Ухвала суду № 101378686, 19.10.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6896/15

Провадження № 4-с/487/109/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Оцабера М.С., розглянувши в судовому засіданні скаргу адвоката Колеснікова В.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Колесніков В.В. звернувся із вищезазначеною скаргою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В.. Зобовязати державного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу (виконавче провадження №65436597).

Сторони у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про слухання справи.

Дослідивши скаргу, наявні матеріали суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

04.06.2021 року представник боржника звернувся із заявою до державного виконавця, якою: повідомив, що рішення суду про зобов`язання передати у власність нерухоме майно («Ділянка») підлягає виконанню державними реєстраторами відповідно до вимог ст. 182 ЦК України, ст. ст. 6,10,18, ч. 3 ст. 26, п. 1 ч. 2 ст. 27, ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; зазначив, що відповідне рішення не підлягає виконанню державними, приватними виконавцями у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», враховуючи порядок зміни особи власника, а також відсутність дій, які може вчинити боржник з метою зміни особи власника, в т.ч. з урахуванням ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; Крім того повідомив, що 14.08.2020 року Ділянка повернута у комунальну власність, про що свідчать відомості Державного земельного кадастру щодо права власності та речові права на земельну ділянку (інформація додається). Із відомостей ДЗК вбачається, що власником Ділянки є Миколаївська міська рада (ЄДРПОУ 26565573).

Крім того, заявник просив державного виконавця: Провести перевірку виконання рішення суду, зокрема: отримати офіційні відомості Із ДРРПНМ, ДЗК щодо встановлення особи, яка є власником ОСОБА_2 , зокрема встанови чи перебуває ОСОБА_2 у власності боржника або ОСОБА_2 повернута у комунальну власність; звернутись до стягувана (Миколаївської міської ради), зокрема Департаменту з надання адміністративних послуг, із письмовою вимогою для встановлення обставин виконання рішення суду, а саме: підтвердження або спростування факту повернення ОСОБА_2 у комунальну власність; увійти до Ділянки для встановлення наявності або відсутності факту перебування боржника, його майна на Ділянці (за необхідності). За фактом перевірки виконання рішення суду та (або) на підставі офіційних відомостей ДЗК, наданих боржником, повернути виконавчий документ стягувану.

25.06.2021 року боржник отримав п/в №5402907548731 із листом-відповіддю від 18.06.2021 року, яким державний виконавець: визнав, що згідно інформації з ДРРПНМ Ділянка з 14.08.2020 року перебуває у власності Миколаївської міської ради; повідомив, що виконавчий лист в цій справі про зобов`язання боржника повернути Ділянку у комунальну власність підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби; стверджує про відсутність підстав для повернення виконавчого листа стягувачу.

Виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого документа за заявою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов переконання, що заявник не довів у встановлено порядку обставин на які покликається у поданій скарзі, в діях виконавця відсутні обставини неправомірної бездіяльності, а тому вимоги скарги є необґрунтованими.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, враховуючи наведене вище та встановлені обставини, суд прийшов переконання що у задоволенні скарги необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, ст.ст.11, 37 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги адвоката Колеснікова В.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення (ухвали).

Суддя Д.Г. Нікітін