Рішення № 101364484, 18.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2021 року м. Рівне №817/1155/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Харитонюк В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Янчук В. В.,

відповідача: представник Накопалов Є. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДВ ГРУП" доГоловне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДВ ГРУП» (далі – позивач, ТОВ «ОДВ ГРУП») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі – відповідач, ГУ Держгеокадастр), про визнання протиправним та скасування припису від 10 квітня 2018 року №113-ДК/192Пр/03/01/-18.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,6 га з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 98, з цільовим призначенням « 1.10.5 Землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення». На такій земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які передані ТОВ «ОДВ ГРУП» для ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія «Маяк» в оренду на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01 квітня 2017 року для використання під офіс та склад. На підставі наказу ГУ Держгеокадастр від 31 січня 2018 року № 113-ДК у ТОВ «ОДВ ГРУП» була проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства. Згідно з Актом перевірки від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/АП/09/01/-18, посадовими особами відповідача було встановлено порушення позивачем вимог статті 91 Земельного кодексу України, яке полягає у використанні останнім належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030 не за цільовим призначенням, а саме для розміщення об`єктів комерційної діяльності з реалізації будівельних матеріалів. 12 квітня 2018 року на адресу позивача від відповідача надійшов припис від 10 квітня 2018 року №113-ДК/192Пр/03/01/-18, відповідно до якого ТОВ «ОДВ ГРУП» належало усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом забезпечення використання земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030 за цільовим призначенням. Позивач не погоджується зі спірним приписом та вважає його протиправним. Зокрема, позивач вказує, що використання земельної ділянки у відповідності з основним цільовим призначенням даних земель не виключає можливості використання її одночасно і для інших цілей, ніж ті, що прямо визначені в Технічній документації із землеустрою на земельну ділянку. Натомість обов`язковою умовою для віднесення відповідних земельних ділянок до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення є те, що такими землями визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. При здійсненні комерційної діяльності за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 98 цільове призначення земельної ділянки не змінилося, адже ділянка і надалі використовується як земля промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Стаття 19 Земельного кодексу України не передбачає окремої категорії для використання в комерційних цілях належної на праві власності земельної ділянки юридичними особами. З огляду на вказане, позивач просив задовольнити позов повністю.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 15 лютого 2018 року посадовими особами ГУ Держгеокадастру на підставі наказу від 31 січня 2018 року № 113-ДК проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030, яка розташована за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 98, з цільовим призначенням для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництва адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні. В ході перевірки було встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які функціонально використовуються як об`єкти для здійснення комерційної діяльності (торгівлі), а саме будівельний магазин "Маяк" та складські приміщення, які використовуються разом з прилеглою територією для зберігання та реалізації будівельних матеріалів. Факт здійснення торгівлі на вказаній земельній ділянці підтверджується, зокрема, фіскальним чеком від 15 лютого 2018 року № 47. Таким чином, посадовими особами зроблено висновок про використання позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030 не за цільовим призначенням та, відповідно, порушення вимог статті 91 Земельного кодексу України, про що зазначено в Акті перевірки від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/АП/09/01/-18. Також за результатами перевірки посадовими особами відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 28 березня 2018 року № 113-ДК/0000278П/07/01/-18 та винесено припис від 10 квітня 2018 року № 113-ДК/192Пр/03/01/-18 про усунення виявлених правопорушень земельного законодавства. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 10 квітня 2018 року за № 113-ДК/0000278По/08/01/-18, якою керівника ТОВ «ОДВ ГРУП» визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, відповідач зауважив, що Український класифікатор цільового використання землі, затверджений листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 року № 14-1-7/1205 (чинний на час виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030) та Класифікатор видів цільового призначення земель, затверджений наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548 (чинний з 15 лютого 2011 року), розмежовують такі цільові призначення земель як землі промисловості та землі для комерційного використання (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі). Таким чином, відповідач констатує, що маючи у власності земельну ділянку з цільовим призначенням "для підприємств іншої промисловості (1.10.5)" позивач фактично використовував її для іншого цільового призначення, - обслуговування будівель торгівлі. За наведених обставин, відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій вказує на безпідставність покликання відповідача на Класифікатор видів цільового призначення земель, затверджений наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548, позаяк, цільове призначення належної позивачу земельної ділянки було встановлено до набрання чинності таким Класифікатором. Також позивач вказав, що відповідно до частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Зміна виду використання земельної ділянки в межах певної категорії за цільовим призначенням, зокрема, в межах категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких вказує, що позивачем не спростовано факту використання земельної ділянки, яка знаходиться у його власності, не за цільовим призначенням, а відтак ТОВ «ОВД ГРУП» повинно усунути порушення вимог земельного законодавства як встановлено спірним приписом, забезпечивши використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року по справі № 817/1155/18 позов ТОВ «ОДВ ГРУП» задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано припис ГУ Держгеокадастру від 10 квітня 2018 року № 113-ДК/192Пр/03/01/-18.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року по справі № 817/1155/18 задоволено апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру, а саме: рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ «ОДВ ГРУП» до ГУ Держгеокадастру про визнання протиправним та скасування припису від 10 квітня 2018 року № 113-ДК/192Пр/03/01/-18 відмовлено.

