Ухвала суду № 101373497, 19.11.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3939/21

Провадження № 2-з/204/243/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.

при секретарі Максименко Я.О.

ознайомившись з заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, про визнання виконавчого напису від 14.05.2021 року № 942 таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

20 жовтня 2021 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, про визнання виконавчого напису від 14.05.2021 року № 942 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2021 року справа прийнята суддею до свого провадження, слухання справи призначено за правилами загального позовного провадження.

18 листопада 2021 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд заборонити будь – яким особам у будь – який спосіб вчиняти дії щодо відчуження об`єкта нерухомого майна – домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Заява передана судді на розгляд 19 листопада 2021 року.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2021 року прийнято до провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2021 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в рамках зазначеної цивільної справи задоволена. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса від 14.05.2021 року № 942, вчиненого приватним нотаріусом Ричкою Ю.О. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчому провадженні № 65617806. 25.10.2021 року ухвала суду про забезпечення позову була направлена на адресу приватного виконавця. Проте, в подальшому, з автоматизованої системи виконавчого провадження позивачу стало відомо, про те, що 02.11.2021 року була винесена постанова про опис і арешт його нерухомого майна, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Ознайомившись з поданою заявою, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до п. 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення заборони відчуження, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Перевіривши матеріали справи, заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову, в зв`язку з чим до набрання рішенням суду законної сили у даній цивільній справі заборонити будь – яким особам у будь – який спосіб вчиняти дії щодо відчуження об`єкта нерухомого майна – домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належнить ОСОБА_1 . При цьому, суд вважає, що невжиття цих заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Вказаним заходом забезпечення позову не порушуються інтереси третіх осіб.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову по справі.

Визначений вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить ухилення від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог.

Зустрічне забезпечення позову не застосовується.

Згідно ч.7 ст.153 ЦПК України суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Тому, розглядаючи дану заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність допустити негайне виконання ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-157 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, про визнання виконавчого напису від 14.05.2021 року № 942 таким, що не підлягає виконанню– задовольнити.

Заборонити будь – яким особам у будь – який спосіб вчиняти дії щодо відчуження об`єкта нерухомого майна – домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Ю. Мащук