Рішення № 10137679, 11.03.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.2010 р. Справа № 13/232

за позовом Приватного підприємства фірми "Спецсервіс", вул. Лагоди, 42, м. Полтава, 36008

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл", вул. Грушевського, 28/2, м. Київ, 04073

2.Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт", вул. Паризької Комуни, 18, оф.16, м. Полтава

про стягнення 28042,55 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники:

від позивача: Токарєва Я.С., дов. № 01-02/10 від 02.02.10р.

від відповідача: 1. не з"явився

2. не з"явився          

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідачів солідарно 28042,55 грн. боргу, в тому числі: 20711,59 грн. основного боргу по договору № 1 про спільну діяльність від 27.10.2004 р., 2091,22 грн. інфляційних, 3789,93 грн. пені, 1449,81 грн. штрафу.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем по справі.

Відповідач 2 відзив на позов не надав, його представники в судове засідання не з"явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Договором № 01/РУО-08 від 19.12.2008р. між ТОВ "РосУкрОйл" та ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", між якими укладений договір № 1 про спільну діяльність від 27.10.2004 року, у особі виконавчого директора Мальчевського І.Г. (відповідач) та ППФ "Спецсервіс", у особі директора Мороза В.М. (позивач), відповідач доручив, а позивач зобов"язався виконати розробку технології та проведення робіт з інтенсифікації притоку газу в свердловині № 22 Наташинського ГКР.

Відповідно до договору № 01/РУО-08 від 19.12.2008р., укладеним між відповідачем і позивачем, відповідач після підписання договору перераховує позивачу попередню оплату в розмірі 18000 грн., а залишок суми перераховує у 5-ти денний термін після підписання акту приймання-передачі послуг.

Згідно Акту приймання-передачі науково-технічних послуг від 29.12.2008 р., позивач виконав у повному обсязі та відповідно до умов договору вказані вище послуги, а відповідач, в свою чергу, прийняв послуги без зауважень, вартість яких складає 20711,59 грн., в т.ч. ПДВ - 20% - 3451,93 грн.

В порушення умов договору, Відповідач не оплатив надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням розрахуватися, так 25.05.2009р. відповідачеві було направлено звернення, а 21.10.2009р. надіслана претензія № 1 (копії звернень та претензії в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинили на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагали виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.

Згідно статті 193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позивач правомірно вимагає стягнути солідарно з відповідачів 20711,59 грн. основного боргу

Відповідно до договору, укладеного між сторонами, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, сторони несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.6.1 договору).

Судом досліджено, що Договором не передбачено стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору та неналежне виконання договору з вини відповідача, тому позивач просить застосувати господарські санкції, передбачені Господарським кодексом України, а саме: просить стягнути з відповідача 3789,93 грн. пені і 1449,81 грн. штрафу.

Статтею 230 ГК України встановлено, що боржник за невиконання зобов'язань має сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню). Стаття 231 п. 2 ГК України передбачає, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги у частині стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

          Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 ЦК України).

Дійсно, ст.231 ГК України передбачено, що у випадку якщо порушене господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що відноситься до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України або за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом або договором, в наступних розмірах:

- за порушення умов зобов'язання за якістю (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення термінів виконання зобов'язання стягається пеня у розмірі 0,1 відсотки вартості товарів (робіт, послуг), по яких допущене прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягається штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Проте, як досліджено судом, у даному випадку порушення господарського зобов'язання не пов'язане з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання не фінансується ні за рахунок державного бюджету України, ні за рахунок державного кредиту, і жодна зі сторін господарського зобов'язання не визнана суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, оскільки відповідно до положень п.п.4 п.3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України повинен визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього кодексу. На сьогодні такого переліку суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, не існує.

Тобто, як вбачається з вищевикладеного, посилання позивача на ст.231 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки забезпечення виконання основного зобов'язання ні у договорі, укладеному між сторонами, ні будь-яким іншим правочином, укладеним у письмовій форі, не передбачено, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

Нарахування штрафних санкцій здійснено безпідставно.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума інфляційних, яка підлягає до стягнення складає 2091,22 грн. за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року.

Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються між сторонами з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.

Твердження відповідача 1 про те, що він є неналежним відповідачем по справі судом відхиляється, виходячи з наступного:

27.10.2004 р. між Державним підприємством "Полтавське управління геофізичних робіт та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рос УкрОйл" був укладений договір № 1 про спільну діяльність, відповідно до п. 1.1. якого сторони зобов"язались спільно діяти шляхом об"єднання своїх вкладів та зусиль в сфері опрацювання техніко-геологічної інформації по свердловинах, видобутку та реалізації вуглеводнів, для досягнення визначеної мети, в тому числі отримання прибутку від спільної господарської діяльності. Учасники договору спільно відповідають за зобов"язаннями, що виникли із спільної діяльності відповідно до своїх часток.

На підставі договору про спільну діяльність від 27.10.2004 р. № 1 ТОВ "РосУкрОйл" та ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" виступили замовниками по договору № 01/РУО-08 від 19.12.2008 р. про надання науково-технічних послуг.

Отже, суд вважає, що позивач правомірно вимагає стягнути заборгованість по договору № 01/РУО-08 від 19.12.2008 з відповідачів в солідарному порядку.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,                                                                                                               В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл", вул. Грушевського, 28/2, м. Київ, 04073 (р/р 260070043001 в Донецькій філії АБ "Київська Рксь", МФО 377034, код ЄДРПОУ 568362358) та Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт", вул. Паризької Комуни, 18, оф.16, м. Полтава солідарно на користь Приватного підприємства фірми "Спецсервіс", вул. Лагоди, 42, м. Полтава, 36008 (р/р 260043654501 в Філії "Полтавського РУ" ВАТ Банк "Фінанси та кредит", м. Полтава, МФО 331832, ІПН 318791116010, код ЄДРПОУ 31879117) - 20711,59 грн. основного боргу, 2091,22 грн. інфляційних, 228,02 грн. держмита та 191,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення штрафу та пені в позові відмовити.

Суддя                                                                       Босий В.П.