Ухвала суду № 101388462, 26.11.2021, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2181/19

Провадження №4-с/382/14/21

У Х В А Л А

26 листопада 2021 року Яготинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сидоренко Олександра Васильовича, заінтересовані особи: старший державний виконавець Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сидоренко Олександр Васильович, ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області зі скаргою на дії старшого державного виконавця Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сидоренко Олександра Васильовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Кисіль О.А., в якій заявник посилається на наступне.

За твердженням заявника, 22.10.2021 року суддею Кисіль О.А. призначено розгляд справи на 26.11.2021 року. Однак, ухвалу про відкриття провадження у справі № 382/2181/19 суддею Кисіль О.А. постановлено тільки 08.11.2021 року. Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року №14 скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК та ГПК. Так, згідно з приписами ст. 187 ЦПК України, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Частинами 2, 3 статті 3 Закону №3262-ІУ передбачено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. За змістом ч. 4 ст. 3 Закону №3262-ІУ порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя. Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (із змінами), оригінали електронних судових рішень, засвідчені ЕЦП, направляються до Єдиного державного реєстру судових рішень у порядку, визначеному Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Надсилання оригіналів електронних документів суду до державних реєстрів та інформаційних систем інших державних органів і установ здійснюється автоматизованою системою в автоматичному режимі відповідно до регламентів, затверджених спільними наказами ДСА України та відповідних державних органів і установ. Пунктом 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 визначено судове рішення - процесуальний документ, ухвалений судом (у тому числі слідчим суддею під час досудового розслідування) під час розгляду справи (матеріалів кримінального провадження) на будь-якій стадії судового провадження (ухвала, окрема ухвала, рішення, вирок, постанова, судовий наказ). Відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 N° 1200/0/15-18, електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується КЕП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - КЕП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування. Дата та час підписання КЕП, а також дата та час надсилання до Реєстру електронного примірника судового рішення або окремої думки судді автоматично зберігається в АСДС і не підлягає коригуванню. Електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС. Реєстраційні відомості, зазначені в пункті 3 розділу II цього Порядку, надсилаються до Реєстру у складі електронного документа, який вони описують. У разі надсилання до Реєстру судових рішень та окремих думок суддів, що ухвалювались суддями, які на момент настання необхідності надсилання до Реєстру відповідного електронного примірника втратили можливість його підписання власним КЕП (за наявності у табелі обліку робочого часу відомостей щодо судді, підтверджених первинними документами, про підстави відсутності на роботі із нез`ясованих причин; через виклик повісткою до суду, правоохоронного органу, військового комісаріату; у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; згідно з наказами про відрядження, про надання відпустки, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про звільнення тощо), такі електронні примірники підписує власним КЕП та надсилає до Реєстру особа, визначена наказом голови суду, в якому зберігається судова справа. У разі відсутності такого наказу електронні примірники підписує власним КЕП та надсилає до Реєстру голова суду, в якому зберігається судова справа, або особа, яка виконує його обов`язки. Обов`язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Реєстру шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в АСДС покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення. Згідно з розділом 12 Порядку, порушення порядку ведення Реєстру, а також порушення права на доступ до судових рішень мають наслідком відповідальність, встановлену законом. Реєстрація електронних примірників судових рішень та окремих думок суддів здійснюється адміністратором за допомогою відповідних програмно-апаратних засобів Реєстру в день їх надходження з АСДС. За результатами реєстрації формується дата та час включення до Реєстру електронного примірника судового рішення та окремої думки судді. Зареєстровані електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів протягом трьох робочих днів із дня їх реєстрації в Реєстрі обробляються та знеособлюються в автоматичному режимі в порядку черговості їх надходження. Відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року № 1845/0/15-21, підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Отже, судове рішення формується в автоматизованій системі документообігу суду у день ухвалення судового рішення, і одразу ж судді, що входять до складу колегії, підписують його своїми електронними цифровими підписами. Далі через автоматизовану систему документообігу суду судове рішення автоматично надсилається до ЄДРСР для його подальшого оприлюднення та електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених ЄСІТС . А відтак можна прийти до висновку, що суддею Кисіль О.А. порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, принцип змагальності сторін,- допущено поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду та свідчить про те , що суддя Кисіль О.А. не є безсторонньою у даній справі. Окрім того, мною до Вищої ради правосуддя щодо такого проступку судді подана дисциплінарна скарга щодо порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, принцип змагальності сторін. Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії», заява №12952/87, п. 63). У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції, заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (Т. проти Сполученого Королівства, заява №24724/94, п. 83-89). Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією. Застосовуючи зазначені підходи, Верховний Суд у постановах від 04.07.2018 року у справі №369/1923/15-ц та від 26.09.2018 року у справі №346/2946/16-ц виходив також з того, що одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (п. п. 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року); ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін; у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» (заява №38789/04) наголошується на принципі рівності сторін — одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом; у розумінні «справедливого балансу» кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10.07.1998 року) встановлено, що суддя зобов`язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вказано, що розгляд справи в судовому засіданні повинен відповідати всім вимогам Конвенції, що гарантуватиме сторонам та суспільству дотримання мінімальних стандартів належним чином побудованого й справедливого судового процесу. Належний хід розгляду справи в судовому засіданні безпосередньо впливатиме на розуміння й сприйняття сторонами та суспільством ухваленого остаточного рішення. Це також повинно забезпечити суддю всіма елементами, необхідними для належної оцінки справи. Отже, належний розгляд справи в суді вирішальним чином позначається на якості судового рішення (пункт 29 Висновку). Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року № 2006/23). Європейський суд з прав людини у рішеннях неодноразово наголошував, що «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984 року, пункт 26, рішення у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 року, пункт 53). Вказані норми кореспондуються зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини першої статті 7 вказаного Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, встановлено обов`язок судді справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства. Як наголошено у пункті 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати усіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством. Належне здійснення правосуддя є обов`язком кожного судді. Обов`язок судді сумлінно виконувати покладені на нього обов`язки регламентований відповідними процесуальними законами і передбачає, зокрема, дотримання суддею порядку і строків розгляду судових справ, виготовлення судових рішень у строки, передбачені чинним законодавством, забезпечення можливості реалізації учасниками судового процесу своїх процесуальних прав, у тому числі щодо участі в судових засіданнях та доступу до судових рішень у встановленому законом порядку. Зазначені обов`язки судді є професійними стандартами, що формують ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити собі за взірець і якої повинен дотримуватися. До основних універсальних міжнародних стандартів діяльності суддів належать: Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені ООН у 1985 р.; Європейський статут судді від 20 березня 1993 р.; Європейська хартія про Закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 р., Загальна (універсальна) хартія судді, схвалена Міжнародною асоціацією суддів 17 листопада 1999 р.; Висновок № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи від 19 листопада 2002 р. щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності; Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 р„- численні висновки Консультативної ради європейських суддів та інші міжнародні документи. Ці міжнародні акти містять численні норми, що визначають роль суддів при вчиненні правосуддя. Саме правосуддя є найважливішою гарантією захисту принципів верховенства права та прав і свобод людини. Так, суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді. (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2017 року "Про незалежність судової влади"). Незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя, (висновок N0 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів"). Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.(Висновок № 01 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів незмінності суддів"). Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. (Коментар до Кодексу суддівської етики). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений. З врахуванням обґрунтованості моєї заяви про відвід судді Кисіль О.А. з підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення сумніву щодо об`єктивності та неупередженості судді під час проведення судового розгляду та вирішення даної справи, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду можливо прийти до переконання, що заява про відвід підлягає до задоволення.

