Ухвала суду № 101372985, 25.11.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

25.11.21 Провадження 1кп-932/313/21

Справа 932/5965/21

УХВАЛА

Іменем України

25 листопада 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

Головуючого-судді Карягіної Н.О.

при секретарі Сібірко А.А.

прокурора Данилюка Ю.В.

захисника адвоката Щербиніна Ю.І.

за участю:

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні у залі суду м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021041640000431, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ

У провадженні Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України. Щодо обвинуваченого обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 30.09.2021 року продовжений на строк до 28.11.2021 року включно.

Прокурором заявлене клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк два місяці з тих підстав, що ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком до шести років, він раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, він не має міцних соціальних зв`язків і постійного джерела доходу, а тому продовжують існувати ризики, що ОСОБА_2 може ухилитися та переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому, не зможе забезпечим виконання ним покладених на нього обов`язків.

Захисник адвокат Щербинін Ю.І. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки воно необґрунтовано, прокурором не надано доказів існування ризиків, а тільки тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання під вартою. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 також підтримав клопотання захисника і просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки у нього є родина, донька, з якою він підтримує відносини, а грошових коштів для того, щоб їздити по країні, у нього не має.

Потерпіла ОСОБА_1 заперечувала проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки у разі знаходження обвинуваченого на свободі, вона не буде відчувати себе у безпеці.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 до розгляду кримінальної справи по суті на строк шістдесят діб, а у задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити, виходячи з наступного.

Згідно до ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, положення якої передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, знищити, спотворити чи приховати документи і речі, які мають доказове значення у справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення і при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; данні щодо особистості – міцність соціальних зв`язків, стан здоров`я, вік, наявність постійного місця роботи, репутацію, та інші відомості.

ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні тяжкого корисливого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком до шести років, який він вчинив у період іспитового строку, не відбувши покарання за попереднім вироком суду, і з врахуванням особистості обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, він не працює, не має постійного джерела доходу, мешкає та має реєстрацію за межами м. Дніпра, офіційно дружений, однак не мешкає з дружиною і має дитину від іншої жінки, а також стадії процесу, продовжують існувати обґрунтовані ризики, що він буде переховуватися від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Твердження сторони захисту, що не існує ризиків того, що він буде переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він має міцні соціальні зв`язки – родину та доньку, суд не може розцінювати як підставу зміни запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід, у тому числі і на домашній арешт, так як вищезазначені доводи з урахуванням стадії процесу, тяжкості та обставин злочину, суворості покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у разі визнання його у вчиненні інкримінованого йому злочину винним, не свідчать про наявність у обвинуваченого перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду та не перешкоджати здійсненню кримінального провадження.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Крім того, ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.

Суд вважає, що ризики, які враховувалися судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред`явленого останньому обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправного діяння, в якому він обвинувачується, його особистість, яка не має бездоганної репутації у суспільстві, позицію потерпілої, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

На підставі викладеного суд, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора і продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 331, 350 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт– відмовити.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб, тобто до 23 січня 2022 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду до ухвалення судового рішення по суті протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська Н.О. Карягіна