Рішення № 101364211, 16.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2553/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання – Грігорян А.Р.,

представника позивача - Ярошенко С.М.,

представник відповідача - Сиромятнікова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2021 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУНП в Полтавській області), відповідно до якого просить:

визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №106о/с від 24.02.2021 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 (через скорочення штатів) підполковника поліції ОСОБА_1 (0061101), заступника начальника Карлівського відділу поліції, 24 лютого 2021 року;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді із встановленим граничним званням «підполковник поліції» з 25 лютого 2021 року;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.02.2021 і до моменту фактичного поновлення на службі в Національній поліції України;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ГУНП в Полтавській області № 106 о/с від 24.02.2021 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (через скорочення штатів) без врахування переважного права залишення на роботі як учасника бойових дій та без пропозиції щодо переведення на іншу роботу. Позивач наголошував, що відповідач не здійснив жодних заходів для ознайомлення позивача з вакантними посадами, які б відповідали посаді та званню позивача та не має жодних доказів, які б підтверджували, що позивач не виявив бажання для продовження служби в органах поліції України на відповідних посадах. Також позивач звертав увагу на тому, що навіть з урахуванням організаційних змін та затвердженням нових штатів фактично не відбулося жодного скорочення посад, зокрема посади на якій працював позивач. Акцентував увагу на тому, що в силу приписів частини 3 статті 49-2 КЗпП України попередження про можливе звільнення має бути оголошено одночасно із пропонуванням відповідних вакантних посад, оскільки лише у такий спосіб можливо забезпечити право особи щодо вільного вибору посади, прийняття рішення про подальше проходження служби в органах Національної поліції та дотримання встановленого статтею 68 Закону України “Про Національну поліцію” строку попередження. За таких обставин позивач вважає, що відповідач звільнив його з порушенням порядку, встановленого законом, а відтак повинен його поновити на попередній посаді із виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, позивач стверджував, що йому завдано моральної шкоди, яка полягає у втраті немайнового характеру внаслідок приниження його честі, гідності і ділової репутації, ускладнення подальшого активного громадсько-професійного життя у зв`язку з неправомірною поведінкою та порушенням його законних прав.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача заперечуючи проти задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що наказом Національної поліції України від 21.12.2020 № 1001 “Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області” штати територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в Полтавській області скорочено, в тому числі і посаду, яку займав позивач. Зауважував, що на виконання ч. 1 ст. 68 Закону України “Про Національну поліцію” ОСОБА_1 ознайомлено 24.12.2020 з вказаним вище наказом Національної поліції України від 21.12.2020 № 1001, а 22.02.2021 йому запропоновано вакантну посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №1 Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області, однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованих йому посад та не забажав ознайомлюватися з будь-якими іншими вакантними посадами, про що складено акт від 23.02.2021. Враховуючи зазначені обставини, а також те, що після закінчення двомісячного строку з дня попередження позивач не був призначений на іншу посаду, наказом ГУНП в Полтавській області № 106 о/с від 24.02.2021 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”. Вважає, що при прийнятті рішення про звільнення позивача зі служби ГУНП в Полтавській області діяло виключно в межах повноважень та у спосіб, що встановлені спеціальним законодавством. Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, зазначав про відсутність правових підстав для задоволення цих вимог та необґрунтованість заявленого розміру відшкодування моральної шкоди /а.с. 63-66, т.1/.

В ході підготовчого засідання, призначеного на 20 травня 2021 року, позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої останній наголошував на раніше наведених аргументах, окремо наголошуючи на порядку визначення середньоденного грошового забезпечення /а.с. 167-170, т.1/.

01 та 29 червня 2021 року представником відповідача надані письмові пояснення по суті справи /а.с. 180-182, 225, т.1/.

07 липня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача по суті справи /а.с. 233-234, т.1/.

Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день.

Представник позивача у підготовчому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача у підготовчому засіданні проти позову заперечував.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходив службу у ГУНП в Полтавській області, зокрема, з 18.09.2018 призначений на посаду заступника начальника Карлівського відділу поліції, що підтверджується відомостями його послужного списку та не заперечується сторонами /а.с. 69-76, т.1/.

21.12.2020 Національною поліцією України прийнято наказ № 1001 “Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області” /а.с. 77, т.1/, згідно з яким затверджено: 1) перелік змін у штатах Національної поліції, що додається, 2) штати територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що додаються. Пунктом 2 наказу визначено, що наказ увести в дію з 01.01.2021.

Штатом Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, затвердженого наказом Національної поліції від 21.12.2020 № 1001, передбачено перелік посад та створення відповідних відділів (відділень, секторів). Зокрема, передбачено у Відділі поліції №3 (вул. Симоменка, 1, м. Карлівка) (назва згідно попередніх штатів - Карлівський відділ поліції), крім іншого 3 посади заступника начальника відділу поліції /а.с. 112(зворот)-134, т.1/.

24.12.2020 позивачем підписано попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції /а.с. 137, т.1/, в якому зазначено про ознайомлення із наказом Національної поліції України від 21.12.2020 № 1001 щодо скорочення займаної ним посади та попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції.

Актом від 22.02.2021 №269/115/12/02-2021 засвідчено, що підполковник поліції ОСОБА_2 , заступник начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області - начальник відділу комплектування в присутності майора поліції ОСОБА_3 , заступника начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області, повідомили підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Карлівського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, що у зв`язку із здійсненням реорганізації, внаслідок якої на підставі наказу Національної поліції України від 21.12.2020 № 1001 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області» посада, яку він обіймає скорочено та попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції. Крім іншого, ОСОБА_1 було запропоновано посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Також останньому повідомлено, що після вирішення питання працевлаштування у зв`язку з реорганізацією, він може переміститися на будь-яку іншу посаду в будь-якому підрозділі ГУНП області, в порядку визначеному ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію». ОСОБА_1 повідомив, що від призначення на запропоновану йому посаду він відмовляється. Надавати письмове пояснення щодо відмови від запропонованої посади відмовився /а.с. 139, т.1/.

В свою чергу, Актом від 23.02.2021 №301/115/12/02-2021 засвідчено, що ОСОБА_1 було запропоновано обрати посаду із списку (додається), які станом на 23.02.2021 є вакантними серед посад з превентивної діяльності у територіальних (відокремлених) підрозділах Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Також останньому повідомлено, що після вирішення питання працевлаштування у зв`язку з реорганізацією, він може переміститися на будь-яку іншу посаду в будь-якому підрозділі ГУНП області, в порядку визначеному ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію». ОСОБА_1 повідомив, що від призначення на запропоновані йому посади він відмовляється. Надавати письмове пояснення щодо відмови від запропонованих посад відмовив /а.с. 140, т. 1/.

24.02.2021 т.в.о. начальника Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області складено подання про звільнення з Національної поліції у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Карлівського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області /а.с. 145, т.1/.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.02.2021 № 106 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Карлівського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області звільнено зі служби в поліції згідно із п. 4. ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв`язку із скороченням штатів), 24.02.2021, підстава: подання Кременчуцького РУП від 24.02.2021, наказ НП України від 21.12.2020 № 1001 /а.с. 147, т.1/.

Вважаючи свої права порушеними внаслідок звільнення зі служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII.

За приписами частини 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

В силу статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Так, нормами спеціального законодавства, а саме статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції здійснюється за умови можливості його подальшого використання на службі та з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

В той же час, нормами загального трудового законодавства, а саме статтею 49-2 КЗпП України врегульовано, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації.

Таким чином, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади.

З огляду на відсутність в Законі України "Про Національну поліцію" спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення КЗпП України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 814/2562/16.

Суд звертає увагу на ту обставину, що станом на дату попередження відповідачем ОСОБА_1 про можливе наступне звільнення зі служби в поліції, яке здійснено 24.12.2020 року, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого попередження /а.с. 137 т.1/, виходячи з наступного.

У вказаному попередженні зазначено, що позивача ознайомлено із наказом Національної поліції України від 21.12.2020 №1001 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області», зокрема про скорочення посади, яку він обіймає та попередженння про можливе наступне звільнення зі служби в поліції.

В той же час, в зазначеному наказі Національної поліції України від 21.12.2020 №1001 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області» зазначено: 1. Затвердити: 1) перелік змін у штатах Національної поліції, що додається. 2) штати територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що додається. 2. Наказ увести в дію з 01.01.2021 /а.с. 77 т.1/.

