Рішення № 101361541, 26.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року Справа № 160/6066/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні і призначенні ОСОБА_1 пенсії із врахуванням періоду підприємницької діяльності для розрахунку пенсії з 07.12.1994 року по 31.12.2003 року та зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію із врахуванням до стажу періоду зайняття підприємницькою діяльність з 07.12.1994 року по 31.12.2003 року в розмірі не меншому, ніж передбачено законодавством для осіб що мають стаж більше 30 років з моменту настання права на пенсію, а саме: з 10.07.2020 року та виплатити недоотриману суму пенсії в порядку Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що з 10.07.2020р. позивачеві призначено пенсію за віком з врахуванням загального страхового стажу роботи 25 років 2 місяці 25 днів, однак, при її призначенні відповідачем не враховано до страхового стажу позивача період здійснення нею підприємницької діяльності з 07.12.1994 року по 31.12.2003 року, у зв`язку із чим 16.11.2020р. (15.01.2021 р. повторно) ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з завою щодо надання пояснень відносно розміру її пенсії при наявності стажу більше ніж 30 років. Так листом від 22.12.2020р. №24381-24209/С-01/8-0400/20 відповідач повідомив останній, що загальний стаж її роботи зараховано за раніше наданими документами, однак, з відповіді пенсійного органу також слідує, що вищевказані спірні періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності до страхового стажу останньої враховано не було, хоча позивачем надано пенсійному органу всі необхідні документи, що підтверджують здійснення нею підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, а саме: довідку з ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідні патенти за період з 07.12.1994 року по 31.12.2003 року та свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, що є достатньою підставою для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів здійснення нею підприємницької діяльності. Отже, такі дії відповідача позивач вважає протиправними та просить суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6066/21, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 12.05.2021 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

26.05.2021 року на електронну адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). При цьому, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, передбачено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних Реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку; період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року довідкою із бази даних Реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Враховуючи зазначене, періоди підприємницької діяльності позивача з 07.04.1998р. по 31.12.2003р., які підтверджуються наданими довідками Синельниківської ДПІ Дніпровсько-Новомосковського управління Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області, враховано для визначення права на пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з 01.01.2004р. - за даними персоніфікованого обліку. Розмір пенсії позивача обчислено виходячи із загального стажу, зарахованого по 30.06.2020р., що складає 25 років 2 місяця 8 днів. На думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень, згідно з діючим законодавством, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену з 10.07.2020р. відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви позивача від 09.07.2020р. та доданих до неї документів.

Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах її пенсійної справи, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області при призначенні позивачеві пенсії враховано загальний страховий стаж - 25 років 2 місяці 8 днів.

16.11.2020р. та повторно 15.01.2021р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявами аналогічного змісту, в яких просила надати пояснення щодо розміру її пенсії при наявності стажу більше ніж 30 років у жінок.

Листом від 22.12.2020р. №24381-24209/С-01/8-0400/20 ГУ ПФУ у Дніпропетровській області повідомило позивача, що їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Чинним механізмом нарахування пенсій відповідно до цього Закону передбачено, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувались страхові внески. При обчисленні пенсії для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу залежно від кількості відпрацьованих місяців та коефіцієнт заробітної плати. Так, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). При цьому, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, передбачено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних Реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку; період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року довідкою із бази даних Реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Враховуючи зазначене, періоди підприємницької діяльності позивача з 07.04.1998р. по 31.12.2003р., які підтверджуються наданими довідками Синельниківської ДПІ Дніпровсько-Новомосковського управління Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області, враховано для визначення права на пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058, а з 01.01.2004 - за даними персоніфікованого обліку. Розмір пенсії обчислено виходячи із загального стажу, зарахованого по 30.06.2020, що складає 25 років 2 місяця 8 днів. Коефіціент страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,2516 (25 років х 12 місяців)+2 місяця):12 :100 х 1). При обчисленні пенсії застосовано заробітну плату за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2020. Індивідуальний клефіціент заробітку після оптимізації – 0,35576. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017, 2018 та 2019 роки складає 2761,83 грн (7763,17 гри х 0,35576). Розмір пенсійної виплати з 01.12.2020 складає 1769,00 грн, з яких: 695,07 грн — основний розмір пенсії (2761,83 грн х 0,25167); 156,39 грн- підвищення за відстрочку виходу на пенсію (695,07 грн х 22,5%); 917,54 грн — доплата до мінімальної пенсійної виплати (1769,00 грн).

Вважаючи, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення нею підприємницької діяльності з 07.12.1994 року по 31.12.2003 року, остання звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами ст.11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи – суб`єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004р. порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Частиною 1 статті 62 Закону 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі – Порядок №637), час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.2.7 Порядку №22-1до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Згідно з абз.1 п.п.2 п.2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абз.3 п.п.2 п.2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року – довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ, який набрав чинності з 11.10.2017р., внесено зміни до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а саме доповнено пунктом 31.

Так, з 11.10.2017 року відповідно до підпункту 1 пункту 31 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Отже, належним доказом, яким підприємець, що здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, може підтвердити свій стаж з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року може бути довідка про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності або спеціальний торговий патент, або свідоцтво про сплату єдиного податку, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року – документ, що підтверджує сплату ним страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, а саме: довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

При цьому, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці за період до 01 травня 1993 року, а також, час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства, може бути зарахований до їх трудового стажу виключно за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Водночас, належними доказами, якими підприємець, що здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №276333 від 07.12.1994 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, дата проведення державної реєстрації 07.12.1994р., номер запису в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців №22340170000000923, виконавчим комітетом Синельниківської міської ради Дніпропетровської області.

Згідно з Повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 28.12.2016р. до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців внесено запис №22340060004000923 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

В позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що в періоди з 07.12.1994 року по 31.12.2003 року позивач як фізична особа-підприємець здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування (була платником єдиного податку).

Так, на підтвердження вищезазначеного останньою, як до суду, так і до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії від 09.07.2020р. надано копії відповідних патентів за період з 01.04.1997р. по 31.12.2003 року та квитанцій про сплату у 1995-1997 роках прибуткового податку та акцизного збору.

Крім того, відповідно до довідки Головного управління ДПС від 17.06.2020р. №2267/04-36-53-82-40 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 07.12.1994р. по 08.07.2001р. знаходилась на загальній системі оподаткування, з 09.07.2001 року по 31.12.2011 року знаходилась на загальній системі оподаткування та відповідно до Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок громадян» сплачувала фіксований податок, з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року знаходилась на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року знаходилась на загальній системі оподаткування, з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року знаходилась на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року знаходилась на загальній системі оподаткування, з 04.10.2018 року по теперішній час знаходилась на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС від 22.10.2020 р. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно наданих копій патентів (АБ№ 035223, АБ №035301, АБ№035363, АБ№035766, АВ№118684, АВ№122633, АВ№122416) у періодах з 01.04.1997 року по 31.12.1997 року та з 07.04.1998 року по 08.07.2001 року здійснювала діяльність на умовах фіксованої сплати прибуткового податку (шляхом придбання патенту) відповідно до вимог ст.14 Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок громадян».

Водночас, як зазначалося вище, відповідно до приписів пункту 4 Порядку №637 та підпункту 1 пункту 31 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

При цьому, судом встановлено та самостійно визнається відповідачем, як у власному листі від 22.12.2020р. №24381-24209/С-01/8-0400/20, так і у відзиві на позовну заяву, а також підтверджується формою РС-право (номер ПС:046850005525, вид пенсії: пенсія за віком), що період підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 07.04.1998р. по 31.12.2003р. враховано до трудового стажу останньої для визначення права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058, оскільки, ці періоди підтверджені довідкою Головного управління ДПС від 22.10.2020р. та наданими патентами.

Отже, у зарахуванні до трудового стажу позивача періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 07.04.1998р. по 31.12.2003р. та врахуванні цього стажу при визначенні права на пенсію та її розрахунку відповідач не відмовляв, тому твердження ОСОБА_1 про порушення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області її прав в цій частині є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо цієї частини задоволенню не підлягають.

Щодо доводів позивача про безпідставне не зарахування відповідачем до її трудового стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 07.12.1994р. по 06.04.1998р. та врахуванні цього стажу при визначенні права на пенсію та її розрахунку, суд зазначає таке.

Як вказувалося вище, відповідно до п. 2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

При цьому, позивачем ні до пенсійного органу, ні до суду не надано належних доказів про сплату страхових внесків за період з 07.12.1994р. по 06.04.1998р.

Відповідачем також не підтверджено сплату позивачем страхових внесків за цей період.

Водночас, надані позивачем в якості доказів підтвердження сплати страхових внесків торгових патентів за період з 01.04.1997 року по 31.12.1997 року, довідки Головного управління ДПС від 22.10.2020р., в якій вказано, що ОСОБА_1 відповідно до наданих копій патентів (АБ№ 035223, АБ №035301, АБ№035363, АБ№035766, АВ№118684, АВ№122633, АВ№122416), зокрема, у періоді з 01.04.1997 року по 31.12.1997 року здійснювала діяльність на умовах фіксованої сплати прибуткового податку (шляхом придбання патенту) відповідно до вимог ст.14 Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок громадян», та копій квитанцій про сплату прибуткового податку та акцизного збору суд не враховує, оскільки зазначені документі підтверджують факт здійснення позивачем протягом вказаного періоду підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування зі сплатою фіксованого прибуткового податку, проте не є належними доказами в підтвердження сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2018 року у справі №643/20104/15-а (адміністративне провадження №К/9901/36231/18).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про правомірність дій пенсійного органу в частині не зарахування зазначеного періоду до трудового (страхового) стажу позивача.

За наведених обставин, відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено, що оскаржувані дії ним вчинено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії; натомість позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідачем доведено правомірність свої дій та рішень, що оскаржуються, належними та достатніми доказами, а в ході розгляду справи не встановлено порушення спірними діями прав позивача, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 26 травня 2021 року.

Суддя: О.М. Турова