Рішення № 101367521, 25.11.2021, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1657/21

Провадження по справі №2/276/1034/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписала заяву б/н від 14.11.2011 року. 14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 23000 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним вище правочином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 17.08.2021 утворилася заборгованість у розмірі 25709,79 грн., яка складається:

- 25129,47 грн. - заборгованість за кредитом; в т.ч.: 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредита; 25129,47 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;

- 0,00 заборгованість за нарахованими відсотками;

- 580,32 грн. – заборгованість за простроченими відсотками;

- 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України;

- 0,00 грн. – нарахована пеня;

- 0,00 грн. – нараховано комісії.

На підставі викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 25709,79 грн. та судові витрати у виді судового збору у розмірі 2270 грн.

Ухвалою судді Володарсько – Волинського районного суду Житомирської області від 19.10.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

27.10.2021 року представник ОСОБА_1 – адвокат Кутлиєв Батир Наркулийович направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позичальник перед отриманням кредиту не була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг. Зокрема в анкеті-заяві не був зазначений термін повернення кредиту, процентна ставка, не обумовлювались штрафні санкції за невиплату. Це суперечить принципу справедливості й розумності при укладенні угод. На позичальника накладається невиправдане навантаження щодо з`ясування змісту кредитного договору. Представник вказує, що копії із статуту банку, які додані до позовної заяви належним чином не завірені та з їх змісту вбачається, що статут затверджений 05.06.2019 року, тобто майже через вісім років після виникнення спірних правовідносин. На думку представника відповідача позивачем порушено строк звернення до суду передбачений ст.ст.257, 258 ЦК України. Також представник відповідача зазначив, що відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , в якій не зазначено реквізитів договору, дату укладання тощо, зміни кредитного ліміту відбувались 14.03.2013 року, 31.01.2017 року, 25.09.2020 року та 06.04.2021 року. Проте позивачем не надано жодного доказу про ознайомлення ОСОБА_1 про зміну кредитних лімітів та їх умов, що не може свідчити про прийняття цих умов відповідачем. Згідно виписки по рахунку, доданої позивачем, але не підписаної та не завіреної належним чином, відсоткові ставки за використання кредитного ліміту постійно змінювались, іноді тричі на рік, починаючи з 2015 року. Тому вважає, що відсутні підстави вважати, що АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 14.11.2011 року. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а отже заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії для придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Також зазначає, що ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції, а оскільки в даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а тому відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вказаний закон. Представник відповідача зазначає, що таким чином, підписавши Анкету-Заяву відповідач підтвердила, що вона була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними, що засвідчила власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняла умови договору та погодилася з ними. Також зауважив, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Тому вважає, що є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Представник позивача у відповіді на відзив також зазначив, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях – ануїтет. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 05.2021 року. Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача 23.09.2021 року — до спливу строку позовної давності.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги банку.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив у встановлений судом строк не надав.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.11.2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого 14.06.2018 року змінено на АТ КБ «ПриватБанк». За умовами договору відповідач отримала платіжну карту кредитка "Універсальна". 19.06.2006 року відбувся старт карткового рахунку № НОМЕР_1 , відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 20000 грн., який в подальшому було збільшено до 23000 грн. 06.04.2021 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. Строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 до липня 2015 року, проте її неодноразово було замінено. Строк кінцевої картки до травня 2021 року.

Згідно виписки по рахунку, відповідач користувалася наданими банком кредитними коштами за час дії договору кредиту та володіння кредитною карткою.

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на 17 серпня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 25709,79 грн., з яких:

- 25129,47 грн. - заборгованість за кредитом; в т.ч.: 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредита; 25129,47 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;

- 0,00 заборгованість за нарахованими відсотками;

- 580,32 грн. – заборгованість за простроченими відсотками;

- 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України;

- 0,00 грн. – нарахована пеня;

- 0,00 грн. – нараховано комісії.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, суд вважає, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов`язані з використанням відповідачем кредитних коштів у межах встановленого банком кредитного ліміту.

Проте, суд не може взяти до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, банк надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту (п.4 позовної заяви)

Так, зі змісту довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 кредитний ліміт (тіло кредиту) найбільше становив 23000 грн.