Відтак, станом на дату здійснення попередження позивача про скорочення посади та наступне вивільнення, а саме 24.12.2020 року не було правової підстави для здійснення такого попередження, оскільки як назначено в Наказі №1001 від 21.12.2020 саме наказ (а не нові штати і не перелік змін у штатах) вводиться в дію з 01.01.2021 року. Відтак, станом на 24.12.2020 не було належного та допустимого юридичного документу, зокрема документу, який набрав чинності, та яким визначено підстави для здійснення попередження працівників про скорочення їх посад, зокрема і в тому числі, що вказані посади станом на час такого попередження ще також не скороченні і знову ж наказу, яким можливо у майбутньому (з 01.01.2021 року) скоротяться такі посади - ще не існувало, оскільки в саму ж наказі №1001 вказано, що саме Наказ вводиться в дію з 01.01.2021, а не нові штати, які затверджені таким наказом. У відповідача могла б виникнути правова підстава для здійснення такого попередження своїх працівників лише в тому разі, якби вказаний Наказ вже набрав чинності, незважаючи на введення передбачених ним нових штатів в іншу дату, яка настане згодом.

Також, суд звертає увагу, що однією з підстав для звільнення поліцейського зі служби в поліції та припинення служби в поліції є скорочення штатів або проведення організаційних заходів, при цьому порядок звільнення поліцейського з такої підстави регламентовано статтею 68 Закону України “Про Національну поліцію”, яка має застосовуватися з урахуванням норм КЗпП України, стаття 49-2 якого передбачає, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації.

В ході розгляду справи встановлено, що 24 грудня 2020 року позивача попереджено про наступне вивільнення, проте одночасно з попередженням про звільнення у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України позивачу не запропоновано іншу роботу у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області. Вакантні посади було запропоновано 22 та 23 лютого 2021 року, тобто за 1 та 2 дні до дати, яка передувала звільненню, тобто жодних заходів на виконання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України відповідачем здійснено не було.

Актом від 22.02.2021 №269/115/12/02-2021 засвідчено, що підполковник поліції ОСОБА_2 , заступник начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області - начальник відділу комплектування в присутності майора поліції ОСОБА_3 , заступника начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області, повідомили підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Карлівського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, що у зв`язку із здійсненням реорганізації, внаслідок якої на підставі наказу Національної поліції України від 21.12.2020 № 1001 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області» посада, яку він обіймає скорочено та попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції. Крім іншого, ОСОБА_1 було запропоновано посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Також останньому повідомлено, що після вирішення питання працевлаштування у зв`язку з реорганізацією, він може переміститися на будь-яку іншу посаду в будь-якому підрозділі ГУНП області, в порядку визначеному ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію». ОСОБА_1 повідомив, що від призначення на запропоновану йому посаду він відмовляється. Надавати письмове пояснення щодо відмови від запропонованої посади відмовився /а.с. 139, т.1/.

В свою чергу, Актом від 23.02.2021 №301/115/12/02-2021 засвідчено, що ОСОБА_1 було запропоновано обрати посаду із списку (додається), які станом на 23.02.2021 є вакантними серед посад з превентивної діяльності у територіальних (відокремлених) підрозділах Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Також останньому повідомлено, що після вирішення питання працевлаштування у зв`язку з реорганізацією, він може переміститися на будь-яку іншу посаду в будь-якому підрозділі ГУНП області, в порядку визначеному ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію». ОСОБА_1 повідомив, що від призначення на запропоновані йому посади він відмовляється. Надавати письмове пояснення щодо відмови від запропонованих посад відмовив /а.с. 140, т. 1/.

В частині таких актів позивачем наголошувались, що йому були запропоновані загалом посади дільничних офіцерів, однак враховуючи власний досвід служби та звання підполковника, ОСОБА_1 від таких пропозицій відмовився. Зауважив, що жодної посади із встановленим граничним званням "підполковник поліції" йому не пропонувалось, хоча згідно листа ГУ НП в Полтавській області від 04.03.2021 391 вони були наявні.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що акти від 22 та 23 лютого 2021 року не можу бути належними і допустимими доказами на підтвердження факту пропонування позивачеві вакантних посад та відмови останнього від таких посад, оскільки складені не в строки передбаченні чинним законодавством, безпідставно та без врахування всіх обставин, які мали бути взяті до увагу під час їх складання.

