Рішення № 101362215, 24.11.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/13877/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Липи В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з 10.04.2020, оформленого листом від 31.10.2020 за вих.№0600-0329-8/37767 протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 10.04.2020.

В обгрунтування позву зазначив, що загальний трудовий стаж на посаді, яка дає право на отримання пільгової пенсії, становить понад 25 років, що перевищує встановлений законодавством - 12 років 6 місяців. У зв`язку з чим, звернувся до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії, однак отримав відмову, мотивовану відсутністю необхідного пільгового стажу через непроведення атестації підприємством на якому працював позивач. Таку відмову вважає протиправною, оскільки непроведення атестації підприємством з незалежних від нього причин, позбавляє позивача права на відповідні пенсійні виплати.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову стверджує, що відмова ГУ ПФУ в Житомирській області в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах є обгрунтованою, оскільки відсутній стаж роботи на пільгових умовах, який має становити 12 років 6 місяців.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (категорія 3).

Після досягнення 53 років, 20.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.07.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за відсутності стажу роботи на пільгових умовах, який має становити 12 років 6 місяців, про що повідомлено його листом від 31.07.2020.

Відповідно до даного листа, загальний страховий стаж становить 28 років 10 місяців 7 днів. Підтверджений вимогами законодавства стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 2 становить 0 років 11 місяців 26 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку додатково на один рік понад передбаченого ст. 55 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Право на зниження пенсійного віку становить 6 років при досягненні позивачем віку 54 роки.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років та при умові, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі-Закон № 1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

З трудової книжки позивача серія НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 працював електрозварювальником на Коростенському опитному заводі з 19.07.1988 року по 14.07.1989 року, електрозварювальником 3 розряду з 21.08.1989 року по 24.05.1993 року на Коростенському опитному заводі, електрозварювальником 4 розряду з 12.07.1993 року по 07.07.1994 року на Коростенському машинобудівному заводі, електрозварювальником 5 розряду з 20.04.1999 року по 05.10.1999 року на ВАТ Коростенське Автопідприємство, електрогазозварником ручного зварювання 3 розряду з 12.06.2001 року по 10.08.2001 року на Енергомонтажному поїзді №647 ПЗЗ, електрогазозварником ручного зварювання 4 розряду з 21.08.2001 року, де продовжує працювати.

Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 (розділ ХХХІІ "Загальні професії"), передбачені газозварник, електрозварник та електрогазозварник.

Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, розділом ХХХІІІ "Загальні професії" передбачені професії газозварник, електрозварник та електрогазозварник.

Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, розділом XXXІІІ "Загальні професії" передбачені професії електрозварник, газозварник та електрогазозварник.

Тобто, професія електрозварника, газозварника та електрогазозварника в спірний період була передбачена у всіх Списках.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці, які підтверджують факт роботи його на посаді електрогазозварника, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення як така, що зазначена у Списках № 2, чинних у відповідні періоди часу.

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 № 17/2- 54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №673/283/17 від 12 вересня 2018 року.

Судом встановлено, що до розрахунку стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України не враховано довідку №19/927 від 03.06.2020 видану АТ «Українська залізниця» за періоди роботи з 12.06.2001 по 10.08.2001 та 21.08.2001 по 03.06.2020, на посаді електрогазозварника ручного зварювання в Енергомонтажному поїзді №647, оскільки за результатами атестації робочих місць за умовами праці та висновками експертизи якості атестацій робочих місць за умовами праці атестовано посаду електрогазозварник зайнятий різанням та ручним зварюванням на півавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах, яка передбачена Списками виробництв/ робіт, професій, посад і показників, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461 розділу XXXIII, та довідку № 136 від 10.07.2020 видану ПАТ«Коростенський машинобудівний завод» за періоди з 21.08.1989 по 24.05.1993 та 12.07.1993 по 07.07.1994 на посаді електрозварника у середовищі вуглекислого газу із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, оскільки за результатами атестації робочих місць за умовами праці та висновками експертній якості атестацій робочих місць за умовами праці атестовано посаду електрозварник ручного зварювання, яка передбачена Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 позиція 23200000-19906 розділу XXXIII.

Суд зауважує, що виходячи з наведених вище положень пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ, необхідною умовою для зарахування стажу роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах після 21.08.1992 є також проведення відповідної атестації робочого місця з метою підтвердження пільгового характеру виконуваної роботи за такою посадою.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списків №№1, 2, робоче місце за якою підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 року сформулювала правовий висновок, згідно з якою особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

З огляду на викладене, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Згідно з частиною 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, суд критично оцінює доводи відповідача про неможливість зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача щодо яких відсутні відомості про результати атестації робочих місць, оскільки згідно з вимогами чинного законодавства для зарахування особі періоду роботи на посадах, віднесених до Списку № 2, достатнім є підтвердження документами відповідних умов праці (без проведення атестації).

Враховуючи підтверджений роботодавцями факт виконання ОСОБА_1 в спірний період обов`язків за посадою, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах,суд дійшов висновку про відсутність підстав для не зарахування позивачу у пільговий стаж роботи за списком № 2 періоду його роботи з 12.06.2001 по 10.08.2001, з 21.08.2001 по 03.06.2020, з 21.08.1989 по 24.05.1993 та з 12.07.1993 по 07.07.1994.

За викладених обставин, враховуючи записи у трудовій книжці позивача, суд приходить до висновку, що останній має право на зарахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Разом з тим, з матеріалів пенсійної справи вбачається, що 20.07.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії, в якій просив призначити йому пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"та Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону № 1058-IV з дати його звернення із відповідною заявою, в силу вимог статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 229, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністравний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , починаючи з 20.07.2020.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа