Рішення № 101361578, 22.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Справа № 160/16803/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача – 2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування нарахування в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача – 2: Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати нарахування Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки шляхом виключення боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що під час підготовлення документів для виїзду за кордон, ОСОБА_1 зареєструвавшись в електронному кабінеті платника податків дізналась, що за останньою обліковується податковий борг у розмірі 37 788,74 грн. Враховуючи те, що позивач не є фізичною особою-підприємцем, не отримувала від контролюючого органу ніяк податкових повідомлень-рішень про нарахування податкового боргу, не подавала ніяких декларацій, на підставі яких могли виникнути податкові зобов`язання, остання звернулася до Нікопольської ОДПІ за роз`ясненням з метою встановлення підстав нарахування в інтегрованій картці платника податкового боргу у розмірі 37 788,74 грн. Фахівцями контролюючого органу детально роз`яснено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області самостійно нараховано в автоматичному режимі/в інтегрованій картці платника з єдиного соціального внеску позивачу, як фізичній особі-підприємцю, податковий борг у розмірі 37 788,74 грн. оскільки за їхніми даними, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області як ФОП з 2005 року. Скасовувати самостійно нараховані податкові зобов`язання контролюючий орган не вправі, оскільки вважає позивача діючою фізичною особою - підприємцем. З такою позицією контролюючого органу позивач не погоджується, вважає її не законною та такою, що порушує її майнові права, оскільки остання не є фізичною особою - підприємцем, не здійснює господарську діяльність, відповідно чого у контролюючого органу відсутні будь-які правові підстави самостійно нараховувати їй податкові зобов`язання з єдиного соціального внеску.

21.10.2021 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, що Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено низку змін до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Так, з 01 січня 2017 року на підставі пункту 2 частини першої статті 7 та частини п`ятої статті 8 Закону №2464 фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування нараховують та сплачують єдиний внесок у розмірі 22 відсотка на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, дані особи зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. За 2017 фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого року, наступного за звітним (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464). Також, з 01 січня 2018 року набули чинності зміни до Закону №2464 внесені Законом України від 03 жовтня 2018 року № 2148-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148), зокрема в частині термінів сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, особами, які провадять незалежну професійну діяльність та членами фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Так, відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 з січня 2018 року зазначена категорія платників зобов`язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2017 року складає 3 200,0 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 704,00 грн. (З 200,00 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складає 819,06 грн., так як відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено 3 723,0 грн. (З 723,00 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складає 918,06 грн., так як відповідно до Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 4173,0 грн. (4173,00 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2020 році складає 1039,06 грн., так як відповідно до Закону України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено 4723.00 грн. (4723,00 х 22 відсотки).

Разом з тим, Законом України від 25.08.2020 №822-ІХ внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зокрема , починаючи з 01 вересня 2020 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 5000,00 гривень.

Так, починаючи з 01.09.2020 сума мінімального страхового внеску за місяць становить1100,00 гривень.

З метою ведення контролю за сплатою єдиного внеску по зазначеній категорії платників Державною податковою службою України розроблено алгоритм відображення в ІКП сум квартальних нарахувань з єдиного внеску.

Отже, за період з 01.01.2017 по 30.11.2020 в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) засобами діючого програмного забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проведені автоматичні квартальні нарахування в сумі 37788,74 грн, в тому числі:

- за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8 448,00 грн; за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн; за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн; за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн; за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн; за І квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн; за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн; за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн; за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн; за І квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн; за II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн; за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 3178,12 грн; за жовтень - листопад 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 2200,00 грн.

Відповідно до частини шостої статті 4 Закону №2464 фізичні особи-підприємці, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зміни внесено Законом «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників №592-ІХ від 13.05.2020, який набув чинності 01.01.2021. Тобто до 01.01.2021 року Законом № 2464 не було передбачено звільнення фізичних осіб-підприємців від сплати єдиного внеску за себе, якщо вони є найманими працівниками та єдиний внесок сплачує за них роботодавець. До Нікопольської ДПІ ФОП ОСОБА_1 період з 2017 по 2021 роки податкову звітність та звіти по єдиному внеску не надавала.

