Вирок № 101379462, 25.11.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2021 Справа №607/8708/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гуменного П.П.,

при секретарях: Чукля (Храпак) М.О., Войтків С.М., Пандрак І.С., Бігун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018210220000174 від 22 грудня 2018 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Віжомля Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, не депутата, одруженого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , монтера колії ВП "Львівська дистанція колії" ДП ТГО "Львівська залізниця", який в період з 18 серпня 2017 року по 14 лютого 2019 року проходив строкову військову службу у військовій частині 3002 Національної гвардії України на посаді старшого стрільця 1 відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст.406 КК України,

за участю: прокурора Федчишина О.Г., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого Бордюка М.Й., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника – адвоката Василишина І.Й., -

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2018 року в період часу з 21:46 год. по 21:48 год. старший солдат ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні казарми 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини 3002, розташованої в м. Тернопіль, по вул. С.Будного, 1, прагнучи продемонструвати солдату ОСОБА_3 , який з 18 жовтня 2018 року проходив строкову військову службу на посаді стрільця - радіотелефоніста 1 відділення 4 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини 3002, свою удавану перевагу перед ним, принизити його честь та гідність, тим самим утвердивши власний авторитет у військовому колективі, діючи всупереч інтересам служби, з прямим умислом, вчинив порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виразилось у нанесенні трьох ударів кулаком правої руки в ділянку тулуба зліва солдату ОСОБА_3 , після чого, зайшовши в сушарню, наніс останньому ще три удари кулаком правої руки в грудну клітку, при цьому, висловлюючи претензії щодо несення служби ОСОБА_4 , заподіявши йому фізичний біль, чим вчинив порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв.

Крім цього, 22 грудня 2018 року о 10:41 год. старший солдат ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні казарми 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини 3002, розташованої в м. Тернопіль, по вул. С.Будного, 1, прагнучи продемонструвати солдату ОСОБА_3 , який ніс службу днювальним по роті в добовому наряді, та перебував на посту, свою удавану перевагу перед ним, принизити його честь та гідність, тим самим утвердивши власний авторитет у військовому колективі, діючи всупереч інтересам служби, з прямим умислом, повторно вчинив порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виразилось у нанесенні одного удару кулаком правої руки в ділянку попереку зліва солдату ОСОБА_3 , заподіявши йому фізичний біль, чим вчинив порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв.

Крім цього, 22 грудня 2018 року об 11:58 год. старший солдат ОСОБА_1 , заходячись біля входу в світлицю у приміщенні казарми 4 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини 3002, розташованої в м. Тернопіль, по вул. С.Будного, 1, прагнучи продемонструвати солдату ОСОБА_3 , який ніс службу днювальним по роті в добовому наряді, свою удавану перевагу перед ним, принизити його честь та гідність, тим самим утвердивши власний авторитет у військовому колективі, діючи всупереч інтересам служби, з прямим умислом, повторно вчинив порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виразилось у нанесенні ОСОБА_3 удару правою ногою в ділянку лівої руки, чотирьох ударів кулаками обох рук в ділянку грудної клітки та живота, зокрема, місця розташування селезінки, чим заподіяв останньому закриту травму живота у виді розриву селезінки, що супроводжувалася внутрішньочеревною кровотечею, призвела до видалення травмованого органу, та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя, чим вчинив порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що спричинило тяжкі наслідки..

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав.

По суті провадження повідомив наступне.

17 серпня 2017 року був призваний на військову службу у військову частину 3002, що по вул. К.Ольги, 105 у м. Львів, в подальшому був переведений в м. Тернопіль, де станом на грудень 2018 року проходив військову службу у військовій частині 3002 у другому стрілецькому батальйоні на посаді старшого стрільця першого взводу першого відділення четвертої стрілецької роти. Надавав командиру відділення та командиру взводу допомогу по службі.

З потерпілим станом на грудень 2018 року перебував в добрих відносинах, до призову на службу знайомими не були. Потерпілий ОСОБА_2 проходив у нього стажування, оскільки він мав досвід і був старшим по службі.

21 грудня 2018 року ОСОБА_2 стояв біля ліжка, коли проходив біля нього, сказав, щоб він відійшов, відсунув його рукою, поговорив з хлопцями, потім пішов в сушарню, щоб підготувати одяг на наступний день. В сушарню пішов разом з ОСОБА_2 , оскільки, сказав йому, що він пішов туди прибирати, бо він був днювальним. Коли йшов від ліжка в сушарню, проходив повз нього, підштовхнув його два рази, жартував. В сушарні щодо ОСОБА_2 насильства не застосовував, перебували там близько однієї хвилини, потім вийшли. Претензій до виконання ОСОБА_2 статутних обов`язків у нього не було.

22 грудня 2018 року в суботу, вранці, під час прибирання ОСОБА_2 стояв на посту днювального. Близько 10:40 год. ОСОБА_2 стояв «на тумбочці», і зробив йому зауваження, що він не по формі одягнутий, у зв`язку з чим підійшов до нього, зробив йому зауваження, штовхнув в лівий бік ззаду, на що ОСОБА_2 посміявся.

22 грудня 2018 року близько 11:58 год. під час прибирання в «кубриках» розмовляли з хлопцями, підійшов ОСОБА_2 , взяв бушлат і пішов на перекур. В той момент суперечки не було. На його думку, на відеозаписі, в момент, де ОСОБА_2 перебуває на тумбочці, це був не удар.

На відео 22 грудня 2018 року, 3-й епізод – в той момент на місці подій окрім нього перебували ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , потім ОСОБА_2 зійшов з тумбочки, взяв бушлат і вийшов на перекур. Йому відомо про те, що ОСОБА_2 робили операцію, зі слів хлопців, з його призову також відомо й про те, що він йшов з туалету, послизнувся і вдарився об перила.

З приводу будь - яких образ ОСОБА_2 до керівництва не звертався.

У командування щодо нього з приводу нестатутної поведінки зауважень не було. Про те, що у ОСОБА_2 погіршилося самопочуття не знав. 22 грудня 2018 року командир роти та командир батальйону говорили, щоб сказав про те, що це саме він наносив тілесні ушкодження. Того дня була лише усна розмова. Наступного дня надавав пояснення. Телефонував до ОСОБА_2 , щоб вибачитися за поштовх на посту. 22 грудня 2018 року у них з ОСОБА_2 конфлікту не було. Цивільних позовів не визнав.

В кінці судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 , після розгляду кримінального провадження в суді протягом більш як двох з половиною років змінив показання, заявивши, що вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнає, та у скоєному щиро розкаюється.

Мотивом зміни показань обвинувачений пояснив, що під час досудового розслідування та судового розгляду у нього були сумніви на рахунок того, в який спосіб потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, чи від нанесеного удару, чи від падіння на перила. Після допиту в судовому засіданні судово-медичного експерта, він зрозумів, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 отримав через нанесення ним удару.

Не дивлячись на невизнання вини, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому діянь в повній мірі доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що призваний на військову службу в жовтні 2018 року у Львівську ВЧ нацгвардії.

03 грудня 2018 року прибув у ВЧ нацгвардії у м. Тернополі.

Із ОСОБА_1 познайомилися під час служби, в перший тиждень. У ОСОБА_1 проходив стажування, під час якого останній часто робив зауваження, наносив удари, хоча причин для цього не було.

21 грудня 2018 року близько 21:00 год. був одним з «молодих», хто їздив в наряд з старшим призовом, на службу, по приїзду вони почали готуватися до сну, запитав чи можна з ними готуватися до сну, прийшов старший лейтенант і почав кричати, чому не пішов на перекличку зі всіма, на що йому пояснив, що узгодив це питання з хлопцями, вийшов на перекличку. Після цього, стояв біля ліжка, ОСОБА_1 йшов, наніс удар спершу в спину, а коли повернувся, він штовхнув і сказав йти в сушарню, по дорозі вдарив три рази в ліву частину спини. При цьому, сказав «що вирішив відбитися, не вийшов на перекличку?», вдарив три рази кулаком правої руки в груди. Всі попередні удари наносив кулаком правої руки. Відчував фізичний біль, однак нікому про це не розповідав.

21 грудня 2018 року не був днювальним. Днювальним був 22 грудня 2018 року, зранку. Вперше обвинувачений підійшов до нього і сказав: «чому він нерівно стоїть?», вдарив в спину, в нирку, від чого відчув біль.

Близько 12:00 год. зійшов з тумбочки, вирішив піти в сушарню і перевірити чи там все добре. Коли йшов туди, ОСОБА_1 запитав чому він посміхається, чому так весело йдеться, на що промовчав, він намагався нанести удар ногою, відскочив, він наніс удар в руку. На таку його поведінку запитав, чому він розпочинає бійку, на що він запитав, чи його ще ніхто не бив, завдав 3-4 удари кулаками обох рук в область тулуба, кінцевий удар був нанесений в селезінку, від чого відчув біль. Спершу біль була терпимою, тому не показував цього, бушлата не брав, не йшов курити. Коли вони пішли курити, йшов за ними, присів, оскільки стало різко погано, терпів, сказали йти мити двері внизу, пішов, тоді стало ще гірше. Сказав, що вдарився об перила, бо не думав, що будуть такі наслідки. Про погане самопочуття повідомив командиру роти, сказав, що вдарився об перила, він відправив в медпункт, звідти поїхали в лікарню, звідти в лікарню швидкої допомоги. Там лікар та хірург оглянули і сказали, що в нього внутрішня кровотеча. Також хірург сказав, що немає сенсу приховувати, на що відповів, що його вдарив військовослужбовець ОСОБА_1 , коли вийшли сказав про це старшині і капітану роти. Перед операцією всі про це знали. В сторону ОСОБА_1 жодних ударів не наносив.

Свідками подій в третьому епізоді на відео були ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , всі вони з призову ОСОБА_1 .