Таким чином, відповідач не виконав свого обов`язку щодо завчасного повідомлення позивача щодо наявності відповідних вакантних посад, оскільки лише у такий спосіб можливо забезпечити право особи щодо вільного вибору посади, прийняття рішення про подальше проходження служби в органах Національної поліції та дотримання встановленого статтею 68 Закону України "Про Національну поліцію" строку попередження.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 487/2191/17 (провадження №61-38337св18) колегія суддів зазначила, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Суд зазначає, що при прийнятті попередження про звільнення ОСОБА_1 відповідач не здійснив належних заходів щодо пропонування вакантних рівнозначних посад, чим також позбавив можливості з урахуванням часу вибору з більшої кількості вільних посад для подальшого проходження служби позивачем.

Аналіз наведених вище норм права та обставин справи дають підстави для висновку, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільняються не усі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.

Водночас, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, тощо.

При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №814/56/17.

Отже, сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Карлівський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області із загальною кількістю посад заступників начальника 3 одиниці, згідно наказу Національної поліції України №1001 від 21.12.2020 /а.с.124 т.1/ був фактично перетворений у Відділ поліції №3 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області із загальною кількістю посад заступників начальника 3 одиниці, згідно наказу Національної поліції України №27 від 17.01.2017 /а.с.166 т.1/, тобто загальна кількість посад заступників начальника, тобто посад на якій працював позивач, - не змінилася, жодного скорочення не відбулося.

Також, суд звертаю увагу відповідача на його непослідовність тверджень щодо скорочення посад, виходячи із того, що фактично після звільнення позивача із займаної посади (заступника начальника) відповідачем було призначено 24.03.2021 року на вказану посаду іншу особу, зокрема ОСОБА_4 , згідно подання від 07.02.2021 року /а.с. 29 т.2; а.с. 57 т.2/.

Крім того, аналізуючи перелік запропонованих позивачу вакантних посад, суд погоджується з його твердження про їх невідповідність посаді, займаній ОСОБА_1 , а також його званню, що також підтверджується відповіддю відповідача на запит адвоката позивача до якої було додано перелік вакантних посад, які відповідають званню підполковника і які не були свого часу запропоновані позивачу під час попередження про звільнення.

Відповідачем на вимогу суду не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження здійснення ним дій передбачених ч.2 ст. 68 Закону України "Про національну поліцію" та в підтвердження тверджень самого відповідача, що ним було "враховано досвід роботи позивача, його освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків" під час пропонування йому вакантних посад з превентивної діяльності у територіальних (відокремлених) підрозділах ГУНП в Полтавській області, які знаходяться в іншій місцевості, ніж робоче місце позивача та посади яких мають нижче звання, ніж у позивача, як і не було надано доказів, яким чином було враховано вказані обставини та переважне право на залишення на посаді під час призначення: 1) підполковника поліції ОСОБА_5 на посаду заступника начальника відділу поліції №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з 06.01.2021; 2) підполковника поліції ОСОБА_6 на посаду заступника начальника відділу поліції №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з 22.01.2021; 3) майора поліції ОСОБА_4 на посаду заступника начальника відділу поліції №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з 24.03.2021 /а.с. 201 т.1/.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що приймаючи наказ від 24 лютого 2021 року №106 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Карлівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області 24 лютого 2021 року, Головне управління Національної поліції в Полтавській області діяло не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України, та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

За приписами статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Частиною 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що день звільнення вважається останнім днем служби.

Крім того, у пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки останнім днем роботи позивача є 24 лютого 2021 року, суд вважає за необхідне поновити його на вказаній вище посаді з 25 лютого 2021 року.

Натомість, підстави для поновлення позивача на посаді з 24 лютого 2021 року відсутні, оскільки 24 лютого 2021 року був останнім днем роботи позивача на посаді, з якої його звільнено оскаржуваним наказом.

Згідно з приписами пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 /надалі – Порядок № 100/, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 цього Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до приписів пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За приписами пункту 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, при обчисленні середньої заробітної плати поліцейським слід враховувати число календарних днів.

При цьому, суд враховує, що відповідачем надані дві довідки про визначення розміру середньоденного грошового забезпечення позивача, розрахованого з однакових складових, однак містять різні суми середньоденного грошового забезпечення, а саме 713,39 грн /а.с. 156, т.1/ та 623,50 грн /а.с. 163, т.1/.

Крім того, суд погоджується із зауваженнями позивача та його представника про відсутність відомостей у вказаних розрахунках стосовно включення відповідачем до такого розрахунку сум додаткової доплати на період карантину, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно з пунктом 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

За приписами п.п.2-5 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок).

У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками(далі - бюджетні кошти).

Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №260 та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Сторонами не заперечується, що позивачу станом на день звільнення було визначено додаткову доплату, передбачену Постановою №375 та Порядком.

Так, згідно розрахункового листа за грудень 2020 року позивачу, крім іншого, нараховано та виплачено додаткову доплату на період карантину у розмірі 913,04 грн /а.с. 221, т.1/.

Відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 15.11.2021 № 1991/115/29/10/01-2021 позивачу, крім іншого, нараховано та виплачено додаткову доплату на період карантину за січень 2021 року у розмірі 5110,14 грн /а.с. 67, т.2/.

Відтак, розмір середньоденного грошового забезпечення судом визначено у відповідності до вищенаведених норм ((грошове забезпечення за грудень 2020 року у розмірі 20240,13 грн + додаткова доплата на період карантину за грудень 2020 року у розмірі 913,04 грн) + (грошове забезпечення за січень 2021 року у розмірі 18975,14 грн + додаткова доплата на період карантину за січень 2021 року у розмірі 5110,14 грн) = 45238,45 грн /62 календарні дні грудня 2020 року та січня 2021 року) та становить 729,65 грн.

Середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2021 року (наступного дні після звільнення) по 16 листопада 2021 року (день прийняття рішення про поновлення на посаді) складає 192,627,60 грн /729,65 грн* 264 календарні дні/.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2021 року по 16 листопада 2021 року в сумі 192627,60 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на його користь моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн, суд виходить з наступного.

Стаття 237-1 Кодексу законів про працю України встановлює, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із врахуванням вищезазначених правових норм у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

В той же час, позивачем не надано суду належних доказів заподіяння йому моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову у даній справі.

Водночас, сам по собі факт прийняття відповідачем протиправного наказу не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Таким чином адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення з 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Карлівського відділу поліції та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22619,15 грн.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких міркувань.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

На підтвердження розміру витрат до матеріалів справи надані копії: договору про надання правової допомоги від 25.02.2021 № 5, ордеру серії ВІ № 1036657, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.05.2021 №1 на загальну вартість робіт (послуг) у розмірі 15000,00 грн, квитанції від 20.05.2021 №18, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 50-51, 172-173, т.1/.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.

За змістом акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) адвокатом надані клієнту такі послуги: опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, аналіз судової практики - 3600,00 грн, зібрання доказів - 3000,00 грн, підготовка позовної заяви - 5600,00 грн, підготовка відповіді на відзив відповідача - 1800,00 грн, участь у судових засіданнях - 1200,00 грн /а.с. 172, т.1/.

Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду.

Крім того, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, аналіз судової практики, зібрання доказів є фактично діями з підготовки позовної заяви, відтак включаються у вказаний вид робіт/послуг.

У той же час, підлягає врахуванню неодноразова участь представника позивача у судових засіданнях.

Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи з вищеописаних обставин справи, суд, задовольняючи позов частково, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу у цій справі до 5100,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 40108630) про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №106о/с від 24.02.2021 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 (через скорочення штатів) підполковника поліції ОСОБА_1 (0061101), заступника начальника Карлівського відділу поліції, 24 лютого 2021 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Карлівського відділу поліції з 25 лютого 2021 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2021 року по 16 листопада 2021 року в сумі 192627,60 грн (сто дев`яносто дві тисячі шістсот двадцять сім гривень шістсот копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Карлівського відділу поліції та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22619,15 грн (двадцять дві тисячі шістсот дев`ятнадцять гривень п`ятнадцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5100,00 грн (п`ять тисяч сто гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 листопада 2021 року.

Суддя І.Г.Ясиновський