При цьому, у позовній заяві та в розрахунку заборгованості позивач визначив розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 25129,47 грн., тобто який перевищує найвищий кредитний ліміт встановлений банком, а тому суд, враховуючи, що відповідачем частково здійснювалось погашення тіла кредиту, вважає за можливе стягнути з відповідача 23000 грн., що належно підтверджено матеріалами справи та зазначена сума знаходиться в межах ліміту, встановленого на кредитну картку. Доказів про збільшення кредитного ліміту до 25129,47 грн. та відповідно використання відповідачем кредитних коштів на вказану суму Банком не надано.

Відповідачем та його представником не спростовано факту користування кредитними коштам, а також не надано контррозрахунку заборгованості та не спростовано розрахунок заборгованості позивача щодо заборгованості по тілу кредиту.

Доводи представника відповідача про сплату ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредита в сумі 45193,13 грн., що є значно більшою сумою, ніж вказана у позовній заяві заборгованість, суд до уваги не приймає, оскільки як вбачається з виписки по рахунку відповідача та розрахунків заборгованості по договору, наданих банком, позивач окрім погашення кредиту також систематично використовував кредитні кошти на власні потреби за рахунок кредитного ліміту, який є поновлювальним, та їх розмір відповідачем не враховано, відповідного розрахунку про повну сплату використаних кредитних коштів до суду не подано. Разом з тим, порівняння суми сплачених відповідачем коштів із залишком його заборгованості є помилковим, оскільки таке порівняння на підтвердження факту відсутності заборгованості має проводитись саме із сумою отриманих кредитних коштів.

Крім того, Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками в сумі 580,32 грн.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на його сайті, як невід`ємні частини спірного договору.

Встановлено, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і Правила надання банківських послуг, а також Витяг з Тарифів банку розумів відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи 14 листопада 2011 року анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Підписана відповідачем заява-анкета від 14.11.2011 не містить положень про сплату відсотків за користування кредитним лімітом, у тому числі щодо їх розміру.

Отже, у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14 листопада 2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28 вересня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Необґрунтованими є доводи позивача, що на спірні відносини не поширюються вимоги законодавства про споживче кредитування, оскільки з анкети-заяви від 14.11.2011 року не вбачається що кредит надавався для підприємницьких цілей, а виписка по рахунку відповідача свідчить, що такі кошти використовувались саме на споживчі потреби.

Тому, з огляду на відсутність підпису ОСОБА_1 в Умовах та Правилах надання банківських послуг в ПриватБанку, а також у Тарифах обслуговування кредитних карт банку, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів (відсотків) за користування кредитними коштами.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного суду, що висловлені в постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) за результатами перегляду судових рішень у справі по аналогічному спору, про те, що підписана відповідачем анкета-заява не може вважатись договором, який підтверджує обов`язок відповідача сплатити позивачеві заборгованість за простроченими відсотками, суд дійшов до наведених вище висновків.

Разом з тим, обставина, на яку посилається представник відповідача у відзиві, а саме, що копії із статуту банку, які додані до позовної заяви належним чином не завірені та з їх змісту вбачається, що статут затверджений 05.06.2019 року, тобто майже через вісім років після виникнення спірних правовідносин, не впливає на характер спірних відносин та не спростовує факт користування кредитними коштами.

Представник відповідача у відповіді на відзив зазначає, що позивачем порушено строки звернення до суду передбачені ст.ст.257, 258 ЦК України, однак по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 05.2021 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 23.09.2021 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Враховуючи викладене, оскільки укладений між сторонами спірний кредитний договір б/н у вигляді заяви-анкети від 14 листопада 2011 року, підписаної сторонами, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді нарахування відсотків, не зазначена в ньому процентна ставка за користування кредитними коштами, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, тому позивач вправі вимагати лише виконання боржником обов`язку з повернення отриманої та не повернутої суми кредитних коштів (тіла кредиту) в межах кредитного ліміту в сумі 23000 грн.

Вимоги АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення іншої частини заборгованості, а саме: заборгованість за простроченим тілом кредита в сумі 2129,47грн. (25129,47 - 23000); заборгованості за простроченими відсотками в сумі 580,32 грн. є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на умовах укладеного сторонами договору.

З врахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України понесені судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог.

Згідно платіжного доручення від 20.09.2021 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270 грн., отже, відповідно до наведеної вище норми закону на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 2030,74 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.526, 626, 628, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 листопада 2011 року в сумі 23000 (дванадцять три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 2030 (дві тисячі тридцять) гривень 74 копійки судового збору.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Д.О. Бобер