Рішення № 101378288, 25.11.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

25 листопада 2021 рокуСправа №451/1117/20 Провадження № 2/451/290/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1117/20 за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

17 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть №00019579744, від 14.02.2018 року.

Спадкодавець ОСОБА_2 , за свого життя, постійно з 23.06.1988 року по день смерті, проживала і була зареєстрована разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач здійснював за нею піклування, разом вони вели спільне господарство, оскільки близьких родичів у неї немає. Отже, із спадкодавцем, ОСОБА_2 вони жили однією родиною (сім`єю), спільно проживали більше 5 років, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, мали спільне господарство, витрати тощо. Вказане підтверджується довідками Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області.

Спадкове майно, що залишилось після смерті спадкодавця становить земельна частка (пай) розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності с/г підприємства «Червона калина», яка розташована на території Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області, та належала ОСОБА_2 , згідно Сертифікату на земельну частку (пай) серії ЛВ №0112973, виданого 02.12.1998 року Радехівською РДА Львівської області, на підставі рішення №658 від 24.11.1998 року, та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 24.12.1998 року за №8242.

Фактично прийнявши спадщину та маючи намір оформити свої права на спадкове майно, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку відсутності належним чином оформленого правовстановлюючого документа, а саме Державного акта на право власності на земельну ділянку і немає підстав оформляти на нього спадщину, як на спадкоємця. Спадкодавцем за життя не було оформлено Державного акта на право власності на земельну ділянку. Однак, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною адміністрацією.

Як стверджує позивач, він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_2 , яку утримував і проживав із нею до дня її смерті.

Відсутність у позивача належним чином оформлених правовстановлюючих документів унеможливлює реалізацію його майнових прав, як спадкоємця, у позасудовому порядку.

Просить суд: визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну частку (пай) розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності с/г підприємства «Червона калина», яка розташована на території Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області, яка належала спадкодавцю, згідно Сертифіката на земельну частку (пай) серії ЛВ №0112973, виданого 02.12.1998 року Радехівського РДА Львівської області, на підставі рішення №658 від 24.11.1998 року, та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку(пай) 24.12. 1998 року за №8242, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-6).

В підготовчому судовому засіданні 14 червня 2021 року за клопотанням представника позивача замінено відповідача Куликівську сільську раду Радехівського району Львівської області на Лопатинську селищну раду Радехівського району Львівської області, про що постановлено відповідну ухвалу (а.с.26-27).

3 вересня 2021 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог. З врахуванням уточнень просить суд: встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном; визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну частку (пай) розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності с/г підприємства «Червона калина», яка розташована на території Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області, яка належала спадкодавцю, згідно Сертифіката на земельну частку (пай) серії ЛВ №0112973, виданого 02.12.1998 року Радехівського РДА Львівської області, на підставі рішення №658 від 24.11.1998 року, та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку(пай) 24.12. 1998 року за №8242, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35-36).

У підготовче засідання учасники справи не з`явилися.

Позивач та представник позивача подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просили позов задовольнити (а.с.33).

Представник відповідача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Лопатинської селищної ради. Позовні вимоги визнає (а.с.23).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.4 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч.ч.1-2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть №00019579744 від 14 лютого 2018 року, виданого Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.8).

Відповідно до копії сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0112973, виданого головою Радехівської районної державної адміністрації 02 грудня 1998 року, ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) в розмірі 2,30 в умовних кадастрових гектарах у землі, що знаходиться у колективній власності с/г підприємства «Червона калина» с. Куликів, на підставі рішення №658 від 24 листопада 1998 року (а.с.9).

З копії довідки №170, виданої 25.04.2018 року Куликівською сільською радою Радехівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня смерті була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 . На день смерті разом з нею проживав та був зареєстрований ОСОБА_1 . Від імені померлої виконкомом сільської ради заповіт не посвідчувався (а.с.11).

Також згідно довідки №25 від 29.01.2020 року, виданої Куликівською сільською радою Радехівського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня смерті була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 , з ОСОБА_1 і його сім`єю разом вели спільне господарство так як близьких родичів у ОСОБА_2 немає (а.с.12).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №65297103 від 23.06.2021 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилися та свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.31).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим — день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, — місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).

Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 фактично вступив у володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, прийняв спадщину.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Положення ст.ст.81,131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Так, в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року ( 561-12 ), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 ( 720/95 ) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР ( 1540-06 ). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року ( 2768-14 ) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям урегульований Указом Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року.

Відповідно до пунктів 2, 5 зазначеного Указу Президента України № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Тобто, право на земельну частку (пай) має особа включена у списки на розпаювання.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п. 3.1 роз`яснив, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Згідно з нормами п.3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 року №666/94, право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що сертифікат на право на земельну частку (пай) видано після смерті спадкодавця, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення частково.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідачів в користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну частку (пай) розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності с/г підприємства «Червона калина», яка розташована на території Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області, та належала спадкодавцю, згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЛВ №0112973, виданого 02.12.1998, на підставі рішення №658 від 24.11.1998, та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 24 грудня 1998 року за №8242, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Лопатинської селищної ради Львівської області, код ЄДРПОУ 04369819, смт. Лопатин, вул. Центральна, буд.12, Львівська область, в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготвлене в нарадчій кімнаті 25 листопада 2021 року.