Рішення № 101363434, 23.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року

справа №380/12841/21

провадження № П/380/13020/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брильовського Р.М.,

при секретарі судових засідань - Ізьо М.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Тимчій О.М.

представника відповідача 2 - Мірошниченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4150, Військової частини А1815 про визнання протиправними та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А4150, Військової частини А1815, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини А1815 (з основної діяльності) від 06.01.2021 року №4 «Про результати службового розслідування з метою з`ясування причин і умов втрати приладу ТВН-5, заводський номер К11НЕ1118»;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А4150 від 23.04.2021 №456-ад «Про відшкодування завданих державі збитків майором ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на момент видачі наказів Відповідача 1 (23.04.2021) та Відповідача 2 (06.01.2021) стосовно Позивача строк притягнення до матеріальної відповідальності сплив, що підтверджує їх протиправність. Чернігівським зональним відділом Військової служби правопорядку зазначено, що службовим розслідуванням необ`єктивно встановлено всі обставини, умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди (втраті). Вказано на такі недоліки:не надано належної оцінки діям колишнього помічника начальника бронетанкової служби майора ОСОБА_2 щодо здійснення передачі танку в танковий батальйон, відкриття ним сховища, в якому зберігався зазначений танк; дій (бездіяльності) посадових осіб, які надавали дозвіл на відкриття сховища, а також дій та свідчень добового наряду, яким здійснювалась охорона сховищ: не отримано свідчень від екіпажу танку, в розпорядженні якого перебував прилад ТВН-5 та лейтенанта ОСОБА_3 , який здійснював передачу танку до ДП «Завод ім.Малишева»;відсутні відомості щодо повідомлення органу досудового розслідування про виявлений факт крадіжки (втрати) військового майна та прийнятого за ним рішення. Під час проведення службового розслідування Позивачу не було запропоновано надати відповідні пояснення стосовно обставин справи, що суперечить загальним принципам та практиці притягнення особи до відповідальності. Оскаржувані накази стосовно Позивача прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), що є підставою для їх скасування. Наказом Відповідача -2 від 06.01.2021 стверджується, що на момент виявлення нестачі приладу, на посаді командира 7 танкової роти 3 танкового батальйону згідно наказу командира ВЧ А1815 № 120 від 12.06.2014 перебував капітан ОСОБА_1 . Проте інформація у наказі командира ВЧ наводиться неповно, без зазначення суттєвих обставин, які мають значення для справи. Пунктом 10 наказу командира ВЧ А1815 № 120 від 12.06.2014 визначено: «Капітану ОСОБА_1 , заступнику командира 3 танкової роти з озброєння 3 танкового батальйону, надати п`ять днів з «13» по « 17» червня 2014 року для прийому матеріальних цінностей 7 танкової роти 3 танкового батальйону.». Проте уже 15.06.2014 командиром ВЧ А1815 було видано наказ №124, відповідно до якого ОСОБА_1 віднесений до військовослужбовців, які убувають для виконання заходів антитерористичної операції з 16.06.2014. У зв`язку із терміновим вибуттям в зону проведення АТО прийом матеріальних цінностей 7 танкової роти 3 танкового батальйону ОСОБА_1 відповідно до наказу командира ВЧ А1815 № 120 від не відбувся, у зв`язку з чим Позивач з незалежних від нього причин не набув матеріальної відповідальності. 26.08.2014 відповідно до наказу командира ВЧ А1815 № 84 капітана ОСОБА_1 , заступника командира танкової роти з озброєння танкового батальйону слід вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків із бойового завдання (АТО). Актом службового розслідування, який затверджений 05.01.2021 командиром ВЧ А1815 зафіксована наступна інформація: прилад ТВН-5 № К11НЕ1118, закріплений за БМ «Булат», заводський номер НОМЕР_1 корпусний номер 673, згідно акту технічного стану від 17.04.2012 № 184/113 був в наявності; згідно акту прийому від 18.08.2014 № 254/78 БМ «Булат» заводський номер И02ЕТІ2002М08 був зданий на ДП «Завод імені Малишева» без приладу нічного бачення ТВН-5. Таким чином, ще до повернення Позивача з зони проведення АТО (26.08.2014) уже було встановлено відсутність приладу нічного бачення ТВН-5 під час передачі 18.08.2014 року БМ «Булат» для проведення ремонтних робіт на ДП «Завод імені Малишева». Тому вини ОСОБА_1 у зникненні приладу нічного бачення ТВН- 5 немає. Просив позов задовольнити.