В подальшому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року по справі № 817/1155/18 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ «ОДВ ГРУП», скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції колегія суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду виходила з того, що суди ухвалюючи відповідні судові рішення, не дослідили чи було дотримано контролюючим органом умови та порядок прийняття ним відповідних розпорядчих документів з урахуванням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що має значення для правильного вирішення справи. Зокрема, виконання вимог щодо ознайомлення із розпорядчими документами (наказом, посвідченням (направленням)), присутності керівника або особи, уповноваженої керівником, та інше. Крім того, Верховний Суд зазначив, що залишилось недослідженим в суді першої інстанції (оскільки надавалася оцінка тільки діям контролюючого органу щодо дотримання порядку проведення перевірки та винесення припису) питання, що стало підставою для здійснення контролюючого заходу, дії по проведенню якого, та розпорядчий документ в рамках якого, оспорюються в цій справі, оскільки законодавство містить певні обмеження здійснення перевірок та окреслює вичерпний перелік підстав для їх проведення.

В квітні 2021 року адміністративна справа № 817/1155/18 повернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з суду касаційної інстанції.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року адміністративну справу № 817/1155/18 до провадження судді Махаринця Д.Є. прийнято.

В судовому засіданні 18 листопада 2021 року представник позивача підтримав позицію, висловлену в позовній заяві, відповіді на відзив, та просив позов задовольнити повністю. В свою чергу, представник відповідача підтримав позицію, висловлену у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Того ж дня, в судовому засіданні судом проголошене скорочене рішення суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 січня 2017 року індексний номер 78854444, ТОВ «ОДВ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41062755) є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:035:0030, площею 0,6 га, за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Київська, земельна ділянка 98. Форма власності: приватна.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08 лютого 2018 року № НВ-5603849032018, цільове призначення вказаної вище земельної ділянки: 1.10.5, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання: для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництва адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні.

Також наявними у справі Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 січня 2017 року індексний номер 78847436, від 26 січня 2017 року індексні номери 78939575, 78940297 стверджується, що на вказаній земельній ділянці за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Київська, 98, розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у приватній власності ТОВ «ОДВ ГРУП», а саме:

- будівля, ремонтна майстерня літ. « 2Б-1», об`єкт житлової нерухомості: ні, загальною площею 974.5 кв. м, реєстраційний номер 1155589556101;

- будівля, виробничий корпус літ. «У-1», об`єкт житлової нерухомості: ні, загальною площею 998,6 кв. м, реєстраційний номер 1156296856101;

- будівля, склад негорючих матеріалів, літ. « 2В-1», об`єкт житлової нерухомості: ні, загальною площею 396,7 кв. м, реєстраційний номер 417880856101.

31 січня 2018 року ГУ Держгеокадастру виданий наказ № 113-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», яким наказано здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030, яка розташована за адресою: вул. Київська, 98, м. Рівне; старшим державним інспекторам та державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області, начальнику, заступнику начальника та головному спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Костопільському, Рівненському районах та м. Рівному Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Стельмащуку Святославу Володимировичу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 лютого 2018 року по 15 лютого 2018 року здійснити зазначений захід державного контролю.

15 лютого 2018 року посадовими особами ГУ Держгеокадастру складений Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 113-ДК/96/АП/09/01/-1, в графі якого «Місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються» зазначено «вул. Київська, 98, м. Рівне, 33027». Також у названому акті перевірки зазначено наступний висновок: «Згідно з даними Державного земельного кадастру та реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 0,6 га (кадастровий номер 5610100000:01:035:0030) перебуває у приватній власності ТОВ «ОДВ ГРУП» (директор ОСОБА_3 ) з цільовим призначенням для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництва адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні. Державна реєстрація речового права на нерухоме майно від 23 січня 2017 року № 18704868. В ході проведення перевірки, з виїздом на місце, встановлено, що на даній земельній ділянці розташовано об`єкти нерухомого майна, які функціонально використовуються як об`єкти для здійснення комерційної діяльності (торгівлі), а саме: будівельний маркет «Маяк» та складські приміщення, які використовуються разом з прилеглою територією для зберігання та реалізації будівельних матеріалів (мінвата, фарба, гідроізоляційний матеріал, каналізаційні люки, труби, тощо). Водночас, факт здійснення торгівлі на вказаній земельній ділянці за адресою: вул. Київська, 98 підтверджено фіскальним чеком від 15 лютого 2018 року № 47. Вказані факти свідчать про порушення вимог земельного законодавства ТОВ «ОДВ ГРУП» в особі директора ОСОБА_3 , яким не забезпечено використання за цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,6 га, а саме пункту «а» частини першої статті 91 Земельного кодексу України, відповідальність за яке передбачено статтею 211 Земельного кодексу України та статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.».

Зазначений акт перевірки складений та підписаний старшими державними інспекторами Стельмащуком С.В. та Герасимчуком А.В.

У зв`язку з встановленням порушень статті 91 Земельного кодексу України, посадовими особами ГУ Держгеокадастру 28 березня 2018 року складений протокол про адміністративне правопорушення № 113-ДК/0000278П/07/01/-18, за результатами розгляду якого постановою від 10 квітня 2018 року № 113-ДК/0000278По/08/01-18 накладено адміністративне стягнення на директора ТОВ «ОДВ ГРУП» ОСОБА_3 у вигляді штрафу в розмірі 255грн.

Також 10 квітня 2018 року відповідачем на ім`я керівника ТОВ «ОДВ ГРУП» складений припис № 113-ДК/192Пр/03/01/-18, яким приписано: усунути порушення вимог земельного законодавства, а саме забезпечити використання земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030 за цільовим призначенням, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Київська, 98. Термін виконання припису до 10 травня 2018 року, обґрунтування: стаття 91 Земельного кодексу України.

Позивач, не погодившись із спірним приписом та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею; суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади; об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (стаття 187 ЗК України).

Приписами статті 188 ЗК України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року № 962-IV (зі змінами та доповненнями), державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, проводить моніторинг родючості ґрунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV (далі - Закон № 963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Статтею 2 Закону № 963-IV визначено, що основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є:

забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель;

запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення;

забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Відповідно до статті 5 Закону № 963-IV, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з положеннями статті 6 Закону № 963-IV, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Вказане вище кореспондується з приписами підпункту 25-1 пункту 4 Положення № 15, згідно з якими Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом:

проведення перевірок;

розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;

проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 10 Закону № 963-IV регламентовано, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Аналогічні повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель закріплені в пункті 5-1 Положення № 15.

Відповідно до статті 11 Закону № 963-IV, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель зобов`язані додержуватися Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 7 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 затверджене Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, відповідно до пункту 1 якого Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель на території Рівненської області здійснюється державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель на території Рівненської області державні інспектори Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області мають право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону № 963-IV, визначається іншими нормативно-правовими актами.

Фактично можна зробити висновок, що Закон № 963-IV є правовою основою - визначає основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, тоді як порядок здійснення державного контролю визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Так, порядок та підстави проведення перевірок врегульовані Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 877-V), який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Зі змісту цього Закону слідує, що його прийняття спрямоване на вдосконалення правових засад організації державного контролю за господарською діяльністю в Україні. Метою є створення єдиного узгодженого правового поля, яким будуть регулюватися порядок проведення контрольних перевірок різних видів фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання, механізми прийняття рішень та вчинення дій контролюючими органами за наслідками проведення ними згаданих перевірок.

У статті 2 Закону № 877-V визначено сферу його дії.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Аналіз цієї статті дає підстави для висновку про те, що норми цього Закону поширюються на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, при цьому, у частині другій цієї статті зазначено на які відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), дія цього Закону не поширюється, а у частинах третій - п`ятій цієї статті зазначено особливості застосування певними контролюючими органами вимог цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Отже, дія Закону № 877-V поширюється на спірні правовідносини.

Як додатковий аргумент на підтримку цієї правової позиції слід зазначити, що до 14 квітня 2017 року був чинний наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 лютого 2013 року № 132 «Про затвердження Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 року за № 412/22944; далі - Наказ № 132), який втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20 січня 2017 року № 24 з моменту його опублікування 14 квітня 2017 року, крім цього, ще у період чинності цього Порядку Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 10 березня 2017 року № 169-р (яке набрало чинності з 21 травня 2017 року) скасував, зокрема Наказ № 132, як такий, що не відповідає Закону № 877-V. Отже, такі дії Кабінету Міністрів України свідчать про те, що має застосовуватися саме Закон № 877-V.

