Рішення № 101385268, 16.11.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5387/21

пр. № 2/759/3873/21

16 листопада 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Кириленко Т.В.;

при секретарі Істоміній О.Г.;

за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

представника позивачів ОСОБА_3 ;

відповідачки ОСОБА_4 ;

представника відповідача ОСОБА_5 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_7 , Комунальне підприємствао «Керуюча компанія з обслуговування Житлового фонду Святошинського району м. Києва», Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення порядку користування квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , Комунальне підприємствао «Керуюча компанія з обслуговування Житлового фонду Святошинського району м. Києва», Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення порядку користування квартирою, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 звернулись до суду позовом до ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що сторони є співвласниками трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка була приватизована ними в рівних частках на чотири особи.

Спірна квартира складається з трьох кімнат площею 17,0кв.м., 9,9 кв.м., 14,8 кв.м.

Зазначають, що на сьогоднішній день сторонами не погоджено порядок користування. Так, в кімнаті площею 17.0 кв.м. проживає відповідачка зі своїм чоловіком та дитиною, інші кімнати використовуються позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , однак такий порядок користування квартирою порушує права співвласників та призводить до конфліктних ситуацій. Позивач ОСОБА_6 на даний час в квартирі не проживає у зв`язку з ситуацією у родині.

Посилаючись на викладене, просять суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: виділити у їх користування кімнати площею 17,0кв.м. та 14,8 кв.м з балконом, у користування відповідачки - кімнату площею 9,9 кв. м. з балконом, місця загального користування: кухню, ванну, вбиральню, коридор, вбудовану шафу залишити у спільному користуванні. Розподілити особовий рахунок квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.03.2021р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 42-43).

17.05.2021р. від відповідачки ОСОБА_4 надійшов зустрічний позов, в якому вона просить визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділити їй в користування кімнату площею 14,8 кв.м., в користування позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - кімнату площею 17,00кв.м., позивачу ОСОБА_6 - кімнату площею 9,9кв.м. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з нею проживає її чоловік ОСОБА_7 та малолітня донька ОСОБА_9 , а тому надання її родині з трьох осіб в користування кімнати площею 9,9 кв.м. (тобто по 3,3 кв.м. на одну особу) і одночасно надання ОСОБА_6 для самостійного проживання кімнати площею 14,8 кв.м. (тобто 14,8 кв.м. на одну особу) не є справедливим та порушує право її малолітньої доньки на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного і соціального розвитку (а.с. 55-64).

24.05.2021р. від 3-ї особи - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», згідно якого проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що приміщення, які позивачі просять виділити відповідачу, не відповідає ідеальній долі. Крім того, заяв та звернень щодо розподілу особового рахунку на оплату за обслуговування від позивачів не надходило (а.с. 125-127).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.05.2021р. зустрічний позов прийнято до розгляду разом з первісним, залучено до участі у справі 3-х осіб - ОСОБА_10 , ОСОБА_4 як законного представника малолітньої доньки ОСОБА_9 , Службу у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, здійснено перехід до розгляду справи в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 139-140).

11.06.2021р. від позивачів надійшов відзив на зустрічний позов, в якому вони проти позовних вимог ОСОБА_4 заперечують, посилаючись на те, що виділення їй кімнати площею 14,8 кв.м. при ідеальній долі - 10,4 кв.м. порушуватиме право власності позивачів (а.с. 142).

14.06.2021р. від позивачки за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, згідно якої вона проти доводів позивачів заперечує, посилаючись на те, що відповідачі за зустрічним позовом помилково ототожнюють порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядку встановлення користування спільним майном. Встановлення порядку користування, при якому їй виділяється кімната площею 14,8 кв.м. жодним чином не позбавляє кожного з відповідачів за зустрічним позовом права власності на ј частину квартири, якою вони мають право розпоряджатися на свій розсуд (а.с. 145-150).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.06.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник позивачів основний позов підтримали, проти зустрічного заперечували, посилаючись на те, що виділення відповідачці кімнати 14,8 кв.м. порушуватиме права інших співвласників.

Позивач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, просить слухати справу у його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник проти основного позову заперечували, зустрічний позов підтримали.

3-тя особа ОСОБА_7 ні основний, ні зустрічний позов не підтримав, посилаючись на те, що встановлення будь-якого порядку користування жилим приміщенням не вирішить конфліктної ситуації.

3-тя особа Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилась, просить слухати справу у відсутність її представника та ухвалити рішення на користь та в інтересах дитини (а.с. 167).

Суд, вислухавши пояснення сторін, 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що основний та зустрічний позови задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 належить квартира АДРЕСА_1 по ј частині кожному , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Святошинською районною у м. Києві радою 25.10.2006 року. (а. с. 6).

У вказаній квартирі проживають позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_4 , її чоловік ОСОБА_7 - третя особа по справі та їх малолітня дочка - ОСОБА_9 , 2014р. народження.

Як видно з копії технічного паспорту, квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат площею 17,0 кв. м, 14,8 кв. м та 9,9 кв. м, кухні площею 7,5 кв. м, ванни площею 2,7 кв. м, вбиральні площею 1,0 кв. м та коридору площею 11,9 кв. м, вбудованої шафи площею 1,1 кв. м. Квартира обладнана балконами площею 6 кв. м. Загальна площа квартири становить 67,7 кв. м, житлова площа 41,6 кв. м (а. с. 9-11).

Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Таким чином, порядок користування житловими приміщеннями у будинку, який належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у будинку.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20 передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

За правилами статті 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з частиною першою статті 156 ЖК Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За змістом статей 47, 48 ЖК Української РСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі. Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Відповідно до Порядку застосування в м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів та Президії Київської міськради профспілок від 15 липня 1985 року № 582, в Києві рівень середньої забезпеченості жилою площею на одну особу дорівнює 9 кв.м, норма жилої площі для визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов, - 7,5 кв.м.

У справі, що розглядається, загальна площа спірної квартири становить 67,7 кв.м. кв. м, жила - 41,6 кв. м.

Виходячи із житлової площі спірної квартири на користь кожного співвласника (позивачів та на відповідачку) припадає по 10,4 кв. м. жилої площі квартири.

Однак, кімнати площею 10,4 кв.м., яка припадає на відповідачку ОСОБА_4 , в квартирі немає.

Кімната ж площею 9,9 кв.м., яку просять виділити відповідачці позивачі, на 0,5 кв.м. менше від її ідеальної долі, а тому, враховуючи проживання разом з нею чоловіка та малолітньої доньки, яка з дня народження зареєстрована в спірній квартирі та має право користування нею, встановлення даного порядку призведе фактично до виділення у користування двох осіб (позивачки та зареєстрованої в даній квартирі доньки позивачки) кімнати, жила площа якої становить менше, ніж 7,5 кв.м. на одну особу.

Виділення ж у користування відповідачки кімнати жилою площею 14,8 кв.м., про яку зазначено в зустрічному позові, значно порушуватиме права інших співвласників, оскільки дана кімната перевищує ідеальну долю одного співвласника майже на 5 кв.м.

Крім того, як зазначили сторони, з 1996р. у них склався порядок користування квартирою, згідно якого кімнату площею 17,0кв.м. займає відповідачка. Після одруження в дану кімнату, за згодою всіх співвласників, вселився чоловік відповідачки - 3-тя особа ОСОБА_7 , що встановлено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.04.2018р. (а.с. 103-105) і будь-яких непорозумінь з приводу порядку користування квартирою у сторін не виникало.

На даний час позивач ОСОБА_6 в спірній квартирі не проживає, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 займають в квартирі окремі кімнати площею 9.9 кв.м. та 14,8 кв.м.

З доданих до позовних заяв постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, довідок УП ГУНП про проведення перевірки матеріалів вбачається, що конфлікти у сторін виникають не з приводу користування певними кімнатами у квартирі, а з приводу виховання малолітньої дитини, спільного проживання у квартирі та користування місцями загального користування в квартирі (а. с. 12-21, 77-87).

Дане узгоджується і з поясненнями 3-ї особи ОСОБА_7 про те, що встановлення будь-якого порядку користування не вирішить конфліктної ситуації, а також і поясненнями позивачів про те, що встановлення порядку користування квартирою їм потрібно не з метою проживання в даній квартирі та користування виділеними їм житловими приміщеннями, а з метою продажу належних їм часток.

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 зроблено висновок, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи відсутність у спірній квартирі кімнати, що відповідає ідеальній долі співвласника, відсутність, як такого, спору щодо користування саме житловими приміщеннями в квартирі та наявність порядку користування спірною квартирою, що склався з 1996р., а також той факт, що виділення відповідачці ОСОБА_4 кімнати площею 9,9 кв.м. порушить її права на користування власністю для особистого проживання і проживання членів її сім`ї, а виділення їй кімнати площею 14,8 кв.м. порушить права інших співвласників - відповідачів за зустрічним позовом, встановлення порядку користування спірною квартирою за запропонованими сторонами варіантами не вбачається можливим. А отже в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

Також не підлягає задоволенню вимога про розподіл особового рахунку квартири АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до статті 19, частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між споживачами та виконавцями у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Розподіл особового рахунку можливий лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг. Як зазначила 3-тя особа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва, заяв та звернень щодо розподілу особового рахунку на оплату за обслуговування будинку та прибудинкової території від позивачів не надходило, а тому позивачі не позбавлені можливості звернутися до підприємств, які надають комунальні послуги, для укладення відповідних договорів на погоджених сторонами умовах і тільки в разі виникнення спору можуть звернутися до суду з позовом до відповідачів, які надають такі послуги, про захист порушених прав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317-318, 358, 367 ЦК України, 150, 156 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 200, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В основному позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_7 , Комунальне підприємствао «Керуюча компанія з обслуговування Житлового фонду Святошинського району м. Києва», Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення порядку користування квартирою та зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , Комунальне підприємствао «Керуюча компанія з обслуговування Житлового фонду Святошинського району м. Києва», Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення порядку користування квартирою - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25.11.2021р.

Суддя Т.В. Кириленко