Рішення № 101374943, 19.11.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17736/20

Провадження № 2/352/544/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої-судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, -

в с т а н о в и в :

Позивач 22.12.2020 р. звернувся до суду з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дочки з батьком.

Дана справа передана у провадження судді Хоминець М.М. 19.03.2021 р.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2021 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.05.2021 р. до участі у розгляді справи залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду від 10.09.2021 р. задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання.

Заявлений позов обґрунтовано тим, що сімейне життя з відповідачкою не склалось внаслідок негативної поведінки останньої, яка систематично зловживала алкогольними напоями, самоухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню їхніх дітей, у результаті чого в сім`ї виникали непорозуміння та сварки, свідками яких були їхні діти. Вказані обставини призвели до того, що між сторонами втрачені почуття любові та поваги один до одного, вони спільного господарства не ведуть та шлюбних стосунків не підтримують, а їх шлюб носить формальний характер. Просив шлюб розірвати та визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним.

Позивач у поданій суду заяві від 19.11.2021 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити та постановити рішення у підготовчому засіданні, яке просив провести у його відсутності та відсутності його представника.

Відповідачка у поданій суду заяві від 18.11.2021 р. позов визнала, не заперечувала щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дочки з батьком, ухвалення рішення у підготовчому засіданні, просила справу розглянути у відсутності її та її представника.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у поданій суду заяві просила справу розглянути у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Встановлено, що шлюб між сторонами зареєстрований 20 жовтня 2005 року, у шлюбі народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стосунки, що склались між сторонами, виключають можливість збереження шлюбу.

За таких обставин, коли подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, інтересам дітей сторін, що мають істотне значення, шлюб слід розірвати, після розірвання шлюбу залишити відповідачці шлюбне прізвище.

Відповідно до вимог ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно вимог ч.1 ст.161 СК України, якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У відповідності з вимогами ст.9 Конвеції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до положень ст.18 вказаної Конвеції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Вказаний принцип покладений в основу Закону України «Про охорону дитинства», ч.3 ст.11 якого встановлює, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, а ч.1 ст.12 передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Судом встановлено, що сторони, враховуючи сталий побут своєї малолітньої дочки за адресою її проживання по АДРЕСА_1 та тісний зв'язок дитини зі старшим братом ОСОБА_4 , домовились про визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 з батьком.

З огляду на викладене, з урахуванням визнання позову відповідачкою, виходячи з інтересів малолітньої дитини сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 3, 9, 18 Конвеції ООН про права дитини від 20.11.1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.),ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991 р., ст. 110, 112, 160, 161 СК України, ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 200, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 жовтня 2005 року у виконавчому комітеті Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, актовий запис № 13.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

Залишити ОСОБА_2 шлюбне прізвище « ОСОБА_2 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_7 , АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_8 , АДРЕСА_3 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 04054346.

Повне судове рішення складено 25.11.2021 р.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