До суду від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог позивача в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву Відповідач-1 зазначає, що видаючи наказ про відшкодування заподіяних державі збитків майором ОСОБА_1 , командир військової частини А 4150 діяв відповідно до вимог частини 3 статті 11 Закону України « Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», котра зобов`язує командира військової частини за новим місцем служби військовослужбовця видати наказ про відшкодування завданих державі збитків в 15-денний термін з моменту надходження матеріалів про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. Стверджує, що при виданні наказу військова частина А4150 не являлася самостійним ініціатором притягнення Позивача до матеріальної відповідальності, тому не може бути відповідачем по справі та нести відповідальність за заподіяні ОСОБА_1 матеріальні збитки шляхом проведення грошових стягнень. Вказує, що діями військової частини А4150 майору ОСОБА_1 не заподіяно жодних матеріальних збитків, частина не причетна до службового розслідування, котре проводилося за попереднім місцем його служби, своїми діями ОСОБА_1 не заподіяв державі жодних збитків за новим місцем служби (військова частина А4150). Вважає за доцільне замінити неналежну сторону - Відповідача 1, надавши йому правовий статус третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача.

Відповідача-2 подав відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог позивача в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву Відповідач-1 зазначає, що вина колишнього командира 7 роти 3 танкового батальйону військової частини А1815 капітана ОСОБА_1 виражається у формі недбалості. Колишній командир 7 роти 3 танкового батальйону військової частини А1815 капітан ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої службові обов`язки та не перевіряв щомісячно наявність та стан ввіреного йому військового майна згідно ст.11,16,109,110 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548 в частині організації належного ведення обліку майна служби. Вважає, що військовою частиною А1815 були дотримані вимоги, передбачені ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме - службове розслідування, результатом якого стало прийняття оскаржуваного наказу було проведено відповідно до вимог законодавства, чинного на момент проведення службового розслідування, в межах наданих командиру військової частини А1815 повноважень, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності, пропорційно, своєчасно (протягом строку, встановленого нормами наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» та Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі» від 03.10.2019). Стверджує, що оскаржуваним наказом командира військової частини А1815 від 06.01.2021 № 4 «Про результати службового розслідування» позивача не було притягнуто до матеріальної відповідальності, а лише направлено копії матеріалів службового розслідування та наказу про результати службового розслідування до нового місця служби Позивача для прийняття рішення щодо притягнення його до матеріальної відповідальності. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 прийнято до провадження адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 суд перейшов до розгляду справи № 380/12841/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4150, Військової частини А1815 про визнання протиправними та скасування наказів за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче судове засідання на 05 жовтня 2021 року о 09:45 год.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 заяву представника відповідача-2 про розгляд справи в режимі відеоконференції задоволено повністю. Встановлено участь представника відповідача у засіданнях в адміністративній справі №380/12841/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4150, Військової частини А1815 про визнання протиправними та скасування наказів, у режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просили такий задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-1 в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доводи позивача, представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи наступним.

Суд встановив та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України.

06.01.2021 року Військова частина А1815 видала наказ №4 "Про результати службового розслідування з метою з`ясування причин і умов втрати приладу ТВН-5, заводський номер НОМЕР_2 ".

23.04.2021 Військова частина А4150 №456-ад "Про відшкодування завданих державі збитків майором ОСОБА_1 ".