Цивільний позов підтримав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила про те, що 22 грудня 2018 року перебувала в поліклініці, в центрі. Зателефонував командир підрозділу – капітан ОСОБА_10 і сказав, що солдат ОСОБА_11 скаржиться на болі в животі, на що повідомила, щоб його привезли в лікарню, командир роти привіз його разом з ОСОБА_12 . Зробили ОСОБА_2 УЗД, нічого патологічного не виявили, він також скаржився на біль голови, був блідий. У зв`язку з цим відвела його до терапевта, поміряли йому тиск, тиск був низький. Вирішила відвезти його в першу міську лікарню, щоб зробити повторно УЗД, за результатами якого ОСОБА_2 з приймального відділення забрали на операцію. В нього виявили багато вільної рідини, розрив селезінки. На запитання, що відбулося, він нічого не відповів. А в першій міській лікарні в присутності лікарів повідомив про те, що його вдарив ОСОБА_1 . Напередодні ОСОБА_2 в медичну частину не звертався з скаргами на болі. При огляді в поліклініці, ОСОБА_2 повідомив, що біг по сходах і вдарився. Лікар повідомляв про побиття ОСОБА_2 в поліцію, при цьому нікого з військової частини не було. В телефонному режимі відразу повідомила командиру батальйону ОСОБА_13 , що в солдата ОСОБА_2 розрив селезінки, і що він назвав прізвище ОСОБА_14 . Рапорту з приводу того, що сталося не писала. Під час досудового розслідування не повідомляла про те, що ОСОБА_2 розповів про нанесення удару ОСОБА_1 , оскільки цього не запитували.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив про те, що 22 грудня 2018 року отримав від фельдшера батальйону дзвінок по мобільному телефону, яка повідомила про підозру на травму військовослужбовця, що в нього болить живіт, у зв`язку з чим було прийнято рішення про направлення на обстеження військовослужбовця ОСОБА_2 . Про факт можливих нестатутних відносин в телефонному режимі повідомив командирові. Коли підтвердився факт травмування – написав доповідну записку. Про обставини отримання ОСОБА_2 травм було відомо, що він вдарився об перила. Згодом від фельдшера дізнався, що його вдарили. У зв`язку з цим зателефонував командиру та прокурору. Станом на грудень 2018 року обвинувачений та потерпілий не були в підпорядкуванні один в одного, вони були солдатами. Службового розслідування особисто не проводив. Того дня опитував весь особовий склад, проте вони відповідали, що нічого не бачили.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив про те, що проходив службу на посаді командира роти у військовій частині 3002 Т з березня 2016 року по січень 2019 року. В грудні 2018 року під час робочого дня, в суботу проходили заняття з особовим складом, його підлеглі – заступник по роботі з особовим складом і командири взводів, за його розпорядженням були безпосередньо присутні на цих заняттях. В підрозділах залишалися – черговий підрозділу з числа рядового складу строкової служби і добовий наряд. В черговому підрозділі перебував товариш ОСОБА_1 , а в добовому наряді перебував солдат ОСОБА_15 . Близько 12 год. чи на початку 13 год. під час того, як він перебував разом з старшиною роти – старшим прапорщиком ОСОБА_16 у канцелярії, туди зайшов ОСОБА_2 і сказав, що в нього дуже болить живіт, продемонстрував ділянку, в лівій частині живота, сказав, що біль дуже різкий. На запитання: «що трапилося?», він відповів, що, будучи в добовому наряді, на першому поверсі, займався прибиранням території, безпосередньо мив підлогу, після того, коли днювальний черговий покликав вільного днювального на верх, пост днювального знаходився на другому поверсі, він послизнувся і під час руху вдарився животом в бильця перила сходової клітки. Перепитував його не один раз, він відповідав, що це правда. Доповів про це командирові батальйону – підполковнику ОСОБА_13 . Особисто завів ОСОБА_2 в санітарну частину, де перебував свідок. Після цього посадив ОСОБА_2 у власний автомобіль та разом з ОСОБА_17 поїхали в поліклініку УВД, де їх зустріла фельдшер батальйону ОСОБА_9 . Вона домовилася про обстеження УЗД, де лікар, який проводив обстеження, повідомив, що там нічого немає. ОСОБА_9 настояла на тому, щоб відвезти його в травмпункт. По дорозі неодноразово запитував ОСОБА_2 , що трапилося, на що він повідомляв, що вдарився. Пояснював, що мив на першому поверсі підлогу, біг, вдарився об перила, якийсь період було все добре, потім почалися різкі болі. Коли вони прийшли в травмпункт, лікар почав оглядати ОСОБА_2 , взяли аналізи, його відразу поклали на носилки і повідомили, що в нього є симптоматика хворого селезінки, та в нього, в черевній порожнині набирається кров. Почувши це в ОСОБА_2 почалася паніка, так як телефону в нього з собою не було, він попросив, щоб зателефонували до мами. Він продиктував номер телефону, а ОСОБА_18 набрав номер та надав ОСОБА_2 телефон, він повідомив матері, що перебуває в лікарні, і його будуть оперувати. Після цього в присутності ОСОБА_9 запитав його: «хто тебе вдарив?», на що він перед тим як його завезли в операційну відповів, що його вдарив ОСОБА_1 . Після цього лікар сказав, що змушений доповісти про нанесення травми. Доповіли командиру батальйону ОСОБА_13 , який повідомив прокуратуру. Після того забрав його речі, приїхав в батальйон, там вже були представники військової прокуратури, в батальйоні проводилося опитування. Також повідомив про те, що в медичному закладі безпосередньо знаходилася ОСОБА_9 , коли ОСОБА_2 пройшов обстеження, покликали його, також був присутній ОСОБА_18 , його прізвища не пригадує. На наступний день приїхало керівництво зі ОСОБА_19 і проводився перегляд відео з камер відеоспостереження. Напередодні дня, коли мала місце подія, в час, коли солдат ОСОБА_2 перебував на посту днювального, було зафіксовано, що солдат ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 удар в область спини. Зі слів інших військовослужбовців детально з`ясувати нічого не вдалося, бо вони не бачили, щоб ОСОБА_1 наносив удари ОСОБА_2 . Зауважив на тому, що ОСОБА_2 за час перебування в підрозділі мав конфліктні стосунки, намагався конфліктувати з військовослужбовцями старшого призову, і не лише зі ОСОБА_1 . Зокрема, перебуваючи в наряді, відмовився виконувати роботи, обґрунтовував це тим, що це принижує його честь, людську гідність. Після подій, про які йдеться в обвинувальному акті, проводилося службове розслідування, як командир підрозділу був притягнутий до дисциплінарної та до адміністративної відповідальності по даному випадку, в частині, за безконтрольність. Службовим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_1 винуватий, що він наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2 . Тодішній заступник начальника ТРК – полковник Сахан, який проводив службове розслідування, на наступний день приїжджав до ОСОБА_2 в лікарню, де він говорив, що його бив ОСОБА_1 , про це було вказано в службовому розслідуванні. Звернув увагу й на те, що під час прибуття на військову службу усім військовослужбовцями строкової служби під особистий підпис кожного доводяться вимоги статті КК та адміністративного кодексу щодо військових злочинів та порушень в сфері військової служби. Безпосередньо в той самий день, в суботу, була проведена бесіда, оскільки напередодні в Рівному солдат строкової служби відбив селезінку військовослужбовцю за контрактом. Повідомив також про те, що за час проходження служби до ОСОБА_1 зауважень не було, він був не конфліктний. Після прибуття військовослужбовців призову 2 – 2018, вони прослужили кілька днів, ОСОБА_1 почав дуже сильно змінюватися, вступав в суперечки з офіцерами, почав показувати свою значимість. Службу ніс нормально, претензій до нього не було. Пояснення ним надавалися в той же день, після госпіталізації ОСОБА_2 участі в службовому розслідуванні не приймав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомив про те, що проходив службу у військовій частині 3002Т у м. Тернополі з 1 грудня 2018 року, займав посаду санітарного інструктора патрульної роти, має середню-спеціальну освіту фельдшера.