В судове засідання заявник не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, через канцелярію суду направила заяву про розгляд справи в її відсутність.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до заяви про відвід заявник фактично просить її задовольнити з таких підстав, що:

22.10.2021 суддею Кисіль О. А. призначено розгляд справи на 26.11.2021, однак ухвалу про відкриття провадження у справі суддею постановлено лише 08.11.2021;

згідно з положеннями Закону України «Про доступ до судових рішень», Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18, обов`язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в АСДС покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення;

відтак суддею порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, принцип змагальності сторін, - допущено поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду та свідчить про те, що суддя не є безсторонньою у даній справі.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого судового засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не було відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 ЦПК України, якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Твердження заявника про те, що суддею Кисіль О. А. призначено розгляд справи 22.10.2021, а ухвалу про відкриття провадження у справі постановлено лише 08.11.2021, є безпідставним.

Ухвалу про відкриття провадження у цій справі за скаргою на дії органу виконання судових рішень постановлено 08.11.2021. Цією ж ухвалою розгляд скарги призначено на 26.11.2021. Ухвалу надіслано судом до ЄДРСР 08.11.2021, зареєстровано 09.11.2021, оприлюднено 10.11.2021, веб-адреса ухвали в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100909132.

Відповідно до усталеної практики роботи судів в Україні судову повістку підписує працівник суду, що її виготовив, з повним зазначенням прізвища та ініціалів, яким може бути, у тому числі, секретар судового засідання (постанова Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 201/9229/19, провадження № 61-9760св21).

Разом з цим, передчасне підписання та надсилання секретарем судового засідання повісток усім учасникам справи 22.10.2021 не призвело до порушення як засад рівності учасників судового процесу перед законом і судом, так і принципу змагальності сторін, й ніяким чином не свідчить про те, що суддя не є безсторонньою у даній справі. Відвід секретарю судового засідання учасниками справи не заявлявся.

В судовому засіданні не було добуто доказів, що вказують на упереджене ставлення судді Кисіль О. А. до заявника по справі чи будь-який вплив на суддю при розгляді цієї справи. Також суддею не допущено поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду та суддею не вчинено будь-яких дій, які б свідчили про її безсторонність у даній справі. Будь-які докази того, що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, також відсутні.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та вимог ч. 5 ст. 40 ЦПК України, а також той факт, що на даний час здійснює правосуддя лише суддя Кисіль О. А., а також те, що зазначені обставини в заяві про відвід судді є надуманими, тому заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 36-40 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні відводу судді Кисіль Олесі Анатоліївні за безпідставністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кисіль О.А.