Згідно з нормами Закону № 877-V, орган державного нагляду (контролю) здійснює контролюючі функції шляхом проведення планових та позапланових заходів.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (частина одинадцята статті 4 Закону № 877-V).

Разом з тим, із змісту Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/96/АП/09/01/-18 слідує, що захід контролю був проведений посадовими особами відповідача за відсутності керівника або уповноваженої особи ТОВ «ОДВ ГРУП».

Також варто відзначити, що виключний перелік підстав для здійснення позапланових заходів визначений у статті 6 Закону № 877-V. При цьому, в частині другій цієї статті вказано, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Так, частиною першою статті 6 Закону № 877-V передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

В свою чергу, частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V визначено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Разом з тим, наказ ГУ Держгеокадастру від 31 січня 2018 року № 113-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності» не містить покликання на підстави, передбачені частиною першою статті 6 та частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V, для здійснення позапланового заходу контролю у позивача. При цьому, в ході судового розгляду відповідачем не надано, а судом не здобуто, жодних доказів наявності таких обставин.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03 листопада 2016 року № 1726-VIII були внесені зміни, зокрема, до статті 7 Закону № 877-V.

В постанові від 16 березня 2021 року по цій справі колегія суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду відзначила, що такі зміни були направлені на гарантування дотримання прав суб`єктів господарювання, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку.

Так, за правилами статті 7 Закону № 877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Проте, зі змісту наказу ГУ Держгеокадастру від 31 січня 2018 року № 113-ДК слідує, що в ньому взагалі не зазначено найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися контролюючий захід.

При цьому, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані доводи відповідача про те, що проведена перевірка стосувалась земельної ділянки, а не конкретного суб`єкта господарювання.

Суд зазначає, що до початку перевірки відповідачу було достеменно відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030, яка розташована за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 98, належить на праві приватної власності позивачу, позаяк, відповідні відомості були внесені до Державного земельного кадастру, а також зазначені в листі начальника Відділу у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Джум Л.В. від 29 січня 2018 року № 127/416-18-0.17.2, з урахуванням якого відповідачем було видано наказ від 31 січня 2018 року № 113-ДК про здійснення заходів державного контролю на вказаній земельній ділянці.

Також приписами статті 7 Закону № 877-V встановлено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

В ході судового розгляду відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження обставин щодо пред`явлення його посадовими особами керівнику або уповноваженій особі ТОВ «ОДВ ГРУП» своїх службових посвідчень та вручення копії посвідчення (направлення) на здійснення контрольного заходу.

Натомість, як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, перевірка дотримання ТОВ «ОДВ ГРУП"» вимог земельного законодавства проводилась за відсутності керівника товариства чи уповноваженої ним особи, що, на переконання суду, свідчить на користь того, що до проведення контрольного заходу посадові особи відповідача не пред`являли службових посвідчень та не вручали копії посвідчення (направлення) на здійснення контрольного заходу.

Більше того, в судовому засіданні представник позивача ствердив, а представник відповідача не спростував, що про проведений контрольний захід позивач довідався після отримання акта перевірки засобами поштового зв`язку.

Абзацом першим частини шостої статті 7 Закону № 877-V встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Крім того, підпунктом 8 пункту 5 Порядку № 15 передбачено, що Держгеокадастр з метою організації своєї діяльності організовує ведення діловодства та архіву відповідно до встановлених правил.

Так, наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27 грудня 2016 року № 353 «Про організаційні заходи із здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів територіальними органами Держгеокадастру» (далі - Наказ № 353) запроваджено в діловодство головних управлінь Держгеокадастру в областях:

1) бланк для листів Управління контролю за використанням та охороною земель, згідно з додатком 1;

2) бланк клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, згідно з додатком 2;

3) бланк акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно з додатком 3;

4) бланк клопотання з питань дотримання вимог земельного законодавства, згідно з додатком 4;

5) бланк акта обстеження земельної ділянки, згідно з додатком 5,

а також наказано керівникам головних управлінь Держгеокадастру в областях передбачити в посадових інструкціях державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель право підписувати документи на бланках, зазначених у підпунктах 2-5 підпункту 1.1. пункту 1 цього наказу; забезпечити реєстрацію документів з питань здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів в системі електронного документообігу «ДОК ПРОФТМСтеп 2.0».

Згідно з Додатком № 3 та Додатком № 5 до Наказу № 353, акти складаються в присутності особи, що перевіряється, в акті перевірки зазначається місцезнаходження юридичної особи, фактична площа та план - схема земельної ділянки. Окрім цього, акт підписується представником юридичної особи чи уповноваженої ним особи або фізичної особи чи її представника, які перевірялись.

При складані Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/96/АП/09/01/-18 посадовими особами відповідача не було дотримано в повному обсязі вимоги абзацу першого частини шостої статті 7 Закону № 877-V та Наказу № 353, оскільки в такому Акті відсутні відомості про тип контрольного заходу (плановий або позаплановий), найменування юридичної особи, щодо діяльності якої здійснювався захід, та, як встановлено судом раніше, вказаний Акт був складений за відсутності керівника ТОВ «ОДВ ГРУП» чи уповноваженої ним особи.

Крім того, частиною шостою статті 7 Закону № 877-V встановлено, що посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Разом з тим, суд встановив, що в графах Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/96/АП/09/01/-18, які передбачають наявність відомостей про посади, прізвища, імена та по батькові осіб, що були залучені до перевірки, а також відомостей про керівника юридичної особи чи уповноваженої ним особи або фізичної особи чи її представника, що перевіряється, які були присутні при перевірці, - будь-які відомості відсутні.

Також в графах акта перевірки: "Підписи осіб, які були присутні при перевірці", "Підпис представника юридичної особи чи уповноваженої ним особи або фізичної особи чи її представника, які перевірялись", "З актом ознайомлений, копію акта отримав", "Дата, підпис", - будь-які відомості відсутні.

Окрім наведеного, зазначено, що копія цього акта відправлена поштою (у разі відмови від отримання акта) 20 лютого 2018 року.

В той же час, будь-які відомості щодо відмови уповноваженої особи позивача від участі в контрольному заході, від отримання акта перевірки чи його підписання матеріали справи не містять і на їх наявність відповідач в ході розгляду справи не вказував.

Таким чином, суд констатує, що всупереч вимогам частини шостої статті 7 Закону № 877-V примірник Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/96/АП/09/01/-18 не був вручений керівнику або уповноваженій особі позивача. Більше того, названий Акт не містить підпису керівника (уповноваженої особи) позивача або напису про їх відмову від підписання акта.

Щодо відображених в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/96/АП/09/01/-18 порушень, то суд звертає увагу на наступне.

Так, фіскальний чек від 15 лютого 2018 року № 47, покликання на який міститься в Акті перевірки, жодним чином не стосується ТОВ «ОДВ ГРУП». Вказаний фіскальний документ стверджує, що в магазині по вул. Київська, 98, м. Рівне ФОП ОСОБА_3 15 лютого 2018 року о 16:05 год. було реалізовано рукавиці в`язані робочі вартістю 23,26грн. При цьому, будь-які документально підтверджені відомості щодо розміщення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , складських приміщень, які використовуються разом з прилеглою територією для зберігання та реалізації будівельних матеріалів (мінвата, фарба, гідроізоляційний матеріал, каналізаційні люки, труби тощо) матеріали перевірки не містять.

В свою чергу, наданими позивачем доказами підтверджено, що відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення від 01 квітня 2017 року, ТОВ «ОДВ ГРУП» як Орендодавець передає, а ТОВ «ТБК «МАЯК» як Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 3983,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Київська, 98. Додатковою угодою № 1 до Договору оренди нежитлового приміщення від 01 квітня 2017 року сторони дійшли згоди викласти, зокрема, пункт 1.1 Договору в наступній редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину нерухомого майна у приміщеннях: Приміщення літ. У-1, площею 204,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Київська, 98; Приміщення літ. 2Б-1, площею 924,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Київська, 98".

Також згідно з Договорами оренди нежитлових приміщень від 01 квітня 2017 року та від 05 квітня 2017 року ТОВ «ОВД ГРУП» передає у строкове платне користування фізичним особам-підприємцям ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відповідно: нежитлове приміщення загальною площею 419,6 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 74,3 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ; частину нерухомого майна у приміщенні, літ. У-1, площею 710,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.93,97,101).

Факт передачі таких об`єктів нерухомого майна від орендодавця орендарям підтверджують наявні в матеріалах справи копії актів приймання-передачі від 01 квітня 2017 року та від 05 квітня 2017 року.