22 грудня 2018 року перебував в санітарній часині, фельдшер батальйону вийшла в місто, в лікарню з солдатами. Поступив дзвінок, що зараз приведуть ОСОБА_2 , бо його дуже сильно болить живіт. Він прийшов, фельдшер ОСОБА_9 в телефонному режимі сказала поміряти йому тиск та подивитися, що з животом. На вигляд з животом нічого не було, поміряв йому тиск, він був низький. В телефонному режимі повідомив ОСОБА_9 , що тиск низький, на що вона сказала везти його в лікарню. З їхнім ротним ОСОБА_10 завезли його в поліклініку МВС, там ОСОБА_9 пішла з ОСОБА_2 на УЗД, після чого вийшли, а він далі скаржився на болі в животі. У зв`язку з наведеним фельдшер батальйону сказала відвезти його в першу міську лікарню, де в подальшому виявили вільну речовину в животі і скерували ОСОБА_2 на операцію. Додатково повідомив, що до травмпункту окрім нього зайшли: ОСОБА_10 , фельдшер батальйону, ОСОБА_2 . Останньому там зробили УЗД, побачили вільну речовину. ОСОБА_2 злякався і попросив в нього телефон, щоб зателефонувати до матері. Він зателефонував до матері, після чого його забрали в операційну. Надалі чекав фельдшера батальйону та ОСОБА_10 на вулиці. Пригадує, в суботу, відразу, коли ОСОБА_2 прийшов до нього в санітарну частину, сказав, що біг по сходах вгору і вдарився до перил. А також, надалі під час супроводу до лікарні говорив, що вдарився до перил. Коли вийшла фельдшер батальйону з ОСОБА_10 стало відомо, що ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_1 . Зокрема, про це дізнався від фельдшера батальйону. Зауважив, що раніше ОСОБА_2 зі скаргами на будь які болі не звертався.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомив про те, що того дня, в суботу, коли мали місце події, чергував, був робочий день. Того дня був командиром чергового підрозділу. Під час його перебування з ротним в канцелярії, туди прийшов ОСОБА_2 та повідомив, що його болить живіт. Того дня ОСОБА_2 був днювальним та повідомив, що вдарився об перила, коли мив сходи. Надалі відвів його до чергового роти та сказав відвести його в санітарну частину. Після того дізнався, що ОСОБА_2 забрали в лікарню, в нього була травма. Також повідомив про те, що зверхнього відношення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , не бачив. Про те, що ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 травму дізнався згодом, коли перебували в канцелярії, коли всі приїхали. Зауважив, що по відношенню до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був військовим начальником. ОСОБА_2 на той час прослужив місяць, тому охарактеризувати його не може, а ОСОБА_1 може охарактеризувати з позитивної сторони, він служив в конвої, за період служби не бачив, щоб він застосовував до когось фізичну силу. Кожного шикування нагадував їм про нестатутні взаємовідносини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомив про те, що проходив військову службу у м. Тернополі на посаді стрільця. Зі ОСОБА_1 познайомилися під час служби, разом з одного призову, а ОСОБА_2 - молодший. 22 грудня 2018 року конфлікту не бачив. Пригадує, що того дня разом з ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , та ОСОБА_1 перебували в роті, в розташуванні військової частини по вул. Будного, 1, в м. Тернополі, в кубрику. ОСОБА_2 перебував в наряді. Коли йшов, то бачив його. Коли він проходив біля нього, бо він стояв в кубрику, ОСОБА_1 також був там, бо виходили на перекур і біля кубрика стояли. Бравши куртку, бачив, як ОСОБА_1 ймовірно зачепив ОСОБА_2 лівою рукою, бо ОСОБА_24 проходив з права, а ОСОБА_2 зліва. Як все відбувалося, не пригадує, не бачив. При цьому, повідомив про те, що в тому місці вузький коридор, тому могли один одного задіти, біля них були солдати. Бійки не було. Що передувало удару не бачив. ОСОБА_11 прийшов і пішов. Згодом виходили на вулицю. ОСОБА_2 після того не бачив. Згодом дізнався, що його забрала швидка. Під час досудового розслідування його допитували. Показів не перечитував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 повідомив про те, що проходив військову службу у військовій частині 3002 в м. Тернополі, з 18 серпня 2017 року по 12 лютого 2019 року, зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Перебував з ними в дружніх відносинах. Зі ОСОБА_1 одного призову, а ОСОБА_2 – молодшого. Повідомив, що в роті такий прохід, що можна було вільно пройти. Чи був 22 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 конфлікт не пригадує. Під час досудового розслідування його допитували у військовій прокуратурі, покази надавав добровільно, жодного тиску на нього не було. Оскільки з моменту події пройшло багато часу, деталей не пригадує. У письмовий показах закреслював те, чого не говорив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 повідомив про те, що військову службу проходив у військовій частині 3002 в м. Тернополі з 2018 р. по 2019 р. В день, коли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся конфлікт, перебував в наряді. Спостерігав події, які відбувалися перед відбоєм, близько 22 год., почувши шум, повернувся та побачив, що біля нього стоїть солдат ОСОБА_2 , а солдат ОСОБА_1 підійшовши ймовірно лівою рукою наніс удар в область грудей ОСОБА_2 . Про інші випадки нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . ОСОБА_2 йому невідомо. Випадків нанесення солдатами в роті ударів один одному не було. Свідком конфлікту, який мав місце 22 грудня не був, лише почув про нього згодом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 повідомив про те, що військову службу проходив у військовій частині 3002 м. Тернополя, з 15 серпня 2017 року по 05 лютого 2020 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проходили військову службу разом з ним. Пригадав те, що ОСОБА_2 був дуже конфліктною людною. Зауважив на тому, що він зі ОСОБА_1 з одного призову, бачилися, коли перебували в батальйоні. За час служби між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникали словесні перепалки. За період служби не бачив, щоб ОСОБА_2 хто-небудь наносив удари. Бачив лише, як ОСОБА_1 замахувався щодо ОСОБА_2 , проте удару не бачив. Коли ОСОБА_2 вели в санітарну частину, запитував його, що відбулося, він відповів, що вдарився об перила.

