Рішення № 101362787, 25.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2021 року Справа № 280/9069/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № 6 ДПС-ФС від 26.08.2021 у розмірі 60000,00 грн.

У позовній заяві зазначено наступне. З акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Запорізькій області вбачається, що 27.05.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Запорізькій області – начальником відділу Костирко М.О. та головним державним ревізором інспектором, на підставі Направлень від 21.05.2021 за № 2211 та № 2210 та наказу від 20.05.2021 за №1382-п, було проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Під час фактичної перевірки було встановлено, що позивач начебто використовує працю найманих працівників без оформлення трудових відносин між ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 , повідомлення про прийняття працівника на роботу до Головного управління ДПС у Запорізькій області не подавалось, що свідчить про порушення ст.24 Кодексу Законів про працю України. Після складання посадовими особами Головного управління ДПС у Запорізькій області акту фактичної перевірки, його копія була направлена на адресу відповідача для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства в межах компетенції. В той же час, на підставі отриманого акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07.06.2021 за №4444/08/01/07/09/ НОМЕР_1 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Дановським В.В. 26.08.2021 винесено Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №6ДПС-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 60000,00 грн. Накладення штрафу за порушення, передбачене абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП, лише на підставі акту фактичної перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю - неможливе. Отримавши від Головного управління ДПС у Запорізькій області акт фактичної перевірки, в якому викладені висновки про порушення позивачем саме тих вимог законодавства про працю, відповідальність за яке встановлена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП, відповідач зобов`язаний був призначити і провести інспекційне відвідування позивача, в ході якого мав встановити, чи дійсно позивачем допущено відповідне порушення. В той же час, акт Головного управління ДПС у Запорізькій області, що надійшов до відповідача оформлений за результатами перевірки в порядку Податкового кодексу України і не є результатом здійснення заходу державного нагляду (контролю), що в свою чергу не надавало права відповідачу накладати штраф без вжиття відповідних заходів. З урахуванням вищевикладеного, для вирішення питання про відповідальність особи на підставі ч.2 ст.265 КЗПП України, уповноважена посадова особа Держпраці та її територіальних органів повинна за загальним правилом встановити суть правопорушення, обставини його вчинення та докази, які це підтверджують. Така сукупність дій включає і встановлення обставин, чи взагалі мало місце правопорушення. Позивачем на адресу відповідача направлялись пояснення з доказами оформлення трудового договору з працівником. При цьому, відповідачем були проігноровані надані докази, не перевірялась в податковому органі інформація щодо подання звітності та сплату податків за найманого працівника. Натомість відповідач на підставі лише акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Запорізькій області розглянув справу та наклав на позивача штраф. За таких обставин винесена відповідачем оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню. Висновки посадових осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області не відповідають фактичним обставинам, які належним чином не досліджувались ані вказаними вище посадовими особами, ані посадовими особами відповідача. Позивач просить позовну заяву задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (вх. № 60823 від 22.10.2021). В обґрунтування заперечень посилався на те, що Головне управління Держпраці у Запорізькій області, діяло на підставі та у межах повноважень у спосіб, що прямо передбачений чинним законодавством України. До відповідача надійшов Акт фактичної перевірки Головного управління ДПС у Запорізькій області, яким встановлено факт порушення позивачем законодавства про працю, а саме - ст. 24 КЗпП України. Зважаючи на виявлені в ході перевірки порушення, відповідачем винесено Постанову про накладення штрафу №6ДПС-ФС від 26.08.2021 року в розмірі 60000,00 грн. З огляду на викладене вважає, що прийняте рішення є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам закону. Тому просить у позові відмовити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 04.10.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

04.11.2021 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 6 ДПС-ФС від 26.08.2021.

05.11.2021 ухвалою суду заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/9069/21 стягнення на підставі виконавчого документа, а саме постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 6 ДПС-ФС від 26.08.2021, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №67337209, що перебуває в провадженні Приморського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро).

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 22.08.2001 року, за записом №20940170000000419. Місцезнаходженням підприємства є: АДРЕСА_2 .

Так, на підставі наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 20.05 2021 № 1382-п, керуючись ст. 191, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80, п.522 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), проведена фактична перевірка магазину за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання норм законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій; наявності ліцензій та інших документів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють виробництво та обіг підакцизних товарів в Україні.

Перевіркою були встановлені, зокрема, порушення ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме на момент перевірки 27.05.2021 встановлено використання праці найманих працівників без оформлення трудових відносин між ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 , повідомлення про прийняття працівника на роботу до Головного управління ДПС у Запорізькій області не подавалось.

За результатами перевірки 07.06.2021 року складено Акт про проведення фактичної перевірки №4444/08/01/07/09/ НОМЕР_1 .

26.08.2021 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, на підставі висновків Акту №4444/08/01/07/09/ НОМЕР_1 від 07.06.2021, винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 6 ДПС-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 60000,00 грн., за порушення ст.24 КЗпП України, ПКМУ № 413.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд не погоджується із правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій та з обґрунтованістю висновків щодо порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору, з огляду на наступне.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Відповідач посилається на те, що під час перевірки було з`ясовано, що позивач використовує працю найманої особи без документального оформлення трудових відносин, повідомлення про прийняття на роботу позивачем не надано. Однак відповідачем суду не доведено належними та допустимими доказами факт того, що між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 не існували трудові відносини, зокрема відсутні докази які б підтверджували факт виконання такою особою трудових функцій без укладення трудового договору, а відтак висновки відповідача щодо порушення шляхом не укладення трудового договору є безпідставним.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в наданих поясненнях Головному управлінні Держпраці у Запорізькій області позивачем зазначалось, що ОСОБА_2 прийнята продавцем з 17.05.2021 року за сумісництвом на 0,25 ставки, що підтверджується наданою копією трудового договору № 1 від 14.05.2021 та копією наказу № 1 від 14.05.2021 «Про прийняття на роботу». Також, в поясненнях позивач зазначав, що відповідно до Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2 квартал 2021 року, поданий 02.08.2021 року, нараховані суми сплачені у повному обсязі.

Копії наказу, трудового договору та Податкового розрахунку також містяться в матеріалах справи та приймається судом як належний доказ.

Висновки відповідача про порушення позивачем ст.24 Кодексу законів про працю України зроблено у зв`язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом з цим, абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України не передбачає застосування штрафу до суб`єкта господарювання у зв`язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Тобто, суд прийшов до висновку, що відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов`язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення.

З урахуванням зазначеного, відсутні підстави вважати доведеним, що вказаний в акті перевірки від 07.06.2021 року № 4444/08/01/07/09/ НОМЕР_1 та постанові про накладення штрафу від 26.08.2021 року № 6 ДПС-ФС працівник був допущений до роботи без оформлення трудового договору.

Таким чином, суд вважає, що постанова Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Дановського В.В. від 26.08.2021 року № 6 ДПС-ФС про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 60000,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.ч.1 -3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Щодо вимоги позивача стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № 10-09 від 14.09.2021; акт приймання передачі наданих послуг від 27.10.2021 на суму 6000, 00 грн., детальний опис робіт на суму 6000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1-5ст.134 КАС України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Згідно детального опису робіт, розмір суми, яка підлягає сплаті розрахований виходячи з 8 годин роботи адвоката (6 годин- підготовка позовної заяви з додатками- 4000 грн., 2 години відповідь на відзив- 2000 грн.)

В даному випадку, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 4000, 00 грн. є співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають стягненню.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 908,00 грн., судовий збір за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову у сумі 681,00 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.2,5,72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 6 ДПС - ФС від 26.08.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (місцезнаходження: 69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1589 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 00 коп. (908,00 грн. + 681,00 грн.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова