Рішення № 101372923, 22.11.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8068/20

(2/199/1166/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Маляренко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про захист прав споживача.

В обґрунтування позову зазначив, що 17.10.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено валютний кредитний договір №014/138380/3173/73 на загальну суму 49850,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5% річних із кінцевим терміном повернення 17 жовтня 2013 року.

Протягом 2007 року та 2008 року ОСОБА_1 щомісячно сплачувала обов`язкові платежі відповідно до кредитного договору з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», але у зв`язку з погіршенням фінансового стану родини, хвороби, відсутності роботи та шахрайських дій з боку третіх осіб, у позивача утворилася заборгованість по валютному кредитному договору №014/138380/3173/73 від 17.10.2007 року.

За увесь період від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , як до споживача - божника, ніяких паперових поштових листів із вимогами щодо негайного повернення суми кредиту не надходило.

Проте на початку 2020 року, після дзвінка з невизначеного телефонного номеру, невідома особа представилася працівником департаменту стягнення боргів

TOB «Вердикт Капітал» та повідомила позивачу про те, що правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є ТОВ «Вердикт Капітал».

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська для ознайомлення із судовою справою та отримання копію заочного рішення про стягнення заборгованості по кредитному договору №014/138380/3173/73 від 17.10.2007 року.

Дійсно, у провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду перебувала цивільна справа від 2013 року за №199/2186/13-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 1454 220 гривень 79 копійок, за кредитним договором №014/138380/3173/73 від 17.10.2007 року, але у зв`язку зі спливом 5 річного терміну зберігання, справа у 2019 році була знищена, а у суді залишилися лише процесуальні документи суду.

15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , як сторона по кредитному договору та споживач фінансових послуг, письмово звернулася до ТОВ «Вердикт Капітал» із проханням надати їй копії відповідних документів по цивільної справі №199/2186/13-ц та копій документів, які регулюють питання операції факторингу під час відступлення права вимоги по кредитному зобов`язанню між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК», та між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал», а також копій валютної кредитної справи з усіма додатками та самого валютного кредитного договору №014/138380/3173/73, у зв`язку із втратою свого комплекту кредитних документів, а саме:

- копію виконавчого листа від 2013 року, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який знаходиться у ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до договору про відступлення права вимоги;

- копію дублікату виконавчого листа від 12.03.2020 року, виданого Амур- Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська ТОВ «Вердикт-Капітал»;

- копію договору від 02.08.2019 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК» про угоду відступлення права вимоги за №114/2-16 від 02.08.2019 року;

- копію документу фінансово-бухгалтерського обліку про перерахування ПАТ «ОКСІ БАНК» грошових коштів, компенсації вартості (сплати) відступленого права при проведені операції факторингу по кредитному договору №014/138380/3173/73 від 17.10.2007 року, на рахунок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»;

- копію поштового повідомлення боржника ОСОБА_1 з листом про відступлення грошової вимоги після підписання угоди між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК» (згідно зі ст.1082 ЦК) з вихідним номером, датою поштового відправлення та датою поштового отримання цього повідомлення боржником ОСОБА_1 ;

- копію договору від 02.08.2019 року між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Вердикт- Капітал» про угоду відступлення права вимоги - номер та дата складання невідомі;

- копію документа фінансово-бухгалтерського обліку про перерахування ТОВ «Вердикт-Капітал» грошових коштів, компенсації вартості (сплати) відступленого права при проведені операції факторингу по кредитному договору №014/138380/3173/73 від 17.10.2007 року, на рахунок ПАТ «ОКСІ БАНК»;

- копію поштового повідомлення боржнику ОСОБА_1 про відступлення грошової вимоги після підписання угоди між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» (згідно з ст.1082 ЦК) з вихідним номером, датою поштового відправлення та датою поштового отримання цього повідомлення боржником ОСОБА_1 ;

- копію документу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» «витягу з розрахунків» по кредитному договору №014/138380/3173/73 від 17.10.2007 року, у якому вказана інформація, щодо залишку тіла кредиту, нарахування пені, нарахування штрафів та змін процентної ставки за кредитним договором, у період з 2007 року по 2013 рік;

- копію свідоцтва ТОВ «Вердикт-Капітал» про реєстрацію фінансової установи згідно Положень про Державний реєстр фінансових послуг, на ринку факторингових послуг;

- копію додатку про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Вердикт-Капітал» відповідно до діючого законодавства, реєстру учасників ринку факторингу;

- копію ліцензії на право здійснювати валютні операції, оскільки кредитний договір №014/138380/3173/73 є валютним.

26 жовтня 2020 року позивач на письмове звернення від 08.10.2020 року отримала формальну відповідь від ТОВ «Вердикт Капітал» за №21925 від 22.10.2020 року.

ТОВ «Вердикт Капітал» не було надано письмових повідомлень по факту розгляду зазначеного звернення від 15 жовтня 2020 року, також повідомлення про встановлення іншого терміну на розгляд звернення (запиту) надано не було, тому позивач вважає вищезазначене порушенням його прав та законних інтересів як споживача та як сторони по кредитному договору №014/138380/3173/73 від 17.10.2007 року.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд:

-Визнати дії (бездіяльність) нового стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» про відмову в наданні необхідної інформації споживачу ОСОБА_1 , стороні у кредитному договорі №014/138380/3173/73 від 17.10.2007 року, як дії, які порушують цивільні права та інтереси позивача як споживача, сторони кредитного договору;

-припинити дії (бездіяльність) ТОВ «Вердикт Капітал», які порушують права та інтереси особи, позивача - споживача ОСОБА_1 , як сторони у кредитному договорі №014/138380/3173/73 від 17.10.2007 року, на отримання інформації по кредитному договору №014/138380/3173/73;

-визнати право позивача - споживача ОСОБА_1 на право отримання інформації, а саме копій необхідних документів кредитної справи, які мають відношення до кредитного договору №014/138380/3173/73 від 17.10.2007 року, що знаходяться у нового стягувача ТОВ «Вердикт Капітал», згідно з договором про відступлення права вимоги;

-зобов`язати нового стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» виконати свій обов`язок та надати усі необхідні копії документів, що мають відношення до кредитного договору №014/138380/3173/73 стороні кредитного договору ОСОБА_1 ..

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, якою просила розгляд справи провести за її відсутності.

Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.10.2020 року ОСОБА_1 , як сторона по кредитному договору №014/138380/3173/73 від 17.10.2007 року та як споживач фінансових послуг, звернулася до ТОВ «Вердикт Капітал» з інформаційним запитом щодо отримання інформації від нового стягувача, вказане звернення було отримано відповідачем ТОВ «Вердикт Капітал» 15.10.2020 року (а.с.10-14, 15), однак відповідь на своє звернення ОСОБА_1 від ТОВ «Вердикт Капітал» не отримала.

Згідно зі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, вказана норма встановлює об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з абз. 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені ЗУ "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.8 ст.18 ЗУ "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

У ст. 55 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг вбачається, що положення п.п. 22, 23 ст.1, ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів" із подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції Українитреба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п.19 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Тобто, права на інформацію є про продукцію передбачено законодавством про захист прав споживачів. В даному випадку' продукція це надання послуги споживчого кредитування.

У Рішенні Конституційного Суду України Справа N 1-26/2011 від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011, зазначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (стаття 1, частина четверта статті 13, частини перша, четверта статті 42 Конституції України) (254к/96-ВР). В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України) (254к/96-ВР). У рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року по справі N 1-26/2011, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону (закон "Про захист прав споживачів"), які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положень Закону "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Таким чином, вимоги законодавства про захист прав споживачів розповсюджуються на всі правовідносини, що діють між сторонами як при підписанні кредитного договору, так і впродовж усього строку його дії.

Верховний суд України в постанові по справі N 758/9298/15-ц, вказав, що "У ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи. Фінансові установи зобов`язані на вимогу клієнта в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", надати таку інформацію. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові установи повинні розкривати інформацію, що надається клієнтам відповідно до ст. 12 цього Закону. Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА 5 щодо офіційного тлумачення положень п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. З ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (з наступними змінами) у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти, так їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту.

В Рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 р. по справі N 1-10/2004 розкривається поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Частиною четвертою статті 55 Конституції України унормовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

У силу ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 15 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено право необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно вимог до ст.ст. 6, 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" клієнт має право доступу до інформації щодо кредитного договору.

Згідно зі ст.5 Закону України Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів... Відповідно до ст. 2 Про звернення громадян від 02.10.96 р. законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заява (клопотання) і скарги (ст. З Закону України "Про звернення громадян"). Законодавством України "Про звернення громадян" передбачено безумовне право особи на одержання відповіді на свою заяву (звернення) від будь-якого суб`єкта звернення незалежно від виду та форми власності, оскільки саме так державою гарантується забезпечення і утвердження прав, свобод та інтересів людини, закріплених Конституцією та чинним законодавством, що є головним обов`язком держави.

Згідно з положеннями ст.21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян").

Згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (стаття 20 Закону України "Про звернення громадян").

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

З урахуванням викладених норм законодавства, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» не надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 08.10.2020 року, яке відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано ТОВ «Вердикт Капітал» 15.10.2020 року.

Вказану обставину представник відповідача не спростував, не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та норми чинного законодавства, що регулює порядок практичної реалізації права на звернення для відстоювання своїх прав і законних інтересів, суд вважає визнати бездіяльність ТОВ «Вердикт Капітал», яка полягає у ненаданні відповіді на звернення ОСОБА_1 від 08.10.2020 року протиправною та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» розглянути звернення ОСОБА_1 від 08.10.2020 року відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

В іншій частині позову суд вважає відмовити, оскільки, на думку суду, решта позовних вимог не доведена належним чином в судовому провадженні та є неналежним способом захисту.

Також, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» підлягає стягненню 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 158, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про захист прав споживача, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» щодо ненадання інформації на звернення ОСОБА_1 від 08 жовтня 2020 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» розглянути звернення ОСОБА_1 від 08 жовтня 2020 року у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".

В іншій частині позову, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя