Ухвала суду № 101383165, 25.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19592/21

Провадження № 2/522/8661/21

УХВАЛА

25 листопада 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2021 року указану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме для надання суду доказів на підтвердження підсудності даної справи Приморському районному суду м. Одеси, а саме: останнього відомого зареєстрованого місця проживання або перебування відповідача, роботи відповідача, місцезнаходження майна відповідача на території Приморського району м. Одеси (ч. 9 ст. 28 ЦПК України); для зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; надання засвідчених у встановленому законом порядку доданих до позовної заяви копій доказів.

На виконання вимог указаної ухвали, ОСОБА_1 подала до суду клопотання, у якому зазначила, що останнє відоме їй місце перебування відповідача знаходиться за адресою їхнього спільного проживання як подружжя, а саме: АДРЕСА_1 , а відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце перебування, в якому особа проживає тимчасово - менше шести місяців на рік не підлягає реєстрації. З посиланням на ч. 12 ст. 128, ч. 10 ст. 187 ЦПК України вважає, що провадження у справі підлягає відкриттю, а виклик особи, щодо якої не має можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування), повинен здійснюватися через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Також до клопотання ОСОБА_1 додала виправлену позовну заяву з додатками з доданням її копії відповідно до кількості учасників справи.

Дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 05 листопада 2021 року, в частині надання доказів на підтвердження підсудності даної справи Приморському районному суду м. Одеси, позивачем не усунуто, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 9 статті 28 ЦПК України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

З відповідей відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, наданих на запити суду, слідує, що позивач та відповідач зареєстрованими у м. Одесі та Одеській області не значаться.

У заяві, поданій на виконання вимог ухвали від 05 листопада 2021 року, позивач зазначила, що останнім відомим місцем перебування відповідача є: АДРЕСА_1 , проте доказів реєстрації відповідача за указаною адресою не надала.

При цьому, посилання позивача на те, що у разі, якщо особа проживає у житлі тимчасово, менше шести місяців на рік, місце її перебування не підлягає реєстрації, не має в даному випадку правового значення, оскільки у розумінні ч. 9 ст. 28 ЦП України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються, зокрема, саме за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування.

Також позивачем не надано жодних доказів місцезнаходження майна відповідача чи постійного його заняття (роботи) на території Приморського району м. Одеси.

Крім того, посилання позивача на ч. 12 ст. 128, ч. 10 ст. 187 ЦПК України стосуються питання виклику у судове засідання осіб, щодо яких не має можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) та не регулюють питання підсудності справи.

Отже, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2021 року та не надано доказів на підтвердження підсудності даної справи Приморському районному суду м. Одеси.

Відтак, підсудність даної справи Приморському районному суду м. Одеси не підтверджена належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд зазначає, що ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки позивачем недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 05 листопада 2021 року, не усунуто, позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - визнати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Т. Ю. Федчишена