Рішення № 101378419, 19.11.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1037/21

Провадження № 2/456/724/2021

РІШЕННЯ

іменем України

19 листопада 2021 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

за участю секретаря Сунак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача у його користь 15 304, 23 грн. на відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також всі понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08.04.2020 о 14 год. 40 хв. у м.Стрий по вул. Л.Українки відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Peugeot 308» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпечності та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб Suzuki -«SX4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить йому на праві власності, в результаті чого такий отримав механічні пошкодження. Постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу. На момент ДТП автомобіль відповідача був застрахований у ПрАТ «СК «ВУСО». Згідно розрахунку суми страхового відшкодування вартість відновлювального ремонту складала 28 252,96 грн., вартість відновлювального ремонту (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 70%) складала 14 948, 73 грн. Від вказаної суми страховиком було відмінусовано вартість ПДВ у сумі 2491,46 грн., франшизу по полісу у сумі 2000 грн. та виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 10 457,27 грн..

Однак вказаної суми не достатньо для відновлення пошкодженого автомобіля, оскільки тільки на придбання автозапчастин для ремонту ним затрачено 21 273 грн., що стверджується відповідними видатковими накладними. Окрім того, згідно попереднього рахунку наданого ПП ОСОБА_3 вартість робіт по ремонту автомобіля становитиме - 4 400 грн..

У зв`язку з законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме відшкодування такої за мінусом франшизи та з урахуванням зносу при відшкодуванні витрат вважає, що саме відповідач, як особа винна у ДТП зобов`язаний сплатити йому різницю між фактичним розміром шкоди, яка зазначена у ремонтній калькуляції № 2026689 у розмірі 28 252,96 і страховою виплатою.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву згідно якої просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задоволити, а також стягнути всі понесені ним судові витрати.

Представник позивача адвокат Вілінська Г.М. в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду. У попередніх судових засіданнях просила суд позов задоволити та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., на підтвердження яких надала відповідні документи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про причину неявки суд не повідомив. Подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, згідно якого вказав, що заявлений позов є безпідставним, необґрунтованим у зв`язку з чим просив у задоволенні такого відмовити повністю та вирішити питання судових витрат.

Зокрема в обґрунтування заявлених заперечень покликався на те, що цивільно - правові відносини, які виникли між сторонами врегульовано ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2697667 від 02.04.2020. У ст. 22.1 вказаного Закону зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди майну третьої особи. Тобто даним законом чітко передбачено порядок здійснення страхових виплат страхувальнику у межах передбаченого страховим полісом ліміту (страхової суми).

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2697667 від 02.04.2020 ліміт страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 130000 грн. франшиза - 2500 грн., тобто страховик здійснив виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі, який не виходив за межі передбаченого полісом страхового ліміту, що не перешкоджало позивачу повторно звернутись до страховика - ПрАТ «СК «ВУСО» з вимогою про виплату всієї суми збитку, чи звернутись з відповідним позовом до суду.

Окрім цього, у листі - відповіді страховик ПрАТ «СК «ВУСО» № 3772 від 06.05.2020 страховиком зазначено, що після того, як буде надано акт виконаних робіт, фіскальний чек, що підтвердить факт оплати ремонту пошкодженого транспортного засобу на СТО, на які проводились ремонтно - відновлювальні роботи розмір страхового відшкодування буде переглянуто у межах матеріального збитку, розрахованого експертом і який не перевищить розмір прямого збитку. Тобто страховик не заперечує у виплаті додаткового страхового відшкодування за умови надання підтверджуючих документів.

Також у силу п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України повідомив що у зв`язку з розглядом справи у суді ним попередньо понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн., докази на підтвердження яких будуть подані у порядку передбаченому законом.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, повідомивши про неможливість прибуття, просив суд проводити розгляд справи без його участі. У попередньому судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву згідно якої просив проводити розгляд справи без участі представника на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не є перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 08.04.2020 близько 14:40 год. у м.Стрий по вул. Л.Українки Львівської області відбулась ДТП, за участю автомобіля «Peugeot 308» номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля Suzuki -«SX4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Peugeot 308» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпечності та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб Suzuki -«SX4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ..

Дорожньо-транспортна пригода відбулась в результаті порушення відповідачем ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Стрийського міськрайонного суду

Львівської області від 05.05.2020, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. /а.с.16/ Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль марки Suzuki -«SX4», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить позивачу на праві власності /а.с. 10/.

На момент ДТП автомобіль «Peugeot 308» номерний знак НОМЕР_1 був застрахований у ПрАТ «СК «ВУСО» за договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2697667, згідно якого ліміт відповідальності (страхова сума) за шкоду заподіяну майну становить 130 000 грн., розмір франшизи 2500 грн.

Згідно ремонтної калькуляції №2026689 вартість відновлювального ремонту автомобіля Suzuki -«SX4», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 28252,96 грн..

На підставі заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту № 2026689-1 за полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО-2697667 від 02.04.2020 ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 10 457,27 грн..

Зі змісту листа ПрАТ «СК «ВУСО» №3372/2026689 від 06.05.2020 адресованого ОСОБА_1 , вбачається що такого повідомлено про розрахунок суми страхового відшкодування, а саме вказано, що вартість відновлювального ремонту складає 28 252,96 грн., вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 70%) складала 14 948,73 грн., від вказаної суми відмінусовано 2 491,46 грн. - вартість ПДВ та 2000 грн. франшиза по полісу. На підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 10 457,27 грн./а.с.18/

Окрім цього, позивач ствердив, що виплаченої суми страхового відшкодування не вистачає на ремонт його автомобіля, у підтвердження чого долучив видаткові накладні № 2098 від 13.07.2020 про придбання автозапчастин на загальну суму 19 881,07 грн., а також фіскальний чек про оплату вказаної суми № 00051500003479 від 13.07.2020, видаткову накладну № 2198 від 20.07.2020 на суму 1392,90 грн. та відповідний фіскальний чек № 00052040003516 від 20.07.2020 про оплату вказаної суми. Також долучив рахунок виписаний ПП « ОСОБА_3 » від 21.08.2020 про загальну вартість виконаних робіт з ремонту автомобіля (покраска заднього та переднього бампера, лівого крила автомобіля), монтажні роботи - 4400 грн.

Частиною першою ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове

право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2ст.1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно із ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Такий розрахунок здійснюється згідно з «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Відповідно до п.п. 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як

сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено правовий висновок, який суд у відповідності до ч. 4 ст.263 ЦПК України, враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин, про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вищевказаного правового висновку додержується Верховний Суд у постанові від 18.02.2020року у справі №522/1251/15-ц та у постанові від 17.02.2020 року у справі № 648/4308/16-ц.

Крім того, як передбачено ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Системно проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, а також врахувавши правовий висновок щодо їх застосування викладений у постанові Верховного суду, суд не приймає до уваги та вважає безпідставними твердження відповідача викладені у відзиві про те, що позивач мав звертатись повторно у страхову чи з позовом в суд, оскільки страховик здійснив страхову виплату не вийшовши за межі страхового ліміту.

Також, не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що у листі адресованому позивачу страховик не заперечує позивачу у виплаті додаткового страхового відшкодування, за умови надання останнім підтверджуючих документів про витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, оскільки у вказаному листі роз`яснено виключно право позивача на отримання від страховика ПрАТ «СК «ВУСО» податку на додану вартість після проведення ремонту пошкодженого автомобіля та надання акту виконаних робіт, фіскального чеку, що підтвердить факт оплати ремонту пошкодженого транспортного засобу на СТО.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди (28 252,96 грн.) та виплаченою страховою виплатою (страховим відшкодуванням у розмірі 10457,27 - 2491,46 грн. ПДВ), що становить 15 304,23 грн..

Окрім того, пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.. Таким чином, у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі з відповідача слід стягнути у користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 908 грн..

Також, у позовній заяві позивачем зазначено про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які він має намір понести на суму 1500 грн., при цьому в судовому засіданні представником позивача наголошувалось на необхідності розподілу судових витрат та було долучено копію квитанції до прибутково касового ордеру від 23.09.2021, розрахунок фактичних витрат з надання правничої допомоги згідно Договору від 11.05.2021 та акт приймання - передачі наданих послуг.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до котрої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.(ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.(ч.4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в додатковій Постанові Верховного суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

Позивачем до заяви про розподіл судових витрат долучено розрахунок фактичних витрат з надання правничої допомоги на підставі Договору від 11.05.2021, згідно якого встановлений фіксований розмір гонорару адвоката за представництво інтересів ОСОБА_1 та участь у судових засіданнях у розмірі 4000 грн., за підготовку та складання, друк відповідь на відзив 2000 грн.., Загальна вартість виконаних робіт згідно акту приймання - здавання виконаних робіт по наданню правничої допомоги згідно Договору від 11.05.2021 становить 6000 грн..

Суд погоджується з доводами позивача про те, що долучені до матеріалів заяви копії документів підтверджують надання адвокатом правової допомоги позивачу при розгляді справи № 456/1037/21, оскільки їхні оригінали судом оглянуті в судовому засіданні, заперечення відповідача чи його представника щодо зменшення розміру витрат у судовому засіданні не заявлялись, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 15 304 (п`ятнадцять тисяч триста чотири) гривні 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6908 (шість тисяч дев`ятсот вісім) гривень, з яких 908 гривень судовий збір та 6000 гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: с. Хітар, Сколівського району, місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Головуючий суддя Н. М. Янів