Рішення № 101362213, 24.11.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/15296/21

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1586 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 1586 у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 11 років служби та без урахування індексації у складі грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та здійснити доплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 17 років служби, обчисливши її розмір із грошового забезпечення з урахуванням індексації.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на день звільнення мав вислугу років 17 років 08 місяців, у тому числі календарна 11 років, пільгова - 06 років. Однак при обчисленні розміру грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу при звільненні, відповідач не врахував суми індексації, яка виплачувалась щомісяця до звільнення. Окрім того, грошову допомогу при звільненні відповідач виплатив за 11 років, хоча вислуга років позивача становить 17 років. На звернення позивача про перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, відповідач відмовив у її задоволення. Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що відповідачем порушені його права.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 27.08.2021. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує про порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, та, зокрема, щодо її невключення до складу щомісячного грошового забезпечення при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні. Окрім того, відповідач у відзиві вказує, що згідно Порядку №260, для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, зараховується строк календарної служби. Щодо позовних вимог в частині перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням індексації, відповідач зазначає, що суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації, нарахування якої ще не здійснено відповідачем.

Відділом документального забезпечення суду 27.08.2021 зареєстроване клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

У період із 13.09.2021 по 24.09.2021 головуюча суддя перебувала у відпустці, а із 01.11.2021 по 05.11.2021 – у відрядженні.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що Наказом №15-РС від 26.02.2020 позивача звільнено з військової служби у запас за пп. "б" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я).

Наказом №272 від 11.12.2020 позивача із 11.12.2020 виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах станом на 11.12.2020 становить: календарна - 11 років 07 місяців, пільгова - 6 років, загальна - 17 років 08 місяців.

У наказі №272 від 11.12.2020 вказано: "Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню у розмірі 50% від грошового забезпечення за 11 календарних років".

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою у якій просив перерахувати одноразову грошову допомогу при звільненні, нарахувавши її за 17 років та включивши при перерахунку суми виплаченої індексації.

Листом від 22.06.2021 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відмову у перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Обґрунтовуючи відмову, відповідач вказує, що відповідно до розділу ХХХІІ п. 1 Порядку №260 від 07.06.2018, військовослужбовці, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Пунктом 8 розділу ХХХІІ Порядку №260 передбачено, що для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу а контрактом, обчислюється згідно п.1, 2 Постанови КМУ №393. Пунктом 3 цієї Постанови визначено періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах з метою розрахунку вислуги років для призначення пенсії. Вказує, що індексація не є складовою грошового забезпечення, а тому не враховується при розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовця.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог в частині перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням вислуги років - 17 років, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 частинами 1, 2 статті 9 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 15 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393) пунктом 4 встановлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом №15-РС від 26.02.2020 позивача звільнено з військової служби у запас за пп. "б" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я).

Відповідно до розділу ХХХІІ п. 1 Прядку №393 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зі змісту наказу №272 від 11.12.2020 вбачається, що вислуга років у Збройних Силах станом на 11.12.2020 становить: календарна - 11 років 07 місяців, пільгова - 6 років, загальна - 17 років 08 місяців.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Наведена правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, та постанові від 24.11.2020 по справі №822/3008/17.

Матеріалами справи встановлено, що загальна вислуга років на час звільнення позивача становить 17 років 08 місяців, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана.

Доводи відповідача про те, що за пільгові роки виплата одноразової грошової допомоги на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не нараховується, а враховуються лише календарні роки служби, суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 11 календарних років без врахування в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач вказує, що при виплаті грошової допомоги при звільненні, відповідачем не було включено до складу грошового забезпечення, з якого така грошова допомога нарахована, індексацію, яку виплачували щомісяця позивачу.

Разом з тим, в матеріалах адміністративної справи відсутній розрахунок складових грошового забезпечення, взятого при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби .

Окрім того, сторонами не надано до суду доказів звернення позивача до відповідача з вимогою здійснити перерахунок виплаченої при звільненні суми одноразової грошової допомоги (за 11 календарних років вислуги) при звільненні з військової служби з урахуванням сум індексації грошового забезпечення.

Матеріали адміністративної справи не містять також відмови у здійсненні вказаного вище перерахунку.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд відмічає, що судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю доказів порушення прав позивача.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 17 календарних років з врахування в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16.

Водночас, перерахунок та виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням вислуги років у ЗСУ -17 років, відповідачем ще не здійснений.

За таких обставин, вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 17 календарних років з врахування в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення є передчасними, адже спору в цій частині фактично не існує.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Що стосується дотримання строків звернення до суду, у даному випадку підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України, які визначають право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати ( як і її складових) без обмеження будь-яким строком. У даному випадку виплата одноразової грошової допомоги при звільненні охоплюється поняттям заробітної плати, відтак на заявлені позивачем вимоги положення щодо обмеження строку звернення до суду не застосовуються.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини викладену у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини", відповідно до якої правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, а перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задовлення клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А 1586 (смт.Гуйва, Житомирський район, Житомирська область, 12442, код ЄДРПОУ 24963810) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А1586 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 11 років служби.

Зобов`язати Військову частину А1586 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 17 років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 років служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук