Рішення № 10136324, 22.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.10                                                                                 Справа № 1/91пд

За позовом Буринської міської ради, м. Буринь Сумської області

до Приватного підприємства “Леон і компанія”, м. Алчевськ Луганської області

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку

          Суддя Зюбанова Н.М.

П р е д с т а в н и к и не прибули

Суть спору: про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.09.07 та зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку.

У відповідності до розпорядження голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 17.05.10 справу № 1/91пд передано на розгляд судді Зюбановій Н.М.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття вдруге у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Дослідивши обставини справи, господарський суд дійшов до наступного.

Так, згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад віднесено надання земельних ділянок у користування юридичним та фізичним особам.

Земельна ділянка площею 30248 кв. м за адресою: місто Буринь Сумської області, вул. Червоноармійська, 7, належить відповідачу на праві комерційного використання, що підтверджено договором оренди землі від 26.09.07, укладеним між Буринською міською радою /позивачем/ та приватним підприємством "Леон і компанія" на 3 роки /у відповідності до рішення вказаної міської ради від 12.06.07/.

В обґрунтування позовних вимог про розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки позивач посилається на те, що за умовами укладеного договору відповідач зобов‘язався щомісячно сплачувати орендну плату до 5-го числа поточного місяця. За даними позивача та Буринського відділення Конотопської МДПІ заборгованість відповідача складає 69785 грн. 95 коп., яку було стягнуто з відповідача Луганським окружним адміністративним судом по справі № 2а-28125/09/1270.

На підставі даного факту, а також положень Закону України "Про оренду землі" позивач просить розірвати договір оренди землі від 26.09.07, реєстр. № 0407762705037.

Оцінивши доводи позивача, надавши правову кваліфікацію відносинам позивача та відповідача і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, господарський суд дійщов висновку про обгрунтованість позову з огляду на наступне.

Так, приписи ст. 13 і ст. 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій").

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (частини 1,2 ст. 125 Земельного кодексу України).

Частиною 6 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що відносини, які пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Ці закони перелічені у ст. 2 Закону України "Про оренду землі", а саме зазначено, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Зокрема, законодавцем у ст. 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, є : добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідні підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку визначені ст. 143 ЗК України.

Позивач посилається на Закон України "Про оренду землі", ст. 32 якого, зокрема, передбачено, що договір оренди може бути достроково розірвано в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначеним Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Щодо підстав розірвання договору оренди земельної ділянки, визначених сторонами, то п. 33 договору оренди землі передбачено, що договір може бути розірвано за вимогою однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

У той же час, ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.          

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Безумовно, основною метою договору оренди земельної ділянки є одержання орендодавцем орендної плати. За матеріалами даної справи підтверджено наявність заборгованості відповідача з орендної плати у сумі 67346 грн. 72 коп.

Таким чином господарський суд дійшов висновку, що відповідачем порушені вимоги ст. 24 Закону України "Про оренду землі” та умови договору щодо щомісячної сплати орендної плати, а тому договір оренди землі від 26.09.07 підлягає розірванню.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про звільнення спірної земельної ділянки, оскільки ст. 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено обов‘язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку як наслідок розірвання договору оренди.

Отже, вимога про повернення земельної ділянки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача та підлягають відшкодуванню позивачеві у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі (комерційного використання) від 26.09.07 /зареєстр. 26.09.07 за № 040762705037/, укладений між Буринською міською радою Сумської області та Приватним підприємством "Леон і компанія", м. Алчевськ Луганської області.

3. Зобов’язати Приватне підприємство "Леон і компанія", м. Алчевськ Луганської області, вул. Волгоградська, буд. 195, ідент. код 33553954 повернути Буринській міській раді , м. Буринь Сумської області, пл. Першотравнева, 1, ідент. код 04058025 земельну ділянку площею 30248 кв. м, розташовану за адресою: місто Буринь Сумської області, вул. Червоноармійська, 7, видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Леон і компанія", м. Алчевськ Луганської області, вул. Волгоградська, буд. 195, ідент. код 33553954 на користь Буринської міської ради, м. Буринь Сумської області, пл.. Першотравнева, 1, ідент. код 04058025 державне мито в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ Буринському відділенню Конотопської МДПІ Сумської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

          Дата підписання рішення: 29.06.10.

Суддя                                                                                           Н.М.Зюбанова

Помічник судді Г.А.Кравцова