22.10.2021 року від ДПС України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, що як свідчить зміст позовної заяви, позовною вимогою ОСОБА_1 є визнання протиправним та скасування нарахування Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в інтегрованій картці платника ОСОБА_2 з єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн., зобов`язання здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки шляхом виключення боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн. Позивачем у позові серед відповідачів також визначено Державну податкову службу України. Проте, ОСОБА_1 у позовній заяві не заявлено будь-яких позовних вимог до Державної податкової служби України, крім того не обгрунтовано якими чином Державною податковою службою України порушено (не визнано) права, свободи чи законні інтереси позивача у спірних правовідносинах. Наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ № 529) було утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком (зокрема, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ). Можливість з 01 січня 2021 року забезпечення здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються, була передбачена відповідним наказом від 24 грудня 2020 року № 755. Крім цього регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ; є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується (наказ від 12.11.2020 № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС»). Отже, з 01 січня 2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як юридичної особи публічного права до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Таким чином, відповідач-2 вважає пред`явлення позову до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування нарахування Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в інтегрованій картці платника ОСОБА_2 з єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн., зобов`язання здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки шляхом виключення боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн. є безпідставним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію реєстраційної справи ОСОБА_1 ; обґрунтовані та відповідні пояснення щодо нарахування ОСОБА_1 в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн. В разі прийняття вимог про сплату боргу (недоїмки), надати такі до суду, підтвердження щодо направлення таких вимог про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача. Витребувано від ОСОБА_1 : відомості про розмір щомісячно нарахованих доходів, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету; довідки за формою ОК-5 та ОК-7; докази щодо відрахування із заробітної плати єдиного соціального внеску в разі офіційного працевлаштування за період з 2011 року по період щодо останнього місця роботи; докази щодо припинення підприємницької діяльності. Витребувані судом докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 21 жовтня 2021 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року виправлено технічну описку, допущену у вступній, описовій та резолютивній частинах ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року вказавши другого відповідача по справі - «Державну податкову службу України».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - Федущак Нікіти Юрійовича про заміну відповідача у справі №160/16803/21 задоволено. Замінено відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ на правах філії (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658).

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації з Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, яка міститься на сайті (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) відносно позивача ОСОБА_1 наявна інформація щодо її реєстрації у якості фізичної особи особи-підприємця (дата запису: 25.03.2005 Номер запису: 22300000000001659), та наявна інформація щодо запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (дата запису: 06.09.2021, номер запису: 2002300060004001659, підстава: власне рішення).

Так, відповідно до інформаційної - телекомунікаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебувала на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Нікопольській ДПІ), як фізична особа - підприємець з 25.03.2005 року по 06.09.2021 року. Підприємницьку діяльність здійснювала на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 була платником єдиного внеску.

За період з 01.01.2017 по 30.11.2020 в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) засобами діючого програмного забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проведені автоматичні квартальні нарахування в сумі 37 788,74 грн, в тому числі:

- за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8 448,00 грн; за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн; за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн; за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн; за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн; за І квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн; за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн; за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн; за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн; за І квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн; за II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн; за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 3178,12 грн; за жовтень - листопад 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 2200,00 грн.

У поданій до суду позовній заяві позивач зазначила, що під час підготовлення документів для виїзду за кордон, ОСОБА_1 зареєструвавшись в електронному кабінеті платника податків дізналась, що за останньою обліковується податковий борг у розмірі 37 788,74 грн. Враховуючи те, що позивач не є фізичною особою-підприємцем, не отримувала від контролюючого органу ніяк податкових повідомлень-рішень про нарахування податкового боргу, не подавала ніяких декларацій, на підставі яких могли виникнути податкові зобов`язання, остання звернулася до Нікопольської ОДПІ за роз`ясненням з метою встановлення підстав нарахування в інтегрованій картці платника податкового боргу у розмірі 37 788,74 грн. Фахівцями контролюючого органу детально роз`яснено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області самостійно нараховано в автоматичному режимі/в інтегрованій картці платника з єдиного соціального внеску позивачу, як фізичній особі-підприємцю, податковий борг у розмірі 37 788,74 грн., оскільки за їхніми даними, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області як ФОП з 2005 року.

