
РІШЕННЯ
( заочне)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2021
м.Харків
Справа № 639/3994/21
провадження 2/639/1819/21
Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря-Міжиріцької А.В.
учасники справи:
представник позивача-Жила П.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю ( далі ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 451 213,85 грн., з яких пеня-199 722,48 грн., відсотки річних-95029,71 грн., інфляційні втрати-156 461,66 грн.за порушення грошового зобов`язання.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 09.02.2015 стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором ML-705/163/2008 у розмірі 1 581 661 грн.78 коп. До теперішнього часу відповідач рішення суду не виконує, у зв`язку з чим позивачем нараховані 3% річних за період з 04.06.2019 по 04.06.2021, інфляційні нарахування, а також пеня з розрахунку подвійної ставки НБУ.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому порядку згідно зі ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не сповістила, правом надання відзиву на позов не скористалася.
При одночасному існуванні умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.
Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 02.04.2008 ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було кредитний договір № МL-705/163/2008, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 49 735 доларів США, з кінцевим строком погашення до 02.04.2020.
За договором купівлі-продажу кредитного портфелю, уукладеного між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Банк відступив право вимоги за вказаним кредитним договором і договором поруки ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 09.02.2015, яке набрало законної сили , позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково і стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором ML-705/163/2008 у розмірі 1 581 661 грн. 78 коп. Виходячи з рішення, за кредитним договором, станом на 03.07.2014, заборгованість за тілом кредиту становить 48 598,78 доларів США, що еквівалентно 761542,88 грн., за процентами за користування кредитом-3738,10 доларів США, що еквівалентно 58576,02 грн.Розмір пені зменшено до розміру суми боргу до 761 542,88 грн.
Оскільки в резолютивній частині рішення визначено про стягнення суми коштів у гривні без зазначення стягнутої заборгованості в іноземній валюті, позивачем нараховані 3% річних за невиконання зобов`язання у гривні та відповідно надано розрахунок інфляційних нарахувань від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Згідно з ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Таким чином законодавство України передбачає обов`язок боржника (відповідача) добровільно і своєчасно виконати рішення суду.
За положеннями ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
В свою чергу, ч.2 ст.18 ЦПК України передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Даних про те, що відповідачем ОСОБА_1 виконано судове рішення про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Положеннями ст. 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.
Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
З матеріалів справи убачається, що відповідач ОСОБА_1 має грошове зобов`язання перед позивачем у розмірі 1581661,78 грн. З огляду на те, що відповідач не виконав рішення суду, тобто порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
За таких обставин позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 у межах строку позовної давності 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу.
Три відсотка річних розраховуються, виходячи з суми невиконаного зобов`язання –1581661,78 грн., помноженого на кількість днів прострочення за період з 04.06.2019 по 04.065.2021 (в межах заявлених позовних вимог), що становить 732 дня, помноженого на 3, поділеного на 100 та на кількість днів у році і складає 95029,71 грн., оскільки позивач обрав на виконання зобов`язань не валюту, визначену кредитним договором, а валюту України.
Інфляційні втрати за період з 04.06.2019 по 04.065.2021 становлять 111,3 % ( множення індексів споживчих цін за спірний період ), що складає 176 038,95 грн. та підлягає стягненню з відповідача .
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 199 722,48 грн., то в цій частині у задоволенні позову суд відмовляє. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність- один рік обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.
На час звернення до суду строк кредитування за кредитним договором сплив 02.04.2020. Пред`являючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором у 2012, позивач змінив строку виконання основного зобов`язання, включаючи кредит, проценти за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами з відповідачів.Вказана пеня склала розмір суми боргу.
Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 6768,19 грн., позовні вимоги задовольняються частково ( 60,07%) , з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені витрати у розмірі 4065,65 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 274, 280-282 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором від 02.04.2008 інфляційні витрати за період з 04.06.2019 по 04.06.2021 в сумі 176 038,95 грн. , 3% річних від простроченої суми за той же період–95 029,71 грн., судові витрати-4065,65 грн., а всього 275 134 ( двісті сімдесят п`ять тисяч сто тридцять чотири) грн. 31 коп.
У іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»-відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошеня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ( ЄДРПОУ 36789421, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Повне судове рішення складено 25.11.2021.
СУДДЯ -
Судове рішення № 101386744, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова) було прийнято 22.11.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 639/3994/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: