Рішення № 101364925, 17.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 р. № 520/4859/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Шляхової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

представника позивача - Дронь В.П.,

представника відповідача - Шапошника С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №000365/305 від 25.04.2019 року, №000366/305 від 25.04.2019 року та №000367/305 від 25.04.2019 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , індивідуальний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , судові витрати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №000365/305 від 25.04.2019, №000366/305 від 25.04.2019 та №000367/305 від 25.04.2019.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 26.05.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 скасовано, справу направлено до суду 1 інстанції на новий розгляд.

Зазначену справу відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями передано у провадження судді Шляхової О.М.

Ухвалою судді від 22.06.2021 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08.07.2021 замінено відповідача у справі №520/4859/19 з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ ВП 43983495).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено податкові повідомлення-рішення, якими збільшено грошові зобов`язання за платежем "Військовий збір", "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" та "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами, які не підлягають обов`язковому декларуванню". Проте, позивач не погоджується з тим, що списання заборгованості за умови зміни валюти договору іпотечного кредитування не вважається відповідно до норм ПК України додатковим благом та не включається до розрахунку загальномісячного (річного) оподатковуваного доходу.

Відповідач надав до суду відзив, в якому посилався на правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив на тому, що контролюючим органом дотримані вимоги пп. «д» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, а саме: позивачем у 2015 році отримано дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі 3911947,22 грн.; відповідно до Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів за формою 1-ДФ в 2015 році ОСОБА_1 отримав дохід у сумі 3911947,22 грн. з ознакою « 126» - додаткове благо. Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом та підлягають оподаткуванню відповідно до вимог пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. У податковому розрахунку за формою І-ДФ за підсумками звітного періоду, у якому борг було анульовано (прощено), та зазначено (відображено) суму доходу ОСОБА_1 за ознакою 126 (додаткове благо) - у сумі 3911947,22 грн., з них не підлягає оподаткуванню відповідно пп. 165.1.55 ПКУ сума у розмірі 609,00 грн. Таким чином, на думку відповідача, сума доходу, яка підлягає оподаткуванню складає 3911338,22 гривень.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що висновки відповідача щодо допущених ним порушень податкового законодавства є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам, оскільки приймаючи рішення про визначення податкових зобов`язань відповідачем не враховано, що додатковими договорами до кредитного договору було змінено валюту кредитування на гривню, тобто, відбулась зміна валюти зобов`язання, а відтак сума прощена (анульована) кредитором не є додатковим благом.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені в адміністративному позові та відповіді на відзив, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог пославшись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області з 25 березня 2019 року по 5 квітня 2019 року на підставі наказу від 22 березня 2019 року №2123 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з метою контролю та повнотою нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої 08 квітня 2019 року складено Акт №1124/20-40-13-09-08/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 у 4 кварталі 2015 року отримав дохід у вигляді анульованої заборгованості за кредитом (Додатковий договір №1 від 1 жовтня 2015 року до Кредитного договору №ML-701/1003/2007 від 22 листопада 2007 року на суму 663380,15 грн. та Додатковий договір №1 від 1 жовтня 2015 року до Кредитного договору №ML-704/071/2008 від 15 травня 2008 року на суму 3248567,07 грн.), що становить 3911947,22 грн. Сума нарахованого та виплаченого доходу, яку відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку становить 391194,22 грн. (без урахуванням суми доходу, що не підлягає оподаткуванню відповідно підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України у розмірі 609,00 грн).

Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем:

1) підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 ПК України, а саме несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік;

2) підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності за період, що перевірявся, на суму 781658,64 грн., у тому числі по звітних (податкових) періодах: 2015 рік - 781658,64 грн.

3) пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, не сплачено військовий збір у сумі 58670,07 грн.

На підставі Акта перевірки 25 квітня 2019 року ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №000365/305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, які не підлягають обов`язковому декларуванню» на 977073,30 грн. (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 781658,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 195414,66 грн.);

- №000366/305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на 73337,59 грн. (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 58670,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14667,52 грн.);

- №000367/305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаних індивідуальних актів стали висновки контролюючого органу про те, що анульована сума основного боргу за кредитним договором є додатковим благом, а тому включається до складу доходу для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим податком.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 22 листопада 2007 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ЗАТ «ОТП Банк» (Банк) укладено кредитний договір №МL-701/1003/2007, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 86373,72 швейцарських франків.

Також, 15 травня 2008 року між позивачем (позичальник) та ЗАТ «ОТП Банк» (банк) укладено кредитний договір №МL-704/071/2008, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 211076,89 доларів США.

У подальшому право вимоги за вказаними договорами було передано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (кредитор).

01 жовтня 2015 року між позивачем та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору №МL-701/1003/2007 від 22 листопада 2007 року (на той момент квартира, що виступала забезпеченням по кредиту за Договором Іпотеки №РМL-701/1003/207 від 22 листопада 2007 року, була продана, що дозволило позивачу частково погасити кредитні зобов`язання).

На дату підписання Додаткового договору №1 від 01 жовтня 2015 року до Кредитного договору №ML-701/1003/2007 від 22 листопада 2007 року позивач, відповідно до довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» мав загальну заборгованість у розмірі 30350,18 швейцарських франків, що складалися із залишку тіла кредиту та процентів після продажу квартири, що виступала предметом іпотеки за Договором Іпотеки №ML-704/071/2008 від 19 травня 2008 року.

Відповідно до умов Додаткового договору №1 до Кредитного договору №ML- 701/1003/2007 від 22 листопада 2007 року сторонами було досягнуто домовленості про списання заборгованості по кредиту (тіло) у розмірі 663380,15 грн., що по курсу НБУ - 21.857536 на дату внесення становить 30350,18 швейцарських франків.

Офіційний курс Швейцарського франку до гривні, встановлений НБУ станом на 1 січня 2014 року становив 902.5282 грн. за 100 швейцарських франків. Сума боргу за курсом на 1 січня 2014 року становила 273 918.93 грн.

01 жовтня 2015 року одночасно з продажем квартири, що виступала забезпеченням по кредиту (Договір Іпотеки № PML-704/071/2008 від 19 травня 2008 року), між позивачем та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору №ML-704/071/2008 від 15 травня 2008 року.

На дату підписання Додаткового договору №1 від 01 жовтня 2015 року до Кредитного договору №ML-704/071/2008 від 15 травня 2008 року позивач відповідно до довідки TOB «ОТП Факторинг Україна» №105 від 05 березня 2019 року, мав загальну заборгованість у розмірі 213829.40 доларів США, з яких: тіло 204730.63 доларів США, відсотки 9098.77 доларів США.

01 жовтня 2015 року на погашення заборгованості позивачем було внесено 1305066 грн., що по курсу НБУ - 21.295636 на дату внесення становить 61283.26 доларів США, було погашено: відсотки у розмірі 9 098.77 доларів США, тіло у розмірі 52 184.49 доларів США.

Відповідно до умов Додаткового договору №1 до Кредитного договору №ML- 704/071/2008 від 15 травня 2008 року сторонами було досягнуто домовленості про списання заборгованості по кредиту (тіло) у розмірі 3248567,07 грн.

Офіційний курс долара США до гривні, встановлений НБУ станом на 1 січня 2014 року становив 799.3 грн. за 100 доларів США. Сума боргу за курсом на 1 січня 2014 року становила 1709138.39 грн. Загальна сума боргу за двома договорами за курсом на 1 січня 2014 року становила 1983057,32 грн.

Зазначені додаткові договори від 01 жовтня 2015 року №1 до Кредитного договору №МL-704/071/2008 від 15 травня 2008 року та від 01 жовтня 2015 року №1 до Кредитного договору №МL-701/1003/2007 від 22 листопада 2007 року підписані позивачем.

Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з суми анульованої (прощеної) заборгованості позивачем не нарахований та не сплачений, також не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік.

Не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими відповідачем 25 квітня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно із підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 вказаного Кодексу, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За приписами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до таких додаткових благ віднесено основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощену (анульовану) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 605 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.

Що ж стосується спірного питання у цій справі, яке полягає у передбаченому законодавством звільненні від сплати податку на доходи фізичних осіб додаткового блага платника податку у вигляді суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, то необхідно зазначити таке.

Так, у зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України «Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань».

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми правового акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 15 травня 2018 року (справа №821/1594/17), від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18), від 14 листопада 2019 року (справа №520/10880/18), від 6 листопада 2020 року у справі №826/7313/17, від 13 січня 2021 року у справі 815/3071/18.