Не погодившись із вказаними наказами ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні обставини.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 №160-ІХ, який набрав чинності 31 жовтня 2019 року (далі по тексту - Закон України від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ).

Відповідно до статті 1 цього Закону у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) військова частина, установа, організація, заклад - орган військового управління, військова частина, військовий навчальний заклад, військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу, установа, організація Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, функціональний підрозділ Центрального управління, регіональний орган, інший орган, установа, заклад Служби безпеки України, правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України чи орган, підрозділ, формування, установа, навчальний заклад Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань та військові прокуратури, в яких проходять службу військовослужбовці, поліцейські та особи рядового і начальницького складу (проходять збори військовозобов`язані та резервісти);

2) інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти;

3) командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу;

4) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

5) пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано;

Статтею 2 Закону України від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань (далі - особи).

Суд встановив та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, відповідно, на нього поширюється дія Закону України від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ.

Так, згідно з частиною 1 статті 3 Закону України від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Отже до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця, у разі заподіяння шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяною шкодою. Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Порядок притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності військовослужбовців визначено статтею 5 Закону України від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ.

Згідно з вказаною статтею особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Відповідно до вказаної статті особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Згідно з приписами статті 8 Закону України від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 7 розділу I Порядку закріплено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Відповідно до змісту пункту 9 розділу III Порядку, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 608, посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України ( Статут).

Пунктом 63 розділу 2 Статуту передбачено порядок прийняття і здачі посади командирами підрозділів. Закріплено, що командири підрозділів (начальники) приймають і здають посаду особисто на підставі наказу по військовій частині (кораблю). Новопризначеного командира підрозділу (начальника) відрекомендовує особовому складові підрозділу старший командир (начальник).

При прийманні та здаванні посади командиром підрозділу (начальником) обов`язково проводиться інвентаризація майна і техніки підрозділу (служби). За результатами проведеної інвентаризації складаються інвентаризаційні відомості та акт.

Про прийняття і здавання посади командир підрозділу (начальник) подає рапорт у порядку підпорядкованості командирові військової частини (корабля).

Особа, яка приймає посаду, до свого рапорту додає акт про прийняття підрозділу. В акті зазначаються дані про склад підрозділу за списком і наявний; стан бойової та мобілізаційної готовності; морально-психологічний стан особового складу, стан військової дисципліни, бойової підготовки; наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів; житлові і побутові умови військовослужбовців.

Акт складається і підписується особою, яка приймає, та особою, яка здає посаду, а також начальниками служб військової частини, головою та членами внутрішньої перевірочної комісії. До акта додаються інвентаризаційні відомості про майно та техніку підрозділу (служби).

Відповідно пункту 64 розділу 2 Статуту, установлюються такі терміни для прийняття і здавання посад: командира бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) - не більше ніж 10 днів, заступника командира з тилу - не більше ніж 20 днів, командира батальйону та командира роти (корабля 3 і 4 рангу) - не більше ніж 5 днів, начальника служби, якому підпорядковані склади, - не більше ніж 15 днів.

Застосовуючи наведені норми законодавства у вказаній справі суд відзначає наступне.

Позивач, майор ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ветераном війни - учасником бойових дій.

На даний час Позивач проходить військову службу у військовій частині А4150 ( с. Старичі, Львівська область).

06.01.2021 року Військова частина А1815 видала наказ №4 "Про результати службового розслідування з метою з`ясування причин і умов втрати приладу ТВН-5, заводський номер К11НЕ1118".

Наказом командира військової частини А4150 (Відповідач -1) від 23 квітня 2021 року №456-ад «Про відшкодування завданих державі збитків майором ОСОБА_1 » позивача притягнуто до матеріальної відповідальності: помічника командира військової частини А4150 з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби зобов`язано занести в Книгу грошових стягнень та нарахувань на майора ОСОБА_1 суму в розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів.

Відповідно до змісту наказу від 23.04.2021 №456-ад його видано на виконання наказу командира військової частини А1815 (з основної діяльності) від 06 січня 2021 року № 4 «Про результати службового розслідування з метою з`ясування причин і умов втрати приладу ТВН-5, заводський номер К11НЕ1118».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» ( Закон № 160-IX) особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Питання притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_4 за втрату приладу ТВН-5, заводський номер НОМЕР_2 ( тобто того приладу, з приводу втрати якого притягнутий до відповідальності і Позивач) було предметом судового розгляду у справі № 620/347/19.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 встановлено, що згідно з наказом командира в/ч В1688 від 12.04.2016 № 475 була проведена інвентаризація ЗІП 3 танкового батальйону.

Шостий апеляційний адміністративний суд встановив, що за результатами службового розслідування було складено акт від 18.12.2018, з якого вбачається, що згідно наказу командира в/ч В1688 від 12.04.2016 р. № 475 була проведена інвентаризація ЗІП 3 танкового батальйону. Після закінчення інвентаризації згідно актів проведення інвентаризації від 05.05.2016 № 259/2 було виявлено нестачу одного приладу нічного бачення ТВН-5 за номером К11НЕ1118 в 7- й танковій роті.

Таким чином, на момент видачі наказів Відповідача -1 (23.04.2021) та Відповідача- 2 (06.01.2021) стосовно Позивача строк притягнення до матеріальної відповідальності сплив.

Законом № 160-IX закріплені умови матеріальної відповідальності: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди. (ч. 2 статті 3 Закону ).

Відповідно до наказу Відповідача 2 від 06.01.2021 №4 службовим розслідуванням встановлено, що за результатами попереднього службового розслідування згідно наказу командира військової частини А1815 від 18.12.2018 не враховано вини колишнього командира 7 танкової роти 3 танкового батальйону капітана ОСОБА_1 .

Наказом від 06.01.2021 №4 стверджується, що на момент виявлення нестачі приладу, на посаді командира 7 танкової роти 3 танкового батальйону згідно з наказом командира ВЧ А1815 № 120 від 12.06.2014 перебував капітан ОСОБА_1 .

В матеріалах справ міститься копія витягу з наказу командира ВЧ А1815 № 120 від 12.06.2014, пунктом 10 якого визначено: «Капітану ОСОБА_1 , заступнику командира 3 танкової роти з озброєння 1 танкового батальйону, надати п`ять днів з « 13» по « 17» червня 2014 року для прийому матеріальних цінностей 7 танкової роти з танкового батальйону.».

15.06.2014 командиром ВЧ А1815 було видано наказ № 124 відповідно до якого ОСОБА_1 віднесений до військовослужбовців, які убувають для виконання заходів антитерористичної операції з 16.06.2014.

У зв`язку із терміновим вибуттям в зону проведення АТО прийом матеріальних цінностей 7 танкової роти 3 танкового батальйону ОСОБА_1 відповідно до наказу командира ВЧ А1815 №120 від не відбувся, у зв`язку з чим Позивач з незалежних від нього причин не набув матеріальної відповідальності.

26.08.2014 відповідно до наказу командира ВЧ А1815 № 84 капітана ОСОБА_1 , заступника командира танкової роти з озброєння танкового батальйону слід вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків із бойового завдання (АТО).

Актом службового розслідування, який затверджений 05.01.2021 командиром ВЧ А1815 зафіксована наступна інформація:

- прилад ТВН-5 № К11НЕ1118, закріплений за БМ «Булат», заводський номер НОМЕР_3 корпусний номер 673, згідно акту технічного стану від 17.04.2012 № 184/113 був в наявності;

-згідно з актом прийому від 18.08.2014 № 254/78 БМ «Булат» заводський номер И02ЕТІ2002М08 був зданий на ДП «Завод імені Малишева» без приладу нічного бачення ТВН-5.

Таким чином, ще до повернення позивача з зони проведення АТО ( 26.08.2014) уже було встановлено відсутність приладу нічного бачення ТВН-5 № К11НЕ1118 під час передачі 18.08.2014 року БМ «Булат» для проведення ремонтних робіт на ДП «Завод імені Малишева».

Під час проведення службового розслідування Позивачу не було запропоновано надати відповідні пояснення стосовно обставин справи, що суперечить загальним принципам та практиці притягнення особи до відповідальності та порушило право Позивача як військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, передбачене пунктом 3 розділу ІV Порядку, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 608.

Посилання Відповідача- 2 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 р. у справі № 620/347/19 як таке, що підтверджує вину ОСОБА_1 є помилковим та не відповідає змісту постанови суду.

Предметом судового розгляду у справі №620/347/19 була правомірність притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_4 .

Серед численних недоліків притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_4 було визначено також і те, що під час службового розслідування не надано оцінку можливої відповідальності ОСОБА_1 , проте вина Позивача не встановлено.

Додатково слід відзначити, що матеріали службового розслідування Відповідачем 2 надавались на погодження до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку Міністерства оборони України.

Відповідно до листа від № 3659/пср від 28.10.2020 на адресу командира ВЧ А1815, матеріали службового розслідування були повернуті ініціатору (ВЧ А1815) без погодження. При цьому Чернігівським зональним відділом Військової служби правопорядку зазначено, що службовим розслідуванням необ`єктивно встановлено всі обставини, умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди (втраті). Вказано на такі недоліки:

- не надано належної оцінки діям колишнього помічника начальника бронетанкової служби майора ОСОБА_2 щодо здійснення передачі танку в танковий батальйон, відкриття ним сховища, в якому зберігався зазначений танк; дій (бездіяльності) посадових осіб, які надавали дозвіл на відкриття сховища, а також дій та свідчень добового наряду, яким здійснювалась охорона сховищ;

- не отримано свідчень від екіпажу танку, в розпорядженні якого перебував прилад ТВН-5 та лейтенанта ОСОБА_3 , який здійснював передачу танку до ДП «Завод ім.Малишева»;

- відсутні відомості щодо повідомлення органу досудового розслідування про виявлений факт крадіжки (втрати) військового майна та прийнятого за ним рішення.

На переконання суду, відповідачами не доведено правомірність прийнятих наказів від 06 січня 2021 року № 4 «Про результати службового розслідування з метою з`ясування причин і умов втрати приладу ТВН-5, заводський номер К11НЕ1118» та від 23 квітня 2021 року «Про відшкодування завданих державі збитків майором ОСОБА_1 » в межах наданих їм повноважень у порядок та спосіб, визначені законом, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, насамперед, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказів: Військової частини А1815 від 06.01.2021 року №4 "Про результати службового розслідування з метою з`ясування причин і умов втрати приладу ТВН-5, заводський номер К11НЕ1118" та військової частини А4150 від 23.04.2021 №456-ад "Про відшкодування завданих державі збитків майором ОСОБА_1 " є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ,Військова частина А4150,81052, Яворівський р-н, с. Старичі) до Військової частини А4150 (Код ЄДРПОУ 08180776,81052, Яворівський р-н, с. Старичі), Військової частини А1815 (Код ЄДРПОУ 07880688,15558, Чернігівська обл., Чернігівський район, смт Гончарівське, вул. Танкістів) про визнання протиправними та скасування наказів - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини А1815 (Код ЄДРПОУ 07880688,15558, Чернігівська обл., Чернігівський район, смт Гончарівське, вул. Танкістів) (з основної діяльності) від 06.01.2021 року №4 "Про результати службового розслідування з метою з`ясування причин і умов втрати приладу ТВН-5, заводський номер К11НЕ1118".

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А4150 (Код ЄДРПОУ 08180776,81052, Яворівський р-н, с. Старичі) від 23.04.2021 №456-ад "Про відшкодування завданих державі збитків майором ОСОБА_1 ".

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.М. Брильовський