Рішення № 101361474, 22.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/10841/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.

за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представника позивача Косендюка Я.А.,

представника відповідача Каленюка Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Редрок” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Редрок” (далі – ТОВ “Редрок”, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2020 №0040160703, №0040190703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом перевірки від 11.06.2021 №4853/07-03/41312568 встановлено заниження товариством позитивного значення, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 520 640 грн. та завищення суми податку на додану вартість (ПДВ), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 942 829 грн. На підставі цього акта перевірки прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.07.2021 №0040160703, яким встановлено завищення та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку у березні 2021 року в сумі 942 829 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) на суму 94282,90 грн., та від 13.07.2021 №0040190703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 520 640 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 52 064 грн.

Представник позивача вважає наведені податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на наступне.

На думку представника позивача, висновок контролюючого органу про те, що ТОВ “Редрок” у березні 2021 року відчужив піддони у кількості 36 767 шт., які вироблені в березні цього року без складання податкових накладних та без відображення в податкових зобов`язаннях факту реалізації є таким, що не відповідає первинним бухгалтерським документам, зокрема оборотно-сальдовій відомості по рахунку 26 за березень 2021 року та внутрішнім накладним на виготовлення та передачу готової продукції. У березні 2021 року продано товариством 61 568 штук піддонів, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами: СМР (міжнародною товарно-транспортною накладною); рахунком-фактурою; МД-2 (вантажно-митною декларацією); фотосанітарним сертифікатом та повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України. Таким чином, вважає, що у платника податків наявні всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт виготовлення товарів у кількості 60 440 штук та факт їх реалізації.

Крім того, у березні 2021 року подано та оформлено 113 вантажно-митних декларацій (ВМД) по операціях експорту товарів на загальну суму 17 222 114 грн., однак вивезення частини товару на суму нереєстрації податкових накладних в розмірі 1 217 302,45 грн. відбулося після завершення митних формальностей у квітні 2021 року, тому жодних розбіжностей щодо нереєстрації податкових накладних немає.

Також позивач зазначає, що згідно акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.03.2021 ТОВ “Редрок” отримало від ТОВ “Волиньелектрозбут” активну електроенергію на суму 51 626, 32 грн., в т. ч. ПДВ у сумі 8604,39 грн. На дану суму була зареєстрована податкова накладна №2200946. Висновок контролюючого органу, що ТОВ “Редрок” зобов`язане було зареєструвати податкову накладну на суму 48 159 грн., оскільки у ТОВ “Редрок” існує кредиторська заборгованість перед ТОВ “Волиньелектрозбут” у сумі 3953,60 грн. не відповідає вимогам Податкового кодексу України. Крім цього, контролюючий орган не вказав жодної норми Податкового кодексу України, якою передбачено реєстрацію податкової накладної на різницю між вартістю поставки і кредиторською заборгованістю.

На підставі наведеного просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.07.2020 №0040160703, №0040190703.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 відкрито провадження у справі, судовий розгляд якої призначено проводити за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву від 20.10.2021 представник відповідача вважає позов безпідставним, виходячи з наступного.

Вибірковим співставленням даних первинних документів з виробництва та реалізації піддонів за березень 2021 року встановлено списання готової продукції в кількості 36767 шт., виробленої в березні цього року без складання податкових накладних та відображення в податкових зобов`язаннях факту її реалізації.

Також за даними податкової декларації з ПДВ за березень 2021 р. (ряд. 2.1 Декларації) операції з вивезення товарів за межі митної території України, які згідно з чинним законодавством оподатковуються податком за ставкою “0” становлять 17 573 195 грн., за даними перевірки – 18 790 494 грн., відхилення становить 1 217 299 грн.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ “Редрок” в податковій декларації з ПДВ за березень 2021 року включено до складу податкових зобов`язань по операціях, що оподатковуються податком за нульовою ставкою виписані в березні 2021 року податкові накладні, по яких датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, є лютий 2021 року.

Згідно даних ЄАІС «Митниця» ТОВ “Редрок” в березні 2021 року подано та оформлено 113 ВМД по операціях з експорту товарів на загальну суму 17 222 114 грн. Однак позивачем в порушення п. б) п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України не нараховано податкових зобов`язань по операціях, що оподатковуються податком за нульовою ставкою за березень 2021 року по 7 ВМД на загальну суму 1 217 302,45 грн. Крім того, суб`єктом господарювання в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом податкові накладні на суму 1 217 302,45 грн. за березень 2021 року.

Таким чином, представник відповідача вважає, що ТОВ “Редрок” занижено податкові зобов`язання на загальну суму 1 217 302,45 грн.

Також зазначає, що в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено завищення товариством податкового кредиту з ПДВ на суму ПДВ 8685,43 за березень 2021 року по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ “Волиньелектрозбут”, оскільки кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ “Волиньелектрозбут” станом на 01.03.2021 по paxунку 63 складає 3953,60 грн. Однак згаданим контрагентом позивача складено податкову накладну №2200946 від 31.03.2021 на повну суму оплати згідно платіжного доручення №3904 від 05.03.2021 на загальну суму 52 112,6 грн., в т.ч. ПДВ 8 685,43 грн., а не на різницю 48 159 грн. У зв`язку з цим вважає, що податкова накладна №2200946 від 31.03.2021 складена з порушенням п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому у ТОВ “Редрок” відсутнє право на включення суми ПДВ з даної податкової накладної до складу податкового кредиту, а відтак і до включення до бюджетного відшкодування.

На підставі вищенаведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У додаткових письмових поясненнях від 08.11.2021 представник позивача звертає увагу на те, що податкові накладні не складаються по факту виготовлення продукції, а складаються у разі вчинення господарської операції, а саме постачання товару. Піддони у кількості 36 767 шт. відображені в податкових зобов`язаннях по факту їх реалізації, що зазначено в акті перевірки. Крім цього, податковий орган сам зазначає, що дана продукція була експортована у березні 2021 року з посиланням на первинні документи, які засвідчують факт відвантаження товару та перетин кордону. Висновок про заниження сум податкових зобов`язань по операціях з продажу піддонів, виготовлених у березні 2021 року, контролюючий орган зробив лише з посиланням на ту обставину, що у фітосанітарних сертифікатах невірно зазначені дати термічної обробки продукції, а відтак дані сертифіката мають бути відображені в бухгалтерському обліку. Однак фітосанітарний сертифікат видає державна установа, а тому ТОВ “Редрок” не відповідає за достовірність зазначення даних, щодо дати знезараження продукції, при цьому, невірне зазначення дати знезараження у документі жодним чином не може впливати на податкові зобов`язання з ПДВ. Крім того, фітосанітарний сертифікат не є первинним бухгалтерським документом, яким підтверджується факт вчинення господарської операції, а є виключно дозвільним документом, який надає право на експорт товару.

Посилання податкового органу на те, що товариством порушено порядок ведення обліку та списання залишків готової продукції у кількості 36767 шт. піддонів не є підставою для виникнення податкових зобов`язань, а є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення бухгалтерського обліку. Проте представник позивача вважає, що позивачем вірно було відображено у бухгалтерському обліку рух товарів у березні 2021 року.

Додатково зазначає, що податкові накладні на суму 1 217 302,45 грн. були зареєстровані у квітні 2021 року після завершення митних формальностей і фактичного вивезення товару в режимі експорту. Тобто, після завершення митного оформлення ТОВ “Редрок” зареєстрували податкові накладні.

Також представник позивача вказує на те, що ТОВ “Редрок” згідно акта від 31.03.2021 отримало електроенергію від ТОВ “Волиньелектрозбут”, а тому зобов`язане зареєструвати податковий кредит на суму отриманого товару, а не на різницю, оскільки це не передбачено Податковим кодексом України. Крім того, реєстрацію податкової накладної здійснював постачальник електроенергії ТОВ “Волиньелектрозбут” на суму поставки електроенергії, а тому ТОВ “Редрок” не може вчиняти дії щодо коригування податкової накладної, оскільки позивач її не реєстрував.

