Рішення № 101384823, 15.11.2021, Гощанський районний суд Рівненської області

Справа №557/1036/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року смт. Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого - судді Пацка Д.В.

секретар судового засідання Довгалець Н.М.

номер справи 557/1036/21,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач: Гощанська селищна рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гощанської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, вказуючи, що 15 лютого 1963 року батько позивача- ОСОБА_2 повторно уклав шлюб з ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина.

Вказує, що на час смерті батька, разом з ним була зареєстрована ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, яку в зв`язку з відсутністю родичів ближчого ступеня споріднення, прийняв позивач, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном згідно вимог п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР, являючись при цьому спадкоємцем за законом згідно ст. 531 ЦК Української РСР, як особа, що перебувала на утриманні померлої не менше одного року до його смерті.

Позивач зазначає, що на початку 2021 року, дізнався про те, що спадкодавець ОСОБА_4 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №0042205 розміром 2,40 умовних кадастрових гектарів, що перебувала в колективній власності КСП «Нове життя» Гощанського району Рівненської області.

Натомість, реалізувати своє право на спадкове майно не може, оскільки оригінал сертифіката втрачений, а право власності зареєстроване не було, крім цього необхідно встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні у ОСОБА_4 .

А тому, просить суд, встановити факт його перебування на утриманні у ОСОБА_4 з 1997 року по день її смерті, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) розміром 2,40 умовних кадастрових гектарів, що перебувала в колективній власності КСП «Нове життя» Гощанського району Рівненської області та належала ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову не надав.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2021 року вказана позовна зава прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2021 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Позивач в заяві на ім`я суду позовні вимоги підтримав повністю та справу просить розглянути без їх участі. При цьому в заяві зазначив, що перебував на утриманні в ОСОБА_4 з 1997 року, оскільки у 1996 році тяжко захворів, в зв`язку з чим втратив здатність фізично працювати. Згодом після досягнення пенсійного віку став непрацездатним, стан здоров`я та матеріальне становище значно погіршилися. ОСОБА_4 надавала йому постійну матеріальну допомогу, давала кошти та купувала ліки, тобто фактично повністю його утримувала.

Відповідач в заяві на ім`я суду просить справу розглянути без їх участі та вирішення залишають на розсуд суду.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи, судом вбачається, що 15 лютого 1963 року, батько позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00029930714 від 16 березня 2021 року та свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02 березня 1956 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 повторно виданого 18 травня 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 повторно виданого 16 березня 2021 року.

Після смерті ОСОБА_4 відповідно до відповідно до ст.ст.524-526 ЦК УРСР (1963 року) відкрилась спадщина на майно, в тому числі і на вказане нерухоме майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 належала земельну частку (пай) розміром 2,40 умовних кадастрових гектарів, що перебувала в колективній власності КСП «Нове життя» Гощанського району Рівненської області згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РВ №0042205 від 04 березня 1997 року. Вказана обставина підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Рівненської області № 29-17-02.2-1390/2-21 від 29 березня 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_4 .

Однак реалізувати право на спадкове майно не може, оскільки оригінал сертифіката втрачений, а право власності зареєстроване не було, крім цього необхідно встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні у ОСОБА_4 .

В оцінці доводів позовної заяви, суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Щодо встановлення факту перебування на утриманні.

За змістом ст.ст. 293, 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 529 ЦК Української РСР встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно ст. 530 ЦК Української РСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства (ст. 531 ЦК Української РСР).

В п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п.2 ст.273 ЦПК), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним (ст.531 Цивільного Кодексу України (ЦК) не менше одного року.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Як вбачається із копії пенсійного посвідчення ОСОБА_1 з 01.06.1998 року йому призначено пенсію за віком.

Отже, з 01.06.1998 року ОСОБА_1 вважається непрацездатною особою.

Разом з цим, та обставина, що ОСОБА_1 перебував на утриманні у ОСОБА_4 підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен з них окремо вказав на те, що померла ОСОБА_4 забезпечувала всім необхідним ОСОБА_1 , тобто її допомога була основним і постійним джерелом засобів до існування була для ОСОБА_1 .

Сукупність досліджених судом доказів дає підстави вважати, що заявниця ОСОБА_1 , яка була непрацездатною дійсно перебувала на утриманні ОСОБА_4 , з 1997 року до дня її смерті, оскільки допомога, яка надавалася останньою, була постійним і основним джерелом засобів для існування заявниці.

Враховуючи викладене, оскільки факт перебування на утриманні знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, його встановлення необхідне позивачу для реалізації права на спадкування, а у позасудовому порядку встановити його неможливо і чинне законодавство не передбачає іншого порядку встановлення даного факту, суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаної вимоги та наявність підстав для її задоволення.

Щодо визнання права власності в порядку спадкування, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що оформити належним чином своє право власності на вказане нерухоме майно не має можливості у зв`язку з тим, що відсутні належні документи, які стверджують право власності спадкодавця на дане майно, що підтверджується листом приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Строкаля В.Д. №542/02-14 від 24.09.2021.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно п.11 ч.1ст. 346 ЦК України однією із підстав припинення права власності є смерть власника.

Відповідно до частини першої статті 524, частини першої статті 529, статті 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і заповітом. Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом. Спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з ст. 531 ЦК Української РСР, до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Потреба у застосуванні такого способу виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджено відповідними доказами, не визнається іншими особами або ними оспорюється (пункт 37 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

При цьому, суд враховує аргументи позивача, наведені ним на підтвердження обставин, зазначених у позові, оскільки такі не оспорювалися відповідачем та знайшли своє підтвердження в ході дослідження наявних в матеріалах справи доказів.

При вирішенні даного спору суд зважає на те, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, в зв`язку з чим його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Задоволення позову, на переконання суду, не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб та відповідає завданням цивільного судочинства, які визначені у ст. 2 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладена та керуючись ст. ст.12, 81, 200, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Гощанської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Встановити факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на утриманні ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 1997 року до дня смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) розміром 2,40 умовних кадастрових гектарів, що перебувала в колективній власності КСП «Нове життя» Гощанського району Рівненської області згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РВ №0042205 від 04 березня 1997 року.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

С у д д я Д.В. Пацко