Також позивач стверджує, що була зареєстрована ФОП ще до одруження, під прізвищем ОСОБА_2 . З 2006 року - господарську діяльність не здійснювала, заміну свідоцтва про державну реєстрацію не робила, до контролюючого органу не зверталась за заміною документів, а отже не є суб`єктом оподаткування ЄСВ. При цьому, з 2006 року ОСОБА_1 перестала вести господарську діяльність як ФОП. Не вбачаючи необхідність в веденні підприємницької діяльності в 2011 році ОСОБА_1 державну реєстрацію не підтверджувала, звітність до контролюючого органу не подавала. Мати статус ФОП у разі неподання ним реєстраційної картки відповідно до Закону №2390-VІ - означає здійснювати господарську діяльність нелегально, що аж ні в якому разі не в принципах ОСОБА_1 . Оскільки з 21.01.2011 року, ОСОБА_1 була найманим працівником в ЗАО культурно-розважальному центрі «Єліт-Клуб» м. Нікополя.

Як убачається із матеріалів справи, 18.02.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено вимогу по сплату боргу (недоїмки) №Ф-4409-58 відносно ОСОБА_3 у сумі 37 784,74 грн.

Означену вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області було направлено на адресу позивача: АДРЕСА_1 . Проте, дана вимога разом із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із конвертом повернулась на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Вважаючи протиправним та безпідставним нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в інтегрованій картці платника заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн., позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, у межах цього провадження позивач оспорює правомірність нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в інтегрованій картці платника заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн

Правомірність вимоги від 18.02.2021 року № Ф-4409-58 в частині визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску загалом у розмірі 37 788,74 грн. позивач не оспорює.

Посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 суд визнає безпідставними, оскільки у зазначеній справі суд розглядав питання правомірності нарахування єдиного внеску особі, яка набула право на провадження підприємницької діяльності до набрання чинності 01.07.2004 Закону №755-IV та після цієї дати підприємницькою діяльністю фактично не займалась, тоді як позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець лише 25.03.2005.

Верховний Суд у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 та від 23.01.2020 у справі №480/4656/18 зазначив, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Матеріали справи не містять доказів перебування позивача у трудових відносинах та сплати за нього єдиного внеску за період з червня 2017 року по листопад 2020 року роботодавцями у розмірі не нижче мінімального, позивач на такі обставини не посилається.

Наведене є підставою для висновку про наявність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період.

Суд зазначає, що у силу пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI у редакції Закону №592-IX підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року: а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше; б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вищезазначених вимог закону, зокрема, подання податковому органу заяви про списання суми недоїмки зі сплати єдиного внеску з урахування штрафних санкцій та пені, а також ухвалення відповідачем рішення про відмову у проведенні списання суми недоїмки.

У свою чергу, наведені вище обставини не є підставою для висновку про протиправність нарахування ЄСВ з червня 2017 року по листопад 2020 року.

Суд зауважує, що невід`ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об`ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення.

Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього).

За обставин цієї справи позивачем не доведено, а судом у ході розгляду справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, не виявлено фактів порушення відповідачем прав та законних інтересів ОСОБА_1 у спірних публічно - правових відносинах з приводу нарахування ЄСВ як ГУ ДПС у Дніпропетровській області за період з червня 2017 року по листопад 2020 року.

В той же час, як було встановлено судом під час розгляду даної справи, згідно записів у трудовій книжці, після прийняття Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, позивач перебувала у трудових відносинах як найманий працівник з 21.09.2011 року по 25.05.2017 року з ТОВ «Виробниче об`єднання «Оскар».

Згідно даних довідки форми ОК-5, за період з січня 2017 року по травень 2017 року з заробітної плати позивача відраховувався єдиний соціальний внесок.

Натомість, інформацію щодо офіційного працевлаштування та інформацію щодо сплати ЄСВ, або відрахування ЄСВ із заробітної плати за період з червня 2017 року по листопад 2020 року позивач до суду не надала.

Так, як вже зазначено вище, згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків ( ОСОБА_1 ) відображено наступні нарахування:

- за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8 448,00 грн; за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн; за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн; за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн; за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн; за І квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн; за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн; за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн; за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн; за І квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн; за II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн; за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 3178,12 грн; за жовтень - листопад 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 2200,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закону України №2464), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ст. 4 Закону України №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Також, Законом передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

З 01.01.2017 року до ст. 7 даного закону було внесено зміни, одна з яких стосується порядку нарахування єдиного соціального внеску фізичними особами підприємцями та особам, які проводять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного року.

Пунктом 3 статті 7 Закону, зазначено, що єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону, Єдиний внесок для платників, передбачених п. 4 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Отже, фізичні особи-підприємці у 2017 році, мали нараховувати єдиний соціальний внесок за себе у розмірі не меншому ніж 704 грн., відповідно Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлювався розмір мінімальної заробітної плати на весь 2017 рік становив 3200 грн, тобто 3200*22/100=704. Отже за цілий 2017 рік розмір єдиного соціального внеску складає: 704*12=8448 грн.

Законом України «Про державний бюджет України за 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено 3728 грн., тобто за один квартал 2018 року визначений розмір ЄСВ складає: 3723*22/100*3=2457,18 грн.

Законом України «Про державний бюджет України за 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено 4173 грн., тобто за один квартал 2019 року визначений розмір ЄСВ складає: 4173*22/100*3=2754,18 грн.

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2020 році з 01 січня 2020 року складала 1039, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати складав 4723,00 грн. (4723,00 х 22 відсотки); сума мінімального страхового внеску за місяць з 01 вересня 2020 року складача 1100,00 грн., оскільки, розмір мінімальної заробітної плати складав 5000,00 грн. (5000,00 х 22 відсотки = 1100 грн.).

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року №533-ІХ (із змінами), тимчасово, за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року звільняють від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за себе, у тому числі, особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

В той же час, згідно ч. 6 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, інше тлумачення норм Закону № 2464-VI на якому наполягає відповідач щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 05.12.2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (№480/4656/18), від 05.03.2020 року (справа №824/509/19-а), від 27.03.2020 року (справа №140/2214/19), від 02.04.2020 року (справа №140/2475/19), від 19.05.2020 року (справа №560/1959/19), від 17.08.2020 року (справа №140/1679/19).

До того ж, за визначенням пункту 2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до положень пункту 1 Розділу ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відтак, оскільки позивач у період з січня 2017 року по травень 2017 року офіційно була працевлаштована, та з її заробітної плати роботодавцем відраховувався єдиний соціальний внесок, то суд приходить до висновку щодо протиправності та безпідставності та протиправності нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 3520 грн. (704*5) за період з січня 2017 по травень 2017 року.

Звідси, у даному випадку слід зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки шляхом виключення боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 3520 грн.

Разом з цим, в частині нарахування ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 34 258,74 грн. слід відмовити, оскільки відповідну інформацію щодо офіційного працевлаштування та інформацію щодо сплати ЄСВ, або відрахування ЄСВ із заробітної плати за період з червня 2017 року по листопад 2020 року позивач до суду не надала.

З огляду на встановлене суд приходить про часткове задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується дублікатом квитанції №0.0.2266640027.1 від 15.09.2021 року.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 84,53 грн. (3520*100/37788,74=9,31; 908*9,31/100=84,53) підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача – 2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування нарахування в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати нарахування Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 3520 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки шляхом виключення боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 3520 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 84,53 грн.(вісімдесят чотири гривні п`ятдесят три копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник