Рішення № 101388915, 26.11.2021, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/617/21

Провадження № 2-а/702/8/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2021 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.

сторони - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище у порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач 27.10.2021 звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позову посилається на те, що 10.10.2021 він, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом (надалі ТЗ) в складі тягача марки Mercedes-Benz Atego (номерний знак НОМЕР_1 ) з причепом марки TAD JUMBO 20-2 (номерний знак НОМЕР_2 ).

10.06.2021 його зупинив інспектор з РПП СПД ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції Вермешин Микола Миколайович (далі по тексту – працівник поліції) та виніс відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 842727 від 10.10.2021 (далі за текстом Постанова).

Відповідно до вище вказаної постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 та ч.2 ст. 122 КУпАП. Як зазначено в оскаржуваній постанові: «10.10.2021 р. о 17 год 05 хв. АД т 1716 24 км водій керував тз здійснював перевезення трактора New Holland T8.390 ширина якого складає 3 метри 50 см без відповідного узгодження з органами нац. Поліції, не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки працівниками поліції» та накладено на нього штраф у розмірі 510,00 гривень.

Оскільки, в процесі складання Постанови у нього не було можливості надати письмові пояснення, щодо наявності дозволу та дозвільних габаритів це змусило його отримати Постанови з метою їх оскарження у встановленому Законом порядку.

Дану постанову вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у даному правопорушенні, працівники поліції не в повній мірі встановили необхідні для вирішення справи обставини, висновки, які надали працівники поліції не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню.

Поліцейський в постанові вказав «здійснював перевезення трактора New Holland T8.390 ширина якого складає 3 метри 50 см» відповідно до технічних характеристик, які є у відкритому доступі в мережі Internet ширина трактора New Holland T8.390 становить 2534 мм, отже даний вантаж не відноситься до категорії великогабаритних та не потребує «відповідного узгодження з органами нац. поліції».

Працівником поліції не надано жодних доказів дотримання процедури здійснення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складенням відповідного документу.

Отже, на думку позивача, вищезазначене дає підстави дійти висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перевищення ТЗ габаритних параметрів встановлених законом.

Працівники поліції мали право провести лише документальну перевірку. Доказів того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить чи не належить до категорії великогабаритних (акту про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журналу обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів) оскаржувана постанова не містить, а отже відсутні підстави вважати, що спірний габаритно-ваговий контроль було здійснено, у тому числі із дотриманням відповідної процедури та у спеціально відведеному місці (стаціонарних чи пересувних пунктах).

Фактична зупинка ТЗ була здійснена на узбіччі дороги при відсутності стаціонарного чи пересувного пунктів, лише за наявності автомобіля поліції, до того ж, вимірювання, з використанням відповідного обладнання взагалі не відбувалось, що є грубим порушенням Порядку № 879.

На підставі вищезазначеного просить вважати, що перевірка габаритних розмірів ТЗ інспектором поліції та працівниками Укртрансбезпеки не виконувалась.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності- у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно Примітки до даної статті дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.

З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що поліцейським неправомірно було винесено відносно нього дану постанову, а тому вона являється незаконною та підлягає скасуванню.

Щодо притягнення до відповідальності, передбаченої ч. 2 cт. 122 КУпАП.

Диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому, зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

Враховуючи викладене, порушення позивачем вимог п.п. «б» п. 9.9 ПДР України після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнена аварійна світлова сигналізація, не може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку.

Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.

На підставі вищевикладеного, вважає дії працівників поліції, щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови серії БАБ № 842727 від 10.10.2021 про накладення адміністративного стягнення у вигляді 510,00 гривень, незаконною, оскільки порушує п.1 ст. 247 КУпАП, а саме відсутність події і складу адміністративного правопорушення в діях позивача.

Позивач просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 842727 від 10.10.2021, справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 та ч. 2 ст. 122 КУпАП від 10.10.2021 відносно нього - закрити. Судовий збір у сумі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) за подання адміністративного позову до суду стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 27.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 03.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача головного управління Національної поліції у Полтавській області про зміну первинного відповідача належним або залучення другого відповідача.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Просив розгляд справи провести без його участі про що зазначив у позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Правом на надання відзиву на позов не скористався, клопотань про відкладення судового розгляду на адресу суду не подавав.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.10.2021 інспектором з РПП СПД ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Верменичом М. М. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №842727 відносно ОСОБА_1 .

Згідно змісту оскаржуваної постанови 10.10.2021 року о 17 год 05 хв АД т 1716 24 км водій керуючи тз здійснював перевезення трактора New Holland T8.390 ширина якого складає 3 метри 50 см без відповідного узгодження з органами нац. поліції, не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки працівниками поліції, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 132-1, ч.2 ст.122 КУпАП за що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн (а.с. 9).

Таким чином, судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 132-1, ч.2 ст.122 КУпАП за обставин зазначених у постанові про адміністративне правопорушення.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про дорожній рух» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З приводу притягнення до відповідальності, передбаченої ч. 1 cт. 132-1 КУпАП суд зазначає наступне.

У ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» зазначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі – Порядок № 879), передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Згідно п.п 6 п. 2 Порядку № 879 місце здійснення габаритно-вагового контролю – це спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Таким чином, вказаним Порядком № 879 передбачено місцем здійснення габаритно-вагового контролю лише спеціально облаштовані стаціонарні або пересувні пункти, які повинні відповідати спеціальним вимогам (п.п. 7, 8 п. 2 Порядку).

Порядок № 1007/1207 визначає процедуру габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на автомобільних дорогах загального користування за допомогою стаціонарних чи пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом.

У пункті габаритно-вагового контролю транспортний засіб перевіряється на відповідність вимогам пункту 22.5 ПДР.

Таким чином, у працівників поліції поза межами стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю відсутні повноваження щодо здійснення габаритно-вагового контролю, а при наявності підозри щодо порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів працівники поліції зобов`язані направити водія до пересувного чи стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю транспортний засіб.

Відповідно до п.22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один із їх габаритів перевищує, зокрема, за шириною - 2,6 м, з досліджених судом доказів вбачається, що поліцейський в оскаржуваній постанові вказав «здійснював перевезення трактора New Holland T8.390 ширина якого становить 3 метри 50 см, без відповідного узгодження з нац. поліцією».

Відповідно до технічних характеристик, які долучені позивачем до матеріалів справи, ширина трактора New Holland T8.390 становить 2534 мм, інших даних таких як: довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, суду не надано.

Таким чином, будь-яких доказів дотримання процедури здійснення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складенням відповідного документу, перевищення габаритів вантажу, що перевозився ОСОБА_1 10.10.2021, крім зазначення даних габаритів в оскаржуваній постанові до суду не надано, а тому суд вважає, щоданий вантаж не відноситься до категорії великогабаритних та не потребує відповідного дозволу на проїзд.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України обов`язок, щодо доказування правомірності винесення рішення та накладення стягнення покладається саме на відповідача і саме відповідач має долучити до матеріалів справи належні, достатні та допустимі докази, які б підтвердили обставини на її він посилається при прийнятті оскаржуваного рішення.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівниками поліції за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП за порушення правил проїзду великогабаритних транспортних засобів, а саме перевозив вантаж ширина якого складає 3,50 м без відповідного дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 11 вересня 2019 року № 54-IX, який набрав чинності 25.09.2019, статтю 132-1 КУпАП доповнено частиною другою та приміткою.

Так, частина друга статті 132-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Відповідно до примітки до ст. 132-1 КУпАП, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Підставою для звільнення від відповідальності є наявність у суб`єкта правопорушення дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

В оскаржуваній постанові поліцейським зазначено, що ОСОБА_1 здійснював перевезення трактора New Holland T8.390 ширина якого складає 3 метри 50 см без відповідного узгодження з органами нац. поліції, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Тобто, в вину позивача ставиться вчинення правопорушення, пов`язаного з перевищенням габаритних та великовагових параметрів транспортного засобу, відсутність дозволу на проїзд.

Однак, відповідно до Примітки до ст. 132-1 КУпАП, в редакції станом на 10.10.2021, тобто на дату винесення постанови, дія частини першої цієї статті не поширювалась на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.

Таким чином, склад адміністративного правопорушення, який передбачений ч. 1 ст. 132-1 КУпАП у діях водія ОСОБА_1 відсутній.

З приводу притягнення до відповідальності, передбаченої ч. 2 cт. 122 КУпАП суд зазначає наступне.

В оскаржуваній постанові серії БАБ №842727 від 10.10.2021 поліцейським зазначено, що 10.10.2021 року о 17 год 05 хв АД т 1716 24 км водій керуючи тз не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки працівниками поліції, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 132-1, ч.2 ст.122 КУпАП за що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем будь-яких допустимих доказів щодо правомірності винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надано, будь-які докази, що підтверджують його винність у вчиненні вказаного в постанові правопорушення, в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова містить відомості, що позивач не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки працівниками поліції, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та дана постанова не містить посилання на порушення позивачем пункту Правил дорожнього руху України.

Як встановлено судом, об`єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було.

Крім цього, відповідно до п.9.1 (ґ) ПДР України, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.

Згідно з п. 9.9 (б) ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм встановлює, в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а у іншому випадку встановлений обов`язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, при чому за не виконання останніх вимог, прямо передбачена відповідальність, встановлених ч.2 ст.122 КУпАП.

Диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надано доказів того що позивач не дотримався вимоги п.9.9. б Правил дорожнього руху, крім того він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки в діях позивача відсутній склад правопорушення за цією нормою.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 132-1, ч.2 ст.122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення, підлягає закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач ОСОБА_1 поніс витрати на сплату судового збору у розмірі 454,00 грн, згідно квитанції № 55553001 від 18.10.2021, тому вказана сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління патрульної поліції в Полтавській області.

Керуючись ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №842727 від 10.10.2021 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 132-1, ч.2 ст.122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 132-1, ч.2 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , згідно з постановою серії БАБ №842727 від 10.10.2021 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 454,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований с.Сатанівка Уманського району Черкаської області.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області місцезнаходження: вул. Пушкіна, 83, м.Полтава Полтавської області.

Суддя Ю.М. Жежер