При цьому ні акт перевірки, ні оскаржений позивачем припис не містять відомостей про коло осіб, господарська діяльність яких вказує на порушення земельного законодавства.

В одному із судових засідань представник відповідача на підтвердження факту порушення безпосередньо позивачем вимог земельного законодавства надав суду фотознімки об`єктів нерухомого майна.

З даного приводу суд повторює, що стаття 10 Закону № 963-ІV дійсно надає державним інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель право проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України.

Однак, суд зауважує, що в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/96/АП/09/01/-18 будь-які відомості щодо проведення фотозйомки під час здійснення заходу контролю відсутні та не зазначено, що додатком до такого акту є фототаблиця. Надані представником відповідача фотознімки не містять дати їх створення, відсутні відомості щодо особи, якою здійснювалось фотографування; їх огляд не дає підстави для висновку щодо належності земельної ділянки та розміщених на ній об`єктів нерухомого майна саме позивачу.

При цьому, суд наголошує, що чинне законодавство не наділяє державних інспекторів Держгеокадастру повноваженнями на власний розсуд без відома власника відвідувати та оглядати об`єкти права приватної власності юридичних чи фізичних осіб, а також здійснювати їх фотографування без відповідного процесуального оформлення своїх дій у встановленому законом порядку.

Натомість, суд вказує, що відповідно до приписів статті 10 Закону № 963-ІV, державним інспекторам надано право безперешкодно обстежувати земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, однак таке обстеження повинне здійснюватися в установленому законодавством порядку.

Щодо зробленого посадовими особами відповідача у Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/96/АП/09/01/-18 висновку про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, то суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як встановлено судом, ТОВ «ОДВ ГРУП» на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 98.

Згідно з долученим до позову Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08 лютого 2018 року № НВ-5603849032018: цільове призначення: 1.10.5; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництва адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні; форма власності: приватна; Площа земельної ділянки, гектарів: 0.6000; орган, який зареєстрував земельну ділянку: Управління Держгеокадастру у м. Рівному Рівненської області; дата державної реєстрації земельної ділянки: 23 липня 2007 року; експлікація земельних угідь: землі змішаного використання.

При цьому, суд враховує, що зазначений вище Витяг з відомостями про земельну ділянку на дату первинної державної реєстрації права власності за першочерговим власником станом на 23 липня 2007 року був сформовано у відповідності до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 року № 14-1-7/1205 (далі - УКЦВЗ), згідно з яким коду цільового використання « 1.10.5» відповідають «землі підприємств іншої промисловості».

Відтак, відомості, наведені у Витягу від 08 лютого 2018 року № НВ-5603849032018 згідно з УКЦВЗ, є легітимними, так як в силу приписів частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Разом з тим, до Державного земельного кадастру та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної земельної ділянки, внесені зміни із зазначенням коду цільового призначення згідно з діючою Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» від 23 липня 2010 року № 548.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що в подальшому до матеріалів справи стороною позивача був долучений Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11 грудня 2018 року № НВ-5604739042018, згідно з яким цільове призначення земельної ділянки: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництва адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні; форма власності: приватна; площа земельної ділянки, гектарів: 0.6000; орган який зареєстрував земельну ділянку: Управління Держгеокадастру у м. Рівному Рівненської області; дата державної реєстрації земельної ділянки: 23 липня 2007 року; експлікація земельних угідь: землі змішаного використання.

Порівняння змісту витягів від 08 лютого 2018 року № НВ-5603849032018 та від 11 грудня 2018 року № НВ-5604739042018 свідчить на користь того, що єдиною відмінністю між ними є те, що відбулася зміна раніше чинного коду цільового призначення земельної ділянки (1.10.5) на чинний (11.02). Водночас, основні відомості, що характеризують земельну ділянку (категорія земель, вид використання та ін.), не змінилися.

Як зазначено вище по тексту рішення, на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030, що належить ТОВ «ОДВ ГРУП», знаходяться об`єкти нерухомого майна, які також належать ТОВ «ОДВ ГРУП», а саме:

- будівля, ремонтна майстерня літ. « 2Б-1», об`єкт житлової нерухомості: ні, загальною площею 974.5 кв. м, реєстраційний номер 1155589556101;

- будівля, виробничий корпус літ. «У-1», об`єкт житлової нерухомості: ні, загальною площею 998,6 кв. м, реєстраційний номер 1156296856101;

- будівля, склад негорючих матеріалів, літ. « 2В-1», об`єкт житлової нерухомості: ні, загальною площею 396,7 кв. м, реєстраційний номер 417880856101.

Частиною першою статті 65 ЗК України встановлено, що землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 66 ЗК України, до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі – Закон № 3038-VI) визначено, зокрема, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно з вимогами частини першої статті 17 Закону № 3038-VI, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

В ході судового розгляду позивачем було долучено до матеріалів справи Витяг з Генерального плану міста Рівного, оприлюдненого на геопорталі відкритих даних Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради (План доступний для перегляду в мережі Інтернет за посиланням: https://geo.rv.ua/map/urban-plan; доступ до перегляду Плану є вільним).

При цьому, суд враховує, що Генеральний план міста Рівного був розроблений та затверджений рішеннями Рівненської міської ради від 10 грудня 2003 року № 569 (зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Рівненської міської ради від 11 квітня 2008 року № 1411), тому згідно з пунктом 3 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону № 3038-VI він є безстроковим.

Відповідно до Генерального плану міста Рівного, земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030 знаходиться у зоні П-2 – зона підприємств (промислова зона).

Тобто, на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030, яка відноситься до земель промисловості, знаходяться об`єкти нерухомості - промислового призначення, що відповідає вимогам частини першої статті 66 ЗК України та Генеральному плану міста Рівне.

Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в мережі Інтернет, одним з видів економічної діяльності ТОВ «ОДВ ГРУП» є « 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

За правилами частини першої статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Оскільки позивач необмежений в правах розпоряджатись майном, що належить йому на праві приватної власності, тому земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030 та будівлі, що знаходяться на ній, було передано в користування (оренду) третім особам для здійснення господарської діяльності цими особами.

Суд повторює, що за наслідками проведення контрольного заходу у позивача посадовими особами відповідача було зроблено висновок, як це слідує з Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/96/АП/09/01/-18, про те, що земельна ділянка площею 0,6га (кадастровий номер 5610100000:01:035:0030) з цільовим призначенням для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництва адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні, використовується не за цільовим призначенням, що свідчить про порушення вимог пункту «а» частини першої статті 91 ЗК України, відповідальність за яке передбачена статтею 211 ЗК України та статтею 53 КУпАП.

Однак, про безпідставність такого висновку свідчить те, що відповідно до частини першої статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно частиною п`ятою статті 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Вище по тексту рішення суд вже зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030 відповідає містобудівній документації (Генплану міста Рівне).

Згідно з відомостями, що містяться у Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08 лютого 2018 року № НВ-5603849032018 та від 11 грудня 2018 року № НВ-5604739042018, цільове призначення – 1.10.5, 11.02; категорія земель – землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання – для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництва адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні.

Вказану обставину, що земельна ділянка відноситься до категорії земель з цільовим призначенням – землі промисловості, як на момент проведення перевірки, так і на час розгляду справи судом, підтверджує й відповідач у своїх заявах по суті справи.

Однак, з наявних у справі матеріалів можна зробити висновок, що визначення «для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництво адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні» є видом використання земельної ділянки відповідного цільового призначення, категорії яких чітко регламентовано в частині першій статті 19 ЗК України, і такого цільового призначення земель як «для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництва адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні» вказана норма права не містить.

На переконання суду, таке визначення виду використання землі (для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництва адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні) сформувалося при першочерговому відведенні земельної ділянки для попереднього власника будівлі свинарника, який з часом був реконструйований, з подальшим переходом права власності на них до іншої особи.

З огляду на вказане, суд вважає, що при проведенні контрольного заходу у позивача посадовими особами відповідача було ототожнено вид використання земельної ділянки (для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництва адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні) з цільовим призначенням (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), що, в свою чергу, не може свідчити про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Тобто, вид використання (для реконструкції будівлі свинарника під виробничий корпус та будівництва адміністративно-побутового корпусу і ремонтної майстерні) повністю відповідає цільовому її призначенню (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Тотожні за змістом правові висновки щодо розмежування понять «вид використання земельної ділянки» та «цільове призначення земельної ділянки» висловлені Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2018 року по справі № 357/4277/17, від 31 липня 2019 року по справі № 806/5308/15, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 року по справі № 925/929/19.

Таким чином, враховуючи, що в даному випадку перевіряючими було ототожнено поняття «вид використання земельної ділянки» та «цільове призначення земельної ділянки», а також ту обставину, що норми права, які регулюють спірні правовідносини, передбачена відповідальність лише за нецільове використання земельної ділянки, тому викладені в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/96/АП/09/01/-18 висновки про порушення в даному випадку вимог пункту «а» частини першої статті 91 ЗК України є хибними.

