Рішення № 101362996, 19.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2021 року № 320/2437/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 адміністративним позовом до Сквирської міської ради в якому просить:

- визнати протиправними дії Сквирської міської ради, які полягають у відмові в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середньої , заробітної плати, яку вона одержувала на посаді секретаря Сквирської міської ради, на період працевлаштування протягом шести місяців, починаючи з 19.11.2020 р. у відповідності до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»;

- зобов`язати Сквирську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату в розмірі, який вона одержувала на посаді секретаря Сквирської міської ради, на період працевлаштування протягом шести місяців, починаючи з 19.11.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв`язку із неможливістю працевлаштування за попереднім місцем роботи, позивач звернувся до відповідача з проханням вирішити питання про збереження за нею середньої заробітної плати на період працевлаштування відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", оскільки надання попередньої роботи (посади) чи іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою позивача, на іншому підприємстві, в установі, організації, неможливе, проте виплати на час звернення до суду здійснено не здійснено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав викладених в ньому.

Позивачем у поданій до суду відповіді на відзив зазначив, що позиція відповідача не ґрунтується на належних та допустимих доказах, а позиція щодо необхідності встановлення у позивача права на виплату надуманою та такою, що не може бути взята до уваги.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив в яких останній зазначив, що не погоджується з аргументами, міркуваннями та поясненнями позивача.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

01.07.2006 на підставі наказу директора Приватного підприємства «Росава-Агро» № 25/2 ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора з постачання ПП «Росава-Агро».

Відповідно до наказу директора ПП «Росава-Агро» від 30.11.2015 № 75 позивача звільнено з посади заступника директора з постачання ПП «Росава-Агро» на підставі п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України, а саме: у зв`язку з переходом на виборну посаду.

01.12.2015 позивача обрано секретарем Сквирської міської ради VII скликання з числа депутатів Сквирської міської ради VII скликання, що підтверджується рішенням сесії Сквирської міської ради Київської області № 8-1-VІІ від 01.12.2015 «Про обрання секретаря Сквирської міської ради VII скликання».

На підставі рішення сесії Сквирської міської ради № 1-1-VІІІ від 18.11.2020 «Про початок повноважень депутатів Сквирської міської ради VIII скликання, обраних 25 жовтня 2020 року» повноваження позивача, як секретаря Сквирської міської ради були припинені.

Після припинення повноважень секретаря Сквирської міської ради позивач звернулась до директора ПП «Росава-Агро» щодо надання їй попередньої роботи (посади) або за її відсутності іншої рівнозначної посади. Проте позивачу повідомили, що її посада була скорочена, а інша рівнозначна посада на підприємстві відсутня, що підтверджується довідкою № 208 від 19.11.2020.

У відповідь від 14.12.2020 за №151 відповідач повідомив позивача, що збереження за позивачем середньої заробітної плати на період працевлаштування не є можливим у зв`язку з вимогами норм діючого законодавства щодо необхідності працевлаштування позивача за її попереднім місцем роботи, а саме на посаді заступника директора з постачання Приватного підприємства «Росава-Агро», або на іншій рівноцінній посаді.

Вважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно з частинами першою статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада), в тому числі і голови, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 №93-IV, який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

За нормами частини другої статті 6 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-ІV передбачено охорону трудових та інших прав депутата місцевої ради. Відповідно до цієї норми, у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.01.2001 № 2493-ІІІ, на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, приведеними вище нормами права встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади).

Тобто, у разі коли колишній секретар місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, Закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Отже, законодавець гарантує колишнім працівникам, обраним на виборні посади чи, як в даному випадку, секретарю місцевої ради, збереження середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді лише за умови неможливості надання їй попередньої роботи і виключно на період її працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця.

Листом Міністерства соціальної політики від 16.05.2014 №746/13/74-14 «Щодо соціальних гарантій депутатів місцевих рад» (є чинним) роз`яснено, що у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців; у разі ж коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді не перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду, зазначені вище гарантії на нього не поширюються.

Аналізуючи зазначене вище норми суд зауважує, що особа має право на збереження протягом не більше 6 місяців її середнього заробітку з відповідного місцевого бюджету у разі дотримання в сукупності трьох обов`язкових умов: 1 - звільнення з попереднього місця роботи за п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України; 2 - звернення на попереднє місце роботи не пізніше 3-х місяців після припинення повноважень; 3 - неможливість надання відповідної роботи (посади).

Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що 30.11.2015 відповідно до наказу директора ПП «Росава-Агро» № 75 позивача звільнено з посади заступника директора з постачання ПП «Росава-Агро» на підставі п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України, а саме: у зв`язку з переходом на виборну посаду.

Відповідно до довідки №208 від 19.11.2020 ПП Росава-Агро» , в якій повідомлено позивача, що станом на 19.11.2020 ПП «Росава-Агро» відсутня можливість її працевлаштування, так як посада заступника директора з постачання була скорочена на підприємстві з 01.01.2016. Інша рівноцінна робота в ПП «Росава-Агро» станом на 19.11.2020 відсутня.

Разом з тим, суд звертає увагу, що як передбачено пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 23.05.2018 у справі №219/2204/2016-ц зробив висновок, що гарантії, передбачені частиною другою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" поширюються на колишніх секретарів сільради, які безпосередньо перед обранням на виборну посаду були працевлаштовані на іншій посаді і були звільнені з такого місця роботи згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП (перехід на виборну посаду).

Як наголосив суд касаційної інстанції, трудовий договір має бути припинено саме на підставі, передбаченій пунктом 5 статті 36 КЗпП. Запис про звільнення за такою підставою обов`язково має бути у трудовій книжці. Якщо звільнення буде оформлено за іншою підставою (наприклад статті 38 КЗпП), то особа не може претендувати на гарантії частини другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". Саме ці обставини, а не кількість каденцій на які було обрано посадову особу, визначають її право повернутися на місце роботи, де та працювала до обрання на зазначену виборну посаду.

У свою чергу судом встановлено, що згідно запису від 30.11.2015 в трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.07.2006, позивача звільнено з посади, у зв`язку з переходом на виборчу посаду по п.5 ст.36 КЗпП України.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 07.02.2019 по справі №507/1299/16-а, від 25.10.2019 по справі №345/3102/16-а, від 30.10.2019 по справі №293/1026/16-а, від 26.12.2019 по справі № 570/3880/16-а зазначено, що у разі якщо колишній секретар місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за ним середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Крім того, суд бере до уваги, що згідно з довідкою № 282 від 15.02.2021 року ОСОБА_1 станом на 15.02.2021 року не перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян №15 ГУ Пенсійного фонду України у Київській області, як отримувач пенсії. Довідкою № 20 від 22.02.2021 року про не отримання допомоги, підтверджується факт не перебування ОСОБА_1 на обліку в управлінні соціального захисту населення Білоцерківської райдержадміністрації відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

У відзиві відповідач вказує, що керівник ПП «Росава-Агро» не мав права видавати наказ № 83 від 28.12.2015 року «Про скорочення вакантної посади та внесення змін до штатного розпису». Стверджує, що скоротити вакантну посаду, яка мала бути збережена за ОСОБА_1 на час її перебування на виборній посаді у Сквирській міській раді, керівник ПП «Росава-Агро» мав право лише у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією підприємства. При цьому відповідач посилається на лист роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України № 114/06/187-11 від 07.04.2011.

Разом з тим, суд не погоджується із такими твердженнями відповідача оскільки, вказані доводи є необгрунтованими та такими, що не стосуються предмету даного спору, оскільки зі змісту вищевказаного листа роз`яснення вбачається, що скорочення чисельності або штату працівників може відбуватись не лише в разі реорганізації підприємства чи зміни його власника, а й у випадку прийняття власником, або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку із перепрофілюванням, а також з інших підстав.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на незаконність наказу ПП «Росава-Агро» №83 від 28.12.2015 року «Про скорочення вакантної посади та внесення змін до штатного розпису», оскільки питання його законності не являється предметом даної адміністративної справи, вказаний наказ виданий та реалізований у 2015 ропі, ніким не оскаржений, не скасований, а отже є чинним на даний час.

Крім того, доводи відповідача про відсутність повноважень директора виконавчого ПП «Росава-Агро» Смокталя Л.П. на підписання довідки вих. № 208 від 19.11.2020 року є необґрунтованими, оскільки відповідно до листа ПП «Росава-Агро» вих. № 53 від 14 травня 2021 року, зі змісту якої вбачається, що наказом директора приватного підприємства Янчука В.І. № 111 від 13 листопада 2020 року, у зв`язку із відбуттям директора у чергову основну відпустку з 16 листопада по 25 листопада 2020 року, виконання обов`язків директора підприємства покладено на виконавчого директора - Смокталь Леоніда Пилиповича. За таких обставин, довідка вих. № 208 від 19.11.2020 видана ПП «Росава-Агро» ОСОБА_1., підписана уповноваженою особою приватного підприємства.

Таким чином, за такого правового врегулювання та наявних обставин справи, суд прийшов до висновку, що позивач має право на нарахування та виплату середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, яку вона одержувала на виборній посаді секретарем Сквирської міської ради, з часу припинення повноважень на посаді секретаря міської ради- з 19.11.2020 року по день працевлаштування, але не більше ніж за шість місяців, що узгоджується з приписами частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір в сумі 1816,00 грн., що підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн., суд зазначає таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Клієнт) та АО «ТОП ДЕФЕНС» було укладено договір про надання правової допомоги від 15 лютого 2021 року. На підтвердження, витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: - протокол погодження гонорару та об`єму правової допомоги, що надається за Договором про надання правової допомоги № 15/02 від 15.02.2021 р., копія підписаного сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, копія фіскального чеку.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Суд зазначає, що дана справа відноситься до малозначних та юристом під час підготовки до даної справи було проаналізовано мінімум податкового законодавства, як і будь-якого іншого. Фактично супроводження даної категорії справ не передбачає залучення значного обсягу ресурсів, виконання робіт.

Адміністративний позов за своєю формою та змістом є простим, жодних клопотань про експертизу чи інших клопотань заявлених не було. Не вчинялися представником позивача і дії щодо позасудового вирішення спору. Крім того, судові засідання по даній справі не проводились.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що дана справа є справою незначної складності, а вартість наданих позивачу послуг є завищеною.

У зв`язку з цим, враховуючи незначну складність адміністративної справи, обсяг та зміст позовної заяви з доданими до неї документами, суд вважає, що позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Сквирської міської ради на рахунок позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Сквирської міської ради, які полягають у відмові в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середньої , заробітної плати, яку вона одержувала на посаді секретаря Сквирської міської ради, на період працевлаштування протягом шести місяців, починаючи з 19.11.2020 р. у відповідності до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Зобов`язати Сквирську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату в розмірі, який вона одержувала на посаді секретаря Сквирської міської ради, на період працевлаштування протягом шести місяців, починаючи з 19.11.2020 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сквирської міської ради (код ЄДРПОУ 04054961) судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.