Рішення № 101384072, 26.11.2021, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2687/21

2/683/1168/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: законного представника позивача ОСОБА_1 –

ОСОБА_2 та її представника - адвоката Козака І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/2687/21, 2/683/1168/2021 за позовом ОСОБА_2 , яка є опікуном недієздатного ОСОБА_1 та діє у його інтересах, до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Хмельницької області про встановлення юридичних фактів, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_2 , яка є опікуном недієздатного ОСОБА_1 , в його інтересах звернулась в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про встановлення юридичних фактів, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , яка на день своєї смерті проживала в будинку АДРЕСА_1 та була власником 3/5 його частини. Іншим співвласником вказаного житлового будинку є ОСОБА_1 , якому належить 2/5 його частини.

28 березня 1991 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф., зареєстрований в реєстрі за №863, згідно якого все своє майно, належне їй на день смерті, заповіла ОСОБА_1 .

Вказує, що як опікун ОСОБА_1 , вона в інтересах останнього звернулася до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак держаним нотаріусом їй було відмовлено в оформленні спадкового майна через неможливість встановити факт прийняття спадщини, місце відкриття спадщини та коло спадкоємців ОСОБА_3 , факт родинних відносин між нею та ОСОБА_1 . Крім того, нотаріус вказала на розбіжності у правовстановлюючих документах на житловий будинок АДРЕСА_1 щодо часток та співвласників даного будинку.

Вказує, ОСОБА_3 була рідною матір`ю для ОСОБА_1 , постійно проживала і була зареєстрована по АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_1 , за життя склала заповіт саме на користь сина ОСОБА_1 . Крім того, згідно договору дарування від 18 жовтня 1978 року ОСОБА_1 є власником 2/5 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , які йому подарував його батько ОСОБА_4 , тому належна йому частка будинку не могла увійти до складу спадщини після його смерті. Водночас, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою 22 березня 1991 року, ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , стала власником цілого житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, метою захисту права на спадщину недієздатного ОСОБА_1 просить:

- встановити факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Старокостянтинів Хмельницької області, є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- встановити факт, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є будинок АДРЕСА_1 ;

- встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Старокостянтинів Хмельницької області;

- встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіту, складеного 28 березня 1991 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_5 , посвідченого 28 березня 1991 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф., зареєстрований в реєстрі за №863;

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22 березня 1991 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф. на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване в реєстрі за №863, в частині успадкування ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_4 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 3/5 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що розташований по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні законний представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та її представник – адвокат Козак І.О. підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просять позов задовольнити.

Відповідач - Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності свого представника, проти позову не заперечує.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, до суду свого представника не направила, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутності представника та про задоволення даного позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Старокостянтинівська державна нотаріальна контора Хмельницької області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, подала заяву про розгляд справи у відсутності свого представника, при вирішенні справи покладається на думку суду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони регулюються нормами ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР (чинного на момент відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (ст.525 ЦК Української РСР).

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно не відоме, - місцезнаходження майна або його основної частини (ст.526 ЦК Української РСР).

Згідно з положеннями статей 548, 549, 554 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину. Таким чином, для встановлення тієї обставини, чи прийняв спадкоємець спадщину, необхідно встановити, чи фактично такий вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5, (чинної, на час існування спірних правовідносин) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК Української РСР).

Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

За змістом статті 549 ЦК Української РСР спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Старокостянтинів Хмельницької області померла ОСОБА_3 , яка для ОСОБА_1 була матір`ю.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшло 3/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 постійно проживала у житловому будинку по АДРЕСА_1 , в тому числі і на день своєї смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею у будинку проживав також її син ОСОБА_1 , який з 26 вересня 1978 року і по даний час зареєстрований та проживає у вказаному будинку.

28 березня 1991 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф., зареєстрований в реєстрі за №863, згідно якого все своє майно, належне їй на день смерті, заповіла ОСОБА_1 .

Спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилась.

30 березня 2021 року ОСОБА_2 , як опікун ОСОБА_1 , в інтересах останнього звернулася до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори з метою оформлення на ім`я ОСОБА_1 спадщини за заповітом після смерті його матері ОСОБА_3 , однак держаним нотаріусом їй було відмовлено в зв`язку із неможливістю встановити факт прийняття спадщини, місце відкриття спадщини, кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та факт родинних відносин між померлою та ОСОБА_1 .

Разом з тим, той факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 була рідною матір`ю ОСОБА_1 , підтверджується наступними письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: даними паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , згідно якого він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Старокостянтинів Хмельницької області: витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00019214340 від 13 грудня 2017 року, згідно якого матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 , батьком – ОСОБА_4 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 14 вересня 1954 року, у якому на російській мові його зазначено як « ОСОБА_5 », а його батьків « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_3 ».

Крім того, той факт, що померла ОСОБА_3 була рідною матір`ю для ОСОБА_1 , підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Отже, досліджені судом докази достовірно вказують на те, що ОСОБА_3 була рідною матір`ю для ОСОБА_1 , в зв`язку із чим факт родинних відносин між ними підлягає встановленню.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті їй належало 3/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.526 ЦК Української РСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно не відоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Враховуючи, що на території м. Старокостянтинів знаходиться належне ОСОБА_3 нерухоме майно, тому місцем відкриття спадщини є місцезнаходження цього майна, а саме, м. Старокостянтинів Хмельницької області.

Оскільки чинне на час відкриття спадщини законодавство пов`язує місце відкриття спадщини також із місцезнаходженням майна спадкодавця або його основної частини, тому наявність у ОСОБА_3 нерухомого майна на території м. Старокостянтинів свідчить про відкриття спадщини саме в м. Старокостянтинів Хмельницької області.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для встановлення факту, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є будинок АДРЕСА_1 , через що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то її слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно записів у паспорті ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , а також записів домової книги №01032017/2 про реєстрацію осіб, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 з 26 вересня 1978 року постійно зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 .

У вказаному будинку з моменту його будівництва та введення в експлуатацію, а саме з 1976 року і по день смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала також ОСОБА_3 .

Вказані обставини підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, яке видане 22 березня 1991 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф. після смерті ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , де місцем проживання останньої зазначено АДРЕСА_1 , заповітом ОСОБА_3 , який посвідчений 28 березня 1991 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.П., де місцем проживання ОСОБА_3 вказана адреса: АДРЕСА_1 , копією актового запису про смерть ОСОБА_3 №327 від 19 листопада 1998 року, у якому місцем проживання померлої зазначено адресу: АДРЕСА_1 .

Крім того, допитані судом свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що ОСОБА_3 усе життя і до самої смерті постійно проживала по АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_1 та його сім`єю. Після смерті ОСОБА_3 її син ОСОБА_1 продовжив проживати та користуватись вказаним будинком, де проживає і на даний час.

Отже, досліджені судом докази вказують на те, що ОСОБА_1 з 19 листопада 1998 року фактично вступив в управління і розпорядження спадковим майном після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому є таким, що прийняв спадщину після її смерті.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що 28 березня 1991 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф., зареєстрований в реєстрі за №863, згідно якого все своє майно, належне їй на день смерті, заповіла ОСОБА_1 .

У заповіті прізвище особи на користь якої складено заповіт зазначено як « ОСОБА_9 », однак враховуючи її ім`я « ОСОБА_10 », а також встановлений судом факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , згідно якого останній є сином ОСОБА_3 , а також враховуючи, що у всіх інших документах прізвище ОСОБА_1 на російській мові значиться як « ОСОБА_11 », суд вважає, що вищезазначений заповіт ОСОБА_3 склала саме на ім`я свого сина ОСОБА_1 .

А тому, слід встановити факт належності ОСОБА_1 заповіту, складеного 28 березня 1991 року ОСОБА_3 на ім`я « ОСОБА_5 », посвідченого 28 березня 1991 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №863.

Відповідно до статті 560 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Судом встановлено, що на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 12 березня 1960 року, посвідченого 28 березня 1960 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Білоновжко З. та зареєстрованого 10 січня 1970 року в Старокостянтинівському БТІ в реєстрову книгу під №2144, ОСОБА_4 був власником житлового будинку по АДРЕСА_1 .

На підставі договору дарування, посвідченого 18 жовтня 1978 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Давидовою Ф.І., 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 подарував своєму сину ОСОБА_1 , який зареєстрував своє право власності 23 жовтня 1978 року в Старокостянтинівському БТІ, номер запису у реєстровій книзі 2144.

Отже, з 18 жовтня 1978 року житловий будинок по АДРЕСА_1 перебував у спільній частковій власності ОСОБА_1 (2/5 частини) та ОСОБА_4 (3/5 частини).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло 3/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_3 , на ім`я якої державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф. 22 березня 1991 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Згідно даного свідоцтва спадкове майно, на яке видано дане свідоцтво складається з цілого житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи №91/1991, заведеної 22 березня 1991 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Однак, до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 увійшло лише 3/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , оскільки 2/5 його частини він на підставі договору дарування від 18 жовтня 1978 року відчужив на користь ОСОБА_1 .

Видачею 22 березня 1991 року свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 на цілий житловий будинок по АДРЕСА_1 порушені права ОСОБА_1 , який на момент видачі цього свідоцтва був та залишається на даний час власником 2/5 його частини.

З огляду на викладене, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22 березня 1991 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф. на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване в реєстрі за №863, слід визнати частково недійсним в частині успадкування ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_4 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_1 шляхом фактичного вступу в управління та розпорядження спадковим майном, який є єдиним її спадкоємцем як за законом, так і за заповітом.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшло 3/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22 березня 1991 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф.

Оскільки ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , тому за ним слід визнати в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 3/5 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що розташований по АДРЕСА_1 .

При розподілі судових витрат суд враховує, що при подачі даного позову ОСОБА_2 , як опікун ОСОБА_1 , звільнена від сплати судового збору, оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а відповідачем є орган місцевого самоврядування, тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 , яка є опікуном недієздатного ОСОБА_1 та діє у його інтересах, задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Старокостянтинів Хмельницької області, є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Старокостянтинів Хмельницької області.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіту складеного 28 березня 1991 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_5 , посвідченого 28 березня 1991 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф., зареєстрований в реєстрі за №863.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22 березня 1991 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Шовтенко Н.Ф. на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване в реєстрі за №863, в частині успадкування ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_4 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 3/5 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що розташований по АДРЕСА_1 .

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , яка є опікуном недієздатного ОСОБА_1 та діє у його інтересах, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, місце знаходження: вул. Острозького,41 м. Старокостянтинів Хмельницької області, 31100, код ЄДРПОУ 36027760.

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, місце знаходження: вул. Острозького,41 м. Старокостянтинів Хмельницької області, 31100, код ЄДРПОУ 04060766.

Третя особа: Старокостянтинівська державна нотаріальна контора Хмельницької області, місце знаходження: провул. Подільський,2 м. Старокостянтинів Хмельницької області, 31100, код ЄДРПОУ 02901138.

Повне рішення складено 26 листопада 2021 року.

Суддя: