Рішення № 101361607, 03.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року Справа № 160/4296/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю. за участі секретаря судового засідання Дерев`янко К.П. за участі: позивача представника позивача представника позивача представника відповідача представника відповідача Калугіна Є.П. Смольнякової А.І. Мамай А.С. ОСОБА_1 Стужука О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, Державного бюро розслідувань про скасування наказу та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2021 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава від 24.02.2021 року № 24-о про звільнення начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава ОСОБА_2 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису з припиненням державної служби;

- поновити ОСОБА_2 на новоствореній посаді начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, або, у разі ліквідації її на день ухвалення судового рішення, на посаду начальника слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, з аналогічними функціональними обов`язками;

- стягнути з територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава (код ЄДРПОУ 42334163, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, будинок №37) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що спірний наказ прийнятий на підставі, що прямо не визначена ст. 87 Закону України "Про державну службу" (позивач звільнений у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та штатної чисельності і змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Полтаві). Позивач зазначив, що зміна правового статусу посади начальника слідчого відділу із державного службовця на особу начальницького складу не свідчить про скорочення такої посади. При цьому, чисельність посад начальників слідчих відділів збільшилась. Крім того, позивач вважає, що оскаржений наказ про його звільнення підписано особою, яка не мала права його підписувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 відкрито провадження у справі № 160/4296/21 та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 26.04.2021.

26.04.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем наведено помилкове тлумачення положень Закону України від 03.12.2019 №305-ІХ, оскільки його положення не свідчать про те, що законодавець передбачив імперативний обов`язок у разі визначення посад слідчих державних службовців посадами рядового і начальницького складу автоматично переводити їх на такі посади, як і те, що слідчі не можуть бути звільненні саме з цих підстав (зміни категорії посад), про що зазначає позивач. Натомість, положення Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 03.12.2019 №305-ІХ, не забороняють і не спростовують право суб`єкта призначення на звільнення державного службовця, із будь-яких передбачених чинним на момент прийняття такого рішення законодавством підстав, після 27.12.2019. Після набрання чинності вищезгаданим Законом позивач продовжував здійснювати свої повноваження на своїй посаді до дати виникнення обставин, що стали підставою для його звільнення, а правових підстав для ствердження про неможливість його звільнення саме внаслідок визначення посади слідчого посадою рядового та начальницького складу, немає. Крім того, для припинення державної служби з ініціативи суб`єкта призначення достатнього лише юридичного факту затвердження нового штатного розпису державного органу, як із скороченням чисельності або штату державних службовців так і без такого скорочення. Таким чином, доводи позивача про те, що посади за новим штатним розписом не відрізняються за своїм статусом, функціональними обов`язками від посад за старим штатним розписом, взагалі недоречні та є безпідставними, оскільки спростовуються наявними матеріалами у справі та положеннями Закону України «Про державну службу». Скорочення посади державної служби зумовлено не зміною завдань та функцій керівного складу територіальних управлінь, а у зв`язку із введенням замість посад державної служби (яка скорочена, оскільки не притаманна правоохоронним органам) посад іншої категорії - рядового і начальницького складу з присвоєнням відповідного звання. За таких обстави відповідач просив у задоволенні позову - відмовити.

Підготовче засідання у справі №160/4296/21 відкладено до 17.05.2021.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 залучено до участі у справі №160/4296/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне бюро розслідувань.

28.04.2021 третьою особою – Державним бюро розслідувань надано до суду письмові пояснення на позов, в яких було підтримано аналогічну правову позицію, що була висловлена відповідачем у відзиві та зазначено, що ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві діяло у межах повноважень визначених у статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» із дотриманням закріплених у частині другій статті 2 КАС України вимог.

05.05.2021 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

06.05.2021 від позивача надійшла заява про доповнення предмету позову (уточнена позовна заява), в якій було змінено процесуальний статус Державного бюро розслідувань з третьої особа на відповідача, та позовні вимоги викладені в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 № 583;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 № 197 ДСК;

- визнати протиправним та скасувати наказ територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава від 24.02.2021 року № 24-о про звільнення начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава ОСОБА_2 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису з припиненням державної служби;

- поновити ОСОБА_2 на новоствореній посаді начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, або, у разі ліквідації її на день ухвалення судового рішення, на посаду начальника слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, з аналогічними функціональними обов`язками;

- стягнути з територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава (код ЄДРПОУ 42334163, 36000, м. Полтава, вулиця Соборності, будинок №37) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

11.05.2021 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника Державного бюро розслідувань про призначення розгляду справи №160/4296/21 у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.05.2021 на адресу суду від представника відповідача-1 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано правову позицію викладену у відзиві.

17.05.2021 підготовче засідання у справі №160/4296/21 відкладено до 24.05.2021.

19.05.2021 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника відповідача-1 про призначення розгляду справи №160/4296/21 у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24.05.2021 у підготовчому засіданні у справі №160/4296/21 оголошено перерву до 07.06.2021.

07.06.2021 від відповідача-2 надійшли письмові заперечення щодо поданої заяви про доповнення предмету позову.

07.06.2021 у підготовчому засіданні у справі №160/4296/21 оголошено перерву до 29.06.2021.

Ухвалою суду від 07.06.2021 задоволено клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду; поновлено позивачу строк звернення до суду у справі №160/4296/21; прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду.

23.06.2021 засобами електронного зв`язку від відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що скорочення посади позивача відбулося внаслідок введення іншої категорії посад, при тому, що переведення працівників однієї категорії посад на іншу чинним законодавством не передбачено, як Законом України «Про Державне бюро розслідувань» так і Законом України «Про державну службу» (тобто із посади державної служби без проведення конкурсу на посаду рядового та начальницького складу, так і навпаки) особи, що займали такі посади, підлягали виключно звільненню. Також зазначено, що до повноважень Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Полтаві належить зокрема, призначення на посади та звільнення з посад працівників відповідного територіального управління, крім тих, які призначаються Директором Державного бюро розслідувань відповідно до статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань». З урахуванням чого, у задоволенні позову просив відмовити.

29.06.2021 підготовче засідання у справі №160/4296/21 відкладено.

13.09.2021 підготовче засідання у справі №160/4296/21 відкладено до 20.09.2021.

20.09.2021 у судовому засіданні усною ухвалою суду було закрито підготовче провадження у справі №160/4296/21 та призначено розгляд справи по суті на 01.10.2021.

01.10.2021 судове засіданні у справі №160/4296/21 відкладено до 25.10.2021.

25.10.2021 у судовому засіданні у справі №160/4296/21 оголошено перерву до 03.11.2021.

Позивач та його представники в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2021, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2021, проти задоволення позову заперечували, посилаючись на письмові відзиви, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просили відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 24.10.2018 №12-о «Про призначення ОСОБА_2 » ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, як обраного за конкурсом з випробувальним строком 6 місяців.

Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 28.11.2018 №37-о ОСОБА_2 переведено на посаду начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.

26.04.2019 наказом Державного бюро розслідувань №103-ос «Про присвоєння рангів» ОСОБА_2 з 29.04.2019 присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця.

02.11.2020 позивача було попереджено про наступне вивільнення не раніше 30 календарних днів з моменту вручення такого повідомлення у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 №581, від 20.10.2020 №197ДСК.

Відповідно до наказу від 24.02.2021 №24-о ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві з 01.03.2021 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису з припиненням державної служби.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Державне бюро розслідувань відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Згідно з частиною першою статті 14 вказаного Закону до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

За приписами частини другої статті 14 цього ж Закону служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Як встановлено судом, на підставі наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 24.10.2018 №12-о «Про призначення ОСОБА_2 » ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, як обраного за конкурсом з випробувальним строком 6 місяців.

Разом з цим, як свідчать матеріали справи 25.10.2018 ОСОБА_2 прийняв Присягу державного службовця.

Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 28.11.2018 №37-о ОСОБА_2 переведено на посаду начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.

В подальшому 02.11.2021 позивача попереджено про зміни організаційно-штатної структури Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві та скорочення посади, яку він обіймає, про що свідчить особистий підпис останнього на бланку ознайомлення з попередженням.

Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивача із займаної посади відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону № 889-VIII.

Водночас служба в Державному бюро розслідувань (далі - ДБР) згідно з частиною другою статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" служба в ДБР є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Частиною першою цієї ж статті визначено, що до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.

Переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами згідно з пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначає Директор ДБР.

При цьому частиною другою статті 9 вказаного Закону врегульовано, що гранична чисельність центрального апарату та територіальних управлінь ДБР становить 1 тисячу 600 осіб.

Як свідчать матеріали справи, переведення ОСОБА_2 згідно з наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 28.11.2018 №37-о на посаду, яка відносилась до категорії державної служби, позивачем не заперечується.

Поряд з цим, спірним у цій справі питанням є правомірність звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

З цього приводу слід звернути увагу на те, що приписами частини першої статті 87 № 889-VIIІ обумовлено, що однією з підстав для припинення державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Наведене свідчить, насамперед, про можливість у суб`єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу з будь-яким державним службовцем.

Тож, на момент прийняття відповідачем-1 спірного наказу №24-о від 24.02.2021 діяла редакція Закону № 889-VIІI, якою чітко врегульована процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

За змістом частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Отже, наведена правова норма пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №640/11024/20 (провадження №К/9901/18243/21).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №640/11024/20 (провадження №К/9901/18243/21) суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

Що стосується доводів позивача відносно того, що оскаржувані накази Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 № 583 та від 20.10.2020 № 197 ДСК прийняті особою, яка не мала на те відповідних повноважень, суд зазначає, що обставини виконання обов`язків директора Державного бюро розслідувань, першим заступником або одним із двох заступників директора Державного бюро розслідувань не були предметом судового розгляду та накази про їх призначення виконуючими обов`язки директора не були скасовані. Отже, вказані аргументи позивача не можуть враховуватись під час розгляду у даній справі.

Щодо доводів позивача відносно того, що оскаржуваний наказ №24-о від 24.02.2021 прийнято суб`єктом, який на дату прийняття такого рішення не мав на те відповідних повноважень, суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів визнання у судовому порядку протиправним покладення обов`язків Директора ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві на ОСОБА_3 та не дотримання приписів ч. 3, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань». І, як наслідок, вказані аргументи позивача не можуть враховуватись під час розгляду у даній справі.

Таким чином, слід дійти висновку, що доводи позивача ґрунтуються виключно на суб`єктивному трактуванні норм Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

З урахуванням викладеного, підстав для скасування наказів № 583 від 15.10.2020 та № 197 ДСК від 20.10.2020, прийнятих Державним бюро розслідувань не вбачається.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірні накази Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 № 583 та від 20.10.2020 № 197 ДСК та наказ ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві від 24.02.2021 № 24-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису не підлягають скасуванню.

Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення інших позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача-1 на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від вимоги щодо скасування наказу ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві від 24.02.2021 № 24-о.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

В силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч. 3 ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід залишити без задоволення з викладених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, Державного бюро розслідувань про скасування наказу та поновлення на посаді - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 12.11.2021 року.

Суддя А. Ю. Рищенко