Також повідомив про те, що під час досудового розслідування проводився слідчий експеримент, пригадав, що три рази переписували протокол допиту, бо його було складено не згідно наданих ним пояснень.

Підтвердив те, що зазначено в протоколі слідчого експерименту відповідає дійсності, давав правдиві покази.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 21 січня 2019 року, в приміщенні архіву КМП Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої медичної допомоги, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Шептицького, 2, знаходилася медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_2 №67. Вказана картка скріплена, у ній знаходилося 33 аркуші медичних документів.

Згідно опису речей і документів, копії яких були зроблені на підставі ухвали слідчого судді від 21 січня 2019 року, під час проведення тимчасового доступу до речей та документів вилучено оригінал медичної карти стаціонарного хворого №67, 36, виданої на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана медична карта налічує 33 медичних документи.

Згідно резолютивної частини висновку експерта №77 від 04 лютого 2019 року судово – медичної експертизи, призначеної на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2018 року: «при поступленні ОСОБА_26 22 грудня 2018 року у Тернопільську міську комунальну лікарню швидкої допомоги, у нього за результатами клініко-інструментальних обстежень була діагностована закрита травма живота у виді розриву селезінки, що супроводжувалася вутрішньочеревною кровотечею. З приводу вказаної травми, ОСОБА_3 в цей же день (із 15.15 год. до 17.00 год.) проведено оперативне втручання за ургентними (невідкладними) показами - лапаротомія, спленектомія (видалення травмованої селезінки). Будь-яких зовнішніх травматичних змін (ран, саден, синців, проявів забою м`яких тканин) у ОСОБА_2 в медичній карті № 6736 не описано.

Наведені у медичній карті № 6736 дані щодо виявлених при оперативному

втручанні властивостях травматичних змін селезінки ("в ділянці вісцеральної поверхні

глибокий розрив 5x2см з підтіканням свіжої крові") та наявності в черевній порожнині "до

1000 мл свіжої крові з згустками", вказують, що травма живота у ОСОБА_26 спричинена

дією тупого (-их) предмета (-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею (в т.ч. і від удару (-ів)

кулаком, ногою у взутті тощо) в ділянку анатомо-топографічного розташування селезінки (ліву верхню частину живота), незадовго до звернення його за медичною допомогою. Судово-медичних даних для встановлення кількості травматичних впливів (один чи декілька ударів), що призвели до ушкодження селезінки у ОСОБА_26 , немає.

Заподіяна ОСОБА_3 закрита травма живота з ушкодженням селезінки і

розвитком масивної внутрішньої кровотечі, за ознакою небезпеки для життя належить до

тяжкого тілесного ушкодження - п. 2.1.3. (л) "Правил судово-медичного визначення ступеня

тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ, Київ, 1995).

Виходячи із змісту п. 2. даних підсумків, утворення виявленої у ОСОБА_26

травми живота за вказаних ним у протоколі його допиту обставинах - внаслідок нанесення

22 грудня 2018 року близько 12 год. ударів кулаками у ліву частину живота ("ділянку

розташування селезінки"), не виключається».

Згідно резолютивної частини висновку експерта №14 від 20 березня 2019 року судово – медичної експертизи, призначеної на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 березня 2019 року: «При поступленні ОСОБА_26 22 грудня 2018 року у Тернопільську міську комунальну лікарню швидкої допомоги, у нього за результатами клініко-інструментальних обстежень була діагностована закрита травма живота у виді розриву селезінки, що супроводжувалася внутрішньочеревною кровотечею. З приводу вказаної травми, ОСОБА_3 у цей же день (із 15.15 год. до 17.00 год.) проведено хірургічне втручання за ургентними (невідкладними) показами - лапаротомія, спленектомія (видалення травмованої селезінки). Будь-яких зовнішніх травматичних змін (ран, саден, синців, проявів забою м`яких тканин) у ОСОБА_26 в медичній карті № 6736 не описано.

Наведені у медичній карті № 6736 дані щодо виявлених при оперативному

втручанні властивостях травматичних змін селезінки ("в ділянці вісцеральної поверхні

глибокий розрив 5x2 см з підтіканням свіжої крові") та наявності у черевній порожнині

"до 1000 мл свіжої крові з згустками", вказують, що травма живота у ОСОБА_26

спричинена дією тупого (-их) предмета (-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею (в т.ч.

ударом (-ами) кулаком, ногою у взутті тощо) в ділянку анатомо-топографічного

розташування селезінки (ліву верхню частину живота), незадовго до звернення його за

медичною допомогою. Судово-медичних даних для встановлення кількості травматичних впливів (один чи декілька ударів) та їх черговості, що призвели до ушкодження селезінки у ОСОБА_26 , немає.

