Рішення № 101361967, 24.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 р. Справа№200/9310/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В., розглянувши в порядку загального провадження адміністративну справу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просив:

визнати незаконною відмову відповідача виконати вимогу п.17 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» та зобов`язати відповідача встановити стаж роботи, який дає право на пенсію за період 07.04.1993 року по 26.10.1998 року на підставі показань свідків.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в установі відповідача з 29.06.2020 року. Проте при призначенні пенсії відповідачем не було враховано до стажу періоди з 07.04.1993 року по 28.02.1998 року, з 01.08.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 26.10.1998 року у зв`язку з тим, що запис про звільнення завірено нечитаємою печаткою.

Позивач вважає, що відповідач порушує гарантоване право на пенсію в належному розмірі та просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 13.08.2021 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк. Прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.

Ухвалою від 29.09.2021 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області відзив на позов. Розгляд адміністративної справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 25.10.2021 року в задоволенні клопотання про виклик свідка по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено. Закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року заяву про уточнення позовних вимог від 28.10.2021 року залишено без розгляду.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на безпідставність позиції ОСОБА_1 та зазначив, що спірні періоди не були взяті до уваги при призначенні пенсії в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в установі відповідача з 29.06.2020 року.

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 , з 07.04.1993 року по 28.02.1998 року, з 01.08.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 26.10.1998 року позивач працював у колективному підприємстві «ГАЗБУД».

Відповідно Листа відповідача від 10.03.2021 року № 278-225/Г-02/8-0567/21, з 29.06.20202 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 зі змінами та доповненнями. Печатка не читається на записі про звільнення з роботи за періоди роботи з 07.04.1993 рік по 26.10.1998 рік, у зв`язку з чим цей стаж роботи не було зараховано до загального страхового стажу. Але по наявним даним в індивідуальних відомостям про застраховану особу було зараховано стаж за період з 01.03.1998 року по 31.07.1993 рік, з 01.09.1998 року по 30.09.1998 рік. Зазначено, що в повідомленні № 06-15/17 від 03.12.2020 року виданим ТОВ «Науково-виробничий сервісний центр «Харківський народний архів»», яке долучено до заяви про перерахунок пенсії підстава «Місце знаходження підприємства невідомо» не підтверджує факт втрати (незбереження) документів, що не відповідає вимогам Постанови № 637. Тож зарахувати стаж за період з 07.04.1993 рік по 28.02.1998 рік, з 01.08.1998 рік по 31.08.1998 рік та з 01.10.1998 рік по 26.10.1998 рік немає законодавчих підстав.

Також згідно Листа від 30.04.2021 року № 4557-4066/Г-02/8-0500/21, до загального страхового стажу при призначенні пенсії згідно наданої трудової книжки НОМЕР_2 від 22.09.1977 управлінням не зараховано періоди роботи з 07.04.1993 по 28.02.1998, з 01.08.1998 по 31.08.1998 та з 01.10.1998 по 26.10.1998 у зв`язку з тим, що запис про звільнення завірено нечитаємою печаткою.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку та за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Згідно із частинами першою, другою статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 (далі Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно із п.2.4. зазначеної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як встановлено, п. 2.14 Інструкції, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій". Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням такого стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового та пільгового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Окрім цього суд наголошує, що робітник не може нести відповідальність за неналежне оформлення трудової книжки.

Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, суд приходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до загального страхового стажу період роботи з 07.04.1993 року по 28.02.1998 року, з 01.08.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 26.10.1998 року.

Суд звертає увагу, що вищезазначені періоди входять до періоду з 07.04.1993 року по 26.10.1998 року, який було заявлено позивачем в прохальній частині позову, решта періодів, була зарахована позивачу до загального страхового стажу, а тому задоволенню не підлягає.

Таким чином суд приходить до висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу періоди роботи в колективному підприємстві «ГАЗБУД» з 07.04.1993 року по 28.02.1998 року, з 01.08.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 26.10.1998 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу при призначенні пенсії період роботи в колективному підприємстві «ГАЗБУД» з 07.04.1993 року по 28.02.1998 року, з 01.08.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 26.10.1998 року, та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням загального страхового стажу за період з 07.04.1993 року по 28.02.1998 року, з 01.08.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 26.10.1998 року, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 29.06.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Суд наголошує, що зазначений спосіб захисту прав позивача є достатнім та належним в розумінні КАС України, а тому задовольняє позовні вимоги саме в зазначений спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись положеннями КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу періодів роботи в колективному підприємстві «ГАЗБУД» з 07.04.1993 року по 28.02.1998 року, з 01.08.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 26.10.1998 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу при призначенні пенсії період роботи в колективному підприємстві «ГАЗБУД» з 07.04.1993 року по 28.02.1998 року, з 01.08.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 26.10.1998 року, та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням загального страхового стажу за період з 07.04.1993 року по 28.02.1998 року, з 01.08.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 26.10.1998 року, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 29.06.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позову, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п*ятдесят чотири), 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка