсотка для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 90 відсотків до 74 відсотків суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді під час здійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо застосування обмеження максимальної пенсійної виплати під час здійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплатиту ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 01.03.2020 із застосуванням загального відсотка для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення суду складено 25.11.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна