Вирок № 101382178, 25.11.2021, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6064/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

при секретарі судового засідання Степанової Н.С.,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Маричевої О.Г.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021162380000569 від 29.09.2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чорноморськ Одеської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, утриманців не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Чорноморськ Одеської області, громадянина України, українця, з середньо-технічною освітою, не одруженого, утриманців не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Чорноморськ Одеської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, утриманців не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого місця проживання не має, фактично проживає в АДРЕСА_3 , в силу ст. 89 КК України, вважається таким, що не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

22.09.2021 року близько 14:00 години, більш точного часу ні досудовим розслідуванням, ні судом не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 разом із обвинуваченим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 перебували біля оздоровчого табору «Академічний», що є власністю Національного університету біоресурсів і природокористування України, розташований в с. Молодіжне по вул. Дукова 2, Одеського району Одеської області, де побачили, що зазначений оздоровчий табір має металеву огорожу та вхід на територію здійснюється через металеві ворота, після чого в них виник спільний злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме: металевої огорожі, яка належить Національному університету біоресурсів і природокористування України.

Реалізуючи спільний злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою з обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з корисливих мотивів переслідуючи ціль незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, впевнившись що за ними ніхто не спостерігає, шляхом поштовхів, зламали одну секцію металевого паркану та винесли з території оздоровчого табору, тим самим розпорядились викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяли матеріальну шкоду Національному Університету біоресурсів і природокористування України на суму 250 гривень.

Крім того, 27.09.2021 року близько 15:00 години, більш точного часу ні досудовим розслідуванням, ні судом не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , разом із обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з метою повторного викрадення чужого майна, прийшли до оздоровчого табору «Академічний», що є власністю Національного університету біоресурсів і природокористування України, розташований в с.Молодіжне по вул. Дукова 2, Одеського району Одеської області, де реалізуючи спільний злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою з обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з корисливих мотивів переслідуючи ціль незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, впевнившись що за ними ніхто не спостерігає, зайшли на територію оздоровчого табору, де на землі побачили частину металевих воріт, підняли їх та винесли за територію оздоровчого табору, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд.

Продовжуючи свої злочинні дії, 28.09.2021 року близько 15:30 години, більш точного часу ні досудовим розслідуванням, ні судом не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , разом із обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з метою повторного викрадення чужого майна повернулись до оздоровчого табору «Академічний», де реалізуючи свій спільний злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою з обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з корисливих мотивів переслідуючи ціль незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, впевнившись що за ними ніхто не спостерігає, зняли з петель другу частину металевих воріт, винесли їх за межі оздоровчого табору «Академічний», та в подальшому розпорядились викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяли Національному університету біоресурсів та природокористування України матеріальну шкоду на суму 700 гривень.

Таким чином, своїми спільними умисними діями обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заподіяли Національному університету біоресурсів та природокористування України матеріальну шкоду на загальну суму 950 гривень.

Дії обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, за обставин викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, надавши показання, що він вчинив кримінальні правопорушення при викладених вище обставинах, докази, що маються в матеріалах кримінального провадження не оспорює, як і не оспорює фактичні обставини вчинених ним злочинів.

У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні відмовились давати показання, пояснивши, що все і так уже встановлено на досудовому розслідування, та вони з усіма встановленими обставинами погоджуються.

Представник потерпілого Національного університету біоресурсів і природокористування України Непомняща Любов Василівна в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі у зв`язку із зайнятістю на роботі, обставини справи та докази, які в ній є, нею не оспорюються, не заперечує та визнає не доцільним досліджувати докази по справі. Також в заяві потерпілої зазначено, що вона розуміє, що на випадок визнання судом не доцільності дослідження доказів, вона буде позбавлена можливості оскаржувати вказані обставини в апеляційному порядку. Цивільного позову представником потерпілого не заявлено.

За згодою учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з врахуванням свідчень обвинувачених, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено обвинуваченим, учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши обвинувачених, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинах є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а їх дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, які згідно із ст. 12 КК України, є нетяжкими злочинами, особи винних, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується негативно, не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий.

Обвинувачений ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується негативно, не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий.

Обвинувачений ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрованого місця проживання не має, в силу ст. 89 КК України, вважається тикам, що не має судимості.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд визнає активне сприяння у розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає активне сприяння у розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 умисних нетяжких злочинів, завдані матеріальні збитки частково не відшкодовано в сумі 600 грн., однак матеріальні претензії з боку представника потерпілого до обвинуваченого відсутні, особу винного, його сімейний стан, відсутність судимостей, наявність негативної характеристики з постійного місця проживання, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України слід призначити у межах санкції даної статті у виді позбавлення волі, та із застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, так як, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без відбування призначеного виду покарання.

Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 умисних нетяжких злочинів, завдані матеріальні збитки частково не відшкодовано в сумі 600 грн., однак матеріальні претензії з боку представника потерпілого до обвинуваченого відсутні, особу винного, його сімейний стан, відсутність судимостей, наявність негативної характеристики з постійного місця проживання, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України слід призначити у межах санкції даної статті у виді позбавлення волі, та із застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, так як, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без відбування призначеного виду покарання.

Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 умисних нетяжких злочинів, завдані матеріальні збитки частково не відшкодовано в сумі 600 грн., однак матеріальні претензії з боку представника потерпілого до обвинуваченого відсутні, особу винного, його сімейний стан, відсутність не знятої та не погашеної судимості, наявність негативної характеристики з постійного місця проживання, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України слід призначити у межах санкції даної статті у виді позбавлення волі, та із застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, так як, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без відбування призначеного виду покарання.

Такі покарання, на думку суду, є справедливими, а також необхідними та достатніми для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченими.

У зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід покласти обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Витрати на зулучення експертів відсутні.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.09.2021 року, необхідно скасувати.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжні заходи відносно обвинувачених не обиралися, підстав для обрання до набрання вироком законної сили, суд не вбачає, так як обвинувачені своєчасно являлися на всі виклики суду.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробовуванням і встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробовуванням і встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробовуванням і встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.09.2021 року на сегмент металевих воріт, скасувати.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили:

- сегмент металевих воріт розміром 2,5х2,5 м, всередині зазначеної решітки виявлено металеві елементи, що утворюють фігуру типу прямокутників, а 1/3 частина воріт має сітку з металу, який знаходиться під зберігальною розпискою у представника потерпілого ОСОБА_4 , вважати повернутим власнику - Національному університету біоресурсів і природокористування України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: Є.М. Панасенко