Рішення № 101361687, 25.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Справа № 160/16713/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання скасувати арешт нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо не зняття (не скасування) арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №21609146 постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.09.2010;

-зобов`язати Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати арешт нерухомого майна, накладений Жовтневим відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (код ЄДРОПОУ 34984523) постановою про відкриття виконавчого провадження №21609146 від 28.09.2010р. на нерухоме майно ОСОБА_1 – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 10299707.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що постановою Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МЮУ про відкриття виконавчого провадження №21609146 від 28.09.2010 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., накладено арешт на нерухоме майно-квартиру за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 10299707. Вказане майно на праві приватної власності належить ОСОБА_1 і передано в іпотеку за відповідним договором №76445 від 07.09.2006.

19.09.2013 виконавче провадження №21609146 завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 11.08.2013).

Натомість 24.03.2021 з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався про існування накладеного арешту у виконавчому провадженні №21609146 на все нерухоме майно.

Позивач вважає, що в даному випадку на підставі ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» арешт підлягає зняттю (скасуванню). Наявність чинного арешту, не анульованого посадовими особами органу державної влади, порушує законні права та інтереси позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року відкрито провадження у справі №160/16713/21. Призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні на 23.11.2021 на 10:00.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі через електронну пошту надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

За повідомленням відповідача виконавче провадження №21609146 завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження", шляхом винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Відомості щодо сплати боргу в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні.

Розгляд справи перенесено на 25.11.2021 о 13:00.

24.11.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли пояснення від ТОВ «ОТП Факторинг».

Третя особа не погоджуючись із заявленими позовними вимогами зазначає, що постановою державного виконавця від 19.09.2013 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис було повернуто стягувачу у зв"язку з відсутністю у боржника майна, на яке було звернуто стягнення. Згідно ч. 5 ст. 47 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред"явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

На сьогоднішній день, заборгованість позивача за кредитним договором №МL-300/2030/2006 від 07.09.2006 року не погашена і становить 88389,15 доларів США і 8600672,65 грн. пені.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

07.09.2006 між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» правонаступником, якого є АТ «ОТП Банк» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №МL-300/2030/2006, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 89690,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання грошових зобов"язань за кредитним договором, 07.09.2006 між АКБ «Райффайзенбанк Україна» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №РСL-300/1973/2006, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А.,зареєстрований за №7645. Предметом іпотеки за договором є квартира, що знаходиться за адресою:. АДРЕСА_1 .

Як повідомляє третя особа 05.06.2014 ПАТ «ОТП Банк» відступило ТОВ`ОТП Факторинг Україна» права вимоги за договором іпотеки.

У зв"язку з невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов"язань за кредитним договором 16.09.2010 на договорі іпотеки приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І,М. було вчинено виконавчий напис №7567 про звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі виконавчого напису нотаріуса 28.09.2010 Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ (правонаступником якого є Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) було відкрито виконавче провадження №21609146.

19.09.2013 постановою державного виконавця на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 11.08.2013), виконавчий напис було повернуто стягувачу у зв"язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Позивач вважає бездіяльність державного виконавця протиправною, оскільки після завершення виконавчого провадження накладення арешту не було скасовано.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції від 11.08.2013 – на час виникнення спірних відносин).

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінченнявиконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту,накладеного на майно боржника.

Як встановлено судом з матеріалів справи 19.09.2013 постановою державного виконавця виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на майно було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону.

За п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому, ч. 5. ст. 47 Закону встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Тобто, повернення виконавчого документа на підставі ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не є закінченням виконавчого провадження, а отже в даному випадку у державного виконавця були відсутні підстави для скасування арешту.

Крім того, суд виходить з того, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження на сьогоднішній день відсутні відомості про сплату боргу.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №МL-300/2030/2006 і випискою з поточного рахунку позичальника № НОМЕР_1 вбачається, що за позивачем залишається не сплаченою заборгованість в сумі 88389,15 доларів США і 8600672,65 грн. пені.

На даний час виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. №7567 від 16.09.2010 не оскаржений і не скасований судом.

Таким чином позивач залишається боржником у виконавчому провадженні №21609146 за виконавчим написом і його вимоги про скасування арешту нерухомого майна виходячи з вищенаведених норм є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

В зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, сплачена сума судового збору розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 139, 242-246, 272, 287 КАС України,суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання скасувати арешт нерухомого майна,-відмовити.

Суддя О.В. Врона