Відповідно до листа Державного комітету України по земельним ресурсам від 27 грудня 2006 року № 14-17-7/9942 (лист доступний для перегляду в розділі «Законодавство України» на офіційному веб-порталі Верховної Ради України в мережі Інтернет за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v9942219-06#Text) стосовно трактування терміну «використання земель не за цільовим призначенням», адресованого Держземінспекції України, якщо земельна ділянка була надана для розміщення об`єкту чи для використання в межах будь якої категорії відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, але через якийсь час там було розташовано інший об`єкт чи вона використовується по іншому, але в межах тієї категорії, що була першочергово надана, то використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в цьому випадку відсутнє.

З огляду на вказане, суд вважає, що земельне законодавство не забороняє особам, які мають у власності земельні ділянки, які відносяться до категорії «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення», використовувати їх у комерційних цілях.

Такий висновок суду ґрунтується, зокрема, на тому, що на будь-якій категорії земельної ділянки може здійснюватися господарська діяльність, яка не незаборонена законом та приносить прибуток.

Наприклад, на землях сільськогосподарського призначення не лише вирощується сільськогосподарська продукція, а й здійснюється її реалізація з метою отримання прибутку. На землях рекреаційного призначення, де люди відпочивають, відбувається продаж різного роду товарів та продуктів харчування. В свою чергу, на землях історико-культурного призначення здійснюється реалізація квитків для відвідування музеї, театрів, концертів тощо, а також різного роду історична (сувенірна) атрибутика.

Суд має на увазі, що на землях кожного з видів цільового призначення, передбачених частиною першою статті 19 ЗК України, можуть здійснюватися будь-які незаборонені законом види діяльності з метою отримання прибутку.

Натомість, забороняється лише самостійно (без урахування вимог містобудівної документації та документації із землеустрою) змінювати одне із перерахованих у частині першій статті 19 ЗК України цільове призначення земельної ділянки на інше.

Також додатковим підтвердженням хибності висновків посадових осіб відповідача щодо використання позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:035:0030 не за цільовим призначенням свідчить те, що постанова ГУ Держгеокадасту від 10 квітня 2018 року № 113-ДК/0000278По/08/01-18 про накладення на директора ТОВ «ОДВ ГРУП» ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255грн за нецільове використання відповідної земельної ділянки була визнана протиправною та скасована рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2019 року по справі № 569/7705/18, яке згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) набрало законної сили 12 лютого 2019 року.

В силу вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено у частинах сьомій, восьмій статті 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

В свою чергу, абзац чотирнадцятий частини дев`ятої статті 7 Закону № 877-V встановлює, що розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Аналізованими вище нормами Закону № 877-V, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами, в тому числі органами Держгеокадастру, рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. З розпорядчими документами органів державного нагляду (контролю) суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог частини одинадцятої статті 4 та частини п`ятої статті 7 Закону № 877-V призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

При цьому, правовий висновок щодо застосування Закону № 877-V у правовідносинах, подібних до правовідносин, що виникли у розглядуваній справі, викладено у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року по справі № 813/3201/17.

Відтак, враховуючи, що захід контролю, за наслідками якого складений Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 лютого 2018 року № 113-ДК/96/АП/09/01/-18, був проведений посадовими особами відповідача за відсутності визначених законодавством підстав для його проведення, без залучення керівника або уповноваженої особи позивача, останнім не було пред`явлено службові посвідчення перевіряючих та надано копію посвідчення (направлення) на проведення перевірки, тому проведення такого заходу контролю є протиправним, так само як і наслідки такого заходу у вигляді припису від 10 квітня 2018 року № 113-ДК/192Пр/03/01/-18.

Таким чином, встановлені в ході судового розгляду обставини дають підстави для висновку про те, що здійснення заходу контролю щодо позивача 15 лютого 2018 року та оформлення його результатів було здійснено всупереч визначеному чинним законодавством порядку, а тому оскаржуваний припис не може бути визнаний обґрунтованим та правомірним.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли повне підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказане, сплачена сума судового збору в розмірі 1762грн відповідно до платіжного доручення від 23 квітня 2018 року № 244, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДВ ГРУП" (Україна, 33027, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 98, код ЄДРПОУ 41062755) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (Україна, 33013, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 37, код ЄДРПОУ ОБЛАСТІ 39768252) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Припис Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №113-ДК/192Пр/03/01/-18 від 10.04.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДВ ГРУП" судовий збір в сумі 1762 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 листопада 2021 року

Суддя Д.Є. Махаринець