Додатково зазначає, що витрати на правничу допомогу у даній справі на момент подання письмових пояснень складають 15 000 грн. + 1,2% від суми задоволення позовних вимог (гонорар успіху).

З врахуванням вищевикладеного просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 22.11.2021 представник позивача позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та у додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Редрок” щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 11.06.2021 № 4853/07-03/41312568.

У висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року в декларації з податку на додану вартість від 19.04.2021 № 9090545216 від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, абз. «б» п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПК України), внаслідок чого занижено позитивне значення, яке сплачується до державного бюджету, на загальну суму 520 640 грн. та завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2) на загальну суму 942 829 грн.

На підставі акта перевірки від 11.06.2021 № 4853/07-03/41312568 ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 13.07.2020 №0040160703, №0040190703.

Податковим повідомленням-рішенням від 13.07.2020 №0040160703 встановлено завищення та зменшено ТОВ “Редрок” суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку у березні 2021 року в сумі 942 829 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) на суму 94 282,90 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішенням від 13.07.2020 №0040190703 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 520 640 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 52 064 грн.

Не погодившись із цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як слідує з висновків акта перевірки, позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, абз. «б» п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктами 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Абзацом «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області на основі вибіркового співставлення даних первинних документів з виробництва та реалізації піддонів ТОВ “Редрок” за березень 2021 року встановлено списання та реалізацію піддонів в кількості 36 767 шт., які вироблені в березні цього року без складання податкових накладних та відображення в податкових зобов`язаннях факту їх реалізації, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань на загальну суму 1 454 784, 40 грн. за березень 2021 року, що в свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 942 829 грн. та заниження суми позитивного значення, яке сплачується до державного бюджету на суму 511 955 грн. Крім того, згідно проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних перевіряючими встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних від 16.03.2021 №121, №329, від 19.03.2021, №1, №2.

За даними вищенаведеної податкової декларації з ПДВ за березень 2021 року (ряд. 2.1 Декларації) операції з вивезення товарів за межі митної території України, які згідно з чинним законодавством оподатковуються податком за ставкою «0» становлять 17 573 195 грн., за даними перевірки – 18 790 494 грн., відхилення - 1 217 299 грн.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ “Редрок” в декларації за березень 2021 року включено до складу податкових зобов`язань по операціях, що оподатковуються податком за нульовою ставкою виписані в березні 2021 року податкові накладні, по яких датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, є лютий 2021 року (стор. 27 акта перевірки).

Крім того, посадовими особами відповідача встановлено, що згідно даних ЄАІС «Митниця» ТОВ “Редрок” в березні 2021 року подано та оформлено 113 ВМД по операціях з експорту товарів на загальну суму 17 222 114 грн., однак позивачем в порушення п. б) п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України не нараховано податкових зобов`язань по операціях, що оподатковуються податком за нульовою ставкою за березень 2021 року по 7 ВМД на загальну суму 1 217 302,45 грн. Крім того, суб`єктом господарювання в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом податкові накладні на суму 1 217 302,45 грн. за березень 2021 року. Таким чином, податківці вважають, що ТОВ “Редрок” занижено податкові зобов`язання на загальну суму 1 217 302,45 грн.

З приводу зазначеного суд вказує на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

На підтвердження списання та реалізації піддонів в кількості 36 767 шт., які вироблені ТОВ “Редрок”, позивач надав податковому органу оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 за березень 2021 року, в якій відображено залишки продукції на початок та на кінець місяця, кількість виготовленої продукції та кількість реалізованої продукції.

Із даного зведеного облікового документа слідує наступне: на початок місяця наявні піддони в кількості 8 662 шт.; виготовлено – 60 440 шт.; продано – 61 568 шт.; залишок - 7 534 шт.

Продаж піддонів у березні 2021 року в кількості 61 568 шт. підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними на передачу готової продукції; міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR); рахунками фактурами (інвойсами); вантажно-митними деклараціями (МД-2); повідомленнями про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, а також фітосанітарними сертифікатами. Відтак, до складу проданих піддонів у кількості 60 440 шт. увійшли 36 767 шт. піддонів.

Під час перевірки встановлено, що частина фітосанітарних сертифікатів видана Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захист споживачів у лютому 2021 року, у зв`язку з чим податковий орган дійшов висновку, що знезараження піддонів відбулось у лютому 2021 року. Позивач зазначає, що державною установою невірно зазначено дати проведення термічної обробки піддонів в кількості 2760 шт., які експортовано 06.03.2021, 10.03.2021, 12.03.2021, у сертифікатах яких зазначена дата проведення термічної обробки у лютому 2021 року. При цьому, факт знезараження цих піддонів у березні 2021 року підтверджується актом надання послуг №156 від 31.03.2021 на виконання договору про надання послуг від 04.01.2021, укладеного з Виробничо-комерційним приватним підприємством “Агропромтехцентр”.

До того ж, суд зазначає, що фітосанітарний сертифікат не є первинним бухгалтерським документом, яким підтверджується факт вчинення господарської операції, а є виключно дозвільним документом, який надає право експорту товару. Оскільки внаслідок його видання не виникає будь-яких змін в структурі активів та зобов`язань платника податків, що є ознакою вчинення господарської операції постачання товарів.

Такий документ має виключно дозвільний характер і є одним із документів, який надає право на експорт лісопродукції.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 9 Закону України Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З наведеного слідує, що невірне зазначення дати проведення термічної обробки продукції в дозвільному документі не моше бути підставою для виникнення податкових зобов`язань, оскільки умовою нарахування ПДВ згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України є дата зарахування коштів або постачання товарів.

З врахуванням наведеного суд вважає, що наданими суду та податковому органу первинними документами підтверджено експорт продукції, в тому числі піддонів в кількості 36 767 шт. у березні 2021 року, що відображено у бухгалтерському обліку товариства.

Щодо невчасної реєстрації податкових накладних, зазначених на стор. 27 акта перевірки слід зазначити наступне.

ТОВ “Редрок” у березні 2021 року подано 113 ВМД по операціях експорту товарів на загальну суму 17 222 114 грн., однак реєстрацію податкових накладних (від 13.04.2021 №55, від 06.04.2021 №17, №18, від 05.04.2021 №12, від 02.04.2021 №4, №5, від 01.04.2021 №3) на частину товару на суму 1 217 302,45 грн. здійснив у квітні 2021 року, тобто після закінчення митних формальностей.

Як зазначалося вище, за приписами пункту б) пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Отже, у разі експорту товарів датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Оскільки митні декларації (ВМД) подані позивачем щодо експорту товару у березні 2021 року (30.03.2021), що не заперечується податковим органом, а митне оформлення завершилось згодом (у квітні 2021 року), тому датою виникнення податкових зобов`язань відповідно до пункту б) пункту 187.1 статті 187 ПК України слід вважати дату оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України.

Таким чином, суд вважає, що податковим органом не доведено заниження податкових зобов`язань на загальну суму 1 217 302,45 грн.

Також судом встановлено, що згідно акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.03.2021 року № 105/526-1739000/3/1 ТОВ “Редрок” отримало від ТОВ “Волиньелектрозбут” активну електроенергію на суму 51 626, 32 грн., в т.ч. ПДВ 8604,39 грн.

Станом на 01.03.2021 відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за березень 2021 року по взаємовідносинах з ТОВ “Волиньелектрозбут” рахується кредиторська заборгованість на суму 3 953,60 грн.

Відповідач вважає, оскільки ТОВ “Редрок” складена податкова накладна №2200946 від 31.03.2021 на повну суму оплати згідно платіжного доручення №3904 від 05.03.2021 на загальну суму 52112,60 грн., в т.ч. ПДВ 8685,43 грн., а не на різницю 48159 грн., тому позивачем завищено податковий кредит по придбанню активної електроенергії в контрагента ТОВ “Волиньелектрозбут” на загальну суму 8685,43 грн. Крім того, відповідач вважає, що податкова накладна №2200946 від 31.03.2021 складена з порушеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України податкового законодавства.

Однак з такими твердженнями податкового органу суд не погоджується, оскільки податкова накладна №2200946 від 31.03.2021 складена ТОВ “Волиньелектрозбут” на загальну суму 52112,60 грн., в т.ч. ПДВ 8685,43 грн., внаслідок оплати позивачем електроенергії на суму 52112,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3904 від 05.03.2021. При цьому, у податкового органу не виникали заперечення щодо реєстрації такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. А тому контрагент позивача у відповідності до вимог пункту 187.1 статті 187 та пункту 201.1 статті 201 ПК України зобов`язаний був скласти податкову накладну №2200946 від 31.03.2021 на всю суму оплати за поставку активної електроенергії.

Суд зауважує, що податковим органом не доведено в чому полягає порушення пункту 201.1 статті 201 ПК України під час реєстрації податкової накладної №2200946 від 31.03.2021, а також не наведено норм податкового законодавства, які зобов`язують здійснити реєстрацію податкової накладної з урахуванням розміру кредиторської заборгованості.

Крім того, податкова накладна складена та зареєстрована контрагентом позивача ТОВ “Волиньелектрозбут”, а не ТОВ “Редрок”, тому позивач не уповноважений здійснювати коригування суми, зазначеної в податковій накладній.

З урахуванням наведеного суд вважає, що податковий орган не довів порушення податкового законодавства позивачем щодо завищення податкового кредиту по придбанню активної електроенергії в контрагента ТОВ “Волиньелектрозбут” на загальну суму 8685,43 грн. за березень 2021 року та завищення такої суми бюджетного відшкодування.

Відтак, згідно встановлених у судовому засіданні обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів суд дійшов висновку про помилковість тверджень відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку у березні 2021 року в сумі 942 829 грн. та заниження позитивного значення, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 520 640 грн. Відтак, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення з урахуванням вимог статті 245 КАС України шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2020 №0040160703, №0040190703.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 22700,00 грн. який сплачений відповідно до платіжного доручення №29 від 27.09.2021.

Щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу у сумі 15 000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Так, з матеріалів справи слідує, що 24.09.2021 між ТОВ “Редрок” та адвокатом Косендюком Я.А. був укладений договір № 24-09-21 про надання правової (правничої) допомоги, пунктом 2.1 якого визначено, що за правову (правничу) допомогу по представництву інтересів у Волинському окружному адміністративному суді клієнт сплачує адвокатові винагороду (гонорар) у розмірі 15 000 грн. та 1,2% від суми задоволення майнових вимог.

В акті приймання-передачі від 08.11.2021 до цього договору передбачено, що адвокат фактично надав правову (правничу) допомогу, а саме: робота з клієнтом щодо з`ясування обставин справи, надання необхідних документів по справі, надання консультацій щодо супроводу судової справи (3 год.); підготовка позовної заяви (правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики зпитань застосування спірних правовідносин, складання тексту позовної заяви (4 год.); підготовка письмових доказів (додатків до позовної заяви) (16 год.); ознайомлення із відзивом на позовну заяву (30 хв.); підготовка відповіді на відзив та копій документів (4 год.); участь у судовому засіданні (3 засідання).

У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи заперечення відповідача щодо їх стягнення на користь позивача, та предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, а саме відсутності підготовки адвокатом відповіді на відзив, та враховуючи те, що надані послуги щодо роботи з клієнтом відносно з`ясування обставин справи, надання необхідних документів по справі, аналіз законодавства та судової практики охоплюються в цілому підготовкою позовної заяви, тому суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15 000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, Проте, з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у сумі 4500,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13 липня 2021 року №0040160703, №0040190703.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Редрок” (44542, Волинська область, Камінь-Каширський район, село Качин, вулиця Центральна, будинок 29, ідентифікаційний код 41312568) судовий збір у сумі 22700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 коп.) та 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) понесених витрат за надання правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2021 року.

Суддя В.Д. Ковальчук