Заподіяна ОСОБА_3 закрита травма живота з розривом селезінки і розвитком масивної внутрішньої кровотечі за ознакою небезпеки для життя належить до тяжкого тілесного ушкодження - п.п. 2.1, 2.1.1 а/, 2.1.2, 2.1.3 л/ "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995).

Показання ОСОБА_26 , що відображені у протоколах його

допиту та проведенні із ним слідчого експерименту, щодо різкого погіршення

самопочуття - відчуття сильного болю у лівій половині живота, "потемніння в очах",

появи пітливості (які є одними із суб`єктивних клінічних ознак травми живота і розвитку

внутрішньої кровотечі) після отриманих 22 грудня 2018 року близько 12 год. ударів в живіт, встановлені у нього, за даними протоколу допиту від 07 лютого 2019 року санінструктора військової частини, невдовзі після побиття низькі показники артеріального тиску (є однією із об`єктивних клінічних ознак крововтрати) та наведений у п. 2 цих підсумків характер виявлених при проведенні оперативного втручання травматичних змін у черевній порожнині, вказують, що травматичний розрив селезінки у потерпілого виник за вказаних ним обставин події, що відбувалися саме 22 грудня 2018 року близько 12 год. (у 11.58 год. за даними відеозапису) - від нанесених ударів кулаками у ліву верхню частину живота.

У наданих матеріалах кримінального провадження немає конкретних і фактичних відомостей для їх експертної оцінки з приводу встановлення можливості отримання ОСОБА_4 розриву селезінки за інших обставин травмування, в т.ч. і "внаслідок падіння та вдаряння об металеві поручні сходів"- як саме відбувалося можливе падіння, якими при цьому були положення і поза тіла, якими саме частинами тіла міг вдарятися до виступаючих частин тощо.

Відповідно до ст. 66 "б" "Таблиці процентів втрати загальної працездатності в результаті різних травм" (1986) - видалення селезінки (спленектомія) в результаті травми становить 30 (тридцять) процентів стійкої втрати загальної працездатності.»

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_27 , на запитання захисника повідомив, що відповіді стососовно можливості отримання потерпілим тілесних ушкоджень у зв`язку через падіння на перила, експертом не надавалась, оскільки експерт не надає відповіді на абстрактні питання. При вивченні матеріалів кримінального провадження було встановлено, що потерпілий в ході проведення слідчого експерименту категорично заперечив отримання тілесних ушкоджень при падінні на перила. Експерт дійсно, має право заявляти клопотання про отримання в слідчого додаткових даних для експертизи у випадку можливості їх здобуття. З огляду на той факт, що потерпілий заперечив факт отримання тілесних ушкоджень при падінні на перила, слідчий був позбавлений можливості отримати більш детальні дані з цього питання, а тому клопотання про надання додаткових даних на експертизу не ставилось.

З огляду на морфологічні властивості описаних в медичній документації тілесних ушкоджень ОСОБА_2 вони могли бути спричинені тупим предметом з обмеженою площею дії, а саме кулаком, ліктем або рукою. За таких обставин, мови про отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень від падіння на перила бути не може.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22 січня 2019 року та опису речей і документів, копії яких були зроблені на підставі ухвали слідчого судді від 22 січня 2019 року, під час тимчасового доступу до речей та документів, а саме: відеозаписів із камер спостереження, які знаходяться у спальному приміщенні 4-ї стрілецької роти, виготовлена на копії уривків відеозапису, на якому зафіксовані факти нанесення тілесних ушкоджень ст. солдатом ОСОБА_1 солдату ОСОБА_2 за 21 грудня 2018 року (21 год. 46 хв.), 22 грудня 2018 року (10 год. 41 хв.), (11 год. 58 хв.).

У протоколі огляду речей та документів від 25 лютого 2019 року, зафіксовано огляд матеріалів відеозаписів з камери внутрішнього відео спостереження, розташованої у спальному приміщенні 4 стрілецької роти військової частини 3002 Т, за адресою: м. Тернопіль, вул. С.Будного, 1, яких 22 січня 2019 року було здійснено тимчасовий доступ заступником військового прокурора Тернопільського гарнізону, на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова.

При відкритті та перегляді оптичного диску DVD-R 4,7 GВ «LG» з написами на поверхні: "LG" DVD-R 4,7 GВ /120 min за допомогою ноутбука «АSUS» з вмонтованим DVD - дисководом "MULTI RECORDER" виявлено відео файли:

1)Відеофайл з назвою "21.46.01-ій епізод", типу "МР4", розміром 994МБ, протяжністю 45 хвилин, 28 секунд. Зйомка ведеться з камери внутрішнього відеоспостереження, розташованої у спальному приміщенні 4 стрілецької роти військової частини 3002 Т, за адресою: м. Тернопіль, вул. С.Будного, 1. На записі в лівому верхньому куті зафіксована дата та час: "12-21-2018 21:45:09", яка співпадає з встановленою датою вчинення злочину щодо потерпілого та підтверджується матеріалами кримінального провадження. На вказаному відеозаписі видно обстановку в приміщенні казарми 4 роти. О 21:46 год. видно як потерпілий ОСОБА_28 та інші солдати стоять біля поста днювального, з лівої сторони від входу в казарму. О 21:46:06 год. до потерпілого підходить підозрюваний ОСОБА_1 , та наносить один удар кулаком правої руки в ділянку тулуба зліва, після чого підходить до солдата, який лежить на ліжку поруч, та щось його питає. Через 20 секунд о 21:46:26 год. підозрюваний ОСОБА_1 вдруге наносить потерпілому удар кулаком правої руки в ділянку тулуба зліва, стоячи позаду нього, та жестом наказує йти вперед. Під час руху потерпілого о 21:46:31 год. ОСОБА_1 втретє б`є його кулаком правої руки в ділянку тулуба зліва, йдучи позаду останнього. Заходячи в сушарню ОСОБА_1 о 21:46:39 год. штовхає потерпілого кулаком правої руки в плече зліва, після чого вони зайшли в приміщення, де відсутній відео нагляд. О 22:30 год. 21.12.2018 відеозапис закінчується.

