Рішення № 101379081, 15.11.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5625/20

Провадження № 2/591/712/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», 3-ї особи: директор з персоналу та соціальних питань Тетьоркін Олег Володимирович

про визнання формулювання причин звільнення незаконним, скасування розпорядження та зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного простою -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить суд визнати формулювання причин звільнення незаконним, скасування розпорядження та зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного простою.

Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Іванченко М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просять суд їх задоволити.

Представник відповідача ПАТ «Сумихімпром» - адвокат Паламаренко Т.І. в судовому засіданні позов не визнала повністю, просить суд в позові відмовити. Стороною відповідача суду надано письмовий відзив на позовну заяву (а.с.41-231 том1).

3-тя особа: директор з персоналу та соціальних питань ОСОБА_2 до суду не з`явився, в письмовій заяві просить суд слухати справу у його відсутність.

15.10.2020 року Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 16.12.2020 року. Підготовче судове засіданні відкладалося з різних причин. 08.04.2021 року закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду по суті на 24.05.2021 року. Розгляд справи відкладався з різних причин.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом при розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 13.06.2008 року прийнятий на ПАТ «СУМИХІМПРОМ» у об`єднаний цех сірчаної кислоти №1 слюсарем ремонтником 4 розряду.

З 16.08.2013 року та по день звільнення позивач працював слюсарем-ремонтником 5 розряду у цеху по виробництву сірчаної кислоти №5 (СКЦ-5).

30.03.2020 року Позивач, слюсар-ремонтник 5розряду СКЦ-5 ОСОБА_3 , подав заяву про недотримання посадових обов`язків майстром з ремонту устаткування СКЦ-5.

03.04.2020 року наказом №116 на ПАТ «СУМИХІМПРОМ» було створено комісію за фактом поданої заяви від 30 березня 2020 року слюсарем – ремонтником 5 розрядку СКЦ-5 ОСОБА_3 стосовно недотримання посадових обов`язків майстром з ремонту устаткування СКЦ-5.

Вищевказаною комісією проведено службове розслідування та 17.04.2020 року складено відповідний Акт службового розслідування. Копію вищевказаного Акту службового розслідування Позивачем було отримано власноруч 05.05.2020 року, що підтверджується його особистим підписом.

05.05.2020 року позивач ОСОБА_3 подав заяву про звільнення з підприємства з 05.05.2020 року відповідно до ч.3 ст.38КЗпП в зв`язку з невиконанням уповноваженого власником органу законодавства про працю.

Для правомірного застосування приписів ч. 3 ст. 38 КЗПП України, тобто звільнення працівника у зв`язку із порушенням роботодавцем вимог трудового законодавства, колективного договору, працівник повинен надати роботодавцю відповідну заяву, з описом обставин та вимог законодавства порушених таким роботодавцем, останній в свою чергу зобов`язаний їх оперативно перевірити (створити комісію, призначити розслідування тощо), у випадку підтвердження – звільнити працівника та здійснити належні виплати (три середні заробітні плати), у випадку не підтвердження – мотивовано відмовити у звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗПП України та можливо роз`яснити інші підстави для звільнення (за угодою сторін, за власним бажанням).

Як вбачається з висновків Верховного суду викладених у постановах від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц, від 22 квітня 2020 року по справі № 199/8766/18, від 21 лютого 2020 року по справі № 520/16912/15-ц:

«За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися»

Судом при розгляді справи встановлено, що Позивачем ОСОБА_1 в заяві про звільнення від 05.05.2020 року не вказано яке саме конкретне порушення допущено Відповідачем законодавства про охорону праці відносно нього, а доводи викладені ним в заяві від 30.03.2020 року не знайшли свого підтвердження в результаті проведення службового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КЗпП працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту ( ч.1 ст. 141 КЗпП).

Згідно ч.1-5 ст. 153 КЗпП на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці; Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган; Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці; Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників; Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоровя, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці ( ч.1,2 ст. 169 КЗпП).

Відповідач ПАТ «СУМИХІМПРОМ» листом №15-1851 від 06.05.2020 року відмовило Позивачу в задоволенні заяви від 05.05.2020 року про звільнення з підприємства на підставі ч.3 ст.38 КЗпП.