Розглядаючи цей спір, суд надає оцінку додатковим договорам від 01 жовтня 2015 року №1 до Кредитного договору №МL-704/071/2008 від 15 травня 2008 року та від 01 жовтня 2015 року №1 до Кредитного договору №МL-701/1003/2007 від 22 листопада 2007 року в контексті встановлення наявності всіх передбачених умов для застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, а саме - факту зміни валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої.

Так, у підпункті 2.1.3 пункту 2 додаткового договору від 01 жовтня 2015 року №1 до Кредитного договору №МL-704/071/2008 від 15 травня 2008 року зазначено, що: «за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та цього Додаткового договору, а також Кредитного договору №МL-704/071/2008 разом з усіма його змінами і доповненнями Сторони домовились: скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання цього Додаткового договору; що Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 663380,15 грн. і Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Боргові зобов`язання перед Кредитором в повному обсязі. Застереження: Позичальник стверджує, що Банк проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з Суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України».

У підпункті 2.1.3 пункту 2 додаткового договору від 1 жовтня 2015 року №1 до Кредитного договору № МL-701/1003/2007 від 22 листопада 2007 року зазначено, що: «за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та цього Додаткового договору Сторони домовились: що Банк керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 3248567,07 грн. і Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Боргові зобов`язання перед Банком в повному обсязі. Застереження: Позичальник стверджує, що Банк проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з Суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України; скасувати пеню, що була нарахована на момент укладання цього Додаткового договору».

Ухвалами суду від 14.09.2021 та від 07.10.2021 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (вул. Фізкультури, буд. 28Д, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 36789421) інформацію проте, чи було укладено між Банком та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) угоду про зміну валюти зобов`язання із іноземної у гривню та чи проінформував Банк ОСОБА_1 про зміну валюти у кредитних договорах №МL-704/071/2008 від 15 травня 2008 року та №МL-701-1003/2007 від 22 листопада 2007 року.

На виконання вищевказаних ухвал суду ТОВ "ОТП Факторинг Україна" надало суду інформацію про те, що угоди про заміну валюти зобов`язання із іноземної у гривню за кредитними договорами №ML-704/071/2008 від 15 травня 2008 року; №ML-701/1003/2007 від 22 листопада 2007 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 не укладались.

Банком зазначено, що відповідно до п. 2.1.3 Додаткового договору №1 від 01.10.2015 року до Кредитного договору №ML-701/1003/2007 від 22 листопада 2007 року, шляхом підписання, Позичальник стверджує, що Кредитор проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з Суми прощеного (в тому числі у разі і її зміни, у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 2.1.3 Додаткового договору №1 від 01.10.2015 року до Кредитного договору №ML-704/071/2008 від 15 травня 2008 року, шляхом підписання, Позичальник стверджує, що Кредитор проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з Суми прощеного (в тому числі у разі ) її зміни, у випадках, передбачених законодавством України.

Таким чином, під час розгляду справи, судом встановлено, що між Банком та ОСОБА_1 не було укладено угоду про зміну валюти зобов`язання із іноземної у гривню, зміна валюти у кредитних договорах не відбувалась, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин.

Отже, сума прощеної позивачу основної заборгованості за кредитом у розмірі 3911947,22 грн., з яких 609,00 грн. сума доходу, що не підлягає оподаткуванню, є доходом платника податку в повному обсязі та підлягає оподаткуванню як податком на доходи фізичних осіб так і військовим збором.

Даний висновок відповідає позиції, викладеній в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №821/707/17 (К/9901/40853/18), а також постановам від 20.06.2018 у справі №804/4182/17 (К/9901/18974/18) та від 07.06.2018 у справі № 809/1343/17 (9901/49585/18).

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 ст. 120 ПК України).

Окрім того, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, за встановлених вище обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага дає підстави дійти висновку, що податковим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 25.04.2019 року №0003661/305, №000365/305, №000366/305 та відсутність підстав для їх скасування.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є безпідставними, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача, суд вважає, що такі відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а досліджені докази у своїй сукупності не дають підстави вважати, що рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 252, 255, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 листопада 2021 року.

Суддя Шляхова О.М.