Рішення № 101362151, 18.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2021 р. Справа№200/11059/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О.,

за участю:

представника позивачки – Жуковської М.В.,

представника відповідача – Зеленкової О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровської міської ради Донецької області (далі – відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території АДРЕСА_1 та передати у власність земельну ділянку площею 0,0647 га кадастровий номер 1413200000:14:014:0859.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є власником квартири з господарськими будівлями та спорудами, розташованої на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з технічним паспортом домоволодіння позивачки складається з житлового будинку, прибудов до нього, а також господарських будівель і споруд. Будинок та господарські споруди, що перебувають у власності позивачки, розташовані на земельній ділянці Покровської міської ради, яка використовується нею для обслуговування цих господарських будівель як присадибна ділянка.

19 березня 2021 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про затвердження документації із землеустрою та передання земельної ділянки у власність. До заяви було додано технічні матеріали та документ, що підтверджує розмір земельної ділянки.

Однак, відповідачем не було прийнято рішення за результатом розгляду вказаної заяви, а лише надано відмову у вигляді листа, в якому зазначено, що позивачці належить квартира АДРЕСА_2 у будинку, а не садибний будинок.

Позивачка вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує право на приватизацію земельної ділянки, що знаходиться у її користуванні для обслуговування господарських будівель та споруд.

Зазначає, що виконала всі необхідні умови, передбачені Земельним Кодексом України, які необхідні для приватизації земельної ділянки, а тому належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження документації та передати земельну ділянку у власність.

Ухвалою суду від 01 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

23 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивачка звернулась із заявою про передачу у власність земельної ділянки, яку зареєстровано в Центрі надання адміністративних послуг за № 05-03/4206 від 19.03.2021. За результатом розгляду заяви, листом від 14 квітня 2021 року № 05-03/4206 заявницю повідомлено про неможливість прийняти рішення в межах безоплатної приватизації.

Представник відповідача зауважив на тому, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2017 позивачка отримала право власності на квартиру АДРЕСА_3 , а не на житловий будинок. Відповідно, окремо приватизувати частину земельної ділянки власником квартири неможливо, оскільки за змістом частини першої статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на квартиру у багатоквартирному будинку, право користування на земельну не переходить.

Крім того, представник відповідача зазначає, що у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання відсутнє погодження Покровської міської ради, як власника суміжної земельної ділянки.

Представник відповідача також зазначив, що у розумінні Закону України «Про адміністративні послуги» прийняття рішення міською радою про передачу у власність земельної ділянки є адміністративною послугою. Згідно з затвердженої виконавчим комітетом міської ради інформаційної картки адміністративної послуги «Рішення про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності» результатом адміністративної послуги є рішення про передачу земельної ділянки у власність або про відмову в передачі земельної ділянки, лист з обґрунтуванням причин відмови.

Приймаючи до уваги, що у випадку позивачки наявні територія, окремий вихід на вулицю та господарські споруди, якими користується тільки вона, без порушення прав власників квартири АДРЕСА_4 , представник відповідача вважає за можливе передати у власність за умови переведення квартири в окреме домоволодіння з присвоєнням окремої адреси житловому будинку. Враховуючи викладене, позивачці було надано відповідне роз`яснення.

27 вересня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивачки заперечувала проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція ч. 14 ст. 186 ЗК України, яка не передбачала погодження технічної документації.

Також редакція ч. ч. 1, 2 статті 118 ЗК України визначала конкретно визначені дії органу місцевого самоврядування, що полягають в прийнятті рішення щодо приватизації у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Зазначає, що до внесення змін до статті 118 ЗК України відповідач не був наділений права альтернативного рішення та мав обов`язок діяти в один визначений спосіб – у разі подання необхідних документів, розглянути протягом місяця заяву про затвердження та прийняття рішення про затвердження технічної документації.

Представник позивачки також зазначила, що належне позивачці на праві власності на нерухоме майно не є багатоквартирним будинком, а отже заборона передачі у власність земельної ділянки з підстав, що вказаний будинок є багатоквартирним, не можуть бути прийняті.

Крім того, відповідно до положень Цивільного кодексу України, у разі переходу у власність нерухомого майна (житла) разом з господарськими будівлями та спорудами, які є приналежною річчю, то вказане майно вважається садибою, а не квартирою.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

04 листопада 2021 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 18 листопада 2021 року.

05 листопада 2021 року до суду надійшли пояснення відповідача, де зазначено, що 16 липня 2020 року Виконавчим комітетом Покровської міської ради було прийнято рішення №228 «Про затвердження інформаційних і технологічних карток переліку адміністративних послуг, що надається через Центр надання адміністративних послуг м. Покровськ».

Представник позивача позов підтримала, наполягала на його задоволенні.

Представник відповідача заперечувавлв проти задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивачка – ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

На підставі договору купівлі-продажу ВКВ № 611214 від 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, за адресою: АДРЕСА_1 .

19 березня 2021 року позивачка звернулась до Покровської міської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана заява була зареєстрована Центром надання адміністративних послуг м. Покровськ за № 05-03/4206 від 19.03.2021 р.

До заяви позивачкою було додано: документи, що посвідчують особу заявника, копію технічної документації із землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

На вказану заяву, відповідач листом повідомив, що питання безоплатної приватизації присадибної ділянки не може розглядатись в даному випадку.

У листі також зазначено, що з огляду на документи, що містяться у складі технічної документації із землеустрою, позивачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 , а не садибний будинок.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України (далі – ЗК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ч. 3 ст. 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі їх із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований статтею 118 ЗК України.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 вказаної статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частина 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 46 цього ж Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для приватизації земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, особа має звернутись із відповідною заявою, за результатом розгляду якої, визначені в ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Суд не приймає посилання відповідача на рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради від 16 липня 2020 року № 228 «Про затвердження інформаційних і технологічних карток переліку адміністративних послуг, що надається через Центр надання адміністративних послуг м. Покровськ», за яким відмова у передачі земельної ділянки у власність може бути викладена у листі з обґрунтуванням причин, оскільки, враховуючи наведені норми ЗК України, рішення щодо затвердження технічної документації та передачі земельної ділянки у власність повинно бути прийняте саме на пленарному засіданні ради.

Таким чином, встановлені судом обставини, свідчать про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені Земельним кодексом України, у визначений законом строк.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідком розгляду заяви позивачки, а лише надав останній лист, у якому повідомлено про неможливість прийняття рішення в межах безоплатної приватизації, суд не надає оцінки вказаним у цьому листі підставам, оскілки такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні ст. 19 КАС України.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Судом встановлено, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в неприйнятті рішення за заявою позивачки про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі її у власність.

Суд зазначає, що хоча повноваження відповідача щодо затвердження технічної документації із землеустрою не є дискреційними, проте оскільки заява позивачки взагалі не була розглянута належним чином та не було прийнято рішення за результатом її розгляду, належним способом захисту відновлення порушених прав позивачки за даних фактичних обставин є саме зобов`язання відповідача розглянути відповідну заяву позивачки про затвердження технічної документації із землеустрою та прийняти мотивоване рішення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією № 42077, судові витрати у розмірі 454 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Покровської міської ради Донецької області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 19 березня 2021 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території АДРЕСА_1 та передачу її у власність.

Зобов`язати Покровську міську раду Донецької області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Покровськ, вул. Шибанкова, 11, код ЄДРПОУ 04052933) розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 19 березня 2021 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території АДРЕСА_1 та передачу її у власність, з прийняттям мотивованого рішення за наслідком її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської ради Донецької області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Покровськ, вул. Шибанкова, 11, код ЄДРПОУ 04052933) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 454 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 18 листопада 2021 року.

Повний текст рішення складено 24 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.І. Грищенко