Вищевказаний лист отримано Позивачем 07.05.2020 року що підтверджується, в тому числі, відповіддю Сумської дирекції АТ «УКРПОШТА» за №03-21-79 від 25.08.2020 року.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 після отримання вказаного вище листа 07.05.2020 року, був обізнаний в тому, що йому відмовлено у звільненні на підставі поданої ним 05.05.2020 року заяви та 08.05.2020 року зобов`язаний був приступити до виконання своїх трудових обов`язків.

У зв`язку з не появою позивача ОСОБА_1 на робочому місці протягом тривалого строку, Відповідачем на його адресу були направленні листи №15-1851 від 06.05.2020 року, №56-1859 від 07.05.2020 року, №15-2476 від 17.06.2020 року, №15-3041 від 30.07.2020 року, в яких неодноразово повторно повідомлялося про відмову в задоволенні його заяви про звільнення на підставі п.3 ст. 38 КЗпП, а також було запропоновано Позивачу повідомити про причини відсутності на робочому місці починаючи з 05.05.2020 року та надати відповідні пояснення (листи).

При цьому у зв`язку з відсутністю Позивача на робочому місці не можливістю зв`язатися з ним по телефону, Представником Позивача, було направлено наступні адвокатські запити:

1) 07.05.2020 року №15-1875 до Сумського районного відділу поліції у м. Суми з проханням надати інформацію, чи перебував ОСОБА_1 у відділі поліції з 05.05.2020 року по час надання відповіді на даний адвокатський запит;

2) 07.05.2020 року №15-1877 до Головного управління Національної поліції в Сумській області з проханням надати інформацію, чи перебував ОСОБА_3 у відділі поліції з 05.05.2020 року по час надання відповіді на даний адвокатський запит.

Згідно з відповіддю від 15.05.2020 року повідомлено, що згідно відомостей журналу відвідувача у період з 05.05.2020 року по 15.05.2020 року ОСОБА_3 у приміщенні адміністративної будівлі ГУНП за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 23 не перебував.

3) 07.05.2020 року №15-1876 та 25.05.2020 року до Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області з проханням надати інформацію, чи перебував ОСОБА_3 у відділі поліції з 05.05.2020 року по час надання відповіді на даний адвокатський запит.

Згідно з відповідями від 19.05.2020 року та від 28.05.2020 року повідомлено, що ОСОБА_3 працівниками ГУНП в Сумській області не затримувався та до Сумського ВП не запрошувався.

Також повідомлено, що ОСОБА_3 надав письмові пояснення до Сумського ВП з яких вбачається, що він 06.05.2020 року не з`явився на робоче місце у зв`язку з поданням ним заяви про звільнення від 05.05.2020 року до ПАТ «СУМИХІМПРОМ». Копію цих пояснень надано підприємству у відповідь на адвокатський запит від 02.06.2020 року.

4) 15.05.2020 року до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Сумської міської ради, з проханням надати інформацію надати інформацію чи видавався ОСОБА_3 листок непрацездатності в період з 05.05.2020 року по час надання відповіді на даний адвокатський запит.

Згідно з відповіддю №05-26/2-1/697 від 20.05.2020 року ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 27.04.2020 року по 30.04.2020 року. З 05.05.2020 за медичною допомогою не звертався.

5) 15.05.2020 року до Управління державної міграційної служби у Сумській області з проханням надати інформацію чи отримував ОСОБА_3 документи для виїзду за кордон та чи покидав територію України в період з 05.05.2020 року по час надання відповіді на даний адвокатський запит.

Згідно з відповіддю від 25.03.2020 року за наявними обліками УДМС України в Сумській області ОСОБА_3 паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався. З питань перетину кордону України, рекомендовано звернутись до Державної прикордонної служби.

6) 18.05.2020 року №15-1999 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області з проханням надати інформацію чи видавався ОСОБА_1 листок непрацездатності в період з 05.05.2020 року по час надання відповіді на даний адвокатський запит.

7) 18.05.2020 року №15-1998 до КНП Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня», з проханням надати інформацію чи видавався ОСОБА_1 листок непрацездатності в період з 05.05.2020 року по час надання відповіді на даний адвокатський запит.

18.05.2020 року на адресу відповідача ПАТ «Сумихімпром» надійшла заява від ОСОБА_1 в якій останній надав пояснення своєї відсутності на роботі та щодо бачення в діях посадових осіб підприємства ознак кримінального правопорушення. Суд звертає увагу, що таких обґрунтувань не містилося в заяві про звільнення від 05.05.2020 року, яку подавав позивач.

17.06.2020 року відповідачем ПАТ «Сумихімпром» листом №15-2476 надало відповідь на вказану заяву з обґрунтуванням кожного твердження ОСОБА_1 та вказівкою, що такі твердження є хибними, а в діях посадових осіб підприємства відсутні будь які порушення.

09.07.2020 року Відповідач отримав від Позивача наступну заяву на яку було надано обґрунтовану відповідь листом №15-3041 від 30.07.2020 року.

Крім того, Відповідачем 30.07.2020 року вкотре було направлено на адресу Позивача листа №15-3040 з проханням повідомити про поважність причин відсутності на робочому місці з 05.05.2020 року, а також повідомити про час коли ОСОБА_1 мав намір приступити до виконання своїх трудових обов`язків.

Враховуючи неодноразові звернення Відповідача до Позивача про повідомлення поважності причин відсутності на робочому місці, враховуючи те, що йому відмовлено у задоволенні його заяви про звільнення на підставі п.3 ст.38 КЗпП України, та відповідно пропозиції приступити до виконання своїх трудових обов`язків, які виявилися безрезультатними, керівництвом ПАТ листом №15-3151 від 11.08.2020 року було повідомлено Позивача що 30.07.2020 року на засіданні президії об`єднаного профкому ПАТ «СУМИХІМПРОМ» розглянуто подання адміністрації підприємства, щодо його звільнення по ст.40 п.4 КЗпП України (прогули без поважних причин) та надано згоду на таке звільнення. Також, даним листом ПАТ «СУМИХІМПРОМ» повідомило Позивача про необхідність приступити до виконання своїх трудових обов`язків, у разі об`єктивної неможливості письмово повідомити підприємство у строк до 13.08.2020 року чи в телефонному режимі начальника СКЦ-4 ОСОБА_4 за відповідними телефонами, з наступним направленням у письмовому вигляді. Також, Позивача повідомлено, що у разі і подальшого ігнорування листів ПАТ «СУМИХІМПРОМ» та не виходом на роботу його буде звільнено за прогул без поважних причин відповідно до вимог ст.40 п.4 КЗпП України.

Вищевказаний лист був отриманий Позивачем 11.08.2020 року, що підтверджується роздруківкою з сайту АТ «УКРПОШТА» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.

Проте, відповіді від Позивача на адресу ПАТ «СУМИХІМПРОМ» не надходило та Позивач не приступив до виконання свої посадових обов`язків.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).

Прогул є дисциплінарним проступком, до звільнення з цієї підстави застосовується положення статей 147, 148, 149 КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов`язок. При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

30.07.2020 року на засіданні президії об`єднаного профкому ПАТ «СУМИХІМПРОМ» підприємству було надано згоду на звільнення Позивача по ст.40 п.4. КЗпП України за прогули без поважних причин.

Позивача розпорядженням №1518 від 14.08.2020 року було звільнено з підприємства з 14.08.2020 року за прогули без поважних причин – п.4 ст.40 КЗпП України.

Твердження позивача, як у позові так і у судовому засіданні, обґрунтовується декількома складовими:

1)Позивач в обґрунтування своєї позиції, як підставу для скасування оскаржуваного розпорядження, зазначає, що звільнення повинно бути оформлене виключно наказом, а не розпорядженням по підприємству; що розпорядження №1518 не відповідає вимогам наказу Міністерства юстиції 18.06.2015 року (відсутній заголовок, відсутній виконавець та його конкретні завдання, а також не вказано що стало підставою в задоволенні його заяви про звільнення за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП).

Суд враховує Наказ Державного комітету статистики України "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 05 грудня 2008 року №489 яким затверджено типову форму №П-4 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)", відповідно до якої у самому наказі (розпорядженні) обов`язково мають бути зазначені, як причини звільнення особи, так і підстави для її звільнення. Отже наказ, на який також посилається Позивач в своєму позові, не забороняє підприємству оформляти звільнення працівника «розпорядженням».

З оскаржуваного розпорядження чітко вбачається, що причиною звільнення позивача стало фактичний невихід (прогул) Позивача на роботу з 08.05.2020 року по 13.08.2020 року, ненадання ним інформації, яка б вказувала на поважність причин відсутності на роботі, відмові в задоволенні його заяви про звільнення згідно ч.3 ст.38 КЗпП, наявність згоди президії об`єднаного профкому ПАТ «СУМИХІМПРОМ».

В розпорядженні чітко вказано підстави для звільнення ОСОБА_1 , а саме: заява ОСОБА_1 від 05.05.2020 року; доповідні записки майстра СКЦ-5 від 03.04.2020 року та 05.05.2020 року; акти про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці за період з 05.05.2020 року по 13.08.2020 року; копії табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 за період з 05.05.2020 року по 13.08.2020 року; лист №15-1859 від 07.05.2020 року; адвокатський запит №15-1875 від 07.05.2020 року; адвокатський запит №15-1877 від 07.05.2020 року; лист слідчого управління ГУНП в Сумській області №24/П-29аз від 15.05.2020 року; адвокатський запит №15-1876 від 07.05.2020 року; адвокатський запит б/н від 25.05.2020 року ; лист Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області №4122 від 19.05.2020 року; лист Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області №П/83-аз від 28.05.2020 року; адвокатський запит №15-1999 від 18.05.2020 року; адвокатський запит №15-1998 від 18.05.2020 року; адвокатський запит б/н від15.05.2020 року; лист від комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Сумської міської ради №05-26/2-1/697 від 20.05.2020 року; адвокатський запит б/н від15.05.2020 року; лист міграційної служби України в Сумській області від 23.05.2020 року; заява ОСОБА_3 від 15.05.2020 року; адвокатський запит №15-2258 від 02.06.2020 року; лист Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області №П/Ф92-аз від 09.06.2020 року; пояснення ОСОБА_3 від 14.05.2020 року; лист №15-2476 від 17.06.2020 року; заява ОСОБА_3 від 07.07.2020 року; службова записка начальника цеху СКЦ-5№56-487 від 14.07.2021; акт комісії від 16.07.2020 року; лист №15-3041 від 30.07.2020 року; лист № 15-3040 від 30.07.2020 року; лист №15-3151 від 11.08.2020 року; виписка з протоколу засідання президії об`єднаного профкому ПАТ «СУМИХІМПРОМ» № 59 від 30.07.2020 року.

Практикою Верховного суду, а саме постановами по справі № 607/7620/17 від 19 жовтня 2020 року, № П/811/2419/14 від 21 жовтня 2020 року під час прийняття яких розглядалися справи щодо визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, підтверджується законність оформлення підприємством звільнення працівника «Розпорядженням».

Оскаржуване Розпорядження має чіткі, конкретні формулювання пунктів, які відповідають нормам Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Підписане Розпорядження уповноваженою на те посадовою особою – директором з персоналу та соціальних питань та погоджене відповідними керівниками структурних підрозділів відповідно до локальних нормативних документів Відповідача.

Дані обставини свідчать про відсутність порушень з боку Відповідача під час оформлення розпорядження №1518 від 14.08.2020 року яким було звільнено ОСОБА_1 з підприємства з 14.08.2020 року за прогули без поважних причин – п.4 ст.40 КЗпП України.

2)В позовній заяві Позивач зазначає що його звільнення відбулося із порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку із тим, що він відмовився виконувати роботу, яка становила небезпеку для його здоров`я, та життя, і таке право визначено ч.2 ст.6 Закону України «Про охорону праці». Зазначає про невідомі Відповідачу «штучні ситуації із метою проведення звільнення за п.4 ст КЗпП».

При розгляді даних стверджень, суд, приймає до уваги відсутність з боку сторони позивача будь яких доказів примушуваннядо виконання останнім роботи, яка становила небезпеку для його здоров`я та життя, а також будь яких доказів порушення Відповідачем вимог чинного законодавства про охорону праці.

Суд дійшов висновку, що доводи Позивача викладені в позовній заяві є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, у позивача не було обґрунтованих підстав посилатися на звільнення за власним бажанням через порушення відповідачем норм законодавства про охорону праці, в зв`язку із чим ОСОБА_1 був зобов`язаний дотримуватись вимог трудового розпорядку, трудової дисципліни, тобто вказане ПАТ «СУМИХІМПРОМ» формулювання причини звільнення зміні не підлягає, оскаржуване розпорядження є законним, а позов є необґрунтованим, у зв`язку з відсутністю порушення законодавства про працю, та таким що не підлягає задоволенню.

Таким чином, при розгляді справи суд, з урахуванням аналізу встановлених обставин, законодавства України про працю, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Одночасно, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд відмовляє і у стягненні судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11 -13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», 3-ї особи: директор з персоналу та соціальних питань Тетьоркін Олег Володимирович про визнання формулювання причин звільнення незаконним, скасування розпорядження та зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного простою– відмовити в зв`язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 листопада 2021 року

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО