Рішення № 101367356, 05.11.2021, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/158/21

провадження №2/165/258/21

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря Пилипчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитором спадкування, -

встановив:

АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитором спадкодавця.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву від 28.04.2006, відповідно до якої отримала кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 8000 грн. Зазначає, що ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. За вищевказаним договором відповідач зобов`язувалася щомісячно повертати заборгованість по кредиту, яка складалася із заборгованості по тілу кредиту, відсотками, а також інших витрат згідно з Умовами. Банк виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, однак ОСОБА_4 , користуючись кредитними коштами, не дотримувалася умов кредитного договору щодо його погашення, допускаючи систематичне порушення термінів повернення кредиту. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а оскільки зобов`язання останньої допускають провонаступництво і спадкоємці ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що постійно проживали з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаються такими, що прийняли спадщину, в тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника, тому на 16.02.2020 була направлена претензія кредитора до Нововолинської державної нотаріальної контори та 24.03.2020 позивачем було отримано відповідь, де зазначалось, що спадкоємці померлої позичальниці із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії позивача.

Вважає, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника. 16.05.2020 до спадкоєців банком було направленого лист-претензію. Станом на день подачі позову до суду, жодних дій відповідачами на погашення заборгованості вчинено не було і з огляду на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідачів суму боргу, що становить на дату смерті позичальника 7256,09 грн., а також судові витрати у справі.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 02.03.2021 у відкритті провадження в частині позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовлено, у зв`язку з його смертю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, представник АТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю Савицька Г.Р. у заяві поданій до суду, просила суд справу розглядати за відсутності представника банку (а.с.121).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином .

Суд, дослідивши матеріали позову в їх сукупності, приходить до такого висновку.

З копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил (а.с.23) та Умов та правил надання банківських послуг (далі Умов та Правил) (а.с.25-34) вбачається, що 28.04.2006 АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_4 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 2000 грн., шляхом перерахування коштів на платіжну картку боржника зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та винагороду банку у зазначені строки. В подальшому кредитний ліміт було збільшено до 8000 грн. (а.с.22).

У заяві зазначено, що боржник ОСОБА_4 згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14 червня 2018 року повне та скорочене найменування юридичної особи Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») змінилося на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 28.04.2006 (а.с.7-11) вбачається, що боржник ОСОБА_4 за життя порушувала умови договору, а саме не здійснювала погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування ним. Заборгованість ОСОБА_4 за вищевказаним договором складає 7256 грн., в тому числі 7256 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за, посилався на довідку про умови кредитуванняз використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вказані висновки також узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до розрахунку заборгованості, у позичальника наявна заборгованість за тілом кредиту в сумі 7256,09 грн.

Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник не повернув.

У заяві позичальника від 28.04.2006 плата за прострочене тіло кредиту також не визначена, крім того, в матеріалах справі відсутні докази можливості його нарахування.

На думку суду, роздруківка із сайту позивача, не може бути взята до уваги як належний доказ, оскільки містить волевиявлення однієї сторони (банку), без її погодження та підписання іншою стороною - позичальником.

Без наданих позивачем підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві ОСОБА_4 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із позичальником кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку визначеної ним заборгованості за користування кредитом, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», долучений до матеріалів справи, не є складовою частиною спірного кредитного договору та не підтверджує права банку здійснювати такі нарахування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.42).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, що у зв`язку зі смертю позичальника, банк зупинив нарахування заборгованості по кредиту, розрахунок заборгованості містить лише той борг, який виник до дня смерті позичальника (а.с.10).

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

16 лютого 2020 року банк звернувся до Нововолинського державної нотаріальної контори з претензією в порядку ст.1281 ЦК України (а.с.45) і 24.03.2020 від державного нотаріуса Кацевич Т.М. надійшла відповідь, датована 20.02.2020, про заведення спадкової справи на майно померлого ОСОБА_4 за №37 за 2020 рік на підставі претензії банку. Заяви від спадкоємців станом на вказану дату не надходили (а.с.46).

16.05.2020 відповідачам направлялися листи-претезії, у яких позивач пред`явив вимоги до останніх (а.с.48,49).

Встановлені ст.1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право на пред`явлення вимог до спадкоємців.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту і строки позовної давності не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1281, ст.1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

За приписами ч.2 ст.1281 ЦК України, якщо кредитор міг дізнатися про прийняття спадщини, він має право пред`явити вимогу до спадкоємця, який прийняв спадщину, у шестимісячний строк з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Як зазначає позивач, спадкоємцями покійного позичальника ОСОБА_4 є її діти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , тобто відповідачі у справі.

Встановлено, що відповідачі на день смерті ОСОБА_4 дійсно постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 і проживають по даний час. Померла мати відповідачів теж була зареєстрована за вказаною адресою з 17.06.1997 (а.с.36).

На час відкриття спадщини, відповідачі із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї до нотаріуса не зверталися, що підтверджується копією спадкової справи №37/2020 (а.с.77-92).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, однак в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержавного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі який відповідає його частці у спадщини.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положеньстатті 1282 ЦК України.

Аналіз вказаних норм права дає підстави вважати, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника та для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьоюстатті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертоїстатті 1281 ЦК Україникредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначенихстаттею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, необхідно встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевірити розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першоїстатті 1282 ЦК України.

Всупереч цьому позивачем не надано суду будь-яких належним і допустимих доказів на підтвердження наявності у спадкодавця ОСОБА_4 певного майна, його обсягу та вартості, що об`єктивно могло б складати спадкову масу.

Як зазначено у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Всупереч зазначеним вимогам Цивільного процесуального кодексу України, представник позивача не подав суду належних доказів, які б підтверджували підставність та правомірність заявлених вимог.

Проаналізувавши надані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи наведені вище норми матеріального і процесуального законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.12, ст.13, ст.81, ст.89, ст.141, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268, ст.272, ст.273 ЦПК України, на підставі ст. 257, ст.1281, ст.1282, ст.1296 ЦК України, - суд,

вирішив:

У задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) в користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, кредитором спадкодавця заборгованості за кредитним договором №б/н від 28.04.2006, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7256 (сім тисяч двісиі п`ятдесят шість) грн. 09 коп., з яких: 7256 (сім тисяч двісиі п`ятдесят шість) грн. 09 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук