Рішення № 101361823, 25.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Справа № 160/16762/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В, розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - старший державний виконавець Солонянського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковальова Юлія Олегівна про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - старший державний виконавець Солонянського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковальова Юлія Олегівна (далі - третя особа), в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 25.08.2021 № Ф-116949-17У в розмірі 8495, 30 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 25.08.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116949-17У, відповідно до якої позивачу нараховано борг на суму 8495,30 грн. ОСОБА_1 є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник. Даний факт підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 26.06.1996, згідно з якою позивач з 01.09.2008 по теперішній час працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Дніпропетровськ» на посаді начальника відділу. Отже, обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску, за не визначений відповідачем період, був покладений на роботодавця - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Дніпропетровськ». Більш того, Дніпропетровським окружним адміністративним судом вже розглядалась адміністративна справа №160/14921/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень до позову, просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 № Ф-116949-17 У на суму 29293, 44 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року у справі №160/14921/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.02.2020 № Ф-116949-17 У в розмірі 29293, 44грн. Вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8495,30 гривень від 25.08.2021 року має той самий номер що й вимога від 20.02.2020 року на суму 29293, 44 гривень. У оскаржуваній вимозі від 25.08.2021 року відповідач навіть не зазначив за який період утворилась недоїмка, що свідчить про безпідставність вимог відповідача до позивача.

Ухвалою суду від 21.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

19.10.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що згідно даних інформаційної системи ДПС України ОСОБА_1 з 17.07.2003 по 14.09.2021 перебував на обліку в ГУ ДПС, Солонянська ДПІ (Солонянський район), як фізична особа-підприємець на загальні системі оподаткування та відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» був платником єдиного внеску. Стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ФОП ОСОБА_1 внесено 14.09.2021. Враховуючи вищезазначене в ІКП ФОП ОСОБА_2 і.В. по коду бюджетної класифікації 71040000 «єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» в автоматичному режимі здійснено нарахування єдиного внеску. Загальна сума нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 складає 37788,74 грн. Так, станом на 12.10.2021 у зв`язку з несплатою єдиного внеску, в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковується борг (недоїмка) у сумі 37788,74 грн. До Солонянської ДПІ ФОП ОСОБА_1 в період з 2017 по 2021 роки податкову звітність та звіти по єдиному внеску не надавав.

Також, разом з відзивом відповідачем надано клопотання про заміну відповідача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44118658).

Судом встановлено, що наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком. Можливість з 01.01.2021 року забезпечення здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються, була передбачена відповідним наказом від 24.12.2020 року № 755.

Кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується, згідно із наказом від 12.11.2020 року № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС».

З 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво та територіальний орган ДПС як юридична особа публічного права втратив адміністративну процесуальну правоздатність органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальне правонаступництво у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та замінити відповідача по справі Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач).

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 17.07.2003 Солонянською районною державною адміністрацією, та з цієї ж дати перебував на обліку в органах державної податкової служби.

Станом на час розгляду цієї справи діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинена.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом розглядалась адміністративна справа № 160/14921/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень до позову, просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 № Ф-116949-17 У на суму 29293, 44 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року у справі №160/14921/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.02.2020 № Ф-116949-17 У в розмірі 29293, 44 грн.

25.08.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-116949-17У в розмірі 8495, 30 грн.

З розрахунку боргу з єдиного внеску, зазначеного у відзиві судом встановлено, що сума єдиного внеску в оскаржуваній вимозі сформована за наступні періоди: за І квартал 2020 року – 2078,12 грн., за ІІ квартал 2020 року – 1039,06 грн., за ІІІ квартал 2020 року – 3178,12 грн., за ІV квартал 2020 року – 2200,00 грн.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.2008 по теперішній час працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Дніпропетровськ» на посаді начальника відділу, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 26.06.1996 року.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, у період з І кварталу 2020 року по ІV квартал 2020 року роботодавцем сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2021 року № Ф-116949-17У протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи положення частини третьої статті 6 Закону № 2464-VI, вказані обов`язки поширюються також на платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, тобто і на позивача у справі.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

База нарахування єдиного внеску визначається статтею 7 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Водночас, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

З урахуванням вищевикладеного, тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (але господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказані правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

На підставі частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку ОСОБА_1 є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник.

Так, в матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача Серії НОМЕР_1 від 26.06.1996, згідно з якою ОСОБА_1 з 01.09.2008 і по теперішній час працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Дніпропетровськ» на посаді начальника відділу.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, у період з І кварталу 2020 року по ІV квартал 2020 року роботодавцем сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував протягом спірного періоду роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як підприємцем, що призвело б до подвійної сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд доходить висновку про те, що оскаржена податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2021 року №Ф-116949-17У, згідно з якою ОСОБА_1 нараховано недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 8495,30 грн. є протиправною та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

За наведених обставин справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №0.0.2268220176.1 від 16.09.2021 року.

З Положення про Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України випливає, що відповідач має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, є розпорядником бюджетних коштів.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (адреса: 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - старший державний виконавець Солонянського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковальова Юлія Олегівна (адреса: 52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 13; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34868045) про визнання противною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 25.08.2021 року № Ф-116949-17У в розмірі 8495, 30 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар