Постанова № 101376911, 16.11.2021, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1124/21

провадження № 3/631/423/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т. М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від Головного управління Державної податкової служби у Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , працює головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Миколаївське», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 163-1, частиною 1 статті 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Головного управління Державної податкової служби у Харківській області для розгляду по суті надійшли адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 3140 від 05 листопада 2021 року вбачається, що головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Миколаївське» ОСОБА_1 було порушено порядок ведення податкового обліку, а саме порушено пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 240 00 гривень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 163 - 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення як порушення керівником підприємства встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 3132/20-40-07-30 від 05 листопада 2021 року вбачається, головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Миколаївське» ОСОБА_1 не перераховано податок з доходу фізичних осіб в сумі 48805 гривень 25 копійок, в тому числі за травень 2021 року в сумі 48805 гривень 25 копійок, чим порушено статтю 168, пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 163 - 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення як неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, за адресою, зазначеною у протоколах про адміністративне правопорушення, про що свідчать розписки про тримання судових викликів.Про поважність причин своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи пояснень по суті справи на адресу суду не надсилала.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому стаття 38 Кодексу України про адміністративні визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяці з дня вчинення правопорушення.

Оскільки, ОСОБА_1 , було достовірно відомо про те, що відносно неї складені протоколи про адміністративне правопорушення, таким чином, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, враховуючи те, що останньому було надано достатньо часу для реалізації процесуальних прав на захист, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні). Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтями 163-1, 163-4 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно достатті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення (стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Так, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 Податкового кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 працює на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Миколаївське», на які покладені обов`язки, встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до вимог статтей 251 та 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Із наданих суду документів встановлено, що вина правопорушника підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення № 3149 від 05 листопада 2021 року та в протоколі про адміністративне правопорушення № 3132/20-40-07-30 від 05 листопада 2021 року, а також копії акту про результати позапланової виїзної перевірки № 19641/20-40-07-02-08/00707188 від 05 листопада 2021 року.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена повністю, а її дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 163-1 та частиною 1 статті 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень

Відповідно до частини 2 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

В якості обставини, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, суддя вбачає відсутність діючих адміністративних стягнень у ОСОБА_1 .

Обставин, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не вбачається.

Обираючи вид адміністративного стягнення правопорушникові, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь її вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєних адміністративних правопорушень, особу правопорушника та ступень її вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкцій частини 1 статті 163-1 та частини 1 статті 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог статтей 34, 35 та 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 108-ІХ від 15 грудня 2020 року «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2270 гривень.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 454 гривні 00 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 23, 34, 34, 40-1, частиною 1 статті 163-1, частиною 1 статті 163-4, статтями 245, 256, частиною 2 статті 268, статтями 277, 279, 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 163-1, частиною 1 статті 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення за частиною 1 статті 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 8 (восьми) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 136 (сто тридцять шість) гривень 00 копійок, за частиною 1 статті 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення – у виді штрафу у розмірі 3 (трьох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 51 (п`ятдесяти однієї) гривні 00 копійок.

Остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити з урахуванням положень статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 8 (восьми) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 136 (сто тридцять шість) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA UA348999980314000542000020559, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач: ГУК Харків обл/СТГ Нова Вод/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП – електронне адміністрування податку).

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 454 гривні 00 копійок судового збору (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі (272 гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький суд Харківської області протягом десяти днів з моменту її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Суддя: Т. М. Трояновська