2)Відеофайл з назвою "10.41.35-2Й епізод ", типу "МР4", розміром 0,99 ГБ, протяжністю 51 хвилину, 20 секунд. Зйомка ведеться з камери внутрішнього відеоспостереження, розташованої у спальному приміщенні 4 стрілецької роти військової частини 3002 Т, за адресою: м.Тернопіль, вул. С.Будного, 1. На записі в лівому верхньому куті зафіксована дата та час: "12-22-2018 10:18:02", яка співпадає з встановленою датою вчинення злочину щодо потерпілого та підтверджується матеріалами кримінального провадження. На вказаному відеозаписі видно обстановку в приміщенні казарми 4 роти. В цей час на тумбочці днювального, яка розташована зліва від входу в казарму стоїть солдат. О 10:26 год. видно як потерпілий ОСОБА_28 змінив вказаного солдата та став на пост днювального. O 10:41:35 год. видно як до потерпілого ОСОБА_26 , який стоїть на посту, підходить підозрюваний ОСОБА_1 , та наносить йому один точний удар кулаком правої руки в ділянку попереку зліва, під лопатку, від чого той злегку скорчився, та висловлює до нього словесні претензії, що видно по міміці останнього. О 11:10 год. 22.12.2018 відеозапис закінчується.

3)Відеофайл з назвою "11.57.50 3-й епізод ", типу "МР4", розміром 346 МБ, протяжністю 18 хвилин, 30 секунд. Зйомка ведеться з камери внутрішнього відеоспостереження, розташованої у спальному приміщенні 4 стрілецької роти військової частини 3002 Т, за адресою: м. Тернопіль, вул. С.Будного, 1. На записі в лівому верхньому куті зафіксована дата та час: "12-22-2018 11:45:19", яка співпадає з встановленою датою вчинення злочину щодо потерпілого та підтверджується матеріалами кримінального провадження. На вказаному відеозаписі видно обстановку в приміщенні казарми 4 роти. В цей час на тумбочці днювального, яка розташована зліва від входу в казарму стоїть солдат. О 11:57 год. видно як потерпілий ОСОБА_28 змінює його та стає на пост. В цей час по казармі ходить старший солдат ОСОБА_1 , одягнений в темні штани, темний світер, з підкоченими рукавами та темний спортивній шапці. Через хвилину потерпілого міняє інший солдат, та стає на пост. Зійшовши з поста днювального потерпілий ОСОБА_28 відправився слідом за ОСОБА_1 в дальню частину казарми. В цей час там перебували декілька солдатів. Коли потерпілий зайшов в кінець казарми, то неподалік від входу в світлицю роти проходив повз ОСОБА_1 , який саме одягав кітель. В цей час на відео о 11:57:57 год. здалеку видно як розпочався фізичний контакт між потерпілим та підозрюваним, як потерпілий відходить назад, хитається від ударів підозрюваного, який стоїть перед ним та рухається в його сторону під час відходу.

Під час перегляду вказаного відеозапису потерпілий повідомив, що обвинувачений вдарив його ногою в ліву руку, після чого почав кулаками обох рук сильно наносити удари по животі та тулубі, зокрема в ділянку селезінки зліва, від чого він відбував фізичний біль. Поруч були солдати - ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 . На його думку саме в цей час обвинувачений відбив йому селезінку.

Далі на відео видно як на вихід рухається з дальньої частини карми один солдат, після якого підозрюваний ОСОБА_1 також рухається на вихід з казарми, та о 11:59:01 год. він вирівнюється з днювальним, який стоїть на посту. В цей час підозрюваний ОСОБА_1 був одягнений у військовий одяг - берці, штани та кітель а також цивільну темну спортивну шапку. За ним вслід з казарми виходять ще троє солдатів. Останнім з дальнього кута казарми до виходу, повільним кроком рухається потерпілий, та об 11:59:11 год. присідає на крісло біля поста днювального, в цей час перебуває в стурбованому стані. О 11:59:24 год. потерпілий виходить з приміщення казарми, перед тим поспілкувавшись з військовослужбовцем, який зайшов в казарму (як встановлено з черговим по роті). О 12:04 год. 22.12.2018 відеозапис закінчується.

Вказані відео файли були переглянуті в судовому засіданні.

Згідно протоколу та фото таблиць до протоколу проведення слідчого експерименту від 27 лютого 2019 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_2 , відтворив та розповів про обставини застосування щодо нього насильства зі сторони старшого солдата ОСОБА_1 , про що він вказував раніше під час допитів.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 26 грудня 2018 року, в ході якого свідок ОСОБА_21 , розповів про обставини нанесення ударів старшим солдатом ОСОБА_1 солдату ОСОБА_2 22 грудня 2018 року у період з 11.30 год. до 12.30 год.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 26 грудня 2018 року, в ході якого свідок ОСОБА_22 , розповів про обставини нанесення ударів старшим солдатом ОСОБА_1 солдату ОСОБА_2 22 грудня 2018 року у період з 11.30 год. до 12.30 год.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 26 грудня 2018 року, в ході якого свідок ОСОБА_23 , розповів про обставини нанесення ударів старшим солдатом ОСОБА_1 солдату ОСОБА_2 22 грудня 2018 року близько 11.53 год.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 07 лютого 2019 року та фото таблиць до протоколу, в ході якого свідок ОСОБА_25 , розповів про обставини застосування фізичного насильства зі сторони старшого солдата ОСОБА_1 до солдата ОСОБА_2 21 грудня 2018 року в приміщенні казарми військової частини 3002Т, що в м. Тернопіль по вул. С.Будного, 1.

Таким чином, проаналізувавши наведені обставини, суд, об`єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшов до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст.406 КК України та кваліфікує його дії за:

- ч.1 ст.406 КК України, як порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв;

- ч.3 ст.406 КК України, порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що спричинили тяжкі наслідки.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст.ст.65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, а тому вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі.

З врахуванням обставини, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину поторно, відсутності обставин, які б пом`якшували покарання, суд вважає за доцільне визначити розмір покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

В даному випадку, суд не вбачає такої пом`якшуючої покарання обставини як визнання вини та щире каяття, оскільки протягом всього досудового слідства та судового розгляду, який тривав протягом більш як двох з половиною років, обвинувачений вини не визнавав. Зміну обвинуваченим показань перед судовими дебатами суд розцінює як спосіб уникнення відповідальності за скоєне.

Окрім того, суд не приймає до уваги подані захисником адвокатом Василишином І.Й. заяви від імені ОСОБА_2 про відшкодування завданої злочином шкоди, оскільки вони всупереч вимог КПК України подані не безпосередньо потерпілим, а тому викликають сумнів у їх достовірності.

Прокурором у кримінальному провадженні – військовим прокурором Тернопільського гарнізону Федчишин О.Г. в інтересах держави в особі військового госпіталю Національної гвардії України (військової частини 3080), до обвинуваченого ОСОБА_1 , заявлено цивільний позов про відшкодування витрат, понесених військовим госпіталем Національної гвардії України (військова частина 3080) на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , на суму 2922 грн. 07 коп. Так, згідно довідки військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина 3080) Вих. №1/106 від 19 березня 2019 року. вартість затрат на лікування та перебування ОСОБА_2 у медичній установі становить 2922 грн. 07 коп.

Окрім цього, прокурором у кримінальному провадженні – військовим прокурором Тернопільського гарнізону Федчишин О.Г. в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської міської ради, до обвинуваченого ОСОБА_1 , заявлено цивільний позов про відшкодування витрат, понесених Тернопільською міською комунальною лікарнею швидкої допомоги на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , на суму 7703 грн. 83 коп. Так, згідно довідки КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» Вих. №258 від 01 квітня 2019 року. вартість затрат на лікування та перебування ОСОБА_2 у медичній установі становить 7703 грн. 83 коп.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

За наведених обставин, позовні вимоги прокурора викладені у вищенаведених позовних заявах підлягають до задоволення в повному обсязі.

Потерпілим ОСОБА_2 до початку судового розгляду кримінального провадження заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, стягнення 150 000 грн. моральної шкоди та 15 000 грн. матеріальної шкоди та судових витрат по справі на його користь.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім цього, згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Тож, суд вважає, що із ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на лікування внаслідок отриманих травм потерпілим ОСОБА_2 , які підтверджені чеками на суму 5652 грн. 44 коп., (а.м. к.п. 49-53 Т-1), які свідчать про проходження медичного обстеження, придбання ним лікарських препаратів, необхідних для лікування, та документів про покупку медичних препаратів датовані безпосередньо після побиття. Суд приймає їх до уваги та враховує тяжкість спричинених травм потерпілому, тому вказані суми, які підтверджені чеками на суму 5652 грн. 44 коп. підлягають стягненню зі ОСОБА_1 .

Квитанціями не підтверджено здійснення витрат більше ніж на суму 5652 грн. 44 коп., у зв`язку із чим позовні вимоги про відшкодування витрат на лікування підлягають до часткового задоволення.

Що ж до вимог потерпілого ОСОБА_2 про стягнення зі ОСОБА_1 на його користь 150 000 грн. моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням його здоров`я, то вони підлягають до часткового задоволення, оскільки позивачем ОСОБА_2 не наведено належного обґрунтування заявлених ним позовних вимог саме в такому обсязі, виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що потерпілим ОСОБА_2 , унаслідок побиття перенесені моральні страждання та негативні наслідки, що настали у зв`язку із цим, порушення нормального та звичного способу життя, а також необхідності лікування, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а саме, в розмірі 120 000 грн.

В решті позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.406, ч.3 ст.406 КК України та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:

- за ч.1 ст.406 КК України у виді арешту на строк до 6 (шести) місяців;

- за ч.3 ст.406 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі військового госпіталю Національної гвардії України (військової частини 3080) про стягнення зі ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого від злочину задовольнити та стягнути зі ОСОБА_1 (зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в користь військового госпіталю Національної гвардії України (військової частини 3080) 2922 (дві тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн. 07 (сім) коп. витрат, понесених військовим госпіталем Національної гвардії України (військова частина 3080) на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 08803827, реєстраційний рахунок 35211099005438, Державна казначейська служба України в м. Київ, МФО 820172.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської міської ради про стягнення зі ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого від злочину задовольнити та стягнути зі ОСОБА_1 (зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в користь Фінансового управління Тернопільської міської ради 7703 (сім тисяч сімсот три) грн. 83 (вісімдесят три) коп. витрат, понесених Тернопільською міською комунальною лікарнею швидкої допомоги на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 за наступними реквізитами: р/р 31413544700002 ГУДКСУ в Тернопільській області, УКБ у м. Тернополі 24060300, код ЄРДПОУ 37977726, МФО 838012, призначення платежу «Інші надходження».

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 (зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) 5652 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн. 44 (сорок чотири) коп. відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути зі ОСОБА_1 (зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) 120 000 (сто двадцять) грн. відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Речові докази : медчину картку стаціонарного хворого ОСОБА_2 , флеш носії та DVD диски із відеозаписами – залишити при матеріалах судової справи.

Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя П.П. Гуменний